09 листопада 2020 р. № 400/1837/20
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В. В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідача:Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020
про:визнання недійсним та скасування рішення від 10.02.2020 № 126/03.20-р; зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - відповідач), в якій просить визнати недійсним та скасувати рішення відповідача від 10.02.2020 № 126/03.20-р про відмову позивачу в призначенні пенсії на пільгових умовах особі, яка працювала на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1, незалежно від віку в зв'язку з відсутністю стажу на підземних роботах, визначеного частиною третьою статті 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV); зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії на пільгових умовах особі, яка працювала на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1, незалежно від віку відповідно до частини третьої статті 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV та зарахувати до пільгового стажу (на підземних роботах) позивача, перебаченого цим Законом, такі періоди його роботи: з 24.12.1990 по 11.04.1991, з 15.06.1991 по 17.06.1991, з 17.06.1991 по 20.05.1993, з 14.03.1994 по 09.07.1996, з 10.07.1996 по 30.04.1999, з 01.05.1999 по 14.10.2005, з 15.10.2005 по 25.07.2006, з 26.07.2006 по 30.04.2007, з 01.05.2007 по 31.08.2008, з 01.09.2008 по 06.02.2012, з 07.02.2012 по 02.03.2015, з 27.09.2016 по момент звернення із заявою 11.11.2019.
В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на невідповідність оскаржуваного рішення відповідача статті 114 Закону № 1058-IV, а також безпідставність та незаконність невизнання відповідачем наявності у позивача пільгового стажу в період з 24.12.1990 по 11.04.1991, з 15.06.1991 по 20.05.1993, з 14.03.1994 по 31.12.1998, з 01.01.2015 по 02.03.2015, з 27.09.2016 по момент звернення із заявою від 11.11.2019. Позивач також зазначає, що оскаржуване рішення відповідач прийняв, не дочекавшись надходження додаткових документів, що мають значення для призначення йому пенсії.
У відзиві на позовну заяву відповідач проти позовних вимог заперечує та просить відмовити в позові, посилаючись на пункт 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637). Також позивач зазначає, що в індивідуальних відомостях про застраховану особу реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування позивача наявні відомості про спеціальний стаж з січня 1999 року по грудень 2014 року. Відповідач посилається також на неможливість витребувати уточнюючу довідку про особливий характер роботи позивача, оскільки підприємство, на якому набутий відповідний стаж, розміщене на тимчасово окупованій території.
У відповіді на відзив позивач посилається на застосування „намібійських винятків" Міжнародного суду ООН, які полягають у тому, що документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.
Відповідно до частини дев'ятої статті 205 та статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження.
Безпосередньо, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши докази, що містяться у справі, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, суд установив такі обставини справи та відповідні їм правовідносини.
У трудовій книжці позивача наявні записи (а. с. 21-23) про такі періоди роботи на виробничому об'єднанні „Донецьквугілля" Ордену Жовтневої Революції шахта „Трудівська" (в подальшому - відокремлений підрозділ „Шахта „Трудівська" Державного підприємства „Донецьквугілля", шахтоуправління „Трудівське", відокремлений підрозділ „Шахта „Трудівська" Державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія"):
- з 24.12.1990 по 11.04.1991 - учнем гірника очисного вибою підземним, гірником очисного вибою 4 розряду підземним - з повним робочим днем у шахті;
- з 15.06.1991 по 17.06.1991 - гірником очисного вибою 4 розряду підземним - з повним робочим днем у шахті;
- з 14.03.1994 по 09.07.1996 - гірничим майстром підземним з повним робочим днем у шахті;
- з 10.07.1996 по 30.04.1999 - гірником очисного вибою 5 розряду підземним з повним робочим днем у шахті;
- з 01.05.1999 по 14.10.2005 - гірничим майстром підземним з повним робочим днем у шахті;
- з 15.10.2005 по 25.07.2006 - помічником начальника ділянки № 1 підземним з повним робочим днем у шахті;
- з 26.07.2006 по 30.04.2007 - майстром гірничим підземної ділянки № 2 підземним з повним робочим днем у шахті;
- з 01.05.2007 по 31.08.2008 - помічником начальника ділянки № 2 підземним з повним робочим днем у шахті;
- з 01.09.2008 по 06.02.2012 - майстром гірничим підземної ділянки № 2 підземним з повним робочим днем у шахті;
- з 07.02.2012 по 02.03.2015 - майстром гірничим підземної ділянки № 1 підземним з повним робочим днем у шахті.
