09 листопада 2020 р. № 400/3119/19
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мельника О.М. розглянув за правилами спрощеного провадження в письмовому порядку адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідача:Військова частина - НОМЕР_1 , Аляуди- 3,Миколаїв,54001
про:визнання протиправним та скасування наказу від 23.01.2017 р. № 37,
У березні 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, Військова частина № НОМЕР_1 ) в якій просив: визнати наказ від 23 січня 2017 року № 37 «Про результати службового розслідування за фактом неприбуття до місця служби без поважних причин капітана - ОСОБА_1 » протиправним; скасувати наказ від 23 січня 2017 року № 37 «Про результати службового розслідування за фактом неприбуття до місця служби без поважних причин капітана ОСОБА_1 ».
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2017 року позивачу відмовлено у задоволенні позову.
Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, яка зареєстрована в суді 10 липня 2017 року.
Постановою Верховного Суду України від 14 серпня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 було частково задоволено, постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2017 року скасовано та адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 направлено на новий розгляд до Миколаївського окружного адміністративного суду.
У своїй постанові від 14 серпня 2019 року Верховний суд зазначив, що під час нового розгляду справи суду необхідно встановити обставини щодо дотримання відповідачем процедури призначення та проведення службового розслідування, на підставі висновків якого відповідачем було видано Наказ №37 від 23 січня 2017 року «Про результати службового розслідування за фактом неприбуття до місця служби без поважних причин капітана ОСОБА_1 », що є предметом оскарження по цій справі.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею по справі призначено Мельника О.М.
Ухвалою суду від 27 вересня справу прийнято до провадження та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження на 23 жовтня 2019 року на 11:30 год.
Вищезазначеною ухвалою суд зобов'язав відповідача надати відзив на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття позовного провадження, але не пізніше 15 жовтня 2019 року.
Відповідач ухвалу суду не виконав, в судове засідання представника не направив, про причини неявки не повідомив, витребувані судом документи не надав.
Ухвалою від 18 травня 2020 року суд витребував у відповідача додаткові докази та матеріали, саме: документ що підтверджує, що стосовно ОСОБА_1 призначено та проводиться службове розслідування, за результатами якого видано наказ від 23.01.2017 року № 37 "Про результати службового розслідування за фактом неприбуття до місця служби без поважних причин капітана- ОСОБА_1 ».
Копії витребуваних доказів відповідачу необхідно було надіслати до суду або подати до канцелярії суду у строк до 10 червня 2020 року.
Вищезазначеною ухвалою суд призначив розгляд справи на 10 червня 2020 року на 10:00 год.
Відповідач ухвалу суду не виконав, в судове засідання представника не направив, про причини неявки не повідомив, витребувані судом документи не надав.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.4 ст.159 КАС України не подання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову. Відповідно до ч.2 ст. 175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Позивач 15.06.2020 р. подав до суду відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України клопотання про розгляд справи за відсутності представника, в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України, суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного тексту судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
Дослідивши письмові докази, суд встановив таке:
Наказом командувача Військово-Морських Сил України № 183 від 12.01.2016 капітана ОСОБА_1 призначено на посаду заступника начальника штабу військової частини НОМЕР_1 .
Командиром військової частини НОМЕР_2 видано припис № 3 від 07 січня 2017 щодо вибуття позивача до військової частини НОМЕР_1 для подальшого проходження військової служби. Строк прибуття 10 січня 2017.
13 січня 2017 позивач надав пояснення, в яких зазначив, що він 09 січня 2017 року прибув на КПП с. Луначарське до місця служби, де повідомив чергового КПП ОСОБА_2 , який сказав, що офіцерів немає, оскільки вихідний день. 10 січня 2017 позивач о 8:08 прибув на КПП, де черговий дав телефон заступника з морської десантної підготовки капітана ОСОБА_3 , який в ході розмови повідомив позивачу, що йому необхідно прибути до м. Миколаєва. 10 та 11 січня 2017 квитків на автобус до м. Миколаєва не було, вечірні рейси були відмінені. 12 січня 2017 позивач придбав квиток на 11:20 годину та у 20:10 прибув до м. Миколаєва, про що попередив по телефону лейтенанта ОСОБА_4 .
У наказі командира військового частини НОМЕР_1 № 12 від 17 січня 2017 року зазначено, що вважати таким, що посаду заступника начальника штабу прийняв та приступив до виконання службових обов'язків.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 19.01.2017 за № 27 призначено службове розслідування щодо неприбуття до нового місця служби капітана ОСОБА_1 .
За результатами службового розслідування, наказом № 37 від 23 січня 2017 року позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності за неприбуття до місця служби без поважних причин та оголошено сувору догану, позбавлено премії за січень 2017 в повному обсязі та зменшено щомісячну додаткову грошову винагороду за січень 2017році.
У справі наявна довідка від 27 березня 2017 року, підписана ТВО начальником штабу ОСОБА_5 , в якій зазначено, що позивача було повідомлено щодо необхідності прибути до с. Луначарське Бердянського району Запорізької області, за місцем дислокації частини.
