29 жовтня 2020 року Справа № 480/5691/20
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Кравченка Є.Д.,
за участю секретаря судового засідання - Берцюх А.О.,
представника позивача - Титора Р.М.,
представника відповідача - Домбровської І.М.,
представника третьої особи - Парфененко М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу № 480/5691/20
за позовом ОСОБА_1
до Сумської міської ради,
третя особа - Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради
про визнання рішення протиправним та скасування в частині,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Сумської міської ради (далі - відповідач), третя особа - Департамент ресурсних платежів Сумської міської ради, в якій просить визнати протиправним рішення Сумської міської ради від 19.12.2012 № 1943-МР та рішення Сумської міської ради від 06.03.2013, № 2180-МР, яким затверджено план зонування території міста Суми, у частині земельної ділянки загальною площею 0,1000 га, кадастровий номер 5910136600:07:020:0011, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення земельної ділянки: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), та його у цій частині скасувати.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем було відмовлено позивачу у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5910136600:07:020:0011, площею 0,1000 га, та передачі позивачу даної земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у зв'язку з невідповідністю місця розташування земельної ділянки містобудівній документації, а саме Генеральному плану м. Суми (зі змінами), затвердженому рішенням Сумської міської ради від 19.12.2012 № 1943-МР та Плану зонування території міста Суми, затвердженому рішенням Сумської міської ради від 06.03.2013 № 2180-МР, зокрема, потраплянням земельної ділянки частково в зону садибної житлової забудови Ж-1 та частково в межі зони транспортної інфраструктури ТР-2: зона магістральних вулиць, доріг, майданів (у «червоних лініях»), тобто відносяться до земель комунальної власності (землі загального користування, які не можуть бути передані у приватну власність).
Позивач вважає, що рішення Сумської міської ради від 19.12.2012 № 1943-МР та рішення Сумської міської ради від 06.03.2013 № 2180-МР, яким затверджено План зонування території міста Суми, щодо земельної ділянки загальною площею 0,1000 га, кадастровий номер 5910136600:07:020:0011, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 цільове призначення земельної ділянки: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) є протиправними.
Позивач зауважує, що відповідачем при віднесені спірної земельної ділянки частково в зону садибної житлової забудови Ж-1 та частково в межі зони транспортної інфраструктури ТР-2: зона магістральних вулиць, доріг, майданів (у «червоних лініях»), не було враховано, що на цій частині земельної ділянки, розташовані об'єкти нерухомості, що належать ОСОБА_1 , та не було враховано дані щодо наявності будівель належних позивачу на праві власності, а як відомо право власності є непорушним. В 1974 році позивачем були зведені всі забудови домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , але при розробленні змін до Генерального плану міста Суми, який був затверджений рішенням Сумської міської ради від 19 грудня 2012 року за № 1943-МР, та рішенням Сумської міської ради від 06 березня 2013 року за номером 2180 не було враховано основні креслення існуючого генерального плану міста Суми (затвердженого в 2002 році) з урахуванням існуючих забудов.
У зв'язку із прийняттям оскаржуваних рішень Сумською міською радою у частині, яка стосується земельної ділянки позивача, порушуються права на належні позивачу об'єкти нерухомості, та приватизації земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер 5910136600:07:020:0011, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення земельної ділянки: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), в межах її цільового призначення.
Ухвалою суду від 04.09.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження у підготовчому судовому засіданні.
Представник відповідача подав до суду письмовий відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав, зазначив, що механізм розроблення або внесення змін до містобудівної документації з планування території на державному рівні в частині схем планування окремих частин території України та містобудівної документації з планування території на регіональному і місцевому рівнях врегульовано Порядком розроблення містобудівної документації, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 16.11.2011 № 290 (далі - Порядок № 290).
Відповідач звертає увагу на те, що Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядком № 290 не передбачено обов'язку щодо врахування цільового призначення земельних ділянок при розробленні та затвердженні плану зонування. Крім того, згідно пункту 4.9 розділу IV Порядку № 290 замовник розроблення містобудівної документації з планування території на місцевому рівні забезпечує проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів у проекті містобудівної документації на місцевому рівні в порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.2011 № 555 "Про затвердження Порядку проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні". Тобто, вказаною нормою регламентовано обов'язковий елемент процедури розробки та затвердження плану зонування - громадські слухання, які слугують механізмом врахування громадських інтересів у містобудівній документації, якщо відповідна особа вважає, що така містобудівна документації порушує її права та інтереси. Громадські слухання щодо плану зонування території міста Суми проводились у лютому 2013 року. Згідно з відомостями протоколу № 1 від 12.02.2013 та протоколу № 2 від 13.02.2013 засідання погоджувальної комісії пропозиції щодо зміни функціонального призначення території, де знаходиться земельна ділянка позивача, не надходили. Отже, громадські інтереси в даному випадку було враховано, а план зонування території міста Суми є таким, що пройшов громадські слухання.
