Іменем України
20 жовтня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/1455/20
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Шембелян В.С.,
за участю секретаря судового засідання - Полякової В.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до 12 Державної пожежно-рятувальної частини Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області про визнання протиправною бездіяльності, стягнення винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції, -
07 квітня 2020 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до 12 Державної пожежно-рятувальної частини Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області, в якій позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо недонарахування та невиплати ОСОБА_1 винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з серпня 2015 року по квітень 2018 року у розмірі 30498,27 грн;
- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з серпня 2015 року по квітень 2018 року у розмірі 30498,27 грн з відрахуванням установлених законом податків та інших обов'язкових платежів.
В обгрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 проходив службу у ДСНС України, а на момент звільнення саме у 12 Державної пожежно-рятувальної частини Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області на посаді командира рятувального відділення.
27.03.2019 позивача було звільнено зі служби у відставку за станом здоров'я. В період проходження служби цивільного захисту в підрозділах Головного управління позивач залучався та брав безпосередню участь у Антитерористичній операції на території Луганської області, забезпеченні її проведення з метою виконання службових задач у відповідні періоди 2015 - 2018 років, що підтверджується відповідними наказами першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) та начальника Головного управління.
Відповідно до чинного законодавства, відповідач зобов'язаний був виплатити позивачу винагороду за безпосередню участь в Антитерористичній операції, але цього в повному розмірі зроблено не було, навіть, при звільненні.
Позивач вважає, що відповідач зобов'язаний сплатити йому заборгованість по винагороді за безпосередню участь в АТО в загальному розмірі 30498,27 грн.
Ухвалою суду від 10.04.2020 відкрито провадження в справі, визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с.19-20).
04.05.2020 судове засідання відкладено до 01.06.2020 (а.с.29).
Ухвалою від 01.06.2020 відкладено судовий розгляд до 02.07.2020 (а.с.36-37).
Ухвалою суду від 02.07.2020 розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження (а.с.101-102).
Ухвалою суду від 14.07.2020 відкладено судовий розгляд до 27.08.2020 (а.с.111).
Ухвалою суду від 27.08.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.124).
Ухвалою суду від 14.09.2020 відкладено судовий розгляд до 29.09.2020 (а.с.129).
29.09.2020 розгляд справи відкладено до 20.10.2020 (а.с.143).
26.06.2020 від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву (арк. спр. 91-95), в обґрунтування якого останній послався на таке. Розміри винагороди визначаються пропорційно часу участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду. Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17 травня 2016 року № 385 (далі за текстом - Наказ № 385) затверджено Інструкцію про порядок та умови виплати винагороди особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту за безпосередню участь в антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду (далі - Інструкція). Тобто, в спірному 2015 році у Головного управління були відсутні законодавчі документи (Державна служба України з надзвичайних ситуацій підпорядковується Міністерству внутрішніх справ України), які б надавали Головному управлінню правові підстави для нарахування грошової винагороди за безпосередню участь в АТО.
З системного аналізу постанови Кабінету Міністрів України № 18, Наказу МВС України № 385, можна дійти висновку, що винагорода за безпосередню участь в антитерористичних операціях з 21.01.2016 (з дня набрання чинності Наказом МВС України № 385) повинна обчислюватись у розмірі із розрахунку на місяць: у районах проведення активної фази АТО (лінії бойового зіткнення) - 4200 гривень; в інших районах (місцях) проведення АТО - 1200 гривень.
Винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції виплачується виключно за ті дні, коли особа залучалася до виконання завдань за призначенням (гасіння пожеж, мінімізація та ліквідація наслідків НС) під час проведення АТО, знешкодження вибухонебезпечних предметів, проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт тощо, за наявності відповідних підтверджуючих документів.
Позивачу фактично сплачено суму винагороди - 23518,36 грн. Таким чином, позов ОСОБА_1 про стягнення невиплаченої винагороди за безпосередню участь в АТО є необгрунтованим та не підлягає задоволенню, тому відповідач просить суд відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.
13.07.2020 від представника позивача через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, відповідно до якої зазначено, що доводи відовідача, викладені у відзиві, є помилковими (а.с.107-108).
