05 листопада 2020 року м. Рівне №460/7755/20
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щербакова В.В. за участю секретаря судового засідання А.М. Трохимчук та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник Ювхимець Г. Ф.,
відповідача: представник Адашинський М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доРівненського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів)
про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 01.10.2020 №63169272, -
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 01.10.2020 №63169272.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у відповідача не було правових підстав для винесення постанови про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, оскільки виконавчий лист про стягнення основної суми заборгованості за кредитним договором було повернуто стягувачу на підставі його заяви. Вказує, що вся кредитна заборгованість була сплачена позичальником - Ювхимець Г. Ф. , а виконавчий збір стягувався одночасно із стягненням боргу з пенсії до травня 2020 року.
Ухвалою від 26.10.2020 позовну заяву прийнято до розгляду. Відкрито провадження в адміністративній справі №460/7755/20. Розгляд справи призначено по суті у відкритому судовому засіданні.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначив, що державним виконавцем було правомірно відкрито виконавче провадження з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору, оскільки такий збір не було стягнуто в повному обсязі при примусовому виконанні виконавчого документа про стягнення з позивача основного кредитного зобов'язання.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача проти позову заперечив із зазначених у відзиві підстав.
Заслухавши пояснення учасників справи, розглянувши заяви по суті та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.
На виконанні у Рівненському міському відділі державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) перебувало виконавче провадження №50738467 з примусового виконання виконавчого листа №569/8586/15-ц, виданого Рівненським міським судом Рівненської області, про солідарне стягнення із, в тому числі, ОСОБА_1 на користь АТ "Укрсиббанк" заборгованості за договором про надання споживчого кредиту в розмірі 8190,78 дол. США та 48,44 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту.
27.12.2019 державним виконавцем у виконавчому провадженні №50738467 винесено постанову про стягнення з боржника - ОСОБА_1 , виконавчого збору у розмір 19016,27 грн.
На підставі заяви ПАТ "УкрСиббанк" про повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з врегулюванням питання стягнення кредитної заборгованості в добровільному порядку 29.09.2020 державним виконавцем на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про повернення виконавчого листа Рівненського міського суду Рівненської області №569/8586/15-ц стягувачу. При цьому, у п. 3 такої постанови зазначено, що постанова про стягнення виконавчого збору виділена в окреме провадження.
01.10.2020 державним виконавцем Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) винесена постанова про відкриття виконавчого провадження №63169272 з примусового виконання постанови №50738467 про стягнення виконавчого збору (розмір, що належить до стягнення - 14892,61 грн.).
Не погоджуючись з постановою державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 01.10.2020 №63169272, позивач звернувся до суду з позовом про визнання її протиправною та скасування.
Надаючи правову оцінку правомірності винесення суб'єктом владних повноважень оскаржуваного рішення, суд виходить з наступного.
Як вже зазначалося вище по тексту, постановою державного виконавця від 29.09.2020 №50738467 виконавчий лист Рівненського міського суду Рівненської області №569/8586/15-ц повернуто стягувачу - ПАТ "УкрСиббанк", з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження». При цьому, у вказаному виконавчому провадженні з боржника було стягнуто 4123,66 грн. виконавчого збору, з належної до стягнення суми 19016,27 грн. Залишок нестягнутої суми виконавчого збору становить 14892,61 грн.
Суд зауважує, що постанова про стягнення виконавчого збору від 27.12.2019 №50738467 в судовому або адміністративному порядку не оскаржувалася, а отже - є чинною. Доказів протилежного сторонами не надано.
Згідно з ч. 4 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору.
Згідно з ч. 1, 2 статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Відповідно до ч. 3 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
В свою чергу, пунктом 8 розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2832/5), передбачено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 37 Закону «Про виконавче провадження», якщо виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.
Державний виконавець зобов'язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження.
З аналізу вказаних вище норм та з урахуванням встановлених судом обставин щодо повернення виконавчого документа з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 37 Закону «Про виконавче провадження», залишку нестягнутого виконавчого збору в розмірі 14892,61 грн., а також чинності самої постанови про стягнення виконавчого збору, суд прийшов до висновку, що у державного виконавця був імперативний обов'язок прийняти рішення про відкриття виконавчого провадження з примусового стягнення постанови від 27.12.2019 №50738467 про стягнення виконавчого збору у розмірі 14892,61 грн.
Суд не погоджується з доводами позивача, що вся кредитна заборгованість за виконавчим листом Рівненського міського суду Рівненської області №569/8586/15-ц, а також належна до стягнення сума виконавчого збору, були сплачені позичальником - Ювхимець Г. Ф. одночасно із стягненням боргу з пенсії, оскільки такі обставини не підтверджуються жодними доказами. Більше того, наявним у матеріалах справи повідомленням стягувача від 22.05.2020 №330/61-01-09/34 підтверджується прийняття банком рішення про анулювання заборгованості, яке не є тотожним фактичній сплаті такого боргу до початку примусового виконання виконавчого документа.
Також сторонами не надано, а судом не здобуто доказів стягнення виконавчого збору пропорційно стягнутій сумі іншими позичальниками за солідарним стягненням на користь ПАТ "Укрсиббанк" заборгованості за договором про надання споживчого кредиту.
При цьому, суд зауважує, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з частинами першою та другою ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що постанова державного виконавця Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про відкриття виконавчого провадження від 01.10.2020 №63169272 винесена на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України «Про виконавче провадження» та Інструкцією з організації примусового виконання рішень.
Підстави для розподілу судових витрат - відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 287, 295 КАС України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (вул. Замкова, 22 а, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 35007146) про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 01.10.2020 №63169272 відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений 05 листопада 2020 року.
Суддя В.В. Щербаков