09 листопада 2020 р.м. ХерсонСправа № 540/2541/20
Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,
встановив:
Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі-позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі-відповідач), в якому просить стягнути з останнього податковий борг по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 296967,38 грн. та по військовому збору в сумі 22321,79 грн.
Позов обґрунтований тим, що за результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки відповідача з питання отримання додаткового блага у вигляді суми боргу анульованого кредитором складено акт від 07.12.2016 №297/17-0/ НОМЕР_1 , у якому зафіксовані порушення вимог податкового законодавства. На підставі вказаного акту контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 14.02.2017р. У зв'язку із несплатою відповідачем сум грошових зобов'язань, визначених у цих податкових повідомленнях-рішеннях, контролюючим органом сформована та направлена на адресу відповідача податкова вимога від 09.07.2018р. на суму 296967,38 грн. У зв'язку з несплатою вказаної суми грошових зобов'язань у встановлені законодавством строки за відповідачем рахується податковий борг в сумі 296967,38 грн.
Оскільки відповідач не сплатив вказаний борг у добровільному поряду, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення боргу.
У відповідності до ч.3 ст.171 КАС України судом сформовано та направлено до органу реєстрації місця перебування та місця проживання запит щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача.
Згідно з відповіддю на вказаний запит, надану реєстраційним відділом виконавчого комітету Голопристанської міської ради Херсонської області №2705/14-08 від 18.09.2020р. (надійшов до суду 24.09.2020р.), у реєстрі місця проживання по місту Гола Пристань Херсонської області не значиться.
Разом з тим, згідно відомостей, наданих ГУ ДПС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі адресою відповідача є: 75600, Херсонська область, м.Гола Пристань, вул. Покришева, буд.45, кв.3.
Частиною 1 статті 130 КАС України встановлено, що відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання.
Ухвалою від 25.09.2020р. провадження у вказаній справі відкрите, розгляд справи призначений в порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні на 16.10.2020р.
Ухвалою від 16.10.2020р. відкладено розгляд справи на 09.11.2020р.
При цьому, судом здійснено виклик відповідача в суд шляхом направлення судової повістки на адресу, наявну в матеріалах справи і через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.
24 жовтня 2020р. відповідачем отримана судова повістка про виклик у судове засідання, призначене на 09.11.2020р. та копія ухвали про відкриття провадження у справі, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням №7302702336319.
Крім того в матеріалах справи міститься оголошення про виклик відповідача у судове засідання, яке було розміщено на офіційному веб-порталі судової влади України 16.10.2020р.
За таких обставин, суд вважає, що відповідач був належно повідомлений про дату, час та місце розгляду даної справи. При цьому суд звертає увагу, що ухвалою про відкриття провадження у справі відповідача зобов'язано надати до суду протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали докази на спростування наявності податкового боргу, який заявлений до стягнення в межах даної справи та встановлено строк для надання відзиву на позовну заяву.
Станом день розгляду справи відзив на позовну заяву до суду не надходив, як і не надходило жодного доказу.
Відповідно до ч.6 ст.162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин справа буде вирішена за наявними матеріалами.
Частиною 3 статті 205 КАС України встановлено, що у разі повторної неявки повідомленого належним чином відповідача в судове засідання, суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів.
Представником позивача надано до суду клопотання про розгляд справи у письмовому провадженні.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 205 КАС України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Виходячи з вищевикладеного, суд вважає можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини, судом встановлено наступне.
З матеріалів справи убачається, що 06.12.2016р. співробітником Цюрупинської ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області проведена документальна позапланова невиїзна перевірка платника податків ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) з питання отримання додаткового блага у вигляді суми боргу анульованого кредитором за період з 01.01.2015р. по 31.12.2015р. За результатами вказаної перевірки складений акт №297/17-0/ НОМЕР_1 від 07.12.2016р., в якому зафіксовані порушення п.п.16.1.3 п.16.1 ст.16, п.п.49.18.4 п.49.18 ст.49, п.179.1 ст.179 пп.16.1.2 п.16.1 ст.16, п.п. «а» п.176.1 ст.176, п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164, п.п.1.4 п.16 підрозділу 10 розд. ХХ ПК України, що полягає у неподанні податкової декларації про майновий стан і доходи за 2015р., не включенні у 2015р. до загального річного оподатковуваного доходу і не задекларована сума доходу у вигляді суми боргу анульованого кредитором 1096613,12 грн., що призводить до несплати податку на доходи фізичних осіб у сумі 218713,62 грн. та не нарахуванні і не сплаті військового збору за 2015р. у сумі 16449,20 грн.
