09 листопада 2020 року справа №200/3434/20-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Геращенка І.В., суддів: Міронової Г.М., Ястребової Л.В.,
секретар судового засідання - Мирошниченко О.Л.,
за участю: представника відповідача - Помалюк І.В.,
діючого згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань шляхом самопредстаництва,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 8 липня 2020 року у справі № 200/3434/20-а (головуючий І інстанції Голуб В.А., повний текст складений у м. Слов'янську Донецької області) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області (далі - ГУ ДПС у Донецькій області, відповідач), в якому просив:
- визнати протиправними дії щодо відмови у скасуванні нарахованого зобов'язання зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 2012 року по 13.04.2014 року;
зобов'язати вчинити дії щодо скасування нарахованого зобов'язання зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 2012 року по 13.04.2014 року.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 08.07.2020 року у задоволенні позову відмовлено (а.с. 142-146).
Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове, яким задовольнити позов, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування доводів посилався на те, що суд помилково взяв до уваги наданий відповідачем звіт про суми нарахованого доходу, начебто поданий позивачем. Апелянт вважає зазначений звіт недостатнім доказом, оскільки він такий звіт до податкового органу не подавав. Крім того, посилався на правову позицію Верховного Суду у справах 820/6324/17, 440/2149/19 щодо протиправності подвійного оподаткування з одного типу податку (а.с. 151-153).
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги.
Позивач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення відповідача, вивчив доводи апеляційної скарги, перевірив їх за матеріалами справи і дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Судом апеляційної інстанції встановлені такі обставини справи.
ОСОБА_1 в період з 27.07.2006 року по 21.08.2019 року був зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця за місцем проживання у м. Донецьку, з 01.01.2012 року перейшов на спрощену систему оподаткування (3 група), вид діяльності 69.10: Діяльність у сфері права (а.с. 9-10, 12-14).
В матеріалах справи наявний звіт ОСОБА_1 форми № Д5 за 2013 рік 10.02.2014 року в паперовій формі, поданий за місцем перебування на обліку як платника податків, , в якому самостійно визначив, зокрема, загальну суму, на яку нараховується єдиний внесок у розмірі - 13835 грн. та на яку позивачем самостійно нараховано розмір єдиного внеску в сумі 4800,76 грн (а.с. 91).
Зазначені суми співпадають з Індивідуальними відомостями з Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відносно ОСОБА_1 за звітний 2013 рік форми ОК-5, ОК-7 (а.с. 119).
21.08.2019 року на підставі заяви ОСОБА_1 підприємницька діяльність останнього як фізичної особи-підприємця була припинена (а.с. 11-15).
30.08.2019 року позивачем подано заяву від 28.08.2019 року на адресу Північної ДПІ Маріупольського управління ДФС у Донецькій області, в якій останній вимагав нараховану недоїмку зі сплати єдиного соціального внеску в період з 14.04.2014 року по дату припинення ним підприємницької діяльності - 21.08.2019 року, визнати безнадійною та списати в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного боргу, та/або нараховані зобов'язання зі сплати єдиного соціального внеску в період з 2012 року по дату припинення ним підприємницької діяльності скасувати (а.с. 16-22).
Листом від 26.09.2019 року № 6999/10/05-99-54-10 ГУ ДПС у Донецькій області повідомило ОСОБА_1 про відсутність підстав для списання заборгованості, що обліковується за ФОП ОСОБА_1 з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Також, повідомлено, що заборгованість з ЄСВ в сумі 41555,13 грн. виникла за період з 23.07.2013 року по 19.07.2019 року (а.с. 23-24, 25, 92-93).
Згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 20.01.1998 року позивач у період з 01.01.2012 року по 08.05.2013 року працював у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Ювелірний завод Багет» та 14.05.2013 року по 02.07.2015 року - в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Ірен» на посадах начальника юридичного відділу (а. с. 34-35).
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, дійшов висновку про відсутність подвійного оподаткування єдиним внеском позивача у спірний період.
Апеляційний суд вважає помилковим такий висновок суду першої інстанції, з таких підстав.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску а загальнообов'язкове державне» від 8 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464) єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб (підпункт 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
Працівник - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону (п.п 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
Згідно п. 2 ч. 1 статті 1 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Відповідно до частини третьої статті 4 Закону № 5076-VI адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).
За змістом ст.13 Закону № 5076-VI адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Згідно абз. 2 пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Згідно п.1, п. 5 ч. 1 статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є:
- роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами;
- особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, в тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями.
За змістом абз. 1 п. 1, п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464 єдиний внесок нараховується:
1) для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці» ( 108/95-ВР ), та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;
2) для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
Апеляційний суд зазначає, що відносини з адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення незалежної професійної діяльності Законом № 2464-VI не врегульовано.
Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є самозайняті особи, зокрема, адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності індивідуально та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов'язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.
Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
З урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов'язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.
Таким чином, особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI, на якому наполягає ГУ ДПС, щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДПС і мають свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, та які одночасно перебувають у трудових відносинах в межах цієї діяльності, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Згідно довідок ОК-5, ОК-7 підприємствами, на яких працював позивач протягом 2012-2014 років сплачено єдиний страховий внесок відносно застрахованої особи ОСОБА_1 .
Матеріалами справи встановлено, що позивач мав трудові відносини та одночасно займався адвокатською діяльністю, що може спричинити подвійну сплату єдиного внеску, що суперечить меті запровадження державою консолідованого страхового внеску.
Таким чином, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону № 2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього в період, за який нараховано недоїмку зі сплати єдиного внеску, нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов'язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як особою, що має право провадити адвокатську діяльність.
Аналогічної правової позиції дійшов Верховний Суд у справі № 160/3114/19 від 27.11.2019 року.
Позивач просив зобов'язати вчинити дії щодо скасування нарахованого зобов'язання зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 2012 року по 13.04.2014 року.
Згідно розрахунку заборгованість з єдиного внеску виникла за період з 23.07.2013 року по 20.01.2014 року в сумі 3606,73 грн. (а.с. 94).
Матеріалами справи встановлено, що заборгованість з єдиного внеску виникла за період з 23.07.2013 року, тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у скасуванні нарахованого зобов'язання зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 23.07.2013 року по 13.04.2014 року, зобов'язати вчинити дії щодо скасування нарахованого зобов'язання зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 23.07.2013 року по 13.04.2014 року.
На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку що внаслідок порушення норм матеріального права, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову, в зв'язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позову.
Щодо розподілу судових витрат.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем при поданні позову невірно визначений період, за який останньому нараховано єдиний внесок, тому фактично позовні вимоги задоволенні в повному обсязі з корегуванням періоду нарахування єдиного внеску, у зв'язку з чим за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягають стягненню всі судові витрати зі сплати судового збору в загальній сумі 2102 грн. (а.с 8, 156).
Керуючись ст. ст. 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 8 липня 2020 року у справі № 200/3434/20-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - скасувати.
Прийняти нову постанову.
Позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Донецькій області щодо відмови у скасуванні нарахованого ОСОБА_1 зобов'язання зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 23.07.2013 року по 13.04.2014 року в сумі 3606,73 грн.
Зобов'язати Головне управління ДПС у Донецькій області вчинити дії щодо скасування нарахованого ОСОБА_1 зобов'язання зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 23.07.2013 року по 13.04.2014 року в сумі 3606,73 грн. (три тисячі шістсот шість гривень 73 коп.).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Донецькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2102 грн. (дві тисячі сто дві гривні 00 копійок).
Повний текст постанови складений 9 листопада 2020 року.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий І.В. Геращенко
Судді: Г.М. Міронова
Л.В. Ястребова