У справі наявний витяг з наказу № 1 від 12 травня 2014 року, в якому зазначено, що 501 окремий батальйон морської піхоти м. Керч передислоковано до АДРЕСА_2 , на фонди 79 окремої аеромобільної бригади, у додатку до наказу від 19 серпня 2014 року зазначено, що умовне найменування в/ч НОМЕР_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 .
У справі наявна довідка від 22 лютого 2017 року Бердянської автостанції, виданої старшим касиром про те, що з 09 січня 2017 по 11 січня 2017 року включно автобус-Бердянськ-Миколаїв в рейс не слідував, в зв'язку з погодними умовами.
В судовому засіданні представник позивача пояснив, що при вибутті із військової частини НОМЕР_2 йому було пояснено, що необхідно прибути у с. Луначарське, Бердянського району, Запоріжської області, де находиться в/ч НОМЕР_2 .
Позивач надав суду довідку від 27.03.2017 року, підписану ТВО начальником штабу ОСОБА_5 , в якій зазначено, що позивача було повідомлено прибути до с. Луначарське Бердянського району Запорізької області, за місцем дислокації частини.
В судовому засіданні представник відповідача суду пояснив, що позивач з'явився на службу 13.01.2017 після ранкового шикування військової частини, оскільки на ранковому шикуванні його не було, про що зазначено в акті службового розслідування.
Представники відповідача надали суду витяг з наказу № 1 від 12.05.2014 року, в якому зазначено, що 501 окремий батальйон морської піхоти м. Керч передислоковано до АДРЕСА_2 , на фонди 79 окремої аеромобільної бригади, у додатку до наказу від 19.08.2014 року зазначено, що умовне найменування в/ч НОМЕР_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 .
Позивач надав суду довідку від 22.02.2017 року Бердянської автостанції, видану ст. касиром ОСОБА_6 про те, що з 09.01.2017 по 11.01.2017 року включно автобус-Бердянськ-Миколаїв в рейс не слідував, в зв'язку з погодними умовами.
В матеріалах справи міститься наказ №27 від 19.01.2017 року №27 про призначення службового розслідування за фактом не виходу на службу ОСОБА_1 , згідно п.3 якого вбачається, що він був доведений до посадових осіб, яких він стосується.
Як вбачається з матеріалів справи Позивач заперечує факт ознайомлення його з наказом №27.
Однак, як вбачається з матеріалів справи він надавав пояснення з приводу факту не виходу на службу 09.01.17, 10.01.17 та 11.01.17 року.
Крім того Позивач вважає, що службове розслідування проведено упереджено, оскільки не витребувано інформацію з автовокзалу Бердянська щодо наявності рейсів з 09.01.2017 по 11.01.2017 року.
Відповідач надав докази того, що не був упереджений під час проведення службового розслідування, оскільки Відповідач долучив до матеріалів справи довідку Бердянської АС, підписану начальником, від 10.04.2017 року, в якій зазначено, що 10.01.2017 рейс № 23 “Маріуполь-Миколаїв” час відправлення 11-20 в рейс слідував, 11.01.2017 рейс № 56 “Маріуполь-Миколаїв” час відправлення 11:20, рейс № 2870”Донецьк-Одеса” (через Миколаїв), час відправлення 18:45 в рейс слідував, 12.01.2017 рейс № 23 “Маріуполь-Миколаїв” час відправлення 11:20, рейс № 3502 “ Донецьк-Одеса” (через Миколаїв), час відправлення 18:45, в рейс слідував. Чи були вільні місця при відправленні автобусів, автостанція не може надати достовірні дані, оскільки рейси є транзитними та формуються на інших автостанціях.
Також відповідач надав довідку від 17.03.2017 № 13 Запорізької дирекції залізничних перевезень станція Бердянськ про те, що 09.01.2017 року з вокзалу ст. Бердянськ здійснювалось відправлення потягів № 6850 Бердянськ-Запоріжжя відправленням л 10-25 вільні місця були, № 6842 Бердянськ-Запоріжжя відправленням о 23-30 -вільні місця були.
Таким чином, Відповідачем було з'ясовано можливість ОСОБА_1 , прослідувати до місця постійного пункту дислокації в/ч НОМЕР_1 .
Відповідно до вимог статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV (у редакції, що була чинною до 16 квітня 2017 року, далі - Дисциплінарний статут) військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
У разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення (стаття 45).
Приписами статті 68 встановлено, що на молодших та старших офіцерів можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення, як сувора догана.
Відповідно до статті 85 службове розслідування призначається письмовим наказом командира, який вирішив притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності.
Згідно із статтею 86 після розгляду письмової доповіді про проведення службового розслідування командир проводить бесіду з військовослужбовцем, який вчинив правопорушення. Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення.
Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Пунктом 14 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548 (далі - Статут) визначено, що із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника. Згідно з пунктом 16 кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Пунктом 1.1 Інструкції про порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 15 березня 2004 року № 82 (чинної на час виникнення правовідносин, далі - Інструкція №82). визначено, що Інструкція визначає підстави, порядок призначення і проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України, які допустили правопорушення (порушення військової дисципліни та громадського порядку). Відповідно до пункту 1.3 рішення про проведення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення. Згідно з пунктом 2.2 посадові особи Збройних Сил України зобов'язані надавати правдиві письмові пояснення по суті предмета розслідування та поставлених їм питань, пред'являти відповідні документи чи матеріали. Особа, стосовно якої проводиться службове розслідування, має право давати усні та письмові пояснення, робити заяви, подавати документи і порушувати клопотання про витребування та залучення нових документів, опитування відповідних осіб, проведення додаткових ревізій.
Як вбачається з матеріалів справи позивач не був ознайомлений ні з наказом про призначення службового розслідування, не був опитаний під час проведення службового розслідування, не був взагалі обізнаний, що стосовно нього призначено та проводиться службове розслідування, за результатами якого видано наказ від 23 січня 2017 року № 37 «Про результати службового розслідування за фактом неприбуття до місця служби без поважних причин капітана - ОСОБА_1 ».
Пункт 2.3 Інструкції №82 встановлює, що у разі відмови надати пояснення військовослужбовцем, стосовно якого проводиться службове розслідування, посадовою особою, що його проводить, складається відповідна довідка. Зміст такої довідки засвідчується підписами двох свідків цього факту.
Згідно із пунктом 3 Інструкції №82 розслідуванням повинно бути встановлено:
- наявність чи відсутність події, з приводу якої було призначено розслідування, та її обставини (час, місце) і наслідки осіб, з вини яких трапилася подія, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли шкідливим наслідкам або створювали загрозу для їх спричинення;
- наявність причинного зв'язку між подією, з приводу якої було призначено службове розслідування, та неправомірними діями військовослужбовця;
- конкретні неправомірні дії військовослужбовця, яким вчинено правопорушення;
- вимоги чинного законодавства чи інших нормативно-правових актів та керівних документів, які було порушено;
- ступінь вини кожної з осіб, причетних до правопорушення;
- форму вини (навмисно чи з необережності) та мотиви протиправної поведінки військовослужбовця і його ставлення до скоєного;
- умови та причини, що сприяли правопорушенню;
- чи вчинено правопорушення під час виконання військовослужбовцем службових обов'язків.
Відповідно до пункту 4.1 за результатами службового розслідування складається акт, у якому, крім положень, що визначені пунктом 3 Інструкції №82, обов'язково зазначаються:
- посада, військове звання, прізвище, ім'я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді особи, стосовно якої проведено службове розслідування;
- підстави службового розслідування;
- час, місце, суть порушення, який нормативний акт порушено (його назва, дата прийняття);
- обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність чи знімають вину;
- заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення;
- пропозиція щодо притягнення винних осіб до відповідальності;
- інші заходи, які пропонується здійснити.
Згідно з пунктом 4.2 Інструкції №82 акт службового розслідування підписується особами, якими воно проводилося. Кожен учасник розслідування має право викласти свою окрему думку.
Пунктом 4.3 Інструкції №82 встановлено, що після підписання акт службового розслідування подається на розгляд посадовій особі, яка призначила розслідування. До акта додаються всі матеріали розслідування.
Відповідно до пункту 10 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 15 листопада 2010 року № 595 (далі - Інструкція №595) командир (начальник) військової частини (установи, організації) має право зменшувати розміри винагороди за порушення статутних правил несення служби. Військовослужбовцям зменшується розмір винагороди згідно з наказами командирів (начальників) за той місяць, у якому були допущені ці порушення, або за місяць, у якому ці накази надійшли до військової частини.
Аналіз наведених вище норм права, а саме пунктів 2.2. та 2.3. Інструкція № 82, дає підстави вважати, що особа, стосовно якої проведено службове розслідування, має право подавати свої заперечення, заяви та клопотання. У разі відмови надати пояснення військовослужбовцем, стосовно якого проводиться службове розслідування, посадовою особою, що його проводить, складається відповідна довідка. Така довідка відсутня в матеріалах адміністративної справи.
Після розгляду письмової доповіді про проведення службового розслідування командир повинен провести бесіду з військовослужбовцем, який вчинив правопорушення. В матеріалах справи відсутня інформація про проведення особою, яка призначила службове розслідування, із позивачем бесіда, після розгляду письмової доповіді про проведення службового розслідування.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що накладення на позивача дисциплінарного стягнення відбулось без належного дослідження дотримання відповідачем процедури проведення службового розслідування.
Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно зі статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
За таких обставин, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, на підставі наданих доказів, суд дійшов до висновку, що позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про скасування наказу від 23 січня 2017 року № 37 «Про результати службового розслідування за фактом неприбуття до місця служби без поважних причин капітана - ОСОБА_1 » протиправним, підлягає задоволенню.
Судові витрати у справі відсутні.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 і.п.н. НОМЕР_4 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_4 код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати наказ від 23 січня 2017 року № 37 «Про результати службового розслідування за фактом неприбуття до місця служби без поважних причин капітана - ОСОБА_1 ».
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.М. Мельник