справа №813/473/17
про повернення без розгляду заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами
09 листопада 2020 року
м.Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Крутько О.В., судді Кухар Н.А., судді Коморного О.І. перевіривши матеріали заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Львівського окружного адміністративного суду від 13.07.2017 у справі №813/473/17 за позовом ОСОБА_1 до Апеляційного суду Львівської області, Державної судової адміністрації України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Державної казначейської служби України про визнання неправомірною відмову, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (надалі - заявник, ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського адміністративного суду з позовом до Апеляційного суду Львівської області, Державної судової адміністрації України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Державної казначейської служби України, у якому згідно з заявою про збільшення розміру позовних вимог просив суд:
-визнати неправомірною відмову Апеляційного суду Львівської області у листі від 14.12.2016 за № 07.24/115/2016 про проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні з посади судді у відставку;
-зобов'язати Апеляційний суд Львівської області провести нарахування та виплату вихідної допомоги при звільненні у відставку ОСОБА_1 відповідно до положень ч. 3 ст. 43 Закону України від 15.12.1992 № 2862-ХІІ з відповідними змінами від 24.02.1994, внесеними Законом № 4015-12, у розмірі місячного заробітку за останньою посадою за кожен повний рік роботи на посаді судді, без стягнення податку із нарахованої та виплаченої суми вихідної допомоги;
-визнати неправомірною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення на 2016 рік фінансування Апеляційного суду Львівської області на здійснення виплат суми вихідної допомоги судді при звільненні з посади у відставку.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 13.07.2017 у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2017 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13.07.2017 в адміністративній справі №813/473/17 без змін.
Постановою Верховного Суду від 25.04.2019 касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13.07.2017 року та ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 11.09.2017 року у справі №813/473/17 залишено без змін.
02.11.2020 року ОСОБА_1 подав до Львівського окружного адміністративного суду заяву про перегляд за виключними обставинами постанови Львівського окружного адміністративного суду від 13.07.2017 у справі №813/473/17 за позовом ОСОБА_1 до Апеляційного суду Львівської області, Державної судової адміністрації України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Державної казначейської служби України про визнання неправомірною відмову, зобов'язання вчинити дії, у якій просить:
-постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13.07.2017 року у справі №813/473/17 визнати незаконною та скасувати;
-ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог, викладеній у заяві про перегляд судового рішення за виключними обставинами - нарахувати та виплатити судді у відставці ОСОБА_1 вихідної допомоги в розмірі 10-ти місячних заробітних плат за останньою посадою у відповідності до законодавства на час звільнення ОСОБА_1 у зв'язку з відставкою, з врахуванням рішення Конституційного Суду України від 15.04.2020 №2-р(ІІ)2020.
В обґрунтування заяви зазначено, що рішенням Конституційного Суду України від 15.04.2020 №2-р(ІІ)2020 у справі №3-311/2018(4182/18, 4632/19, 5755/19) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення підпункту 1 пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 року №1166-VІІ, так як наслідок відновлено статтю 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року №2453-VІ.
З огляду на рішення Конституційного Суду України заявник вважає, що постанова Львівського окружного адміністративного суду від 13.07.2017 у справі №813/473/17 має бути переглянута за виключними обставинами.
Частиною 1 статті 366 Кодексу адміністративного судочинства передбачено, що протягом п'яти днів з дня після надходження заяви до адміністративного суду суддя (суддя-доповідач) перевіряє її відповідність вимогам статті 364 цього Кодексу і вирішує питання про відкриття провадження за нововиявленими або виключними обставинами.
Згідно з ч.1 ст.364 Кодексу адміністративного судочинства, заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами за формою і змістом повинні відповідати вимогам цього Кодексу щодо оформлення позовних заяв до суду першої інстанції.
Заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подано з підстави, визначеної пунктом 1 частини п'ятої статті 361 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня офіційного оприлюднення відповідного рішення Конституційного Суду України. (ч.1 ст.363 КАС України).
Відповідно до ч.3 ст.366 Кодексу адміністративного судочинства України, до заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 364 цього Кодексу, застосовуються правила статті 169 цього Кодексу.
Крім випадків, визначених статтею 169 цього Кодексу, заява про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами також повертається заявникові без розгляду, якщо заява подана після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 363 цього Кодексу, і суд відхилив клопотання про його поновлення (ч.4 ст.366 Кодексу адміністративного судочинства України).
Судом встановлено, що у заяві ОСОБА_1 про перегляд постанови Львівського окружного адміністративного суду від 13.07.2017 року міститься клопотання про поновлення строку подання відповідної заяви, яке мотивоване тим, що постанову Верховного Суду від 25.04.2019 року у справі №813/473/17 отримано ним не було, а про вказане рішення він дізнався є Єдиного державного реєстру судових рішень під час підготовки даної заяви, у зв'язку з чим вважає, що строк звернення до суду був пропущений із поважний причин.
Розглянувши вказане клопотання суд зважає на наступне.
