Справа № 420/8619/20
09 листопада 2020 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді: Юхтенко Л.Р.,
розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, місцезнаходження: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83) про визнання протиправним та скасування рішення №12 від 27.01.2020 року щодо утримання пенсії та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії, стягнення моральної шкоди,-
До Одеського окружного адміністративного суду 07 вересня 2020 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, місцезнаходження: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83) про визнання протиправним та скасування рішення №12 від 27.01.2020 року щодо утримання пенсії з позивача переплати в розмірі 20 % щомісячно за період з 13.09.2005 року по 31.12.2019 року; зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01.01.2020 року, враховуючи її попередній розмір 5898, 95 грн.; виплати різниці у розмірі пенсії з 01.01.2020 року з урахуванням отриманих сум та стягнення моральної шкоди.
Ухвалою від 08 вересня 2020 року прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження з викликом (повідомленням) сторін.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач з 26.08.2005 року отримувала пенсію за віком, однак з січня 2020 року розмір пенсії позивачки зменшився на 667 грн.
Позивач зазначила, що з цих підстав звернулась до ГУПФУ в Одеській області із запитом з метою з'ясування причин зменшення розміру пенсії та отримала рішення №12 від 27.01.2020 року, відповідно до якого повідомлено, що у зв'язку з недостовірними даними ПАТ «Промінвестбанк» відповідач утримує з позивача 40580,21 грн. переплати за період з 13.09.2005 року по 31.12.2019 року.
Також, позивач зазначила, що 15.08.2020 року вдруге отримала рішення ПФУ в Одеській області №12 від 27.01.2020 року, але в цьому рішенні змінилась сума переплати та стала складати 45811,18 грн. та мотивувальна частина рішення -«у зв'язку з наданням недостовірних даних пенсіонеркою ОСОБА_1 ».
Позивач вважає, що оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню, та завдає значних моральних страждань, що є підставою для стягнення моральної шкоди.
До суду 24 вересня 2020 року від позивача надійшло клопотання (вхід. № 38744/20) про відшкодування моральної шкоди заподіяної Пенсійним фондом України в Одеській області через утримання з пенсії, в якому позивач зазначила, що 22 серпня 2020 року вже втрете отримала від ПФУ в Одеській області рішення № 12 від 27.01.2020 року на суму 46 250, 64 грн. Позивач зазначила, що у зв'язку з тим, що рішення № 12 від 27.01.2020 року було їй надіслано тричі та ще з всезростаючими сумами утримань з пенсії, вона зазнавала справжніх стресів і значних душевних страждань, у зв'язку з протиправною поведінкою до неї, тому вважає доцільним виплатити на її користь моральну шкоду в сумі 15 000 грн. На обґрунтування вказаної суми, позивач зазначила, що на 01.01.2020 року вона отримувала пенсію в розмірі 5898, 94 грн. З січня 2020 року пенсія виплачена менше на 667, 98 грн., з лютого по травень місяць позивач одержала пенсію в розмірі 4184, 78 грн. Таким чином, на думку позивача, на 01 жовтня 2020 року вона недоотримала 9138, 85 грн. За 9 місяців 2020 року вона втратила 14 949, 34 грн.
До суду 28 вересня 2020 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог, зазначивши, що чинним законодавством визначаються дві самостійні підстави для відшкодування зайво сплаченої пенсії, кожна з яких визначає суб'єкта на якого покладається обов'язок в залежності від того, хто з інших суб'єктів вчинив відповідні дії, що призвели до такої зайвої сплати.
При цьому відповідач зазначив, що відповідальність може бути покладена на громадянина на підставі ч. 1 ст. 103 Закону № 1788-ХІІ виключно внаслідок зловживання з боку пенсіонера, яке може полягати зокрема в поданні ним документів з явно неправильними відомостями, тобто свідомі навмисні активні дії з боку пенсіонера, які призвели до надмірної виплати пенсії та водночас єдиною особою заінтересованою в отриманні пенсійного забезпечення у більшому розмірі є пенсіонер, в даному випадку позивач, а пенсійний фонд здійснює лише нарахування та виплату премії в разі звернення пенсіонера.
