09 листопада 2020 р. м. Чернівці Справа № 600/1686/20-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боднарюка О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Чернівецького обласного центру зайнятості, про зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач), звернулась в суд з позовом до Чернівецького обласного центру зайнятості (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ Чернівецького обласного центру зайнятості № 335 від 18 червня 2020 року в частині відмови у наданні допомоги по частковому безробіттю на період карантину ФОП ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Чернівецький обласний цент зайнятості повторно розглянути заяву ФОП ОСОБА_1 , про надання допомоги по частковому безробіттю на період карантину, та прийняти рішення у відповідності до законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.
1. Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що в червні 2020 року, керуючись статтею 47-1 Закону України "Про зайнятість населення" та пунктом 9 Порядку надання та повернення коштів, спрямованих на фінансування допомоги по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 квітня 2020 року - подав до Чернівецької міської філії Чернівецького обласного центру зайнятості заяву, в якій просив надати допомогу по частковому безробіттю на період карантину.
Разом з тим, відповідачем прийнято рішення про відмову у наданні допомоги по частковому безробіттю на період карантину позивачеві, згідно з частиною 3 ст. 47-1 Закону України "Про зайнятість населення".
Вважає таку відмову протиправною, оскільки позивач є застрахованою особою - фізичною особою - підприємцем, а не працівником, з яким роботодавцем оформлено трудовий договір, отже на думку останнього, наявність або відсутність факту отримання пенсії ніяким чином не впливає на право на отримання допомоги по частковому безробіттю.
2. Відповідач подав до суду відзив, в обґрунтування якого заперечив щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
Вважає, що відсутні правові підстави для визнання протиправним та скасування наказу Чернівецького обласного центру зайнятості №335 від 18.06.2020 року, в частині відмови позивачеві у наданні допомоги по частковому безробіттю на період карантину, оскільки відповідно до вимог статті 47-1 Закону України "Про зайнятість населення" виключенні з кола осіб, які мають право на допомогу по безробіттю на період карантину, а саме застраховані особи, які отримують пенсію. Оскільки позивач отримує пенсію, вважається таким, що не має права на допомогу по частковому безробіттю на період карантину, посилався при цьому на вимоги законодавства, що регулюють спірні правовідносини.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ В СПРАВІ.
07.10.2020 року ухвалою суду відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.
1. 06.11.2020 року в судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, подавши при цьому до суду заяву, в якій просив суд розглянути справу в порядку письмового провадження.
2. Представник відповідача подав до суду заяву, в якій просив суд розглянути справу в порядку письмового провадження, проти задоволення позовних вимог заперечував.
3. Враховуючи приписи статті 194 КАС України, а також подання заяв про розгляд справи у порядку письмового провадження, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами в порядку письмового провадження.
СУДОМ ВСТАНОВЛЕННІ ТАКІ ОБСТАВИНИ ТА ВІДПОВІДНІ ЇМ ПРАВОВІДНОСИНИ.
1. 15 червня 2020 року позивач подав до Чернівецького міського центру зайнятості заяву про надання допомоги по частковому безробіттю на період карантину, в якій просив надати йому допомогу по частковому безробіттю на період карантину відповідно до ст. 47-1 Закону України "Про зайнятість населення", як фізичній особі-підприємцю, що є застрахованою особою і відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" звільнений від сплати єдиного внеску, оскільки отримує пенсію. (а.с.30)
2. У відомостях за квітень 2020 року, про фізичну особу-підприємця, який є застрахованою особою, щодо якого виконуються вимоги ч. 3 ст. 47-1 Закону України "Про зайнятість населення" позивач зазначив інформацію про себе і вказав, що кількість годин нормальної тривалості робочого часу на місяць 167, кількість годин часткового безробіття за місяць 167, середній розмір місячної бази нарахування єдиного внеску 4723 грн, сума допомоги по частковому безробіттю на період карантину 3148, 67 грн. Також повідомлено про наявність пенсії.(а.с.32)