Сторонами визнається, що вищезазначене підприємство розташоване на території, на якій органи державної влади України не здійснюють свої повноваження, а саме: у м. Донецьку.
Трудова книжка позивача також містить запис про роботу з 27.09.2016 на руднику „Карнасурт" гірничим майстром у Товаристві з обмеженою відповідальністю „Ловозерський гірничо-збагачувальний комбінат" (Російська Федерація, Мурманська область).
З 01.07.1991 по 20.05.1993 позивач проходив військову службу, що підтверджується як записом у трудовій книжці (а. с. 21), так військовим квитком (а. с. 25).
Сторонами не заперечується обставина належності посад, на яких працював позивач, до посад, робота на яких надає право на призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до частини третьої статті 114 Закону № 1058-IV.
11.11.2019 позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії незалежно від віку відповідно до частини третьої статті 114 Закону № 1058-IV, додавши до заяви паспорт, довідку про присвоєння ідентифікаційного номера, довідку від 26.07.2017 № 923 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, трудову книжку НОМЕР_1 від 27.05.1993, довідки від 10.10.2019 № 07-26, від 23.10.2019 № 07-19, видані ТОВ „Ловозерський гірничо-збагачувальний комбінат", трудовий договір від 26.09.2016 № 147-2016 та додаткову угоду до трудового договору від 26.09.2016 № 147-2016 з ТОВ „Ловозерський гірничо-збагачувальний комбінат", довідки про заробітну плату № 08, видані ТОВ „Ловозерський гірничо-збагачувальний комбінат", за періоди з вересня 2016 року по вересень 2019 року, довідки про доходи фізичних осіб від 30.07.2019 № 1227, № 1249, від 02.08.2019 без номера; лист Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 21.01.2020 № 0500-0203-9/373, індивідуальні відомості на ім'я позивача з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за період з 1999 року по 2016 рік.
Зазначені обставини підтверджуються текстом рішення відповідача від 10.02.2020 № 126/03.20-р (а. с. 9-12), розпискою -повідомленням від 11.11.2019 про прийняття відповідачем заяви про призначення пенсії з доданими документами (а. с. 13).
У розписці-повідомленні від 11.11.2019 (а.с. 13) відповідач зазначив перелік документів, які позивачу належить обов'язково подати до 11.02.2020: довідки, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників (Донецьк та Мурманська область); довідка про сплату внесків до РФ; диплом (свідоцтво, атестат) про навчання.
10.02.2020 відповідач за результатами розгляду заяви позивача прийняв рішення № 126/03.20-р (далі - рішення, а. с. 9-12), яким відмовив позивачу в призначенні пенсії незалежно від віку в зв'язку з відсутністю стажу на підземних роботах, визначеного частиною третьою статті 114 Закону № 1058-IV.
Рішення відповідача мотивоване наявністю у індивідуальних відомостях про застраховану особу реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відомостей про спеціальний стаж позивача з січня 1999 року по грудень 2014 року, а також неможливістю витребувати довідку, яка уточнює особливий характер роботи позивача на ДП „Донецька вугільна енергетична компанія", та провести перевірку первинних документів щодо підтвердження зайнятості повний робочий день на підземних роботах та посадах, яка дає право на пенсію незалежно від віку, оскільки м. Донецьк віднесено до населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, відтак доступ до місця зберігання архівних документів відсутній. У рішенні зазначено, що обчислений відповідачем пільговий стаж позивача становить 16 років. Які саме періоди роботи відповідач зарахував до пільгового стажу позивача, а які не зарахував, у рішенні не зазначено.
30.03.2020 до відповідача надійшов лист Державної установи - Управління Пенсійного фонду Російської Федерації у м. Мончегорську Мурманської області від 10.03.2020 № 10-01/744 (а. с. 44), у якому, у відповідь на запит відповідача від 09.12.2019 № 2145/04/02.07 (а. с. 43), направлено довідку про заробітну плату, довідку, що уточнює особливий характер роботи позивача за період роботи у ТОВ „Ловозерський гірничо-збагачувальний комбінат" з 27.09.2016 по 11.11.2019, а також довідку про сплату страхових внесків у ПФ РФ (а. с. 48).
