09 листопада 2020 року справа №229/1876/20
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Міронової Г.М., Геращенка І.В., Гаврищук Т.Г., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дружківського міського суду Донецької області від 02 жовтня 2020 року у справі № 229/1876/20 (головуючий суддя І інстанції суддя Лебеженко В.О.), складене у повному обсязі 07 жовтня 2020 року у м. Дружківка Донецької області, за позовом ОСОБА_1 до інспектора 1 батальйону патрульної поліції у м. Краматорську та Слов'янську Управління патрульної поліції ОСОБА_2, третя особа: Департамент патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
23 квітня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Дружківського міського суду Донецької області із позовом до інспектора 1 батальйону патрульної поліції у м. Краматорську та Слов'янську Управління патрульної поліції ОСОБА_2, в якому просив: скасувати постанову серії ЕАК № 2397159 винесену 16.04.2020 року інспектором 1 батальйону патрульної поліції у м. Краматорську та Слов'янську Управління патрульної поліції ОСОБА_2 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення штрафу в розмірі 255 гривень, провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності закрити (а.с. 1-3).
Рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 02 жовтня 2020 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено (а.с. 60-63).
Не погодившись із судовим рішенням, позивача подав апеляційну скаргу, в якій просив суд скасувати рішення Дружківського міського суду Донецької області від 02 жовтня 2020 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтуванні апеляційної скарги вказує, що рішення суду є незаконним і таким, що ухвалено з неповним з'ясуванням обставин справи, що призвело до порушення норм процесуального та матеріального права.
Звертає увагу на те, що під час винесення відповідачем оскаржуваної постанови не було вжито жодних дій щодо надання йому, як водію, можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги, отже порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для її скасування.
Вважає, що судом не було враховано, що в оскаржуваній постанові відсутні додатки, відомості про роз'яснення йому, як особі, яка притягується до адміністративної відповідальності прав за ст. 286 Кодексу України про адміністративні правопорушення та строку оскарження відповідно до ст. 289 КУпАП.
Наданий відповідачем відеозапис bodycam АН 00040 не є допустимим доказом, оскільки є копією електронного доказу, яка не засвідчена електронним підписом, як того вимагає ч. 2 ст. 99 КАС України. Оригінал відповідачем не наданий.
Крім того вказує, що фіксація проводилась відповідачем за допомогою лазерного вимірювача швидкості автотранспортних засобів TryCAMTC000747 незаконно, оскільки станом на 16 квітня 2020 року він не зареєстрований в Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки.
Сторони в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином.
Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.
В суді першої та апеляційної інстанції встановлено, що 16 квітня 2020 року інспектором 1 батальйону патрульної поліції у м. Краматорську та Слов'янську Управління патрульної поліції Горбатком Євгеном Михайловичем винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАК № 2397159, якою притягнуто позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.122 КпАП України та накладено штраф в сумі 255 грн. (а.с. 11).
Адміністративне стягнення накладено на позивача за те, що 16.04.2020 року о 13:59:46 в м. Краматорськ по вул. Танкистів, 103, керуючи автомобілем ACURA ZDX, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 73 км/год, перевищив встановлені обмеження швидкості руху в населеному пункті на 23км/год, чим порушив п. 12.4 ПДР (порушення швидкісного режиму, не більше 50 км/год) (а.с. 11).
Спірним питанням у справі є правомірність прийняття вищевказаної постанови та накладення на позивача адміністративного штрафу.
Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем доведено порушення позивачем ПДР.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За визначенням статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Унормуванням статті 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
За приписами статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
В розумінні статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновків експертів.
