02 листопада 2020 р.Справа № 520/2076/2020
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Калиновського В.А.,
Суддів: Кононенко З.О. , Сіренко О.І. ,
за участю секретаря судового засідання Ковальчук А.С
представник відповідача Гусаченко Г.О.
представник позивача Зінченко Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держпраці у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.07.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Котеньов О.Г., м. Харків, повний текст складено 03.08.20 року по справі № 520/2076/2020
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Головного управління Держпраці у Харківській області
про скасування постанови,
Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпраці у Харківській області, в якому просив суд: скасувати постанову Головного управління державної служби праці у Харківській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 05.12.2019 №ХК7053/299/2НД/АВ/П/ТД-ФС.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.07.2020 року адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Зазначив, що Головне управління Держпраці у Харківській області є суб'єктом владних повноважень, якому чинним законодавством України надані владні управлінські функції щодо реалізації державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Підстава для реалізації контрольних повноважень відповідає п.п. 3 п. 5 Порядку № 823, відтак у відповідача були наявні законодавчо визначені повноваження для призначення контрольного заходу у відношенні позивача. Факт допуску було зафіксовано на засіб відеофіксації. Під час проведення заходу державного контролю у формі інспекційного відвідування було встановлено факт допуску до роботи без належного оформлення трудових відносин 4-х осіб, які виконували роботи в інтересах ФОП ОСОБА_1 . Вважає, що постанова про накладення штрафу є такою, що винесена на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він, наполягаючи на законності та обгрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача, наполягаючи на законності та обгрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Представник відповідача, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позову відмовити, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що посадовими особами Головного управління Держпраці у Харківській області здійснено інспекційне відвідування Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , за результатами якого 18 листопада 2019 року головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Головного управління Держпраці у Харківській області Штепою П.О. складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № ХК7053/299/2НД/АВ.
На підставі зазначеного акту інспекційного відвідування відповідачем прийнято припис про усунення виявлених порушень №ХК7053/299/2НДАВ/П від 18.11.2019 та постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ХК7053/299/2НД/АВ/П/ТД-ФС від 05.12.2019 про накладення штрафу у розмірі 500760,00 грн на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України.
Не погоджуючись зі вказаною постановою про накладення штрафу, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що факт порушення прав та інтересів позивача у спірних правовідносинах знайшов підтвердження проведеним судовим розглядом. Доказів протилежного відповідачем як суб'єктом владних повноважень до суду не надано.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" №877-V від 05.04.2007 року (далі - Закон №877-V).
Відповідно до частини 1 статті 259 Кодексу законів про працю України далі - КЗпП України) державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року №96 (далі - Положення №96) передбачено, що Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Держпраці відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю (пп. 6 п. 4 Положення № 96).
Держпраці для виконання покладених на неї завдань має право безперешкодно проводити відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об'єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, здійснення нагляду та контролю за додержанням якого віднесено до повноважень Держпраці (пп. 5 пункту 6 Положення №96).
Пунктом 7 Положення №96 встановлено, що Державна служба України з питань праці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Головне управління Держпраці у Харківській області є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується.
Відповідно до п.п. 5 п. 4 Положення про Головне управління Держпраці у Харківській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань праці від 03.08.2018 року № 84 (далі - Положення) Головне управління Держпраці у Харківській області здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.
Відповідно до п. 50 Положення, Головне управління Держпраці у Харківській області накладає у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Управління Держпраці.
Отже, відповідач у справі є суб'єктом владних повноважень, якому чинним законодавством України надані владні управлінські функції щодо реалізації державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №823 "Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю" затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (в редакції чинній на момент реалізації контрольних повноважень) (далі - Порядок №823), який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об'єкт відвідування), з урахуванням особливостей, визначених, зокрема, Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".
Відповідно до пункту 2 Порядку № 823 заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.
За змістом пункту 5 Порядку № 823, підставами для здійснення інспекційних відвідувань є, зокрема, за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційного відвідування виключно з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятими за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел не заборонених законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1,2, 4-7 цього пункту.
Відповідно до частини четвертої статті 2 Закону України від 05 квітня 2007 р. № 877-ІV "Про основні засади здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (далі - Закон № 877) заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема Законом України від 8 вересня 2004 р. №1985-ІV "Про ратифікацію Конвенції Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі" та Законом України від 08.09.2004 № 1986 "Про ратифікацію Конвенції Міжнародної організації праці № 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві".