На думку відповідача, з огляду на те, що за результатами інвентаризації пенсійних справ відповідно до Порядку проведення у 2018-2019 роках проведено перевірку поданих позивачем довідок, виданих установою Філія «Одеське центральне відділення Промінвестбанку» від 23.08.2005 року вих. № 07-01/08/172, від 01.09.2005 року вих. № 69-1/18/985 та встановлено відхилення у сумах заробітної плати, відображених у вказаних довідках про призначення (перерахунку) пенсій позивача за період роботи з травня 1993 року по квітень 1998 року про, що складено акт 2071-2 від 30.10.2019 року та на виконання виявлених неточностей ПАТ «Промінвестбанк» видано нову довідку про заробітну плату позивача від 30.10.2019 року вих. № 04-6/30-1597, дії відповідача, щодо приведення пенсійної справи позивача у відповідність дійсним даним, є правомірними.
Також відповідач зазначив, що в результаті проведеного перерахунку за період з 13.09.2005 року по 31.12.2019 року позивачу зайво виплачено кошти на загальну суму 46 250,64 грн., які за рішенням управління від 27.01.2020 року №12 на підставі ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 01.02.2020 року утримується по 20% місячного розміру про утримання до повного погашення, а тому вказане рішення та дії щодо утримання надмірно сплачених позивачу коштів є правомірними.
Щодо позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди, відповідач зазначив, що позивачем не доведено наявності причинно-наслідкового зв'язку між діями (бездіяльністю) відповідача та заподіянням шкоди позивачу, не надано належних пояснень та доказів того, в чому полягає моральна шкода, якими доказами вона підтверджується. Крім того, відповідач зазначив, що листом від 19.08.2020 року № 1500-0410-8/58770 Головне управління принесло свої вибачення позивачу за раніше надану невірну інформацію щодо встановленої суми переплати.
Позивачем надано відповідь на відзив (вхід. № 40236/20 від 01.10.2020 року), відповідно до якої позивач наполягав на задоволені позовних вимог.
Відповідач заперечення до суду не надав.
На судове засідання, призначене на 29 жовтня 2020 року позивач не з'явився, належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, про що свідчить поштове повідомлення про вручення судової повістки. До суду від позивача 02 жовтня 2020 року (вхід. № 40532/20) надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності позивача.
Відповідач на відкрите судове засідання також не з'явився, повідомлений належним чином та завчасно, про що свідчить розпис представника на розписці, про причини нез'явлення суд не повідомив.
Згідно з ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З цих підстав, ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання 29 жовтня 2020 року суд вирішив продовжити розгляд справи у порядку письмового провадження.
Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, докази, якими вони підтверджуються, судом встановлено таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2 (а.с.72).
Позивач є пенсіонером та отримує пенсію, яку призначено 25.10.2005 року відповідно до протоколу №46121 (а.с.69).
Відповідно до записів у трудовій книжці від 21.03.1980 року НОМЕР_3 , ОСОБА_1 у період з 01.02.1995 року по 08.05.1998 року працювала «Промінвестбанк України» (а.с.74-79).
Так, суд встановив, що 20 жовтня 2005 року Філією Одеського центрального відділення «Промінвестбанку» видано ОСОБА_1 довідку № 07-01-08/172 про заробіток для обчислення пенсії, з сумою заробітку з розшифровкою (грн.) за період з січня 1997 року по квітень 1997 року та довідку від 20.10.2005 року вих. № 69-01-18/985 про суму заробітку з розшифруванням (а.с.84, 83). Коефіцієнт заробітної відповідно до цих довідок складав 4, 81950.
Суд встановив, що на підставі вказаних довідок позивачу обчислено розмір пенсії з урахуванням заробітної плати, визначеної за період з 01.05.1993 року по 30.04.1998 року згідно вказаних вище довідок.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що згідно з постанови Правління Пенсійного фонду України від 03.09.2018 року № 19-1, яка набрала чинності 12.10.2018 року, з листопада 2018 року проводиться інвентаризація пенсійних справ. Пунктом 6 вказаного Порядку визначено, що за довідками, виданими з 01.01.1992, за якими в помічному розрахунку заробітної плати або сума доходу перевищує 5,6 розмір середньої заробітної плати в Україні, проводиться перевірка обґрунтованості їх видачі та відповідності зазначених сум заробітної плати первинним документам.