28.07.2020 від ГУ ДСНС України у Луганській області на адресу суду надійшли додаткові пояснення (арк. спр. 116-121), в яких зазначив, що позивачем не підтверджено свого перебування у підпорядкуванні (виконання завдань) керівництва штабу АТО у спірний період, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позову.
Суд розглядає справу в порядку загального позовного провадження за відсутності учасників справи, відповідно до статті 205 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79, 90 КАС України, суд встановив такі обставини справи та відповідні правовідносини, що склалися між сторонами.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проходив службу у 12 державній пожежно-рятувальній частині Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області. 27.03.2019 звільнений та виключений з кадрів ДСНС України, що підтверджено копіями документів, а саме: паспорта громадянина України, картки фізичної особи платника податків, витягом із наказу від 27.03.2019 № 98 (а.с.4-7).
Згідно з посвідченням від 31.03.2016 № НОМЕР_2 позивач є учасником бойових дій (а.с.8).
Відповідно до витягу з наказу (по особовому складу) № 98 від 27.03.2019 старшого прапорщика служби цивільного захисту ОСОБА_1 , командира відділення-водія 12 державної пожежно-рятувальної частини Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області звільнено із служби цивільного захисту у запас Збройних Сил України (з постановкою на військовий облік) за пунктом 173, 176 підпунктом 3 (за станом здоров'я), виключено з кадрів ДСНС України з 27.03.2019 та направлено до Старобільсько-Новопсковського об'єднаного районного військового комісаріату Луганської області для постановки на військовий облік (а.с.74).
Згідно з копіями витягів із наказів першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Луганської та Донецької областей) (по стройовій частині) від 08.08.2015 № 220, від 30.09.2015 № 246, від 13.04.2016 № 104, від 08.08.2016 № 221дск, від 05.09.2016 № 249 дск, від 07.10.2016 № 281 дск, від 04.11.2016 № 309 дск, від 07.02.2017 № 38 дск, від 04.03.2017 № 64 дск, від 09.08.2017 № 225 дск, від 22.09.2017 № 269 дск, від 28.04.2018 № 118 дск та витягів із наказів ГУ ДСНС України у Луганській області від 02.11.2017 № 326-НО, від 28.11.2017 № 349-НО, від 01.01.2018 № 10-НО, від 01.03.2018 № 65-НО старший прапорщик служби цивільного захисту ОСОБА_1 у період з 22.07.2015 по 15.08.2015, з 31.08.2015 по 23.02.2016, з 10.03.2016 по 16.07.2016, з 30.07.2016 по 17.08.2016, з 17.09.2016 по 06.10.2016, з 11.10.2016 по 04.01.2017, з 19.02.2017 по 03.07.2017, з 17.07.2017 по 03.09.2017, з 07.09.2017 по 29.10.2017, з 22.11.2017 по 03.01.2018, з 23.02.2018 по 28.04.2018 перебував у складі сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, забезпеченні її проведення, з метою виконання службових (бойових) завдань (арк. спр. 44-73, 80-84).
Відповідно до витягу з послужного списку (пункт 11) позивач безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей з 22.07.2015 по 15.08.2015, з 31.08.2015 по 23.02.2016, з 10.03.2016 по 16.07.2016, з 30.07.2016 по 17.08.2016, з 17.09.2016 по 06.10.2016, з 11.10.2016 по 04.01.2017, з 19.02.2017 по 03.07.2017, з 17.07.2017 по 03.09.2017, з 07.09.2017 по 29.10.2017, з 22.11.2017 по 03.01.2018, з 23.02.2018 по 28.04.2018 (а.с.78).
Відповідно до довідки № 13/114/2167 від 14.09.2020, виданої відповідачем (а.с.135), позивач у період з 15.08.2015 по 30.08.2015, з 23.02.2016 по 09.03.2016, з 16.07.2016 по 29.07.2016, з17.08.2016 по 16.09.2016 перебував у відпустці, у період з 06.10.2016 по 10.10.2016 перебував на лікарняному, у період з 04.01.2017 по 18.02.2017, з 03.07.2017 по 16.07.2017 перебував у відпустці, у період з 03.09.2017 по 06.09.2017, з 29.10.2017 по 21.11.2017 перебував у відрядженні, з 03.01.2018 по 17.02.2018 у вілпустці та з 18.02.2018 по22.02.2018 у відрядженні (а.с.135).
