09 листопада 2020 р. м. Чернівці Справа № 600/677/20-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Анісімова О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Чернівецької області про зобов'язання вчинити дії,-
І. РУХ СПРАВИ
1.1. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Прокуратури Чернівецької області (далі - відповідач), в якому просить стягнути з Прокуратури Чернівецької області на її користь вихідну допомогу у зв'язку із звільненням в сумі 24054,70 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 30.04.2020 року по день фактичного розрахунку.
1.2. Ухвалою суду від 28.05.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
1.4. Ухвалою суду від 18.06.2020 року відмовлено у задоволенні заяви прокуратура Чернівецької області про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
2.1. Наказом прокурора Чернівецької області №221-к від 28.04.2020 року позивача звільнено з посади прокурора відділу забезпечення представництва в суді управління представництва інтересів держави в суді прокуратури області та органів прокуратури Чернівецької області на підставі на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру». Однак позивач стверджує, що при звільненні з нею не проведено повний розрахунок та не виплачено всіх сум, а саме вихідної допомоги.
2.2. При цьому, на звернення позивача щодо надання інформації від 12.05.2020 року відповідач листом №19-31вих-20 від 14.05.2020 року повідомив позивачу, що виплата вихідної допомоги у разі звільнення прокурора на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру» не передбачена.
2.3. Позивач вважає, що вона має право на одержання суми вихідної допомоги при звільненні її з органів прокуратури, що і обумовило звернення до суду з цим позовом.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
Позиція позивача
3.1. В обґрунтування позовних вимог у позовній заяві позивач зазначає наступне.
3.2. Так вказує, що вона працювала в органах прокуратури з 2002 року. Наказом прокурора Чернівецької області №221-к від 28.04.2020 року її звільнено з посади прокурора відділу забезпечення представництва в суді управління представництва інтересів держави в суді прокуратури області та органів прокуратури Чернівецької області на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру».
3.3. Однак, стверджує, що в порушення статей 44, 47, 116 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) з нею у день звільнення не проведено повний розрахунок та не виплачено всіх сум при звільненні, а саме: вихідної допомоги у розмірі не менше середнього місячного заробітку.
3.4. Зазначає, що з метою досудового врегулювання спору 12.05.2020 року вона звернулась до прокуратури області з запитом про надання інформації чи було здійснено з нею повний розрахунок всіх виплат, що належать їй при звільненні, зокрема, чи нарахована і виплачена і вихідна допомога у зв'язку зі звільненням або буде здійснена така виплата. Листом прокуратури області №19-31вих-20 від 14.05.2020 року їй повідомлено про те, що виплата вихідної допомоги у разі звільнення прокурора на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру» не передбачена.
3.5. На переконання позивача, оскільки вищевказаним листом, прокуратура області підтвердила факт невиплати вихідної допомоги при звільненні та відсутність наміру її подальшої виплати, це порушує її гарантовані державою трудові права, передбачені статтею 44 КЗпП, у зв'язку з чим, вважає протиправною бездіяльність прокуратури Чернівецької області щодо не нарахування та невиплати їй вихідної допомоги при звільненні.
3.6. Позивач вказувала, що за правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 03.10.2019 року у справі №826/10460/16, спеціальним законом не врегульовано питання звільнення працівників у випадку ліквідації чи реорганізації органу прокуратури або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури, тому в разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
3.7. За вказаних обставин позивач вважає, що застосуванню до даних спірних правовідносин підлягають положення КЗпП України.
3.8. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» статтю 40 КЗпП України доповнено частиною 5, якою визначено, що особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус.
3.9. Таким чином, визначивши особливості (порівняно із загальними положеннями КЗпП України) застосування правових приписів, що регулюють порядок звільнення прокурора за пунктом 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру», Верховна Рада України вказала на однорідність цієї норми та положень пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України.
3.10. Відтак вважає, що незалежно від наявності в наказі про звільнення посилання пункт 1 частини 1 статті 40 КЗпП України прокурор, у разі звільнення на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру», вважається звільненим за вказаною нормою Кодексу з відповідними правовими наслідками для роботодавця.
