30 жовтня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/4686/20
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Головка А.Б., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки).
28 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) від 04.06.2019 № Ф-4763-50 У, від 13.03.2020 № Ф-4763-50, від 13.03.2020 № Ф-4763-50 У.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішенням КДК адвокатури Полтавської області від 24.02.2006 зупинено право на зайняття адвокатською діяльністю ОСОБА_1 з 15.08.2012. Таким чином, з 15.08.2012 не здійснював адвокатської діяльності та не отримував доходу від такої діяльності, оскільки не мав усіх визначених законом підстав для здійснення адвокатської діяльності, що свідчить про відсутність обов'язку сплати єдиного внеску у позивача як самозайнятої особи в розумінні законодавства про зайнятість населення.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 31.08.2020 відкрито провадження у справі № 440/4686/20, справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадженні без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач, ГУ ДПС у Полтавській області, з поданим позовом не погодився, 22.09.2020 надав до суду відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що особи, які провадять незалежну професійну діяльність, з 01.01.2018 року, зобов'язані сплачувати єдиний внесок нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. Згідно ІКП за позивачем рахується заборгованість по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що слугувало підставою для винесення оскаржуваних вимог.
24.09.2020 року позивач подав до суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій просив додатково визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-4763-50 від 08.09.2020 року.
Справу розглянуто судом у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.
Судом встановлено, що 26.01.1999 Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури Полтавської області ОСОБА_1 видано свідоцтво № 299 про право заняття адвокатською діяльністю/а.с.11/.
У заявку з поданням заяви про зупинення адвокатської діяльності, рішенням Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Полтавської області від 24.02.2006, зупинено право на зайняття адвокатською діяльністю ОСОБА_1 з 17.02.2006 року, та станом на даний час право на зайняття адвокатською діяльністю ОСОБА_1 зупинено з 15.08.2012/а.с.26, 27/.
Станом на 31.08.2020 за даними інтегрованої картки платника по ОСОБА_1 автоматично розраховані нарахування єдиного внеску, загальна сума яких складає 36566,86 грн.
04.06.2019 року ГУ ДПС у Полтавській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-4763-50 У на суму 21030,90 грн.
13.03.2020 року ГУ ДПС у Полтавській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-4763-50 У на суму 8262,54 грн.
13.03.2020 року ГУ ДПС у Полтавській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-4763-50 на суму 29293,44 грн.
08.09.2020 року ГУ ДПС у Полтавській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-4763-50 на суму 36566,86 грн.
Вважаючи, що спірні вимоги є протиправними, позивач звернувся до суду з позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI від 08.07.2010 року (далі - Закон № 2464-VI).
Відповідно до п. 2 та п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
При цьому, недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
За змістом п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є: особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Взяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 ч. 1 ст. 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників (абз. 2 ч. 1 ст. 5 Закону №2464-VI).
Разом з тим, п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI передбачено, що для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону №2464-VI).
За приписами ч. 2 та 3 ст. 9 Закону № 2464-VI, обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Частиною 8 ст. 9 Закону № 2464-VI передбачено, що платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 ч. 1 ст. 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Отже, особи, які провадять адвокатську діяльність та отримують дохід від цієї діяльності, віднесені згідно з п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VІ до платників єдиного внеску.
Поряд з цим, необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності та отримання доходу від такої діяльності. При цьому, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є підставою та доказом здійснення адвокатської діяльності.
Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 № 5076-VI (далі - Закон № 5076).
Пунктами 1 та 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076 визначено, що адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
При цьому, адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (ст. 13 Закону № 5076-VI).
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 31 Закону № 5076, право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється у разі: подання адвокатом заяви про зупинення адвокатської діяльності.
Право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється: з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 цієї статті, - з дня подання раді адвокатів регіону за адресою робочого місця адвоката відповідної заяви адвоката (п. 1 ч. 3 ст. 31 Закону № 5076).
За правилами ч. 5 та 6 ст. 31 Закону № 5076, протягом строку зупинення права на заняття адвокатською діяльністю, адвокат не має права її здійснювати. Такий адвокат також не може брати участь у роботі органів адвокатського самоврядування, крім випадків, коли таке право зупинено у зв'язку з призначенням особи на посаду до органу державної влади з'їздом адвокатів України. Відомості про зупинення права на заняття адвокатською діяльністю вносяться до Єдиного реєстру адвокатів України.
Положеннями ст. 32 Закону № 5076 визначені підстави, за наявності яких припиняється право на заняття адвокатською діяльністю шляхом анулювання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Отже, правовим наслідком зупинення права на заняття адвокатською діяльністю є неможливість заняття адвокатською діяльністю на певний строк, у той час як наслідком припинення права на заняття адвокатською діяльністю є неможливість її подальшого здійснення взагалі, у зв'язку з чим анулюється свідоцтво на заняття адвокатською діяльністю.
Тобто, законодавець розрізняє зупинення та припинення права на заняття адвокатською діяльністю.
Наведене дає підстави для висновку про те, що поняття "зупинення" та "припинення" адвокатської діяльності мають різну юридичну природу, та, відповідно, не є тотожними, з огляду на різний процедурний характер та особливості застосування, тому дія положень Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.11.2014 року № 1162, які регулюють особливості саме припинення незалежної професійної діяльності з відповідними зобов'язаннями, не може бути розповсюджено на спірні відносини щодо зупинення адвокатської діяльності.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 зупинив адвокатську діяльність з 15.08.2012 на підставі власної заяви, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Отже, з цієї дати позивач не здійснює адвокатської діяльності та не отримує доходу від такої діяльності, а згідно положень Закону № 5076 не може нею займатися та одержувати дохід.
Доказів, що позивач отримував дохід від здійснення адвокатської діяльності протягом спірного періоду матеріали справи не містять, а представником відповідача не надані.
Таким чином, у позивача з 15.08.2012 не було обов'язку сплачувати єдиний внесок як самозайнятою особою, у розумінні законодавства про зайнятість населення.
Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 05.11.2018 у справі № 820/1538/17.
За наведених обставин, нарахування ОСОБА_1 єдиного внеску в сумі 36566,86 грн. за період, коли адвокатську діяльність позивача було зупинено, є протиправним.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
З огляду на викладене, відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, не довів суду правомірності оскаржуваних вимог від 04.06.2019 року № Ф-4763-50 У на суму 21030,90 грн.; від 13.03.2020 року № Ф-4763-50 У на суму 8262,54 грн.; від 13.03.2020 року № Ф-4763-50 на суму 29293,44 грн.; від 08.09.2020 року № Ф-4763-50 на суму 36566,86 грн., що є підставою для їх скасування.
З огляду на встановлені у справі фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв'язку з чим позов належить задовольнити у повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За подання позову до суду позивач поніс витрати у вигляді сплати судового збору у сумі 840,80 грн.
Таким чином, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають витрати зі сплати судового збору у сумі 840,80 грн.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, Полтава, Полтавська область, код ЄДРПОУ 43142831) про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати вимоги Головного управління ДПС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) від 04.06.2019 року № Ф-4763-50 У; від 13.03.2020 року № Ф-4763-50 У; від 13.03.2020 року № Ф-4763-50; від 08.09.2020 року № Ф-4763-50.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області (вул.Європейська, б.4, Полтава, Полтавська область, код ЄДРПОУ 43142831) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору в сумі 840,80 (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя А.Б. Головко