Довідкою 12 державної пожежно-рятувальної частини Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області підтверджено кількість діб залучення позивача до безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України за період липень 2015 року - квітень 2018 року (а.с.13).
Довідкою відповідача підтверджено розмір грошового забезпечення позивача за період з липня 2015 року по квітень 2018 року (а.с.86-90), а саме:
у липні 2015 року становив 3972,86 грн (у т.ч. індексація - 850,16 грн), у серпні 2015 року - 3784,60 грн (у т.ч. індексація - 850,16 грн, разова премія - 500,00 грн), у вересні 2015 року - 4109,38 грн, (у т.ч. індексація - 850,16 грн, разова премія - 500,00 грн), у жовтні 2015 року - 3735,01 грн, (у т.ч. індексація - 1073,52 грн), у листопаді 2015 року - 3962,77 грн, (у т.ч. індексація - 961,84 грн), у грудні 2015 року - 5102,89 грн, (у т.ч. разова премія - 1354,50 грн, індексація - 961,84 грн);
у січні 2016 року - 4306,59 грн, у лютому 2016 року - 4316,44 грн, у березні 2016 року - 4800,33 грн, у квітні 2016 року - 4298,51 грн, у травні 2016 року - 4305,59 грн, у червні 2016 року - 4316,10 грн, у липні 2016 року - 5337,17 грн (у т.ч. винагорода АТО - 1027,81 грн), у серпні 2016 року - 4847,04 грн (у т.ч. винагорода АТО - 560,00 грн), у вересні 2016 року - 5507,81 грн (у т. ч. винагорода АТО - 1219,35 грн), у жовтні 2016 року - 9133,71 грн (у т.ч. винагорода АТО - 580,65 грн, матеріальна допомога - 4265,63 грн), у листопаді 2016 року - 6861,19 грн, у грудні 2016 року - 5332,97 грн;
у січні 2017 року - 6540,75 грн, у лютому 2017 року - 14433,05 грн (у т.ч. винагорода АТО - 1424,52 грн, матеріальна допомога на оздоровлення - 6501,25 грн), у березні 2017 року - 7826,52 грн (у т. ч. винагорода АТО - 696,78 грн), у квітні 2017 року - 7541,37 грн (у т.ч. винагорода АТО - 790,78 грн), у травні 2017 року - 7352,49 грн (у т.ч. винагорода АТО - 600,00 грн), у червні 2017 року - 7128,64 грн (у т.ч. винагорода АТО - 580,65 грн), у липні 2017 року - 7186,92 грн (у т.ч. винагорода АТО - 640,00 грн), у серпні 2017 року - 7019,80грн (у т.ч. разова премія - 500,00 грн), у вересні 2017 року - 6805,03 грн (у т.ч. винагорода АТО - 270,90 грн), у жовтні 2017 року - 8048,07 грн (у т.ч. винагорода АТО - 464,52 грн), у листопаді 2017 року - 7589,50 грн, у грудні 2017 року - 9748,98 грн (у т.ч. винагорода АТО - 1181,93 грн, премія разова - 1000,00 грн);
у січні 2018 року - 16199,17 грн (у т.ч. матеріальна допомога на оздоровлення - 8076,75 грн), у лютому 2018 року - 8696,10 грн (у т.ч. винагорода АТО - 619,35 грн), у березні 2018 року - 8082,20 грн, у квітні 2018 року - 8624,24 грн (у т.ч. винагорода АТО - 541,94 грн).
Грошове забезпечення позивачу за вказані місяці сплачено.
Відповідно до вказаної довідки позивачу за січень-грудень 2016 року виплачено винагороду у сумі 3387,81 грн, за січень-грудень 2017 року виплачено винагороду в сумі 6650,08 грн, за січень-квітень 2018 року виплачено винагороду в сумі 1161,29 грн, а всього 11759,18 грн.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення проти задоволення таких вимог, суд виходить з такого.
Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 31.01.2015 № 24 “Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій” (далі - Постанова № 24), яка була чинною до 21.01.2016, в особливий період або під час проведення антитерористичної операції військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань, правоохоронних органів, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду виплачується винагорода у відсотках місячного грошового забезпечення.