Вирішуючи спір між сторонами, суд виходить з такого.
Згідно з частиною третьою статті 114 Закону № 1058-IV, працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років. За наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім пункту 1 частини другої цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абзацом першим статті 26 цього Закону, зменшується на один рік. При цьому пенсійний вік для жінок не може бути нижчим за вік, встановлений абзацом першим пункту 1 частини другої цієї статті.
Відповідно до Списку робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов'язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1994 № 202 (далі - Список № 202), правом на пенсію незалежно від віку користуються, зокрема, усі робітники, зайняті протягом повного робочого дня на підземних роботах, керівники і спеціалісти підземних дільниць діючих і споруджуваних шахт для видобутку вугілля (сланцю), та гірничі майстри підземних дільниць.
Згідно із статтею 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
До набрання чинності Законом № 1058-IV діяв Закон України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ), відповідно до статті 56 якого до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно зі статтею 62 Закону № 1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктами 1, 2 Порядку № 637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також в тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з пунктом 20 Порядку № 637, в тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Надання уточнюючої довідки підприємств, установ, організації або їх правонаступників потрібно виключно в разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 31.07.2018 у справі № 235/1112/17.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відтак суд відхиляє аргумент відповідача про обов'язковість надання довідок, що уточнюють особливий характер роботи, оскільки зайнятість позивача повний робочий день у шахті на підземних роботах зафіксована у його трудовій книжці.
Згідно з пунктом 20 Порядку № 637, у разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Як зазначено вище, оскаржуване рішення відповідача не містить відомостей про те, які саме періоди роботи позивача не зараховані до пільгового стажу. У відзиві на позовну заяву такі відомості також не наведені.
У трудовій книжці позивача наявні записи про роботу на посадах, передбачених Списком № 202, із зазначенням про роботу повний робочий день у шахті.
Заперечуючи проти позову та посилаючись на обставину наявності у індивідуальних відомостях про застраховану особу реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування щодо позивача відомостей про спеціальний стаж з 1999 року по 2014 рік (а, відтак про відсутність таких відомостей за період з 01.01.2015 по 02.03.2015 - дата звільнення з відокремленого підрозділу „Шахта „Трудівська" Державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія"), відповідач не надав суду копії зазначених індивідуальних відомостей, що були подані позивачем разом із заявою від 11.11.2019 та на підставі яких було прийнято оскаржуване рішення.
Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Посилаючись на обставину наявності у індивідуальних відомостях про застраховану особу реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування щодо позивача відомостей про спеціальний стаж лише за період з 1999 року по 2014 рік, відповідач не подав суду жодного доказу на підтвердження цієї обставини.
На підставі вищенаведеного суд дійшов висновку, що до пільгового стажу позивача належить зарахувати періоди роботи, зазначені у його трудовій книжці: з 24.12.1990 по 11.04.1991, з 15.06.1991 по 17.06.1991, з 14.03.1994 по 09.07.1996, з 10.07.1996 по 30.04.1999, з 01.05.1999 по 14.10.2005, з 15.10.2005 по 25.07.2006, з 26.07.2006 по 30.04.2007, з 01.05.2007 по 31.08.2008, з 01.09.2008 по 06.02.2012, з 07.02.2012 по 02.03.2015.
Період служби в армії з 01.07.1991 по 20.05.1993 також підлягає до зарахування до пільгового стажу позивача. Суд застосовує до спірних правовідносин у цій частині положення Закону України від 02.06.2005 № 2636-IV "Про внесення змін до деяких законів України щодо зарахування до стажу роботи, який дає право на пенсію на пільгових умовах, часу проходження строкової військової служби", згідно з якими час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію Закону України "Про пенсійне забезпечення" (№1788-12) або на пенсію за віком на пільгових умовах до набрання чинності Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Беручи до уваги, що відповідач не пояснив суду і не підтвердив документально, які саме періоди роботи позивача він зарахував до пільгового стажу, а які - ні, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача зарахувати до пільгового стажу позивача всі проаналізовані вище періоди (робота з 24.12.1990 по 11.04.1991, з 15.06.1991 по 17.06.1991, з 14.03.1994 по 09.07.1996, з 10.07.1996 по 30.04.1999, з 01.05.1999 по 14.10.2005, з 15.10.2005 по 25.07.2006, з 26.07.2006 по 30.04.2007, з 01.05.2007 по 31.08.2008, з 01.09.2008 по 06.02.2012, з 07.02.2012 по 02.03.2015 та військова служба з 01.07.1991 по 20.05.1993).