3. У відомостях за травень 2020 року, про фізичну особу-підприємця, який є застрахованою особою, щодо якого виконуються вимоги ч. 3 ст. 47-1 Закону України "Про зайнятість населення" позивач зазначив інформацію про себе і вказав, що кількість годин нормальної тривалості робочого часу на місяць 167, кількість годин часткового безробіття за місяць 61, середній розмір місячної бази нарахування єдиного внеску 4723 грн, сума допомоги по частковому безробіттю на період карантину 1271, 98грн. Також повідомлено про наявність пенсії. (а.с.33)
4. Відповідно до витягу з наказу від 18.06.2020 № 335 Чернівецького обласного центу зайнятості позивачеві відмовлено в наданні допомоги по частковому безробіттю на період карантину, як фізичній особі-підприємцю, на підставі частини 3 статті 47-1 Закону України "Про зайнятість населення" та пункту 3 Порядку № 453. (а.с.16)
5. 23.06.2020 року Чернівецькою міською філією Чернівецького обласного центру зайнятості позивачу надано лист стосовно подано заяви від 16.06.2020 року, яким повідомлено про відмову в наданні допомоги по частковому безробіттю відповідно до наказу №335 від 18.06.2020 року. (а.с.6)
6. 15 липня 2020 року в інтересах позивача представником Бовкуном С.О. , направлено до Чернівецького обласного центру зайнятості скаргу № 035/1494, про скасування відмови в наданні допомоги по частковому безробіттю № 1207/2412.03-20 від 23.06.2020 року. У вказаній скарзі представник позивача вимагав зобов'язати Чернівецьку міську філію Чернівецького обласного центру зайнятості задовольнити вимоги заяви ОСОБА_1 від 12 червня 2020року. (а.с.8-9)
6. Листом від 22 липня 2020 року №1628/24.13-20 за результатами розгляду скарги №035/1494 повідомлено позивача, про відсутність правових підстав для розгляду/задоволення та прийняття рішення по скарзі. (а.с. 10-11)
ДО ВКАЗАНИХ ПРАВОВІДНОСИН СУД ЗАСТОСОВУЄ НАСТУПНІ ПОЛОЖЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ТА РОБИТЬ ВИСНОВКИ ПО СУТІ СПОРУ.
1. Згідно з частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
2. Правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, гарантії держави щодо захисту прав громадян на працю та реалізації їхніх прав на соціальний захист від безробіття визначає Закон України від 5 липня 2012 року № 5067-VI "Про зайнятість населення" (далі - Закон № 5067-VI).
Пунктом 7 частини 1 статті 1 Закону № 5067-VI визначено, що зайнятість - не заборонена законодавством діяльність осіб, пов'язана із задоволенням їх особистих та суспільних потреб з метою одержання доходу (заробітної плати) у грошовій або іншій формі, а також діяльність членів однієї сім'ї, які здійснюють господарську діяльність або працюють у суб'єктів господарювання, заснованих на їх власності, у тому числі безоплатно.
Відповідно до частин 1 і 3 статті 47-1 Закон № 5067-VI допомога по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - допомога по частковому безробіттю на період карантину), надається територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, застрахованим особам у разі втрати ними частини заробітної плати або доходу внаслідок вимушеного скорочення передбаченої законодавством тривалості робочого часу у зв'язку із зупиненням (скороченням) діяльності через проведення заходів щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), передбачених карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України, за зверненням роботодавця або фізичної особи - підприємця, який є застрахованою особою, для її виплати працівникам або фізичній особі - підприємцю, який є застрахованою особою.
Сума допомоги по частковому безробіттю на період карантину надається роботодавцям, у тому числі фізичним особам - підприємцям, які є застрахованими особами, із числа суб'єктів малого та середнього підприємництва на строк зупинення (скорочення) діяльності, а також протягом 30 календарних днів після завершення карантину.
Допомога по частковому безробіттю на період карантину надається у разі сплати роботодавцем або фізичною особою - підприємцем, який є застрахованою особою, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування протягом шести місяців, що передують даті зупинення діяльності.
Право на допомогу по частковому безробіттю на період карантину відповідно до цієї статті мають застраховані особи, в тому числі працівники з якими роботодавцем оформлено трудові відносини (крім осіб, які отримують пенсію).
3. Отже, на момент звернення позивача до посадових осіб відповідача фізичні особи-підприємці, які є застрахованими особами, мали право на отримання допомоги по частковому безробіттю на період карантину, але за умови сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування протягом шести місяців, що передують даті зупинення діяльності.