Також, відповідач звертає увагу на те, що позовними вимогами по даній справі є визнання протиправними та часткове скасування рішень Сумської міської ради від 19.12.2012 № 1943-МР та від 06.03.2013 № 2180-МР у частині земельної ділянки з кадастровим номером 5910136600:07:020:0011, загальною площею 0,1000 га. При цьому, площа земельної ділянки з кадастровим номером 5910136600:07:020:0011 складає 0,1000 га, в зону ТР-2 попадає лише її частина. Таким чином, позовні вимоги в даній частині не можуть бути задоволені, оскільки з їх змісту не зрозуміло, яка саме частина містобудівної документації буде скасована та в яких межах.
Від третьої особи до суду надійшли письмові пояснення, в яких Департамент ресурсних платежів Сумської міської ради не погоджується із позовними вимогами та зазначає, що земельна ділянка під домоволодінням за адресою: АДРЕСА_1 була сформована 30.10.2019, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 30.10.2019 № НВ-5913635272019. Відповідно до частини 2 статті 16 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» містобудівна документація на місцевому рівні розробляється з урахуванням даних державного земельного кадастру на актуалізованій картографічній основі в цифровій формі як просторово орієнтована інформація в державній системі координат на паперових і електронних носіях. Отже, відсутність земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, станом на момент прийняття оскаржуваних рішень, робить неможливим її врахування при їх прийнятті. Враховуючи викладене, третя особа вважає, що оскаржувані рішення Сумської міською радою були прийняті в межах та спосіб передбачений законодавством.
Ухвалою суду від 21.10.2020 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.
Представники відповідача та третьої особи у судовому засіданні проти позову заперечували, просили суд відмовити у його задоволенні.
Заслухавши представників сторін та третьої особи, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовна заява не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що на підставі договору про поділ об'єктів нерухомого майна на два окремих об'єкта з припиненням спільної часткової власності від 03.05.2019 № 1481 ОСОБА_1 набув право приватної власності на житловий будинок А-1, загальною площею 34.5 м.кв., що складається з прибудови а1, сарай Б, вбиральня Г, погріб п/г, огорожа 2, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією вказаного договору (а.с. 7-8), витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 15.08.2019 № 177560475 (а.с. 9).
З метою отримання у приватну власність земельної ділянки шляхом її приватизації за адресою: АДРЕСА_1 , на якій розташований житловий будинок із господарськими будівлями позивача, ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «КООРДИНАТ-БС», якою були проведено роботи щодо виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 .
На підставі заяви позивача та вищевказаної технічної документації 30.10.2019 земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 було зареєстровано в Державному земельному кадастрі, присвоєно кадастровий номер 5910136600:07:020:0011, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру № НВ-5913635272019 (а.с. 10).
Позивач звернувся до відповідача із заявою про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та надання у власність земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,1000 га, кадастровий номер 5910136600:07:020:0011.
Рішенням Сумської міської ради від 26.02.2020 № 6550-МР відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні вказаної заяви у зв'язку з невідповідністю місця розташування земельної ділянки містобудівній документації, а саме Генеральному плану м. Суми (зі змінами), затвердженому рішенням Сумської міської ради від 19.12.2012 № 1943-МР та Плану зонування території міста Суми, затвердженому рішенням Сумської міської ради від 06.03.2013 № 2180-МР, зокрема, потраплянням земельної ділянки частково в зону садибної житлової забудови Ж-1 та частково в межі зони транспортної інфраструктури ТР-2: зона магістральних вулиць, доріг, майданів (у «червоних лініях»), тобто відносяться до земель комунальної власності (землі загального користування, які не можуть бути передані у приватну власність) (а.с. 19).
Судом встановлено, що вказане рішення Сумської міської ради позивач не оскаржував у встановленому законом порядку, рішення є чинним та не скасованим.
Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно статей 12, 39, ч.1 ст. 116, 123 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема розпорядження землями територіальних громад; організація землеустрою. Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм. Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Надання земельних комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр», право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою. Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування.