Згідно з частиною п'ятою статті 2 Закону № 877 такий державний нагляд (контроль) здійснюється у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідній сфері та міжнародними договорами, із забезпеченням дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.
Таким чином, колегія суддів вважає необгрунтованими посилання позивача на положення ч.1 ст.6 Закону №877 щодо підстав проведення позапланової перевірки, з огляду на те, що у відношенні позивача було проведено саме інспекційне відвідування, як форма заходу контролю передбачене Порядком №823 та з огляду на те, що лише дія ч.3 ст.6 Закону №877 розповсюджується на відповідача під час реалізації контрольних повноважень (ч.5 ст.2 Закону №877).
В свою чергу посадові особи владного суб'єкта під час проведення інспекційного відвідування діяли з дотриманням вимог Порядку № 823 (в редакції чинній на момент реалізації контрольних повноважень) у відношенні позивача, оскільки застосування приписів Порядку №823 як рішення Уряду України є належним способом виконання останніми своїх службових повноважень.
Як свідчать матеріали справи, інспекційне відвідування відносно позивача було проведено на підставі пп.3 п. 5 Порядку №823, за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційного відвідування виключно з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятими за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел не заборонених законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1,2, 4-7 цього пункту.
Так, судом встановлено, що прийняттю наказу про призначення інспекційного відвідування передував аналіз інформації, отриманої із звернення гр. ОСОБА_2 від 01.10.2019 року б/н (вх.№Б-1159 від 08.10.2019) (наявне у матеріалах справи) який скаржився на порушення чинного законодавства ОСОБА_1 , який є директором ТОВ «ТЕПЛОЕНЕРГІЯ», що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . У своєму зверненні ОСОБА_2 зазначив, що «у ОСОБА_3 жоден працівник не оформлений у встановленому чинним законодавством порядку», клопотав щодо негайного вжиття заходів з цього приводу. Проаналізувавши та перевіривши викладену у зверненні інформацію, було встановлено, що ОСОБА_1 здійснює підприємницьку діяльність як Фізична особа - підприємець за адресами визначеними у зверненні гр. ОСОБА_2 . Відтак, уповноваженою особою територіального органу Держпраці було прийнято рішення про доцільність призначення заходу державного контролю у формі інспекційного відвідування, яке було оформлено наказом від 31.10.2019 року №2011 про проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 .
Отже, підстава для реалізації контрольних повноважень відповідає пп.3 п.5 Порядку №823, відтак у відповідача були наявні законодавчо визначені повноваження для призначення контрольного заходу у відношенні позивача.
Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції стосовно необхідності отримання погодження за приписами ч.1 ст. 6 Закону №877, оскільки Порядком №823 не встановлено обов'язок в додатковому отриманні копії погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу з огляду на проведення інспекційного відвідування, а не позапланової перевірки порядок проведення якої унормовано приписами ч.1 ст.6 Закону №877 зазначені положення якого не розповсюджуються на територіальний орган Держпраці під час проведення вищезгаданого контрольного заходу у формі інспекційного відвідування.
Відсутність у направленні відомостей щодо типу заходу державного нагляду (контролю) випливає з того, що Порядком №295 не регламентована вимога, щодо зазначення типу заходу, оскільки тип заходу не встановлюється з огляду на проведення заходу державного контролю у форі інспекційного відвідування.
Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги твердження позивача про порушення строків проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 , з огляду на наступне.
Як свідчать матеріали справи, у направленні на проведення заходу державного контролю у формі інспекційного відвідування №02.03-03/3301 від 31.10.2019 року зазначено, що направлення дійсне з 01.11.2019 року відповідно до вимог п.10, 16 Порядку №823 (зокрема п.10 Порядку регламентує тривалість проведення інспекційного відвідування та перебіг такого строку).
Відповідно до п.10 Порядку №823 тривалість інспекційного відвідування, невиїзного інспектування не може перевищувати 10 робочих днів.
Інспекційне відвідування позивача розпочалось 01.11.2019 року за адресою фактичного здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 .