Частиною першою статті 73 КАС України обумовлено: належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Згідно ст. 74 КАС України докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Крім того, частиною другою статті 77 КАС України окреслено, що в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оцінка доказів здійснюється судом за правилами статті 90 КАС України, відповідно до приписів якої суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
За приписами статті 31 Закону № 580-VIII поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Статтею 40 Закону № 580-VIII встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою:
1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб;
2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Зміст ч. 5 ст. 258 КУпАП окреслює: якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Ст. 283 КУпАП передбачено: постанова повинна містити найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова у справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
За вимогами п. 7 розділу ІV «Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення в органах поліції», затвердженою наказом МВС України від 06 листопада 2015 року № 1376, посадова особа, яка розглядає справу про адміністративне правопорушення, відповідно до ст. 280 КУпАП зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчинені, чи підлягає вона адміністративної відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правомірного вирішення справи.
Як вбачається з постанови про накладення адміністративного стягнення, в ній вказані: найменування органу (посадова особа), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; суть адміністративного правопорушення, опис обставин, встановлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення (ч. 1 ст. 122 КУпАП); прийняте у справі рішення - застосування адміністративного стягнення у вигляді штрафу (а.с. 11).
Наведене спростовує доводи апеляційної скарги щодо протиправності постанови про накладення адміністративного стягнення, бо в останній відсутні деякі відомості, оскільки містить всі відомості встановлені ст. 283 КУпАП.
Частиною 1 ст. 122 КУпАП України визначено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п. 12.1 ПДР України під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
Пунктом 12.4 ПДР України визначено, що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
В матеріалах справи наявний відеозапис з bodycam АН00040, на якому зафіксовано розгляд справи про адміністративне правопорушення відносно позивача, здійснений інспектором 1 батальйону 3 роти БПП в м. Краматорську та Слов'янську УПП в Донецькій області сержантом поліції ОСОБА_2 . Із відеозапису вбачається, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення інспектором Горбатком Є.М. було роз'яснено ОСОБА_1 права передбачені ч.1 ст.268 КУпАП.
Отже, посилання позивача на ту обставину, що інспектором 1 батальйону 3 роти БПП в м. Краматорську та Слов'янську УПП в Донецькій області сержантом поліції Горбатком Є.М. було порушено його права на захист, не приймаються судом як доказ, так як спростовуються відеозаписом з bodycam АН00040.
Із відеозапису вбачається, що TruCAMTC000747 зафіксовано, що автомобіль ACURA ZDX номерний знак НОМЕР_1 під керуванням позивача рухався зі швидкістю 73 км/год. в населеному пункті (а.с. 36).
Що стосується доводів апеляційної скарги відносно незаконності застосування відповідачем для фіксації лазерного вимірювача швидкості автотранспортних засобів TryCAMTC000747.
Лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 за № ТС 000474 за № 22-01/17047 (зазначений в спірній постанові) отримав сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки строком дії до 31 жовтня 2020 року (а.с.35).
На підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань Міністерством економічного розвитку і торгівлі України затверджений тип засобу вимірювальної техніки «Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCam», який було зареєстровано в державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером УЗ 197-12.
Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 02 листопада 2015 року № 1362 пристрій TruCam був виключений з Державного реєстру засобів вимірювальної техніки.
Судом першої інстанції було вірно встановлено, що чинне законодавство не передбачає повторного проходження даної процедури (сертифікації) для приладів, які вже були завезені на територію України та введені в експлуатацію. Всі прилади, що використовуються працівниками Департаменту патрульної поліції, пройшли повірку.
Таким чином, посилання позивача на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права спростовуються вище наведеним та підтверджується наявним в матеріалах справи відеозаписом.
Суд апеляційної інстанції вважає відеозаписи належним доказом (в розумінні положень Кодексу адміністративного судочинства України) скоєння позивачем правопорушення, відтак, спірна постанова є такою, що не підлягає скасуванню з огляду на доведеність вини позивача у порушенні правил ПДР.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Керуючись статтями 250, 282, 286, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Дружківського міського суду Донецької області від 02 жовтня 2020 року у справі № 229/1876/20 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її проголошення та не може бути оскаржена у касаційному порядку.
Судді Г.М. Міронова
Т.Г. Гаврищук
І.В. Геращенко