Розмір винагороди визначається виходячи з розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних додаткових видів місячного грошового забезпечення постійного характеру, премії та повинен становити не менш як 3 тис. гривень на місяць. У разі коли військовослужбовець, особа рядового або начальницького складу, що брали безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду менше одного календарного місяця, розмір винагороди визначається пропорційно дням участі виходячи з її розміру, що становить не менш як 3 тис. гривень.
Винагорода військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу виплачується також під час безперервного перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я після отриманих під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду поранень (контузії, травми, каліцтва).
На виконання Постанови № 24 наказом Міністерства оборони України від 02.02.2015 № 49 затверджено Порядок та умови виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та резервістам, механізм підтвердження виконання окремих завдань під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду (далі - Порядок № 49), який діяв до 18.03.2016.
Вказаний Порядок визначав механізм та умови виплат винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та резервістам Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів військових формувань, правоохоронних органів, Державної служби з надзвичайних ситуацій України, Головного управління розвідки Міністерства оборони України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці) за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи в антитерористичній операції (далі - АТО), інших заходах в умовах особливого періоду.
Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку № 49 військовослужбовцям (крім резервістів) у період мобілізації (у тому числі часткової) або з моменту введення воєнного стану та до дати завершення демобілізації або закінчення (скасування) воєнного стану, у період проведення АТО за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи АТО, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбитті збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільненні таких об'єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою виплачується винагорода у розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення.
Розмір винагороди визначається, виходячи з розміру посадового окладу (у тому числі посадового окладу за посадою, до тимчасового виконання обов'язків (завдань) за якою допущено військовослужбовця), окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних додаткових видів місячного грошового забезпечення постійного характеру, премії, та повинен становити не менш як 3000 гривень на місяць. У разі участі у воєнних конфліктах чи АТО, інших заходах в умовах особливого періоду менше одного календарного місяця розмір винагороди визначається пропорційно дням участі, виходячи з її розміру, що становить не менш як 3000 гривень (пункт 2 розділу ІІ Порядку № 49).
Згідно з пунктом 3 розділу ІІ Порядку № 49 винагорода виплачується за час, обрахований з дня фактичного початку участі військовослужбовців (крім резервістів) у заходах, зазначених у пункті 1 цього розділу, до дня завершення такої участі, про що зазначається у відповідних наказах командирів (штабу АТО).
Пунктом 5 розділу ІІ Порядку № 49 передбачено, що військовослужбовці вважаються такими, що беруть безпосередню участь в АТО, у разі одночасного дотримання таких умов:
залучені до проведення АТО;
перебувають у підпорядкуванні (виконують завдання) керівництва штабу АТО (крім військовослужбовців військових прокуратур та розвідувальних органів України);
перебувають у районі проведення АТО.
З системного аналізу вищевказаних норм, з урахуванням змістового навантаження розділових знаків у пункті 2 Постанови № 24, пункті 1 додатку № 1 до Постанови № 24, пункті 1 розділу ІІ Порядку № 49 можна дійти висновку, що у період до 21 січня 2016 року за безпосередню участь в антитерористичних операціях військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу правоохоронних органів виплачувалася винагорода, яка обчислювалася у розмірі 100 % місячного грошового забезпечення з розрахунку на місяць. Проте, такий розмір не повинен бути меншим ніж 3000 грн на місяць. У разі коли військовослужбовець, особа рядового або начальницького складу правоохоронних органів брали безпосередню участь у антитерористичній операції менше одного календарного місяця, розмір винагороди визначається пропорційно дням участі, виходячи з її розміру, що становить не менш як 3 тис. гривень.
Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 20 січня 2016 року № 18 “Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та поліцейських” (далі - Постанова № 18) в особливий період або під час проведення антитерористичної операції військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Генеральної прокуратури України, особам рядового і начальницького складу Державної пенітенціарної служби, Державної служби з надзвичайних ситуацій та поліцейським за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду виплачується винагорода у розмірах, визначених керівниками відповідних державних органів за погодженням з Міністерством фінансів та Міністерством соціальної політики, у межах бюджетних призначень.
Розміри винагороди визначаються пропорційно часу участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.05.2016 № 385 (далі - Наказ № 385) затверджено Інструкцію про порядок та умови виплати винагороди особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту за безпосередню участь в антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду (далі - Інструкція).
Відповідно до пункту 3 Наказу № 385 цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування та застосовується з дня набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 2016 року № 18 “Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та поліцейських”.