У зв'язку з ненаданням інформації необхідної для проведення інспекційного відвідування було складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування №ХК7053/299/НД від 01.11.2019 та вимогу про надання документів №ХК7053/299/ПД від 01.11.2019, якою позивача було зобов'язано надати документи необхідні для проведення інспекційного відвідування згідно із переліком визначеним вимогою.
Відповідно до п.18 Порядку №823 (в редакції чинній на момент проведення такого заходу) у разі відсутності/ненадання документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, об'єкту відвідування - надсилається копія акта про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування та письмова вимога із зазначенням строку поновлення та/або надання документів. На час виконання такої вимоги строк проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування зупиняється.
На підставі п.18 Порядку № 823 на час виконання такої вимоги строк проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування було зупинено до 14 листопада 2019 року.
На виконання вимоги суб'єктом господарювання було надано документи, проте інспектором праці було встановлено, що документи надані не у повному обсязі, а саме ФОП ОСОБА_1 не надано трудові договори, повідомлення до органів ДФС, особові картки працівників, щодо осіб, фактичний допуск до роботи яких було встановлено інспектором праці 01.11.2019 року під час виходу на об'єкт відвідування позивача, а саме щодо гр. ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 . У зв'язку із наведеним, для з'ясування фактичних обставин перебування зазначених осіб у ФОП ОСОБА_1 , інспектором праці було складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування №ХК7053/299/2НД від 14.11.2019 та вимогу про надання документів №ХК7053/299/2ПД від 14.11.2019, якою було зобов'язано позивача надати пояснення щодо робітників, які здійснювали роботи 01.11.2019 року за адресами: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 . Строк проведення інспекційного відвідування було зупинено до 18 листопада 2019 року.
Відповідно до п.12 Порядку №823 вимога інспектора праці про надання об'єктом відвідування для ознайомлення документів та/або їх копій або витягів з документів, пояснень, доступу до всіх видів приміщень, організації робочого місця, внесена в межах повноважень, є обов'язковою для виконання.
ФОП ОСОБА_1 вимогу про надання документів №ХК7053/299/2ПД від 14.11.2019 виконано не було, документів не надано.
Відповідно до п.20 Порядку №823 акт за результатами проведеного заходу складається в останній день інспекційного відвідування.
Судом встановлено, що акт інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 №ХК7053/299/2НД/АВ було складено Головним управлінням Держпраці у Харківській області 18.11.2019 року.
Отже, колегія суддів зазначає, що інспекційне відвідування відносно позивача було проведено в межах 10 - денного строку визначеного п.10 Порядку №823, а саме 01.11.2019, 14.11.2019, 18.11.2019.
Також, колегія суддів звертає увагу на те, що інформація щодо проведення попереднього заходу може бути зазначена в разі проведення владним суб'єктом позапланового заходу контролю регламентованого Законом №877. Разом з тим, щодо ФОП ОСОБА_1 позапланового заходу контролю проведено не було, а отже інформація щодо проведення «попереднього заходу» не може бути внесена у направлення №02.03-03/3301 від 31.10.2019 року.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що посадові особи відповідача під час складання розпорядчих документів діяли на підставі та в межах наданих повноважень.
Щодо встановлених в ході інспекційного відвідування порушень з боку ФОП ОСОБА_1 , колегія суддів зазначає наступне.
Згідно довідки № 610 Головного управління статистики у Харківській області видами діяльності ФОП ОСОБА_1 за КВЕД - 2010 зокрема є: 10.41 - Виробництво олії та тваринних жирів.
01.11.2019 року під час проведення заходу державного контролю у формі інспекційного відвідування за фактичними адресами здійснення діяльності ФОП ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 та АДРЕСА_2 , на території виробництва олії інспектором праці було встановлено фактичний допуск до роботи без належного оформлення трудових відносин 4-х осіб, які виконували роботи в інтересах ФОП ОСОБА_1 , факт допуску було зафіксовано на засіб відеофіксації.