В якості підстави для перегляду судового рішення ОСОБА_1 посилається на факт визнання Рішенням Конституційного Суду України від 15 квітня 2020 року у справі № 2-р(11)2020 неконституційним підпункту 1 пункту 28 розділу II Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року № 1166-VII, яким було виключено статтю 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VI, яка передбачала, що судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.
Як уже наголошувалося судом відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 363 КАС України заяву про перегляд про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подано з підстави, визначеної пунктом 1 частини п'ятої статті 361 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня офіційного оприлюднення відповідного рішення Конституційного Суду України.
Згідно офіційного веб-сайту Конституційного Суду України, Рішення Конституційного Суду України від 15 квітня 2020 року у справі № 2-р(11)2020 оприлюднено 16.04.2020 року.
Також, публікація Рішенням Конституційного Суду України від 15 квітня 2020 року у справі № 2-р(11)2020 в Офіційному віснику України відбулась 19.05.2020 року.
Тобто, заявником пропущено встановлений тридцятиденний строк звернення до суду з заявою про перегляд рішення суду за виключними обставинами з підстави, визначеної пунктом 1 частини п'ятої статті 361 КАС України, а саме, з дня офіційного оприлюднення відповідного рішення Конституційного Суду України.
Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Згідно з частиною першою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до пункту шостого частини п'ятої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Законодавче обмеження строку оскарження рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006, заява №23436/03).
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Підстави пропуску строку можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання заяви, позову, апеляційної, касаційної скарги.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації права щодо оскарження дій, рішень, бездіяльності суб'єкта владних повноважень в порядку та у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку звернення з поважних причин.
Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом у своїй постанові від 13.11.2018 року по справі № 804/958/17.
Заявником не зазначається та з матеріалів справи не вбачається обставин, що заважали б заявнику та могли бути об'єктивними перешкодами для звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів у передбачений законом строк.
У клопотанні про поновлення строку заявник покликається на те, що строк звернення до суду був пропущений із поважний причин, оскільки ОСОБА_1 постанову Верховного Суду від 25.04.2019 року у справі №813/473/17 отримано не було, а про вказане рішення він дізнався з Єдиного державного реєстру судових рішень під час підготовки даної заяви.
Згідно матеріалів справи, постановою Верховного Суду від 25.04.2019 касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13.07.2017 року та ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 11.09.2017 року у справі №813/473/17 залишено без змін.
Вищевказану постанову було направлено Верховним Судом усім учасникам справи №813/473/17 та ними отримано, що підтверджується долученими до справи повідомленнями про вручення поштового відправлення, зокрема позивач отримав копію постанови Верховного суду від 25.04.2019 року у справі №813/473/17 08.05.2019 року.
Крім того, згідно відомостей у комп'ютерній програмі "Діловодство спеціалізованого суду" (далі - КП "ДСС") постанову Верховного Суду від 25.04.2019 позивач отримав 08.05.2019, що підтверджується реєстраційною карткою поштового повідомлення (індикатор внутрішнього поштового відправлення 0102926774597).
З огляду на вищенаведене, строк звернення до суду заявником пропущено без поважних причин. Належних та допустимих доказів поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, що б унеможливлювали і не залежали б від волі позивача своєчасно звернутися за судовим захистом, позивачем не наведено, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що клопотання позивача слід відхилити.
Поважність причин пропуску строку звернення до суду може бути обґрунтовано та враховано судом у випадку наявності обставин, що є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 28.02.2019р. у справі № 826/17879/17 (ЄДРСР 80168959).
Оскільки, суд дійшов висновку про недостатність вказаних причин пропуску строку звернення до суду для визнання їх поважними, у суду відсутні підстави для поновлення строку звернення до суду із заявлених підстав.
Згідно ч.4 ст. 366 КАС України, крім випадків, визначених статтею 169 цього Кодексу, заява про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами також повертається заявникові без розгляду, якщо заява подана після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 363 цього Кодексу.
На підставі зазначеного, суд на підставі ч.4 ст. 366 КАС України, приходить до висновку що заява про перегляд за виключними обставинами постанови Львівського окружного адміністративного суду підлягає поверненню без розгляду.
Керуючись статтями 169, 241-243, 294, 295, 366 КАС України, суд,-
Відхилити клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку подання заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами.
Заяву ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Львівського окружного адміністративного суду від 13.07.2017 у справі №813/473/17 за позовом ОСОБА_1 до Апеляційного суду Львівської області, Державної судової адміністрації України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Державної казначейської служби України про визнання неправомірною відмову, зобов'язання вчинити дії - повернути заявникові без розгляду разом із усіма доданими до неї матеріалами.
Роз'яснити позивачеві, що повернення заяви без розгляду не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду у порядку, встановленому законом.
Копію ухвали направити заявнику.
Ухвала набрала законної сили відповідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Восьмого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Крутько О.В.
Суддя Кухар Н.А.
Суддя Коморний О.І.