Згідно з пунктом 1 Розділу І Інструкції, вона визначає механізм та умови виплати винагороди особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту (далі - особи рядового і начальницького складу) ДСНС, її територіальних органів, установ та організацій, що належать до сфери управління ДСНС, за безпосередню участь в антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду.
Пунктами 1 та 2 Розділу ІІ Інструкції передбачено, що виплата винагороди особам рядового і начальницького складу здійснюється за безпосередню участь в АТО, інших заходах в умовах особливого періоду у таких розмірах із розрахунку на місяць:
у районах проведення активної фази АТО (лінії бойового зіткнення) - 4200 гривень;
в інших районах (місцях) проведення АТО - 1200 гривень.
Згідно з пунктом 3 Розділу ІІ Інструкції особи рядового і начальницького складу вважаються такими, що беруть безпосередню участь в АТО, у разі одночасного дотримання таких умов:
залучення до виконання завдань за призначенням у районі проведення АТО;
перебування у безпосередньому підпорядкуванні керівництва оперативного штабу з управління АТО (далі - штаб АТО);
перебування у районі проведення АТО.
При цьому, відповідно до пункту 5 Розділу ІІ Інструкції підтвердженням безпосередньої участі для осіб рядового і начальницького складу органів управління (підрозділів) у Донецькій та Луганській областях у заходах у районах (місцях) проведення АТО є:
витяг з наказу штабу АТО про включення (виключення) до (зі) складу сил та засобів АТО та безпосереднє залучення до виконання завдань (робіт) за призначенням у районах проведення АТО;
витяг з наказу органу управління (підрозділу) про залучення до виконання завдань за призначенням у районі проведення АТО;
оперативні донесення (звіти) про виконані заходи в районі проведення АТО, а також інші заходи в умовах особливого періоду з визначенням території (місця) їх виконання;
витяги з книг служб органів управління (підрозділів) про виконані заходи (чергування) у районі проведення АТО;
витяги з графіків несення служби в районі проведення АТО;
інші офіційні документи або витяги з них, видані оперативним штабом АТО (штабами секторів або оперативно-тактичних угрупувань), що містять достатні докази безпосередньої участі в АТО на території відповідних областей.
Відповідно до пунктів 1 та 2 розділу VI Порядку організації внутрішньої, гарнізонної та караульної служб в органах управління і підрозділах Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.10.2014 № 1032 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04 грудня 2014 року за № 1563/26340, служба в чергових караулах підрозділів гарнізону ОРС ЦЗ здійснюється з урахуванням кількості відпрацьованого особовим складом часу згідно з чинним законодавством України. Організація служби в чергових караулах здійснюється в чотири чергові зміни. Тривалість чергової зміни - 24 години.
Наказом МВС України від 23.04.2015 № 475 затверджено Інструкцію про виплату грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту (далі - Інструкція про виплату грошового забезпечення).
Відповідно до пункту 3 Інструкції про виплату грошового забезпечення до грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу належать: посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, щомісячні види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, що мають постійний характер, премії) та одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Розділом IV “Надбавки і доплати” Інструкції про виплату грошового забезпечення передбачено такі види надбавок і доплат: надбавка за вислугу років, надбавка за виконання особливо важливих завдань під час проходження служби, надбавка за знання та використання іноземної мови, доплата за науковий ступінь, доплата за вчене звання, надбавка за спортивні звання, надбавка за почесне звання, надбавка фахівцям, які залучаються до підготовки рішень та висновків державних експертів з питань таємниць, надбавка за кваліфікаційну категорію, надбавка за кваліфікацію, надбавка за безперервний стаж на шифрувальній роботі, надбавка за операторське обслуговування і збереження засобів засекреченого автоматичного зв'язку, доплата за службу в нічний час, надбавка за особливі умови служби, пов'язані з підвищеним ризиком для життя, надбавка за роботу в захисних ізолювальних дихальних апаратах, курсантська посадова надбавка, надбавка за службу у високогірних місцевостях, надбавка за службу в умовах режимних обмежень.