Так, громадянин:
1) ОСОБА_4 , який 01.11.2019 року виконував роботу оператора на території виробництва олії, повідомив своє прізвище, ім'я та по батькові, зазначив, що працює (стажується) на посаді оператора у ФОП ОСОБА_1 без оформлення трудового договору приблизно три тижні. Щодо отримання заробітної плати зазначив, що платять. На запитання інспектора праці щодо розміру заробітної плати зазначив, що обіцяли 430,00грн. на тиждень. Процес опитування гр. ОСОБА_4 зафіксовано на засіб відеофіксації - відеореєстратор, що знаходиться на балансі Головного управління Держпраці у Харківській області.
2) ОСОБА_5 , який також 01.11.2019 року був зафіксований інспекторами праці, повідомив своє прізвище, ім'я та по батькові, зазначив, що виконує роботу оператора на території виробництва олії, за розпорядженням ОСОБА_1 , зазначив, що також як і ОСОБА_4 працює у ФОП ОСОБА_1 без оформлення трудового договору приблизно два місяці. Процес опитування гр. ОСОБА_5 зафіксовано на засіб відеофіксації - відеореєстратор, що знаходиться на балансі Головного управління Держпраці у Харківській області.
3) ОСОБА_6 , був зафіксований інспекторами праці в службовому приміщенні цеху з виробництва олії, повідомив своє прізвище, ім'я та по батькові, зазначив, що працює на посаді оператора у ФОП ОСОБА_1 «неоформленим», без оформлення трудового договору приблизно один тиждень. На запитання інспектора праці щодо розміру заробітної плати зазначив, що обіцяли 400,00грн. в день. Процес опитування гр. ОСОБА_6 зафіксовано на засіб відеофіксації - відеореєстратор, що знаходиться на балансі Головного управління Держпраці у Харківській області.
4) ОСОБА_7 був зафіксований інспекторами праці в службовому приміщенні цеху з виробництва олії, останній перебував разом з гр. ОСОБА_8 . Громадянин ОСОБА_7 повідомив своє прізвище, ім'я та по батькові, дату народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначив, що працює помічником оператора цеху у ФОП ОСОБА_1 без оформлення трудового договору приблизно два роки. Процес опитування гр. ОСОБА_7 зафіксовано на засіб відеофіксації - відеореєстратор, що знаходиться на балансі Головного управління Держпраці у Харківській області.
Частиною 1 статті 21 КЗпП України визначено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 24 КЗпП України, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим при укладенні трудового договору з фізичною особою.
Частиною 3 статті 24 КЗпП України передбачено, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Отже, нормами частин 1, 3 статті 24 КЗпП України встановлено два окремі юридичні факти, з якими пов'язується виникнення трудових правовідносин - укладення трудового договору і фактичний допуск працівника до роботи.
За змістом абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
Відтак, за правилами КЗпП України допуск працівника до роботи без укладення трудового договору забороняється і порушення цієї заборони тягне за собою відповідальність для юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують відповідну найману працю, у вигляді штрафу, в розмірі, встановленому частиною 2 статті 265 КЗпП України.
При цьому, логіко-граматичне тлумачення норми статті 24 КЗпП України дає підстави для висновку, що порушення вимог частини 3 цієї статті матиме місце за умови встановлення факту неукладення трудового договору між такою особою і працівником та/або неповідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за умови фактичного виконання працівником трудових функцій.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 24.12.2019 по справі № 540/9431/18-а.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як свідчать матеріали справи, накази про прийняття ФОП ОСОБА_1 на роботу працівників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , під час інспекційного відвідування не надавалися, повідомлення про прийняття на роботу до органів ДПС позивачем не направлялися (на вимогу інспектора праці зазначені документи не були надані). Факт відсутності повідомлень про прийняття працівників на роботу підтверджено відповіддю Головного управління ПФУ в Харківській області від 08.11.2019 року № 33535/05.5-20 (вх.№ 27/15915 від 12.11.2019).
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Колегія суддів зазначає, що відповідач довів перед судом правомірність прийнятої ним постанови, яка є предметом оскарження у даній справі.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що постанова про накладення штрафу є такою, що прийнята на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, позовні вимоги є незаконними, необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.07.2020 року по справі № 520/2076/2020 прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті, а отже підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Харківській області задовольнити.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.07.2020 року по справі № 520/2076/2020 скасувати.
Прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відмовити
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя В.А. Калиновський
Судді З.О. Кононенко О.І. Сіренко
Повний текст постанови складено 09.11.2020 року