Аналізуючи вище приведене земельне законодавство, суд апеляційної інстанції зазначає, що надання земель комунальної власності у власність чи користування громадянам або юридичним особам органами місцевого самоврядування здійснюється відповідно до генеральних планів населеного пункту, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Згідно законодавства підставою відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути, невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів. Суд зазначає, що згідно земельного законодавства, використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.
Відповідно до частин 1, 3 ст.8, ч.1 ст.16, частин 1, 2, 6, 7 ст.17, ст.18 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» планування територій здійснюється на державному, регіональному та місцевому рівнях відповідними органами виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування. Рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації. Планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них. Генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. На підставі затвердженого генерального плану населеного пункту розробляється план земельно-господарського устрою, який після його затвердження стає невід'ємною частиною генерального плану. Послідовність виконання робіт з розроблення генерального плану населеного пункту та документації із землеустрою визначається будівельними нормами, державними стандартами і правилами та завданням на розроблення (внесення змін, оновлення) містобудівної документації, яке складається і затверджується її замовником за погодженням з розробником. У складі генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування території цього населеного пункту. Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів. Рішення про розроблення генерального плану приймає відповідна сільська, селищна, міська рада. Виконавчі органи сільських, селищних і міських рад, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації в установлений строк, зокрема визначають в установленому законодавством порядку розробника генерального плану населеного пункту, встановлюють строки розроблення та джерела його фінансування; повідомляють через місцеві засоби масової інформації про початок розроблення генерального плану населеного пункту та визначають порядок і строк внесення пропозицій до нього фізичними та юридичними особами. План зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон. План зонування території розробляється з метою створення сприятливих умов для життєдіяльності людини, забезпечення захисту територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, запобігання надмірній концентрації населення і об'єктів виробництва, зниження рівня забруднення навколишнього природного середовища, охорони та використання територій з особливим статусом, у тому числі ландшафтів, об'єктів історико-культурної спадщини, а також земель сільськогосподарського призначення і лісів. План зонування території встановлює функціональне призначення, вимоги до забудови окремих територій (функціональних зон) населеного пункту, їх ландшафтної організації. Зонування території здійснюється з дотриманням таких вимог: урахування попередніх рішень щодо планування і забудови території; виділення зон обмеженої містобудівної діяльності; відображення існуючої забудови територій, інженерно-транспортної інфраструктури, а також основних елементів планувальної структури територій; урахування місцевих умов під час визначення функціональних зон; установлення для кожної зони дозволених і допустимих видів використання територій для містобудівних потреб, умов та обмежень щодо їх забудови; узгодження меж зон з межами територій природних комплексів, смугами санітарно-захисних, санітарних, охоронних та інших зон обмеженого використання земель, червоними лініями; відображення меж прибережних захисних смуг і пляжних зон водних об'єктів. Параметри використання території та будівель, запропонованих для розташування у межах декількох земельних ділянок або окремої земельної ділянки, зокрема функціональне призначення, граничні поверховість та площа забудови, можливе розміщення на ділянці, є обов'язковими для врахування під час зонування відповідної території. Внесення змін до плану зонування території допускається за умови їх відповідності генеральному плану населеного пункту. За порушення вимог, встановлених планом зонування території, фізичні та юридичні особи несуть відповідальність відповідно до закону.
Відповідно до ст. 1, 5, ч. 2 ст. 25 вищевказаного Закону генеральним планом населеного пункту є містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту; планом зонування території (зонінг) є містобудівна документація, що визначає умови та обмеження використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон; містобудівною документацією є затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій. Вимоги містобудівної документації є обов'язковими для виконання всіма суб'єктами містобудування. Режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, обов'язковий для врахування під час розроблення землевпорядної документації.
Типові вимоги до складу та змісту зонінгу населеного пункту встановлюються Настановою про склад та зміст плану зонування території (Зонінг) ДСТУ-Н Б Б.1.1-12:2011.