З системного аналізу наведених вище нормативних актів (Постанов КМУ № 24, № 18, Наказу МВС України № 385), можна дійти висновку, що винагорода за безпосередню участь в антитерористичних операціях обчислюється у розмірі 100% місячного грошового забезпечення, з розрахунку на місяць. Проте, такий розмір до 20.01.2016 не повинен бути меншим ніж 3000,00 грн, а з 21.01.2016 (з дня набрання чинності Наказом МВС України № 385) повинен становити у розмірі із розрахунку на місяць: у районах проведення активної фази АТО (лінії бойового зіткнення) - 4200 гривень; в інших районах (місцях) проведення АТО - 1200 гривень.
При цьому, особи вважаються такими, що беруть безпосередню участь в АТО, у разі одночасного дотримання таких умов: залучення до виконання завдань за призначенням у районі проведення АТО; перебування у безпосередньому підпорядкуванні керівництва оперативного штабу з управління АТО (далі - штаб АТО); перебування у районі проведення АТО, підтвердженням чого, зокрема, є: витяги з наказів штабу АТО про включення (виключення) до (зі) складу сил та засобів АТО та безпосереднє залучення до виконання завдань (робіт) за призначенням у районах проведення АТО; витяг з наказу органу управління (підрозділу) про залучення до виконання завдань за призначенням у районі проведення АТО.
Судом встановлено, що згідно з наказами Першого заступника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (керівника АТО на території Донецької та Луганської областей) та ГУ ДСНС України у Луганській області ОСОБА_1 залучено до безпосередньої участі у Антитерористичній операції на території Луганської області у період з 22.07.2015 по 15.08.2015, з 31.08.2015 по 23.02.2016, з 10.03.2016 по 16.07.2016, з 30.07.2016 по 17.08.2016, з 17.09.2016 по 06.10.2016, з 11.10.2016 по 04.01.2017, з 19.02.2017 по 03.07.2017, з 17.07.2017 по 03.09.2017, з 07.09.2017 по 29.10.2017, з 22.11.2017 по 03.01.2018, з 23.02.2018 по 28.04.2018.
У вказаний час ОСОБА_1 перебував у районі проведення АТО, оскільки м. Сєвєродонецьк Луганської області (місцезнаходження відповідача) є зоною проведення АТО згідно з розпорядженням Кабінет Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р “Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України”.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачу у період з 22.07.2015 по 28.04.2018 відповідно до Постанови № 24, Порядку № 49, Постанови № 18 та Наказу № 385 мала бути нарахована та виплачена винагорода за весь час безпосередньої участі в антитерористичній операції згідно з наказами Першого заступника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (керівника АТО на території Донецької та Луганської областей) та наказами ГУ ДСНС України у Луганській області за виключенням часу перебування позивача у відпустці, відрядженні, звільненні від служби через тимчасову непрацездатність.
Твердження відповідача щодо недоведення позивачем фактів виконання завдань керівництва штабу АТО, що повинні підтверджуватися відповідними наказами, відхиляються судом як безпідставні, оскільки щодо позивача такі накази про перебування у підпорядкуванні (виконання завдань) керівництва штабу АТО наявні в матеріалах справи.
Твердження відповідача, що підтвердженням безпосередньої участі в АТО є документи, визначені пунктами 6, 7 Порядку № 49, судом також відхиляються як безпідставні, оскільки визначені цими пунктами документи підтверджують безпосередню участь військовослужбовців у здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні в районі проведення АТО, безпосередню участь у відбитті збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільненні таких об'єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, тобто участь саме у цих заходах, а не безпосередню участь військовослужбовця в АТО, що як вже вище вказано підтверджується витягами з наказів штабу АТО про включення (виключення) до (зі) складу сил та засобів АТО та безпосереднє залучення до виконання завдань (робіт) за призначенням у районах проведення АТО.
У запереченнях відповідач зазначив, що безпосередня участь в АТО здійснюється виключно за ті дні, коли особи залучалися до виконання завдань за призначенням (гасіння пожеж, мінімізація та ліквідація наслідків НС під проведення АТО, знешкодження вибухонебезпечних предметів, проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт тощо), за наявності відповідних підтверджуючих документів.
З такою позицією відповідача суд не погоджується, оскільки відповідно до пункту 2 розділу ІІ Інструкції про порядок та умови виплати винагороди особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту за безпосередню участь в антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду, винагорода виплачується пропорційно дням безпосередньої участі в АТО, інших заходах в умовах особливого періоду, починаючи з дня фактичного початку безпосередньої участі осіб рядового і начальницького складу у цих заходах до дня завершення такої участі, про що зазначається у відповідних наказах начальників (керівників) органів управління (підрозділів).