4. Приписами частини 2 статті 47-1 Закон № 5067-VI передбачено, що для отримання допомоги по частковому безробіттю на період карантину роботодавець або фізична особа - підприємець, який є застрахованою особою, звертається до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за місцем реєстрації його як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та подає такі документи: 1) заяву у довільній формі; 2) копію наказу із зазначенням дати початку зупинення (скорочення) діяльності; 3) відомості про працівників та/або фізичну особу - підприємця, який є застрахованою особою (прізвище, ім'я, по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний державний орган і мають відмітку в паспорті), у яких виникло право на допомогу по частковому безробіттю на період карантину згідно з цією статтею; 4) довідку про сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за останні шість місяців, що передують даті зупинення діяльності.
Указаний загальний порядок звернення за допомогою по частковому безробіттю на період карантину вимагає при відповідному зверненні надати довідку про сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за останні шість місяців, що передують даті зупинення діяльності.
Як зазначено вже вище, відповідно до частини 3 статті 47-1 Закон № 5067-VI передбачено, що право на допомогу по частковому безробіттю на період карантину відповідно до цієї статті мають застраховані особи, в тому числі працівники з якими роботодавцем оформлено трудові відносини (крім осіб, які отримують пенсію).
5. Отже суд зазначає, що наведеною вище нормою Закону обмежено перелік застрахованих осіб, які мають право на допомогу по частковому безробіттю на період карантину, шляхом виключення з такого переліку осіб, які отримують пенсію.
За таких обставин у суду не має жодних підстав для тлумачення частини 3 статті 47-1 Закон № 5067-VI таким чином, що вказане обмеження застосовується тільки до працівників, а не до фізичних осіб-підприємців, оскільки інакше між цими двома категоріями застрахованих осіб будуть наявні невиправдані нерівні умови за видом зайнятості (діяльності) осіб для отримання такої допомоги.
Наведене обмеження щодо отримання допомоги по частковому безробіттю на період карантину для осіб, які отримують пенсію, існувало з моменту набрання чинності первинною редакцією ст. 47-1 Закон № 5067-VI, а тому у суду відсутні жодні обґрунтовані підстави для незастосування цього законодавчого обмеження в залежності від категорії (виду діяльності) застрахованих осіб.
Відтак, наведений законодавчий припис встановлює чітке та передбачуване обмеження щодо наявності права на допомогу по частковому безробіттю на період карантину, за яким таке право відсутнє в осіб, які отримують пенсії.
6. Системний аналіз наведених норм законодавства в контексті встановлених обставин справи, дає підстави вважати, що у позивача відсутнє право на допомогу по частковому безробіттю на період карантину відповідно до ст. 47-1 Закон № 5067-VI, оскільки остання отримує пенсію.
7. Також слід зазначити і те, що згідно частин 8 і 9 ст. 47-1 Закон № 5067-VI рішення про надання допомоги по частковому безробіттю на період карантину приймається територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, на регіональному рівні протягом трьох робочих днів з дня подання роботодавцем або фізичною особою - підприємцем, який є застрахованою особою, документів, передбачених цією статтею, до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції за місцем реєстрації як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Розмір, порядок надання та повернення коштів, спрямованих на фінансування допомоги по частковому безробіттю на період карантину, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Суд звертає увагу на те, що наведеними нормами Кабінет Міністрів України не наділено повноваженнями щодо визначення переліку осіб, які мають право на допомогу по частковому безробіттю на період карантину відповідно до ст. 47-1 Закон № 5067-VI.
8. Відповідно до пункту 3 Порядку надання та повернення коштів, спрямованих на фінансування допомоги по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22 квітня 2020 року № 306 (далі - Порядок № 306) у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що допомога по частковому безробіттю на період карантину надається центром зайнятості застрахованим особам, в тому числі працівникам, з якими роботодавцем оформлено трудові відносини (крім осіб, які отримують пенсію), у разі втрати ними частини заробітної плати або доходу внаслідок вимушеного скорочення передбаченої законодавством тривалості робочого часу у зв'язку із зупиненням (скороченням) діяльності за зверненням роботодавця або фізичної особи - підприємця, який є застрахованою особою, для її виплати працівникам, з якими не припинено трудові відносини, або фізичній особі - підприємцю, який є застрахованою особою.
При цьому, згідно абзацу 3 пункту 4 Порядку № 306 встановлено, що для фізичних осіб - підприємців, які є застрахованими особами, та відповідно до частини четвертої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" звільнені від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, допомога по частковому безробіттю на період карантину надається з розрахунку двох третин розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом.
Згідно пунктів 13 і 22 Порядку № 306 в разі прийняття рішення про відмову в наданні допомоги по частковому безробіттю на період карантину центр зайнятості протягом трьох робочих днів з дати прийняття такого рішення письмово повідомляє про нього роботодавцю/фізичній особі - підприємцю, який є застрахованою особою, з обґрунтуванням причин відмови.