Відповідно до пункту 4.7 Настанови, основним документом зонінгу є схема зонування, на якій територія населеного пункту поділяється на територіальні зони, для кожної з яких встановлюється містобудівний регламент. Для кожної земельної ділянки дозволеним є таке використання, яке відповідає містобудівному регламенту відповідної зони. Невідповідність наміру забудови встановленому виду дозволеного використання земельних ділянок і об'єктів, зазначеним у містобудівному регламенті, означає, що його застосування, у відповідній територіальній зоні не допускається. Зміна параметрів земельних ділянок і об'єктів будівництва, види використання і граничні параметри яких не відповідають містобудівному регламенту, можлива лише шляхом приведення таких об'єктів у відповідність до містобудівного регламенту або шляхом зменшення їх невідповідності граничним параметрам в процесі дозволеного будівництва. Невідповідними містобудівним регламентам вважаються земельні ділянки та існуючі об'єкти, зокрема, існуючі види використання земельних ділянок для містобудівних потреб і параметри об'єктів будівництва, які не відповідають видам переважного використання.
Позивач в обґрунтування скасування оскаржуваних рішень Сумської міської ради вказує, що при віднесенні земельної ділянки загальною площею 0,1000 га, кадастровий номер 5910136600:07:020:0011, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , частково в зону садибної житлової забудови Ж-1 та частково в межі зони транспортної інфраструктури ТР-2: зона магістральних вулиць, доріг, майданів (у «червоних лініях»), не було враховано, що на цій частині земельної ділянки, розташовані об'єкти нерухомості, що належать ОСОБА_1 на праві приватної власності.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було подано документи для затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та надання у власність земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,1000 га, кадастровий номер 5910136600:07:020:0011. Підставою для звернення до суду з даним позовом стала відмова позивачу у затвердженні технічної документації щодо відведення земельної ділянки, яка оформлена рішенням Сумської міської ради від 26.02.2020 № 6550-МР, яке позивач не оскаржив у встановленому порядку.
Матеріалами справи встановлено, що згідно з діючим Генеральним планом міста Суми, затвердженим рішення Сумської міської ради від 19.12.2012 № 1943-МР земельна ділянка з кадастровим номером 5910136600:07:020:0011, площею 0,1000 га знаходиться на території садибної житлової забудови та частково потрапляє на територію міської магістральної вулиці (а.с. 37).
Згідно із Планом зонування території міста Суми, затвердженим рішення Сумської міської ради від 06.03.2013 № 2180-МР земельна ділянка з кадастровим номером 5210136600:07:020:0011, площею 0,1000 га знаходиться в зоні садибної житлової забудови Ж-1 та частково потрапляє в зону магістральних вулиць, майданів (у червоних лініях) ТР-2 (а.с. 38).
За викладених обставин, надані позивачем документи не давали підстав для ухвалення Сумською міською радою рішення про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та надання у власність земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,1000 га, кадастровий номер 5910136600:07:020:0011.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення.
Аналізуючи вище приведені норми, суд зазначає, що доказуванню підлягає порушення прав та законних інтересів особи, яка звернулася до суду з позовом.
Судом встановлено, що земельна ділянка кадастровий номер 5910136600:07:020:0011 під домоволодінням за адресою: АДРЕСА_1 була сформована 30.10.2019, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 30.10.2019 № НВ-5913635272019.
Відповідно до частини 2 статті 16 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» містобудівна документація на місцевому рівні розробляється з урахуванням даних державного земельного кадастру на актуалізованій картографічній основі в цифровій формі як просторово орієнтована інформація в державній системі координат на паперових і електронних носіях.
Отже, станом на момент прийняття оскаржуваних рішень земельна ділянка кадастровий номер 5910136600:07:020:0011 не була сформована та не була зареєстрована в Державному земельному кадастрі, а тому не могла бути врахована при прийнятті рішень Сумської міської ради від 19.12.2012 № 1943-МР та від 06.03.2013 № 2180-МР.
Крім того, Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядком розроблення містобудівної документації, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 16.11.2011 № 290 не передбачено обов'язку щодо врахування цільового призначення земельних ділянок при розробленні та затвердженні плану зонування.
Враховуючи обставини у справі та законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає, що позивачем не доведено порушення його прав та законних інтересів рішенням рішення Сумської міської ради від 19.12.2012 № 1943-МР та рішенням Сумської міської ради від 06.03.2013 № 2180-МР, яким затверджено план зонування території міста Суми, а отже позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Сумської міської ради (40000, Сумська область, м. Суми, майдан Незалежності, 2, ідентифікаційний код 23823253), третя особа - Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради (40009, Сумська область, м. Суми, вул. Садова, 33, ідентифікаційний код 40456009) про визнання рішення протиправним та скасування в частині - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Є.Д. Кравченко
Повний текст рішення складений та підписаний 09.10.2020.