З урахуванням зазначеного, враховуючи положення Постанови № 18, Наказу № 385, Інструкції, суд доходить висновку, що обчислення винагороди повинно здійснюватися з дня фактичного початку участі в операціях і заходах до дня завершення такої участі, тобто винагорода виплачується військовослужбовцям за відповідні місяці із дня фактичної участі в операціях до дня завершення такої участі.
Разом з тим, як вже вище вказано, дослідженням довідки від 14.09.2020 № 13/114/2167 встановлено, що ОСОБА_1
у період з 15.08.2015 по 30.08.2015, з 23.02.2016 по 09.03.2016, з 16.07.2016 по 29.07.2016, з 17.08.2016 по 16.09.2016 перебував у відпустці,
у період з 06.10.2016 по 10.10.2016 перебував на лікарняному,
у період з 04.01.2017 по 18.02.2017, з 03.07.2017 по 16.07.2017 перебував у відпустці,
у період з 03.09.2017 по 06.09.2017, з 29.10.2017 по 21.11.2017 перебував у відрядженні,
у період з 03.01.2018 по 17.02.2018 перебував у відпустці
у період з 18.02.2018 по 22.02.2018 у відрядженні.
Відповідно, позивачу за ці дні винагорода за безпосередню участь в АТО не мала бути нарахована та виплачена. Відповідно, під час здійснення обрахунку розміру винагороди позивача за безпосередню участь в АТО суд не враховує вказані дні, як дні безпосередньої участі позивача в АТО.
Обраховуючи розмір винагороди позивача за безпосередню участь в АТО, суд враховує, що згідно з Інструкцією про виплату грошового забезпечення, доплата за службу в нічний час є складовою грошового забезпечення та носить постійний характер, відповідно, має враховуватися під час обчислення суми винагороди, а разові премії до свят, винагорода та індексація носять разовий характер, відповідно, не враховуються при обчисленні суми винагороди за безпосередню участь в АТО.
Таким чином, за обрахунком суду розмір винагороди за безпосередню участь в АТО мав складати:
за липень 2015 року - 1007,32 грн (3122,70 грн / 31 день х 10 днів участі в АТО);
за серпень 2015 року - 1451,61 грн (3000 грн / 31 день х 15 день участі в АТО);
за вересень 2015 року - 3000,00 грн (30 днів участі в АТО);
за жовтень 2015 року - 3000,00 грн (31 день участі в АТО);
за листопад 2015 року - 3000,93 грн (30 днів участі в АТО);
за грудень 2015 року - 3000,00 грн (31 день участі в АТО);
з 01.01.2016 по 20.01.2016 - 2778,44 грн. (4306,59 грн. / 31 день х 20 днів участі в АТО)
з 21.01.2016 по 31.01.2016 - 425,81 грн (1200 / 31 день х 11 днів участі в АТО);
за лютий 2016 року - 910,34 грн (1200,00 грн /29 днів х 22 дні участі в АТО),
за березень 2016 року - 851,61 грн (1200,00 грн / 31 день х 22 дні участі в АТО),
за квітень 2016 року - 1200,00 грн (30 днів участі в АТО);
за травень 2016 року - 1200,00 грн (31 день участі в АТО),
за червень 2016 року - 1200,00 грн (30 днів участі в АТО),
за липень 2016 року - 658,06 грн (1200,00 грн / 31 день х 17 днів участі в АТО),
за серпень 2016 року - 619,35 грн (1200,00 грн / 31 день х 16 днів участі в АТО),
за вересень 2016 року - 560,00 грн (1200,00 грн / 30 днів х 14днів участі в АТО),
за жовтень 2016 року - 1006,45 грн (1200,00 грн / 31 день х 26 днів участі в АТО),
за листопад 2016 року - 1200,00 грн (30 днів участі в АТО);
за грудень 2016 року - 1200,00 грн (31 день участі в АТО);
за січень 2017 року - 116,13 грн (1200,00 грн / 31 день х 3 дні участі в АТО),
за лютий 2017 року - 428,57 грн (1200,00 грн / 28 днів х 10 днів участі в АТО),
за березень 2017 року - 1200,00 грн (31 день участі в АТО),
за квітень 2017 року - 1200,00 грн (30 днів участі в АТО),
за травень 2017 року - 1200,00 грн (31 день участі в АТО),
за червень 2017 року - 1200,00 грн (30 днів участі в АТО),
за липень 2017 року - 658,06 грн (1200,00 грн / 31 день х 17 днів участі в АТО),
за серпень 2017 - 1200,00 грн (31 день участі в АТО),
за вересень 2017 року - 1040,00 грн (1200,00 грн / 30 днів х 26 дні участі в АТО),
за жовтень 2017 року - 1083,87 грн (1200,00 грн / 31 день х 28 днів участі в АТО),
за листопад 2017 року - 360,00 грн (1200,00 грн / 30 днів х 9 днів участі в АТО),
за грудень 2017 року - 1200,00 грн (31 день участі в АТО);
