ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
04 листопада 2020 року м. Київ № 640/322/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Вєкуа Н.Г., при секретарі судового засідання Шуст Н.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради
(Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"
до Головного управління ДПС у м. Києві
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
за участю представників сторін:
від позивача - Омельченко Ніна Павлівна, Комісар Сергій Петрович,
від відповідача - Кравченко Ольга Олександрівна, -
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (01001, м. Київ, площа Івана Франка, 5, код ЄДРПОУ 40538421) з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у м. Києві від 21.10.2019 №01562615050106, № 01552615050106 повністю, а податкове повідомлення-рішення №01542615050106 в частині суми податкового зобов'язання у розмірі 7 548 692 грн та суми штрафних (фінансових) санкцій 1 896 173 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені відповідачем з порушенням вимог податкового законодавства, без врахування додатково наданих позивачем документів, із застосуванням до позивача подвійної відповідальності за одне й те ж саме порушення, в зв'язку із чим, такі податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.
Ухвалою суду від 27 січня 2020 року відкрито провадження у справі.
Відповідач, не погоджуючись із доводами позивача надав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством, на підставі виявлених під час перевірки порушень, тому підстав для задоволення позову не вбачає.
В судовому засіданні 04.11.2020 року проголошена вступна та резолютивна частина рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
На підставі наказу Головного управління ДФС у м. Києві від 15.05.2019 К 6112 та повідомлення від 17.05.2019 № 567/26-15-14-01-06 з 30.05.2019 було розпочато документальну планову виїзну перевірку КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 06.06.2016 по 31.03.2019, тривалістю 20 робочих днів.
Наказом ГУ ДПС у м. Києві від 25.06.2019 № 8712 продовжено строк проведення документальної планової виїзної перевірки Позивача з 01.07.2019 на 10 робочих днів (з 01.07.2019 по 12.07.2019).
За повідомленням Позивача від 05.07.2019 № 28АУ/04/2617 (вх. № 130157/10 від 05.07.2019) стосовно затоплення підвального приміщення, що стало наслідком часткового знищення бухгалтерської документації, на підставі доповідної записки Департаменту аудиту відповідача від 08.07.2019 № 6358/26-15-14-01-06, наказом ГУ ДПС у м. Києві від 08.07.2019 № 9639 було перенесено термін проведення розпочатої документальної планової виїзної перевірки до дати відновлення та надання документів у межах термінів, визначених п. 44.5 ст. 44 Податкового Кодексу України.
Позивач листом від 20.08.2019 № 28127/04/3201 повідомив відповідача про відновлення первинних бухгалтерських документів.
За результатами документальної планової виїзної перевірки відповідачем було складено акт від 04.09.2019 № 4/26-15-05-01-06/40538421, відповідно до якого встановлені наступні порушення:
- пункту 44.1, пункту 44.6 статті 44, підпункту 134.1.1 статті 134, підпункту 140.4.2 статті 140 Податкового кодексу України, статті 9 Закону України № 996-ХІУ, пункту 6 П(С)БО 16, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року 318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 за № 27/4248, пункту 5 та пункту 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Доходи», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за № 860/4153, пункту 5 П(С)БО 11 «Зобов'язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 січня 2000 № 20 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 лютого 2000 за № 85/4306, в результаті чого занижено суму податку на прибуток, що підлягає сплаті в бюджет, на загальну суму 12 300 229 грн, у тому числі за 1 квартал 2019 року на суму 12 300 229 грн.;
- пункту 134.1 статті 134, пункту 46.1 статті 46, пункту 49.1, пункту 49.2, підпункту 49.18.2, пункту 49.18 статті 49 Податкового Кодексу України - КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» не подано податкову звітність, а саме додаток РІ до декларацій з податку на прибуток за 2017 рік, за 1 квартал 2018 року;
- пункту 198.1, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.4 статті 200 Податкового Кодексу України, пункту 16 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307, підпункту 5 пункту 4 розділу V наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» від 28.01.2016 № 21, зі змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 7 646 739 грн, в тому числі за: листопад 2017 року - 62 047 грн. (визнається Позивачем і не оскаржується в цій частині); березень 2019 року - 7 584 692 грн. та завищено від'ємне значення податку на додану вартість за березень 2019 року на суму 6 456 139 гривень.