3.11. Крім того, позивач зазначає, що за постановою Верховної Ради України від 04.02.1994 року №3933-ХІІ, ратифіковано Конвенцію МОП №158 про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця 1982 року, статтею 12 якої передбачено право працівників на вихідну допомогу. Так, за вказаною нормою працівник, трудові відносини з яким було припинено, має право відповідно до національного законодавства й практики на вихідну допомогу або інші аналогічні види допомоги у зв'язку з припиненням трудових відносин, розмір якої залежить, зокрема, від стажу роботи й розміру заробітної плати, і котрі виплачуються безпосередньо роботодавцем або з фонду, створеного з внесків роботодавців.
Позиція відповідача
3.12. 17.06.2020 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.
3.13. Так, представник відповідача зазначає, що згідно із вимогами підпункту 1 пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» № 113-ІХ, наказом прокурора Чернівецької області від 28.04.2020 року № 221-к ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора відділу забезпечення представництва в суді управління представництва інтересів держави в суді прокуратури Чернівецької області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру».
3.14. Представник відповідач зауважує, що текст наказу прокурора Чернівецької області №221-к від 28.04.2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу забезпечення представництва в суді управління представництва інтересів держави в суді прокуратури Чернівецької області та органів прокуратури не містить посилань на пункт 1 частини 1 статті 40 КЗпП України, як на підставу звільнення. У свою чергу, статтею 40 КЗпП України визначено випадки розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.
3.15. Законом №113-ІХ статтю 40 КЗпП України доповнено частиною 5 такого змісту: «Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус».
3.16. Такими законами, що регулюють статус прокурорів та відповідно мають статус спеціальних, є Закон України «Про прокуратуру» і Закон №113-ІХ.
3.17. Застосування положень статті 44 КЗпП України до прокурорів, які звільняються з органів прокуратури на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру», Закон не передбачає.
3.18. Відповідно до Закону України «Про прокуратуру», який є спеціальним та визначає статус прокурорів, виплата вихідної допомоги у разі звільнення на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 вказаного Закону не передбачена.
3.19. Таким чином, норми Закону України «Про прокуратуру» та Закону № 113-IX, які визначають умови і підстави звільнення прокурора з посади, у тому числі з адміністративної посади, є спеціальними по відношенню до інших нормативних актів, у тому числі КЗпП України.
3.20. Відтак стверджує, що оскільки позивача звільнено з підстав та в порядку, визначених Законами України «Про прокуратуру» та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», якими не передбачено виплату вихідної допомоги при звільненні, а тому позивач не набула права на її отримання.
IV. ЗАЯВИ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4.1. Заяв та клопотань, окрім заяви прокуратура Чернівецької області про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, від учасників справи до суду не надходило.
V. ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
5.1. Дослідженням наявної у матеріалах справи копії трудової книжки ОСОБА_1 судом встановлено, що вона у період з 11.02.2002 року по 29.04.2020 року працював в органах прокуратури (а.с. 23-30).
5.2. Наказом прокурора Чернівецької області «Про звільнення ОСОБА_1 » №221-к від 28.04.2020 року ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора відділу забезпечення представництва в суді управління представництва інтересів держави в суді прокуратури області та органів прокуратури Чернівецької області на підставі на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 29.04.2020 року (а.с. 11).
5.3. 12.05.2020р. позивач звернулась до відповідача із запитом на публічну інформацію, в якому просить надати інформацію чи нараховувалась їй вихідна допомога при звільненні та чи буде вона нарахована у подальшому (а.с. 16).
5.4. 14.05.2020 року листом №19-31вих-20 Прокуратурою Чернівецької області надано відповідь на публічну інформацію, відповідно до якої позивачу повідомлено, що виплата вихідної допомоги, у разі звільнення прокурора на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру», не передбачена (а.с. 17).
VІ. ПОЗИЦІЯ СУДУ
6.1. З огляду на зміст позовних вимог, предметом цього спору є невиплата Прокуратурою Чернівецької області вихідної допомоги ОСОБА_1 при її звільненні з органів прокуратури. Отже, при розгляді цієї справи, суд має надати такій бездіяльності відповідача оцінку на предмет відповідності чинним нормативно-правовим актам, через призму верховенства права.
6.2. Положеннями КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини 1 статті 40) .
6.3. Відповідно до статті 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.