Рішення відповідача від 10.02.2020 № 126/03.20-р прийняте за умов протиправного незарахування частини періодів роботи та військової служби позивача до його спеціального стажу, відтак воно є протиправним і його належить скасувати.
Вимога про визнання рішення недійсним до задоволення не підлягає, оскільки такий спосіб захисту не передбачений частиною другою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України та для захисту прав позивача достатнім є визнання протиправним оскаржуваного рішення та його скасування.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання зарахувати до пільгового стажу позивача період його роботи з 27.09.2016 на руднику „Карнасурт" гірничим майстром у Товаристві з обмеженою відповідальністю „Ловозерський гірничо-збагачувальний комбінат" (Російська Федерація, Мурманська область) суд виходить з такого.
13.03.1992 між державами Україна та Російська Федерація, а також іншими державами-учасницями, відповідно до статей 2, 4 Угоди про створення Співдружності Незалежних Держав, укладена Угода про гарантії прав громадян держав-учасників Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення (далі - Угода).
Відповідно до статті 1 Угоди, пенсійне забезпечення громадян держав-учасників цієї Угоди і членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 6 Угоди, призначення пенсій громадянам держав-учасників Угоди здійснюється за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, у тому числі пенсій на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасників Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набрання чинності цієї Угоди. Обчислення пенсій проводиться із заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються в трудовий стаж.
Згідно з частиною першою статті 40 Закону № 1058-IV, заробітна плата (дохід) за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року враховується за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
За нормами частини першої статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Оскільки, відповідно до довідки від 26.07.2017 № 923 (а. с. 15), позивач є внутрішньо переміщеною особою і його фактичне місце проживання (перебування) зареєстроване у м. Миколаєві, його пенсійне забезпечення має здійснюватися за законодавством України, а відтак для зарахування до його стажу періоду роботи на території Російської Федерації з 27.09.2016 по 11.11.2019 відповідачу, серед іншого, необхідні відомості про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду Російської Федерації за цей період.
Зокрема, про необхідність довідки про сплату страхових внесків до ПФ РФ позивачу повідомлено у розписці-повідомленні від 11.11.2019 (а. с. 13).
Згідно з частиною третьою статті 44 Закону № 1058-IV, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
У матеріалах справи міститься лист Державної установи - Управління Пенсійного фонду Російської Федерації у м. Мончегорську Мурманської області від 10.03.2020 № 10-01/744 (а. с. 44), яким, у відповідь на запит відповідача від 09.12.2019 № 2145/04/02.07, направлено довідку про заробітну плату, довідку, що уточнює особливий характер роботи на позивача за період роботи у ТОВ „Ловозерський гірничо-збагачувальний комбінат" з 27.09.2016 по 11.11.2019, а також довідку про сплату страхових внесків у ПФ РФ (а. с. 48).
Отже, відповідач скористався наданими йому повноваженнями з витребування документів для установлення підстав для зарахування зазначеного періоду роботи до страхового стажу позивача.
Оскільки оскаржуване рішення прийняте 10.02.2020, а довідка про сплату страхових внесків до ПФ РФ надійшла до відповідача 30.03.2020, про що свідчить відбиток штампу вхідної реєстрації відповідача на листі Державної установи - Управління Пенсійного фонду Російської Федерації у м. Мончегорську Мурманської області від 10.03.2020 № 10-01/744, відповідач не мав можливості прийняти рішення за заявою позивача від 11.11.2019 з наданням оцінки цій довідці та її урахуванням.