- статті 51, пункту 70.16 статті 70, підпункту 176.2 «б» пункту 176 статті 176 Податкового Кодексу України, в результаті чого встановлено подання з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку (форма № 1ДФ) за 1 квартал 2019 року;.
- частини 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 2464-УІ від 08.07.2010 зі змінами та пункту 6 частини 3 розділу IV "Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 449 від 20.04.2015, в результаті чого встановлено порушення порядку сплати єдиного соціального внеску за квітень 2017 року.
Позивач не погодившись із висновком акту перевірки по пунктам 1) та 3) подав ГУ ДПС у м. Києві заперечення від 04.10.2019 № 28АУ/5/1/3813 на акт перевірки.
Відповідач листом від 16.10.2019 № 25950/10/26-15-05-01-06 за результатом розгляду заперечень залишив їх без задоволення.
На підставі акту перевірки відповідачем були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 21.10.2019:
- № 01562615050106, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств у розмірі 15 375 286 грн., з яких за податковими зобов'язаннями - 12 300 229,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 3 075 057 грн.;
- № 01552615050106, яким позивачу встановлено завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду з ПДВ у розмірі 6 456 139 грн.;
- № 01542615050106, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 9 558 424 грн., з яких за основним платежем - 7 646 739,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1 911 685,00 грн.
В порядку адміністративного оскарження позивачем були подані на розгляд Державної податкової служби України скарги від 01.11.2019 № 28АУ/04/4178 та № 28АУ№04/4177.
За результатами адміністративного оскарження рішенням ДПС України від 24.12.2019 14335/6/99-00-08-05-01 залишено без змін оскаржувані податкові повідомлення-рішення.
Незгода позивача із винесеними рішеннями зумовило його звернення до Окружного адміністративного суду м. Києва із даним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України №2755-VI від 02.12.2010 (далі - ПК України). Зокрема ПК України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (абз. 1 п. 1.1 ст. 1 ПК України).
Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Приписами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи (підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Кодексу).
Відповідно до статті 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
За результатами проведеної перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №01562615050106, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємства у розмірі 15 375 286 грн., з яких за податковими зобов'язаннями - 12 300 229,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 3 075 057 грн.
Підставою прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення в акті перевірки зазначено ненадання на запит контролюючого органу від 20.06.2019 до перевірки таких документів:
-розрахунок залишку резерву відпусток станом на 31.03.2019, у зв'язку з чим неможливо підтвердити розмір нарахованого забезпечення на виплату відпусток у сумі 78 748 169 грн;
- первинні бухгалтерські та податкові документи, що підтверджують факт нарахування резерву відпусток у 2018 році на рахунку 949 в сумі 9 636 325 грн.
Суд вважає вказані доводи відповідача необґрунтованими і такими, що спростовується наявними в матеріалах справи документами, з огляду на наступне.
Матеріали справи свідчать про те, що посадовими особами відповідача при здійсненні перевірки допущено порушення порядку оформлення результатів документальної планової виїзної перевірки, встановленого ст. 85 та 86 Податкового Кодексу України та підпункту 1.4.7.3 п. 1.4.7 наказу ДФС України від 31.07.2014 № 22 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків», а саме не було складено акт, який засвідчує факт ненадання документів платником податків.
Відповідно до п. 85.6. ст. 85 Податкового Кодексу України, передбачено, що у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу, така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акту в ньому вчиняється відповідний запис.
Додатково п. 1.4.7.3. названих Методичних рекомендацій визначено організацію роботи ревізорів податкового органу у разі ненадання платником податків документів до перевірки в інших випадках.
Зокрема, у разі ненадання платником податків під час проведення перевірки відповідних документів (копій документів), пояснень, довідок, інформації тощо, які необхідні для її здійснення, складається відповідний акт, який реєструється у передбаченому підпунктом 1.4.5 пункту 1.4 цього розділу Методичних рекомендацій порядку, а також вживаються заходи щодо документування цих фактів у відповідних розділах (додатках) до акту перевірки із наведенням документів, які не надано.