6.4. Отже, КЗпП України передбачає особливості розірвання трудового договору з працівником у разі змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Таке звільнення можливе лише в тому випадку, якщо відсутня можливість перевести працівника за його згодою на іншу посаду. Тому, в якості компенсації за втрату роботи Кодекс передбачає виплату працівнику вихідної допомоги, і такий обов'язок покладається на роботодавця у зв'язку з неможливістю подальшого працевлаштування цього працівника. Вихідна ж допомога за своєю суттю є певною соціальною гарантією для працівника у разі розірвання з ним трудового договору з ініціативи роботодавця. Водночас КЗпП України передбачає також, що особливості звільнення окремих категорій працівників визначаються законами, що регулюють їх правовий статус.
6.5. Так, згідно частини 5 статті 40 КЗпП України особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус.
6.6. Згідно зі статтею 123 Конституції України організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються законом.
6.7. На виконання вимог статті 123 Конституції України прийнято Закон України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII (далі - Закон №1697-VII), який містить спеціальні норми щодо організації та порядку діяльності органів прокуратури України, особливостей розгляду трудових спорів (зокрема, питання проходження служби в органах прокуратури, звільнення з неї, права і обов'язки прокурорів, їх соціальні гарантії та ін.).
6.8. Згідно з частиною 3 статті 16 Закону №1697-VII прокурор може бути звільнений лише з підстав та в порядку, передбачених цим Законом.
6.9. Пунктом 9 частини 1 статті 51 Закону №1697-VII передбачено що прокурор звільняється з посади, зокрема, у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
6.10. Як встановлено судом, позивача звільнено з посади прокурора відділу забезпечення представництва в суді управління представництва інтересів держави в суді прокуратури області та органів прокуратури Чернівецької області на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 29.04.2020 року.
6.11. Однак, суд звертає увагу на те, що на момент звільнення позивача набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 року № 113-IX з наступними змінами згідно Закону України №187-ІХ від 04.10.2019 року, пунктом 2 частини 1 якого доповнено статтю 40 КЗпП України вже зазначеною судом вище частиною п'ятою такого змісту:
«Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус».
6.12. Дана правова норма вказує на пріоритетність спеціального закону перед нормами КЗпП України щодо звільнення окремих категорій працівників з підстав, визначених частиною 1 статті 40 КЗпП. Трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального закону не врегульовані спірні правовідносини або коли про застосування приписів трудового законодавства прямо йдеться у спеціальному законі.
6.13. Суд зазначає, що в рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини 1 статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 9 лютого 1999р. №1-рп/99 зазначено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
6.14. Враховуючи те, що позивача звільнено з підстав та в порядку, передбачених Законом України №1697-VII «Про прокуратуру», яким не передбачено виплату вихідної допомоги при звільненні, позивач не набула права на її отримання. Відтак, у відповідача не було обов'язку виплачувати позивачу на день звільнення вихідну допомогу, передбачену статтею 44 КЗпП України.
6.15. Зазначена правова позиція також висловлена у постанові Верховного Суду від 31 січня 2018 року по справі №820/1119/16 (К/9901/1729/18), а тому суд відповідно до частини 5 статті 242 КАС України застосовує її до спірних правовідносин.
VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ
7.1. Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На розвиток зазначених положень Конституції України частиною 2 статті 2 КАС України визначені критерії законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, яким є відповідач.
7.2. На переконання суду, у спірних відносинах відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, при цьому з матеріалів справи не вбачається порушення прав позивача.
7.3. Суд вважає, що позивач помилково ототожнює звільнення з посади прокурора на підставі спеціального закону та розірвання трудового договору з працівником з ініціативи роботодавця у разі змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
7.4. Звільнення позивача відбулося згідно з підстав та в порядку, передбачених Законом України №1697-VII «Про прокуратуру», яким не передбачено виплату вихідної допомоги при звільненні.
7.5. У зв'язку із наведеним суд відмовляє у задоволенні цього позову у повному обсязі.
VІІІ. ЩОДО СУДОВИХ ВИТРАТ
8.1. Позивачем при пред'явленні цього позову сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн., однак оскільки в задоволенні позову відмовлено, суд не стягує на її користь ці кошти. У свою чергу, докази понесення судових витрат відповідачем у матеріалах справи відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 73-77, 90, 241-246, 250 КАС України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Прокуратури Чернівецької області про зобов'язання вчинити дії - відмовити повністю.
Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач - Прокуратура Чернівецької області (58001, м. Чернівці, вул. Кордуби, буд. 21А, код ЄДРПОУ 02910120).
Суддя О.В. Анісімов