Суд встановив, що під час інвентаризації пенсійних справ Головним управлінням пенсійного фонду України в м. Києві проведено перевірку поданих позивачем довідок, виданих Філією Одеського центрального відділення «Промінвестбанку» ОСОБА_1 : від 23.08.2005 року № 07-01-08/172 про заробіток для обчислення пенсії, та від 20.10.2005 року вих. № 69-01-18/985 про суму заробітку з розшифруванням та встановлено відхилення у сумах заробітної плати, відображених у вказаних довідках для призначення (перерахунку) пенсії за період роботи з травня 1993 року по квітень 1998 року, про що складено акт №2071-2 від 30.10.2019 року, в якому зроблені такі висновки: перевіркою встановлено відхилення у сумах заробітної плати відображених у довідці про заробітну плату від 23.08.2005 року №07-01-08/172 від 01.09.2005 року №69-01-18/985 для призначення (перерахунку) пенсії гр. ОСОБА_2 за період роботи з травня 1993 року по квітень 1998 року та надано нову довідку про заробітну плату від 30.10.2019 року №04-6/30-1597 на гр. ОСОБА_1
Центральне об'єднане УПФУ в м. Одесі розпорядженням № 820335 від 23.01.2020 року здійснено перерахунок пенсії у зв'язку з коригуванням показника середнього заробітку (а.с.92).
Також, суд встановив, що 27 січня 2020 року ГУПФУ в Одеській області прийнято рішення №12 про утримання надміру виплачених сум пенсії, відповідно до якого встановлено суму переплати пенсії 40580,21 грн., що утворилась за період з 13.09.2005 року по 31.12.2019 року, у зв'язку з недостовірними даними ПАТ «Промінвестбанк», сума переплати у розмірі 40580,21 грн. підлягає поверненню (а.с.122).
Також у рішенні зазначено, що відповідно до ч.1 ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру в наслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно. У разі ненадходження від пенсіонера коштів протягом місяця з дня його повідомлення про прийняття цього рішення утримувати переплату в розмірі 20 % пенсії щомісячно, починаючи з 01.02.2020 року до повного погашення.
Сума переплати в розмірі 40580,21 грн. підтверджена розрахунком пенсійних виплат по особовому рахунку НОМЕР_4 ОСОБА_1 .
В матеріалах пенсійної справи міститься повідомлення про доведення до відома ОСОБА_1 , що відбулись зміни, а саме на заміну рішення ГУПФУ в Одеській області прийнято рішення №12 від 27 січня 2020 року про утримання надміру виплачених сум пенсії, відповідно до якого встановлено суму переплати пенсії 40580,21 грн. встановлена нова сума переплати у розмірі 45 811,18 грн., у зв'язку з помилкою у розрахунку переплати та зміною підстави прийняття рішення: у зв'язку з наданням недостовірних даних по заробітної платі пенсіонером (а.с.126).
Також суд встановив, що позивачу втрете було надіслано рішення про утримання виплачених сум пенсій від 27 січня 2020 року № 12 на суму 46 250, 94 грн., у зв'язку з наданням недостовірних даних по зарплаті пенсіонером (а.с. 146).
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що рішення про утримання виплачених сум пенсій від 27 січня 2020 року № 12 є на суму 46 250, 94 грн.
Не погодившись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Судом досліджена належним чином засвідчена копія пенсійної справи позивача.
Проаналізувавши положення чинного законодавства, обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належать задоволенню частково, з огляду на таке.
Відповідно до вимог п. 1 ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058), суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 49 Закону № 1058, виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється, якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості.
Відповідно до ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ (далі Закон № 1788), органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.
Статтею 103 Закону № 1788 передбачено, що суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім'ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.
Механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання органами Пенсійного фонду України сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, визначає Порядок відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 21.03.2003 № 6-4 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15.05.2003 за № 374/7695.
Згідно із вимогами п. 3 цього Порядку, повернення коштів проводиться відповідно до статті 103 Закону № 1788 у випадках виявлення подання громадянами недостовірних відомостей про заробітну плату чи інший дохід, стаж роботи, несвоєчасного подання відомостей про зміну у складі сім'ї тощо.
Зі змісту зазначених норм Закону № 1058-ІV, Закону № 1788 та Порядку відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 21.03.2003 № 6-4 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.05.2003 за № 374/7695, вбачається, що відрахування виплаченої надміру суми пенсії можливе лише за двох умов, зокрема, зловживання з боку пенсіонера та подання страхувальником недостовірних даних.
Таким чином, чинним законодавством визначаються дві самостійні підстави для відшкодування зайво сплаченої пенсії, кожна з яких визначає суб'єкта, на якого покладається такий обов'язок в залежності від того, хто із цих суб'єктів вчинив відповідні дії, що призвели до такої зайвої сплати. У випадку зловживань з боку пенсіонера - обов'язок відшкодування може бути покладений на нього, а у випадку подання недостовірних відомостей страхувальником - обов'язок відшкодування зайвих виплат покладається на цього страхувальника.