Як зазначається позивачем та не спростовано відповідачем, разом із запереченнями на акт перевірки від 04.10.2019 №28АУ/5/1/3813 позивач надав повторно відповідачу:
- розрахунок залишку резерву відпусток станом на 31.03.2019 у формі відомості використання резерву відпусток по підприємству за 1 квартал 2019 року, бухгалтерських довідок нарахування резерву забезпечення відпусток по підприємству за січень, лютий та березень2019 року;
- документи, що підтверджують факт нарахування резерву відпусток у 2018 році, а саме «Список сотрудников по резерву отпусков за период с 01.01.2018 по 31.12.2018», Список працівників по коригуванню резерву відпусток в зв'язку з коригуванням кількості невикористаних днів відпустки за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 та відомість використання резерву відпусток по підприємству за 2018 рік.
Таким чином, не дотримання відповідачем Методичних рекомендацій та вимог п. 85.6. ст. 85 Податкового Кодексу України в частині належної фіксації обставин ненадання документів платником податків та висування додаткових вимог до документів, які не були надані платником податків під час розгляду заперечень на Акт перевірки, створило підстави для застосування штрафних санкцій до позивача.
Більш того, на думку суду, в даному випадку, контролюючий орган, керуючись пп. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 Податкового Кодексу України мав змогу призначити документальну позапланову перевірку позивача з питань правильності, достовірності та повноти нарахування резерву відпусток.
Проте, як свідчать матеріали справи, такої перевірки відповідачем призначено та проведено не було.
Стосовно наведеної відповідачем методики, за якою мало бути здійснено розрахунок залишку забезпечень на виплату відпусток, суд зазначає наступне.
У травні місяці 2019 року, КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» керуючись приписами П(С)БО 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах», «Методичними рекомендаціями по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку», затвердженими наказом Мінфіну від 29.12.2000 № 356, Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Мінфіну від 24.05.1995 № 88, переглянуло залишок забезпечень на виплату відпусток, відкоригувало та подало уточнюючу фінансову та податкову звітність за 2017 та 2018 роки.
Так, у бухгалтерському обліку позивача була зменшена зайво нарахована сума забезпечення на виплату відпусток за 2017 рік та донараховано суму забезпечення на виплату відпусток за 2018 рік на суму 9 494 197,08 грн.
Одночасно з цим, у податковому обліку позивача було донараховано податок на прибуток за 2017 рік на суму 2 394 477,00 грн, суму штрафу 71 834,00 грн та пені - 428 699,00 грн; за 2018 рік - зменшено фінансовий результат до оподаткування на суму 9 494 197,08 грн; за 1 квартал 2019 - збільшено суму збитку на 9 494 197,08 грн.
Як зазначив позивач, розбіжність між оборотно - сальдовою відомістю за рахунком 949 «Інші витрати операційної діяльності» за 2018 рік, та р. 2180 «Інші операційні витрати» Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід) за 2018 рік, поданий 29.05.2019 за № 9311644998, 9 494 697,08 грн (забезпечення на виплату відпусток) пояснюється правилами виявлення помилок у бухгалтерському обліку минулих років, а саме:
- після виправлення помилок складається та подається уточнююча фінансова звітність за минулий рік з виправленими показниками (п. 5 П(С)БО 6), тому розділ 2180 «Інші операційні витрати» уточнюючого Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід) за 2018 рік, поданого 29.05.2019 за №9311644998, містив відкоригований в травні 2019 року показник 25 297 586,00 грн (з урахуванням донарахованого резерву на виплату відпусток за 2018 рік на суму 9 494 697,08 грн )
- регістр бухгалтерського обліку «оборотно-сальдова відомість за рахунком 949» за минулий 2018 рік виправляється у місяці, в якому виявлено помилку, тобто в травні 2019 року (останній абзац «Методичних рекомендацій по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку», затверджених наказом Мінфіну від 29.12.2000 № 356), шляхом коригування сальдо - -нерозподіленого прибутку на початок звітного року (п. 4 П(С)БО 6), тому оборотно - сальдова відомість за рахунком 949 «Інші витрати операційної діяльності» за 2018 рік містить суму 15 772 550,23 грн, тобто суму до коригування резерву на виплату відпусток.