Кошти для виплати допомоги по частковому безробіттю на період карантину не надаються роботодавцям/фізичним особам - підприємцям, які є застрахованими особами, якими не дотримано вимоги статті 47-1 Закону України "Про зайнятість населення" та цього Порядку.
Пункт 4 Порядку № 306 безпосередньо не визначає осіб, які мають право на допомогу по частковому безробіттю на період карантину відповідно до ст. 47-1 Закон № 5067-VI, а лише встановлює розмір цієї допомоги. Крім того, у пункті 4 Порядку № 306 зазначається відсилочна норма на ч. 4 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", але за своєю суттю зазначені норми безпосередньо не встановлюють право на отримання допомоги особами, які отримують пенсію.
9. Частиною 4 статті 4 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - № 2464-VI) передбачено, що особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Отже, до визначеного частиною 4 статті 4 Законом 2464-VI переліку осіб належать не тільки особи, які отримають пенсію, але також ті які отримують соціальну допомогу.
Пункт 4 Порядку № 306 також необхідно застосовувати в системному зв'язку з нормами Закону № 5067-VI, який є нормативно-правовим актом вищої юридичної сили. Як було зазначено судом, відповідно до частини 3 статті 47-1 Закон № 5067-VI особи, які отримують пенсію не мають право на вказану допомогу.
10. З огляду на викладене, суд дійшов висновку, за яким положення абзацу 3 пункту 4 Порядку № 306 не дають достатніх підстав вважати, що особи, які отримують пенсію, мають право на допомогу по частковому безробіттю на період карантину відповідно до статті 47-1 Закон № 5067-VI.
11. Суд також зазначає і те, що в подальшому Кабінет Міністрів України Постановою № 600 від 15.07.2020 виклав п. 3 Порядку № 306 в новій редакції, а саме: Допомога по частковому безробіттю на період карантину надається центром зайнятості застрахованим особам, зокрема працівникам, з якими роботодавцем оформлено трудові відносини, в тому числі тим, які в період карантину, а також протягом 30 календарних днів після завершення карантину отримують оплату часу простою відповідно до статті 113 Кодексу законів про працю України (крім періоду освоєння нового виробництва (продукції), перебувають у відпустці без збереження заробітної плати відповідно до пункту 3-1 частини першої статті 25 та статті 26 Закону України "Про відпустки" (крім осіб, які отримують пенсію), у разі втрати ними частини заробітної плати або доходу внаслідок вимушеного скорочення передбаченої законодавством тривалості робочого часу у зв'язку із зупиненням (скороченням) діяльності за зверненням роботодавця або фізичної особи - підприємця, який є застрахованою особою, для її виплати працівникам, з якими не припинено трудові відносини, або фізичній особі - підприємцю, який є застрахованою особою (крім осіб, які отримують пенсію) та не отримує допомогу по частковому безробіттю на період карантину як працівник.
З наведеного випливає, що Кабінетом Міністрів України, з метою недопущення множинного тлумачення приписів Порядку № 306 , приведено цей Порядок у відповідність до норм Закону № 5067-VI.
12. Проаналізувавши наведене в призмі норм національного законодавства, суд дійшов висновку про правомірність відмови в наданні позивачу допомоги по частковому безробіттю на період карантину у зв'язку з тим, що позивач отримує пенсію, відтак відсутні підстави для задоволення адміністративного позову.
13. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). (ст. 90 КАС України).
Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
14. В Рішенні від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Крім цього, згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України, заява N 4909/04, рішення від 10 лютого 2010 року, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів учасників справи, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази надані позивачем - суд дійшов висновку, що обґрунтування на які посилається позивач, не дають суду підстав для висновків, які б спростовували доводи відповідача, а тому відсутні підстави для задоволення позову.
РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
1. Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
2. Враховуючи те, що в задоволенні адміністративного позову відмовлено, суд не вирішує питання про розподіл судових витрат в частині стягнення з суб'єкта владних повноважень.
Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Чернівецького обласного центру зайнятості, про зобов'язання вчинити дії - відмовити повністю.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП: НОМЕР_1 ).
Відповідач - Чернівецький обласний центр зайнятості (вул. Університетська, 31, м. Чернівці, 58002, код ЄДРПОУ: 05392708).
Суддя О.В. Боднарюк