На підставі вказаного акту перевірки контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 14.02.2017р.:
- №0000191302, яким відповідачу збільшено грошове зобов'язання у сумі 218713,62 грн. та нараховані штрафні санкції у розмірі 54678,41 грн.;
- №0000201302, яким відповідачу нараховані штрафні санкції у розмірі 170,00 грн.;
- №0000211302, яким відповідачу збільшено грошове зобов'язання у сумі 16449,20 грн. та нараховані штрафні санкції у розмірі 4112,30 грн.
Вказані вище акт перевірки та податкові повідомлення-рішення направлені на адресу відповідача, однак не отримані ним з причин незалежних від податкового органу.
09 липня 2018 року контролюючим органом сформована податкова вимога форми «Ф» №61847-17 на суму 296967,38 грн., яка направлена на адресу відповідача та отримана ним 25.07.2018р., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення №7302200354844.
Визначена податковим органом сума грошового зобов'язання не сплачена відповідачем у встановлений законодавством строк, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд враховує наступні обставини та приписи законодавства.
Відповідно до ч.2 ст.73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
З огляду на зміст наведеної норми процесуального права та з урахуванням того, що вимогою заявленого позову є стягнення податкової заборгованості, предметом доказування у даній справі мають бути обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими законом пов'язує можливість стягнення податкового боргу у судовому порядку, встановлення факту узгодженості грошового зобов'язання, наявності податкового боргу, його сплати у добровільному порядку тощо.
Відповідно до пункту 1 ст. 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Пунктом 54.5 статті 54 ПК України, встановлено, якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідно до положень ст. 56 ПК України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.
Скарга, подана із дотриманням строків, визначених пунктом 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження.
Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.
З урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Пунктом 57.3 статті 57 ПК України встановлено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Таким чином, у разі незгоди з податковим повідомленням - рішенням, яким платнику податків визначено грошове зобов'язання, останній має право оскаржити таке податкове повідомлення рішення в адміністративному чи судовому порядку. Протягом строку оскарження грошове зобов'язання вважається неузгодженим.
Суду не надано жодного доказу оскарження у судовому чи адміністративному порядку податкових повідомлень-рішень від 14.02.2017р. №0000191302, №0000201302, №0000211302.
Таким чином, грошові зобов'язання, визначені у вказаних податкових повідомленнях-рішеннях є узгодженим.
Оскільки грошові зобов'язання не були сплачені платником у встановлений Законом строк, то вони набули статусу податкового боргу платника у розумінні підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.
Так, пп. 14.1.175 п. 14.1 ст.14 ПК України визначено, що податковий борг це сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
При вирішенні спору про стягнення податкового боргу суд не може давати оцінку правомірності прийняття податкового повідомлення - рішення на підставі якого виник податковий борг, оскільки це не є предметом такого правового спору.
Проте, таку оцінку суд може надати під час розгляду справи про правомірність податкового повідомлення-рішення.
Аналогічна позиція неодноразово викладалась Верховним Судом у постановах, зокрема, від 25.01.2019р. у справі №810/1760/17. У цій же постанові Верховний Суд вказав на те, що «…Суди попередніх інстанцій вийшли за межі позовних вимог, оскільки предметом спору за вирішенням якого звернувся позивач не є правомірність податкового повідомлення - рішення.
В межах вказаного спору перевірці підлягали обставини щодо наявності податкового боргу за стягненням якого звернувся контролюючий орган. Проте саме під час з'ясування обставин щодо наявності податкового боргу підлягало з'ясуванню і підстави його виникнення (наявність податкового повідомлення - рішення, чинного на час звернення з позовом про стягнення боргу)…».
Отже, з огляду на викладене та приймаючи до уваги, що предметом спору в межах даної справи не є правомірність податкового повідомлення - рішення, суд позбавлений можливості надавати правову оцінку правомірності податковим повідомленням-рішенням, які прийняті за наслідками проведеної позивачем документальної планової виїзної перевірки.