Таким чином, суд вважає, що розбіжність між обліковим регістром оборотно-сальдова відомість за рахунком 949 за 2018 рік та р. 2180 «Інші операційні витрати» уточнюючого Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід) за 2018 рік, на яку вказує відповідач, є закономірною та не є порушенням ведення бухгалтерського обліку позивачем.
Первинним документом, який підтверджує розмір залишку забезпечення на виплату відпусток станом на кінець 2018 року є розрахунок, проведений за результатами інвентаризації (п. 8.2 розділу III наказу Мінфіну від 02.09.2014 № 879 «Про затвердження положення про інвентаризацію активів та зобов'язань»).
Крім того, суд зазначає, що залишок забезпечення на суму 59 126 973,88 грн, визначений КП «КИІВТЕПЛОЕНЕРГО» станом на 31.12.2018 за результатами інвентаризації (з коригуванням в травні 2019), до складу якого входить забезпечення на суму 9 494 697,08 грн, підтверджено в матеріалах справи первинними документами:
- наказом «Про проведення інвентаризації КП «КИІВТЕПЛОЕНЕРГО» від 20.09.2018 № 270, який було надано під час перевірки 07.06.2019, згідно опису наданих до планової перевірки копій документів;
- актом інвентаризації забезпечення на оплату відпусток станом на 31.12.2018, який було надано позивачем під час перевірки та додано до заперечення на Акт перевірки;
- розрахунком залишку забезпечення на виплату відпусток станом на 31.12.2018;
- коригуючим розрахунком залишку забезпечення на виплату відпусток, станом на 31.12.2018 .
Отже, згідно наданого до органів ДПС України розрахунку, проведеного внаслідок інвентаризації зобов'язань, залишок забезпечення на виплату відпусток станом на 31.12.2018 (з уточненнями) у бухгалтерському обліку позивача становив 59 126 973,88 грн, складовою якого є забезпечення на суму 9 494 697,08 грн.
Розмір залишку забезпечення на виплату відпусток станом на 31.12.2018 у бухгалтерському обліку був підтверджений поданим позивачем уточнюючим Балансом.
Суд звертає увагу, що у податковому обліку при розрахунку податку на прибуток, забезпечення на виплату відпусток станом на 31.12.2018 враховується у загальній сумі витрат, визначеній у бухгалтерському обліку, згідно результатів інвентаризації та не підлягає коригуванню незалежно від того, який рахунок витрат використало підприємство при нарахуванні забезпечення на виплату відпусток, про що зазначено у п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України, отже, податковий облік суми забезпечення на виплату відпусток базується виключно на даних бухгалтерського обліку.
Тобто, незалежно який рахунок витрат використало підприємство при нарахуванні забезпечення на виплату відпусток, розподіл забезпечення між рахунками витрат не має впливу на податковий облік.
Крім того, суд вертає увагу, що актом перевірки не було встановлено, що розрахований залишок забезпечення на виплату відпусток станом на 31.03.2019 не підлягає погашенню в 2019 року, що могло бути умовою для включення такого зобов'язання до складу доходу.
Щодо правомірності винесення податкових повідомлень-рішень № 01552615050106 та № 01542615050106 від 21.10.2019 року, суд зазначає наступне.
Відповідач під час проведення перевірки встановив, що позивачем в період перенесення строку проведення перевірки, в порушення вимог п. 50.2 ст. 50 Податкового Кодексу України, було подано уточнюючи розрахунки податкових зобов'язань, в зв'язку із самостійно виявленими помилками до декларації з ПДВ за березень 2019 року.
Проаналізувавши наявні матеріали справи, суд встановив, що вказані твердження відповідача є необґрунтованими і незаконними, з огляду на наступні обставини.
Відповідно до п. 50.2 Податкового Кодексу України, платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.
Проте, суд зазначає, що ані Податковим Кодексом України, ані іншим нормативно-правовим актом не врегульовано питання, чи вважається період перенесення перевірки часом її проведення та чи можна подати уточнюючий розрахунок у періоді перерви податкової перевірки на підставі п. 82.4 Податкового Кодексу України.
У той же час, з системного аналізу п. 44.5 та п. 85.9 Податкового Кодексу України вбачається, що оскільки строки проведення перевірки у випадку її перенесення зупиняються, то перевірка в цей час не проводиться. Тобто, період перенесення перевірки не можна вважати часом її проведення, а тому у даному проміжку часу обмеження, передбачене п. 50.2 ст. 50 ПК України, не застосовується.