У матеріалах справи міститься також довідка від 18.02.2020 № 06-645, видана ТОВ „Ловозерський гірничо-збагачувальний комбінат", про сплату страхових внесків до ПФ РФ за період з вересня 2016 року по грудень 2019 року (а. с. 60). Оскільки оскаржуване рішення прийняте до дати видання цієї довідки, відсутні підстави вважати, що цей документ міг бути урахований відповідачем під час розгляду заяви позивача від 11.11.2019. Крім того, ця довідка видана власне роботодавцем позивача на території РФ, але не уповноваженим державним органом та відсутні відомості щодо надходження цієї довідки до відповідача, так само, як її наявність у його пенсійній справі.
Довідки про доходи фізичних осіб від 30.07.2019 № 1227, № 1249, від 02.08.2019 без номера не містять відомостей про сплату страхових внесків, тому суд вважає обгрунтованим їх неврахування відповідачем під час прийняття рішення за заявою позивача від 11.11.2019.
Щодо твердження позивача про те, що оскаржуване рішення прийняте відповідачем, не дочекавшись відповіді з ПФ РФ, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статтів 44 Закону № 1058-IV, заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до терииторіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
У пункті 1.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 на виконання та на розвиток положень Закону № 1058-IV, днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви. Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви. У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.
Оскільки позивач звернувся за призначенням пенсії 11.11.2020 та, ураховуючи ненадання ним при зверненні усіх необхідних документів (довідки про сплату ТОВ „Ловозерський гірничо-збагачувальний комбінат" страхових внесків до ПФ РФ), рішення за цією заявою відповідач був зобов'язаний прийняти до 11.02.2020 (протягом трьох місяців з дати надходження заяви), оскільки саме протягом трьох місяців були підстави приймати додаткові документи для призначення пенсії з 11.11.2019.
У зв'язку з цим суд не вважає порушенням факт прийняття відповідачем рішення за заявою позивача до надходження відповіді з РФ на запит відповідача від 09.12.2019.
Оскільки спірні правовідносини між сторонами виникли у зв'язку з незарахуванням до пільгового стажу позивача періодів його роботи, що потягло за собою прийняття оскаржуваного рішення про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах, суд оцінює правомірність дій відповідача станом на дату прийняття ним рішення від 10.02.2020 № 126/03.20-р.
Станом на дату прийняття оскаржуваного рішення (10.02.2020) у розпорядженні відповідача не було жодних документів про сплату ТОВ „Ловозерський гірничо-збагачувальний комбінат" страхових внесків до ПФ РФ, тому суд не має підстав вважати протиправним неврахування відповідачем цього періоду до стажу позивача. Відтак відсутні підстави для зобов'язання відповідача зарахувати період роботи на ТОВ „Ловозерський гірничо-збагачувальний комбінат" до спеціального стажу позивача.
Суд зазначає, що питання аналізу достатності і відповідності законодавству документів про сплату страхових внесків до ПФ РФ, що надійшли до відповідача після прийняття оскаржуваного рішення, належить до компетенції відповідача, і не входить до предмету спору, що виник між сторонами внаслідок прийняття рішення від 10.02.2020 № 126/03.20-р.
Разом з тим, підлягає до задоволення позовна вимога позивача про зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до частини третьої статті 114 Закону № 1058-IV.
На підставі вищенаведеного суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити частково.
Судові витрати у справі становить судовий збір у сумі 840,80 грн., сплачений позивачем за подання позовної заяви за квитанцією від 28.05.2020 № ПН1862. Відповідно до приписів частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, сплачений позивачем судовий збір підлягає до стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 13844159) задовольнити частково
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 10.02.2020 № 126/03.20-р.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 13844159) зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ), що дає право на призначення пенсії відповідно до частини третьої статті 114 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (на підземних роботах) періоди його роботи: з 24.12.1990 по 11.04.1991, з 15.06.1991 по 17.06.1991, з 14.03.1994 по 09.07.1996, з 10.07.1996 по 30.04.1999, з 01.05.1999 по 14.10.2005, з 15.10.2005 по 25.07.2006, з 26.07.2006 по 30.04.2007, з 01.05.2007 по 31.08.2008, з 01.09.2008 по 06.02.2012, з 07.02.2012 по 02.03.2015, а також період військової служби в армії з 01.07.1991 по 20.05.1993.
4. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 13844159) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) від 11.11.2019 про призначення пенсії незалежно від віку відповідно до частини третьої статті 114 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
5. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
6. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 13844159) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) судовий збір у сумі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Птичкіна