за січень 2018 року - 77,42 грн (1200,00 грн / 31 день х 2 дні участі в АТО),
за лютий 2018 року - 257,14 грн (1200,00 грн / 28 днів х 6 днів участі в АТО),
за березень 2018 року - 1200,00 грн (31 день участі в АТО),
за квітень 2018 року - 1120,00 грн (1200,00 грн / 30 днів х 28 днів участі в АТО),
а всього 41811,11 грн.
Як вже встановлено судом, позивачу за січень-грудень 2016 року виплачено винагороду у сумі 3387,81 грн, за січень-грудень 2017 року виплачено винагороду в сумі 6650,08 грн, за січень-квітень 2018 року виплачено винагороду в сумі 1161,29 грн, а всього 11759,18 грн.
Таким чином, судом встановлено, що заборгованість відповідача по виплаті позивачу винагороди за безпосередню участь в АТО складає 30051,93 грн (різниця між сумою винагороди, яка мала бути нарахована та виплачена позивачу, - 41811,11 грн, та фактично виплаченою сумою винагороди - 11759,18 грн).
Розрахунок суми винагороди за безпосередню участь в АТО у спірному періоді, наведений позивачем у позовній заяві, є відмінним від розрахунку суми такої винагороди, здійсненого судом, оскільки позивачем під час розрахунку допущено арифметичні помилки під час визначення кількості днів участі в АТО (позивачем безпідставно враховані деякі дні, коли він перебував у відпустці, на лікарняному та у відрядженні, як дні безпосередньої участі у проведенні АТО).
Що стосується обраного позивачем способу захисту порушених прав, суд зазначає таке.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Пунктом 10 частини другої статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з обранням належного способу захисту порушених прав позивача, яким, на думку суду, є саме стягнення з відповідача невиплаченої винагороди за безпосередню участь в АТО за період з липня 2015 року по квітень 2018 року в розмірі 30051,93 грн, а не визнання протиправною бездіяльності.
Згідно з частинами першою та другою статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з частиною першою статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” від 23.02.2006 № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
При розгляді справи “Кечко проти України” (заява № 63134/00) Європейський Суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (аналогічна позиція викладена в рішенні у справі № 59498/00 “Бурдов проти Росії”).
Таким чином, реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України в пункті 6 Постанови № 13 від 24.12.1999 “Про практику застосування судами законодавства про оплату праці” задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначення сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата податку з доходів громадян є обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Таким чином, відповідач, як податковий агент згідно норм Податкового Кодексу України зобов'язаний виплатити позивачеві винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції, утримавши з нього при виплаті законодавчо встановлені податки та збори.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України “Про судовий збір”, розподіл судових витрат між сторонами відповідно до вимог статті 139 КАС України не проводиться.
Керуючись статтями 2, 9, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до 12 Державної пожежно-рятувальної частини Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області про визнання протиправною бездіяльності, стягнення винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції задовольнити частково.
Стягнути з 12 Державної пожежно-рятувальної частини Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області (ідентифікаційний код 38141401, місцезнаходження: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Новікова, 1-Б) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 22 липня 2015 року по 28 квітня 2018 року у загальній сумі 30051,93 грн (тридцять тисяч п'ятдесят одну гривню 93 коп.) з відрахуванням установлених законом податків та інших обов'язкових платежів.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 06 листопада 2020 року.
Суддя В.С. Шембелян