У свою чергу, з аналізу абз. 1 п. 50.1 ст. 50 Податкового Кодексу України вбачається, що у випадку виявлення помилок, платник податків зобов'язаний у строк до 1095 днів з дня подачі податкової звітності подати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації. Подання такого уточнюючого розрахунку з метою виправлення помилок є не правом, а обов'язком платника податків.
Суд вважає, що при вирішенні даного спору підлягає застосуванню презумпція правомірності рішень платника податку (пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПКУ), а саме - у разі коли норми Податкового Кодексу України суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків (п. 56.21 ст. 56 Податкового Кодексу України).
За результатами розгляду справи судом встановлено, що за повідомленням позивача від 05.07.2019 р. № 28АУ/04/2617 (вх. № 130157/10 від 105.07.2019 р.) та наказом відповідача від 08.07.2019 р. №9639 термін проведення планової виїзної перевірки КП «Київтеплоенерго» було перенесено до дати відновлення та надання документів у межах термінів, визначених п. 44.5 ст. 44 Податкового Кодексу України.
Листом від 20.08.2019 р. №28127/04/3201 (вх. № 152529/10 від 20.08.2019 р.) позивач повідомив відповідача про відновлення первинних бухгалтерських документів.
Таким чином, судом встановлено, що у період з 08.07.2019 р. по 20.08.2019 р. перевірка позивача не проводилася.
Відповідно до фактичних обставин справи, 19.07.2019 року після отримання позивачем індивідуальної податкової консультації від 05.07.2019 року, самостійно виявивши помилки в декларації з податку на додану вартість за березень 2019 р. та виконуючи обов'язок, передбачений п. 50.1 ст. 50 Податкового Кодексу України, позивач подав уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у декларації з податку на додану вартість за березень 2019 року, яким збільшив суму податкового кредиту на суму 1 049 466 грн., зменшив перехідний залишок від'ємного значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на суму 14 040 851 грн. та визначив податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 6 535 246 та суму штрафу у розмірі 196 057 грн.
Тобто, позивач правомірно відкоригував дані у декларації за березень 2019 р. року шляхом подання уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань та усунув допущені помилки.
Враховуючи те, що станом на 19.07.2019 проведення перевірки позивача було перенесено, тобто фактично зупинено здійснення заходів по перевірці, обмеження для уточнення показників податкової звітності, передбачене п. 50.2 ст. 50 Податкового Кодексу України, не може бути застосовано до уточнюючого розрахунку позивача.
Суд вважає, що подання уточнюючого розрахунку свідчить про бажання позивача вести податкову звітність у відповідності до податкового законодавства та відсутність наміру на вчинення дій, що порушують норми чинного законодавства, зокрема, в частині розрахунку суми від'ємного значення ПДВ.
До того ж, суд звертає увагу, що зазначені суми ПДВ та штрафних санкцій було сплачено позивачем 18.07.2019 р. у повному обсязі.
Відтак, притягнення позивача до відповідальності, шляхом винесення податкового повідомлення-рішення № 01542615050106 є неприпустимим та фактично свідчить про повторне нарахування штрафних санкцій за задеклароване платником податків зобов'язання.
В зв'язку із чим, податкове повідомлення-рішення № 01542615050106 від 21.10.2019 року підлягає скасуванню.
Таким чином, виходячи із меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, для досягнення мети справедливого вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню.
Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-
1. Адміністративний позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (01001, м. Київ, площа Івана Франка, 5, код ЄДРПОУ 40538421) задовольнити повністю;
2. Визнати протиправним та скасування податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 21.10.2019 №01562615050106, № 01552615050106 повністю;
3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №01542615050106 в частині суми податкового зобов'язання у розмірі 7 548 692 грн та суми штрафних (фінансових) санкцій 1 896 173 грн.
4. Стягнути на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (01001, м. Київ, площа Івана Франка, 5, код ЄДРПОУ 40538421) понесені судові витрати у розмірі 44 142 (сорок чотири тисячі сто сорок дві грн) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267).
Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Повний текст рішення складено і підписано 09 листопада 2020 року
Суддя Н.Г. Вєкуа