При цьому відповідальність може бути покладена на громадянина на підставі частини першої статті 103 Закону № 1788-ХІІ виключно внаслідок зловживання з боку пенсіонера, яке може полягати, зокрема, в поданні ним документів з явно неправильними відомостями. Тобто, умовою є свідомі, активні та навмисні дії з боку пенсіонера, які призвели до надмірної виплати йому пенсії.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 13.11.2019 року по справі № 639/9467/16-а.
Так, в жодному випадку вказані суми не можуть бути стягнуті у випадку призначення її на підставі недостовірних даних, формування яких не залежить від пенсіонера. В такому разі суми зайво виплаченої пенсії стягуються зі страхувальника.
При цьому порядок утримання (стягнення) надміру виплачених сум пенсій визначений статтею 50 Закону № 1058 та статтею 103 Закону № 1788, за правилами яких суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів ПФУ чи в судовому порядку (не більше як 20 % пенсії).
Зловживанням з боку пенсіонера в розумінні частини першої статті 103 Закону № 1788 є, зокрема, подання ним документів з явно неправильними відомостями, про які було відомо пенсіонеру.
Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 25.10.2016 (справа № 686/26486/14-а та постанові Верховного Суду від 25.09.2018 (справа №340/644/15-а).
Таким чином, відповідальність за достовірність даних, що враховуються при виплаті пенсії, а також обов'язок відшкодовувати надміру виплачені суми соціальних виплат, несуть пенсіонери - у разі не повідомлення органу пенсійного фонду про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати, а також страхувальники - внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів.
Отже, для правильного вирішення питання про утримання надміру сплачених сум пенсії орган, що уповноважений призначати пенсії, має достеменно встановити факт переплати пенсії у зв'язку із поданням недостовірних відомостей, що враховуються при її обчисленні, та з чиєї вини нараховано суми соціальних виплат у розмірі, що суперечить вимогам Закону.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивачу здійснено перерахунок та утримання пенсії за результатами перевірки, відповідно до якої встановлено, відхилення у сумах заробітної плати відображених у довідці про заробітну плату від 23.08.2005 року №07-01-08/172 від 01.09.2005 року №69-01-18/985 для призначення (перерахунку) пенсії гр. ОСОБА_2 за період роботи з травня 1993 року по квітень 1998 року та надано нову довідку про заробітну плату від 30.10.2019 року №04-6/30-1597 на гр. ОСОБА_1 , на підставі якої здійснено перерахунок пенсії.
Оцінюючи докази, що свідчать про можливе зловживання, суд виходить з презумпції дійсності документів, наданих для призначення пенсії, та презумпції добросовісності заявника. Ці презумпції може бути спростовано на підставі доказів, що доводять умисел заявника на отримання пенсії без законних для цього підстав.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 21.02.2020 року по справі № 173/424/17.
Однак, суду не надані докази відповідачем на підтвердження наявності таких фактів, що позивач навмисно надала пенсійному органу довідки про заробіток плату з невірними показниками.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, враховуючи те, що в оскаржуваному рішенні відповідач не навів обґрунтованих обставин щодо зловживання з боку пенсіонера при зверненні його із заявою про призначення пенсії та допустимими доказами не підтверджено обізнаність позивача щодо невідповідності даних довідки про заробітну плату, на підставі яких призначено пенсію, суд дійшов висновку, що рішення ГУПФУ в Одеській області №12 від 27 січня 2020 року є протиправним та підлягає скасуванню, а тому в цій частині позовні вимоги належать задоволенню.
З огляду на те, що відповідачем було видано три рішення за № 12 від 27 січня 2020 року з різними сумами утримання та підстав їх прийняття за одними і тими же обставинами, які судом відхилені та визнані протиправними, суд доходить висновку, що для ефективного захисту прав позивача, керуючись ст. 9 КАС України, необхідно вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним та скасувати рішення ГУПФ України в Одеській області про утримання надміру виплачених сум пенсій № 12 від 27 січня 2020 року на суму переплати 40580, 21 грн., на суму переплати 45811, 18 грн. та на суму переплати 46 250, 64 грн.