Окремо, суд звертає увагу, що відповідачем не були оскаржені ані висновки контролюючого органу, що зафіксовані в акті такої перевірки, а ні податкові повідомлення-рішення, прийняті на підставі акту за результатами перевірки.
В межах даного спору перевірці підлягають обставини щодо наявності податкового боргу за стягненням якого звернувся контролюючий орган. Під час з'ясування обставин щодо наявності податкового боргу судом з'ясовані підстави його виникнення, а саме податковий борг відповідача виник у результаті несплачених грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом відповідно до податкових повідомлень-рішень від 14.02.2017р. №0000191302, №0000201302, №0000211302, прийнятих на підставі акту перевірки від 07.12.2016р. №297/17-0/ НОМЕР_1 за наслідками проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки.
Відповідно до положень ст. 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Судом встановлено, що 09.07.2018р. позивачем сформовано податкову вимогу форми «Ф» №61847-17 на суму 296967,38 грн., яка направлена відповідачу та отримана ним 25.07.2018 року, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення, що міститься у матеріалах справи.
Із часу направлення податкової вимоги до часу звернення з даним позовом до суду відповідач є постійним боржником, що підтверджується витягами з інтегрованої картки платника податків. Зазначена обставина звільняє податковий орган від необхідності повторного направлення податкової вимоги.
З метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу (п.88.1 ст.88 ПК України).
Положеннями ст.89 ПК України передбачено, що право податкової застави виникає, у тому числі у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.
Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг (п.89.3 ст.89 ПК України).
З матеріалів справи убачається, що 09.07.2018р. контролюючим органом прийнято рішення про опис майна відповідача у податкову заставу №61847-17.
Докази скасування вказаного рішення про опис майна у податкову заставу до суду також не надано.
Таким чином, застосовані податковим органом заходи не призвели до погашення податкового боргу в добровільному порядку.
Підпунктом 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право, крім іншого, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.
Згідно з п.41.2 ст.41 ПК України органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював особливу важливість принципу "належного урядування". Цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (дивитися рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, пункт 120, ECHR 2000-I, "Онер'їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, пункт 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, пункт 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункт 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37, від 25 листопада 2008 року).
В силу принципу пропорційності втручання в право особи безперешкодно користуватися та розпоряджатися своїм майном можливе лише за умови дотримання "справедливої рівноваги" між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав людини.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що податковим органом дотримана процедура визначення податкового зобов'язання відповідача та повідомлення останнього про наявність податкового боргу. Однак вказані дії позивача не призвели до погашення відповідачем податкового боргу.
Пунктом 87.11 статті 87 ПК України встановлено, що орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Відповідно до положень ст.87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.
Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
У разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.
Положеннями ст.95 ПК України встановлено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Оскільки податкова вимога від 09.07.2018р. №61847-17 вручена відповідачу 25.07.2018р., станом на день звернення позивача до суду з даним позовом встановлений строк у 30 календарних днів минув, отже у контролюючого органу виникло право на стягнення.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Статтею 77 КАС України, встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідачем не надано жодного доказу на спростування наявності узгодженого грошового зобов'язання, за стягненням якого звернувся позивач (зокрема не чинності податкових повідомлень-рішень, погашення податкового боргу, тощо), натомість позивачем надано достатньо належних та допустимих доказів на підтвердження наявності узгодженого грошового зобов'язання, дотримання процедури визначення податкового зобов'язання відповідача, повідомлення останнього про наявність податкового боргу та вчинення усіх встановлених дій, які б призвели до погашення відповідачем податкового боргу.
Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Проаналізувавши норми чинного законодавства України та дослідивши наявні у справі матеріали та заслухавши пояснення сторін, суд дійшов до висновку, що позивач свою позицію обґрунтував належними та допустимими доказами.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) податковий борг по:
- податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування (код бюджету - 11010500) в сумі 296 967,38 грн. (отримувач: УК у Голопристанському районі/ м. Гола Пристань/11010500, код отримувача - 37959779, МФО банку - 899998. банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), номер рахунку UA038999980333139341000021407);
- військовому збору (код бюджету - 11011000) в сумі 22 321,79 грн. (отримувач : УК у Голопристанському районі/м. Гола Пристань/11011000, код отримувача - 37959779, МФО банку - 899998, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП). номер рахунку - UA268999980313060063000021133).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя А.С. Пекний
кат. 11102300