Враховуючи те, що судом визнано протиправним та скасовано рішення ГУПФУ в Одеській області №12 від 27 січня 2020 року про утримання надміру виплачених сум пенсії, суд вважає, що позовні вимоги про зобов'язання здійснити порахунок та виплати різниці у розмірі пенсії належать задоволенню шляхом зобов'язання Головне управління Пенсійного Фонду України в Одеській області виплатити ОСОБА_1 безпідставно утриману суму пенсії на підставі рішення ГУПФУ в Одеській області №12 від 27 січня 2020 року про утримання надміру виплачених сум пенсії .
Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди, суд вважає, що вони не підлягають задоволенню, з огляду на таке.
Відповідно до статті 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Статтею 23 Цивільного кодексу України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Зміст поняття моральної шкоди розкрито у статті 23 Цивільного кодексу України.
Так, моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у своїй постанові № 4 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (із змінами та доповненнями), під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Однак, позивачем не наведені доводи та не надані належні та допустимі докази наявності такої шкоди, причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням відповідача та вини останнього в її заподіянні.
У клопотанні (вхід. № 38744/20) про відшкодування моральної шкоди заподіяної Пенсійним фондом України в Одеській області через утримання з пенсії позивач зазначила, що у зв'язку з тим, що рішення про утримання надміру сплачених сум пенсій надіслано на адресу позивача тричі, але з різними обґрунтуваннями утримання пенсії, позивач зазнала значних душевних страждань, у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї, оскільки позивач розуміючи, що пенсія є її єдиним доходом турбувалась про своє подальше матеріальне існування. Також у клопотанні позивач зазначила, що на 01.01.2020 року вона отримувала пенсію в розмірі 5898, 94 грн. З січня 2020 року пенсія виплачена менше на 667, 98 грн., з лютого по травень місяць позивач одержала пенсію в розмірі 4184, 78 грн. Таким чином, на думку позивача, на 01 жовтня 2020 року вона недоотримала 9138, 85 грн. За 9 місяців 2020 року вона втратила 14 949, 34 грн., а тому моральна шкода має складати 15 000 грн.
Однак, суд зазначає, що наведені доводи не свідчать про завдану моральну шкоду, а є розрахунком недоотриманої пенсії позивачем, право на яку відновлено судом.
Позивач не довів наявності безпосереднього причинного зв'язку моральної шкоди із протиправними рішеннями відповідача, доказів на підтвердження існування душевних страждань суду не надано.
Враховуючи відсутність у матеріалах адміністративної справи доказів на підтвердження заподіяння позивачеві моральних та фізичних страждань та причинного зв'язку між діями відповідача і отриманням моральної шкоди, суд доходить висновку про відсутність законних підстав для задоволення позову у частині позовних вимог про стягнення моральної шкоди.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ч.1 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, оцінюючи встановлені факти, суд дійшов висновку, що відповідач, заперечуючи проти позову не довів, з посиланням на відповідні докази правомірності своїх дій та рішень, а тому позовні вимоги належать задоволенню частково.
Приписами ч. 1 ст. 371 КАС України визначено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Оскільки, присуджені позивачу виплати є періодичними та здійснюються з Державного бюджету України, рішення належить негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на те, що позивачем сплачено судовий збір за одну позовну вимогу майнового характеру, яка задоволена судом, суд доходить висновку, що належить стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача сплачений ним судовий збір в розмірі 840, 80 грн.
У зв'язку з тим, що судові витрати пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз в цій справі відсутні, жодні судові витрати не належать стягненню з позивача на користь відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6, 12, 72, 77,90, 139, 246, 255,295,297 КАС України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, місцезнаходження: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83) про визнання протиправним та скасування рішення №12 від 27.01.2020 року щодо утримання пенсії та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії, стягнення моральної шкоди,- задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, місцезнаходження: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83) №12 від 27 січня 2020 року про утримання надміру виплачених сум пенсій ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) на суму переплати 40580, 21 грн., на суму переплати 45811, 18 грн. та на суму переплати 46 250, 64 грн.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, місцезнаходження: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83) повернути ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) безпідставно утриману суму пенсії на підставі рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, місцезнаходження: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83) №12 від 27 січня 2020 року про утримання надміру виплачених сум пенсій на суму переплати 40580, 21 грн., на суму переплати 45811, 18 грн. та на суму переплати 46 250, 64 грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення суду в частині стягнення пенсії за один місяць підлягає негайному виконанню.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, місцезнаходження: 65107, м. Одеса, вул. Канатна, буд. 83) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок).
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. ст. 295,297 КАС України, з урахуванням п.п.15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України, п. 3 Розділу VI Прикінцеві положення КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Суддя Л.Р. Юхтенко
.