про залишення позовної заяви без руху
03 листопада 2020 року м. Київ № 320/10483/20
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві адміністративний позов гр. ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Київського окружного адміністративного суду звернувся гр. ОСОБА_1 з позовом, в якому просить:
- визнати протиправною відмову ГУ ПФУ у Київській області у перерахунку йому пенсії за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 та з 17.07.2018 відповідно до ст. 39 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
- зобов'язати ГУ ПФУ у Київській області здійснити йому перерахунок пенсії за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 та з 17.07.2018 відповідно до ст. 39 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Пунктом 3 ч. 1 ст. 171 КАС України встановлено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтею 160, 161, 172 цього Кодексу, яка містить перелік загальних для всіх позовних заяв елементів (реквізитів), що дають необхідну інформацію для вирішення судом питання про відкриття провадження в адміністративній справі.
Дослідивши позовну заяву та додані до неї документи, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає залишенню без руху у зв'язку з наступним.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Так, позивач просить суд визнати протиправними дії щодо відмови у нарахуванні та невиплаті йому пенсії з 1 січня 2014 по 2 серпня 2014 року та з 17.07.2018 та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії за цей період.
Обґрунтовуючи суму пенсії, яку, на переконання позивача, зобов'язаний був у період з 17.07.2018 виплачувати йому відповідач, позивач посилається на постанову Верховного Суду від 18.03.2020 у зразковій справі №240/4937/18, з якої позивач зазначає, що дізнався про порушення його прав.
Верховний Суд у постанові від 25.05.2018 у справі №361/4351/16-а зазначив, що пенсійні виплати є періодичними платежами, які виплачуються щомісячно, а отже особа, отримуючи їх, є обізнаною щодо їх розміру кожного місяця і в разі незгоди має можливість оскаржити рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта влади, які на її думку, стали підставою для заниження розміру отримуваної нею пенсії.
Відтак, у разі недотримання відповідачем вимог закону щодо розміру пенсії та допущення останнім бездіяльності щодо проведення її перерахунку, позивач мав довідатись про порушення своїх прав після отримання пенсії у лютому 2014 року.
Водночас, суд звертає увагу, що позивач, звертаючись до суду з вимогами про визнання протиправної відмови щодо ненарахування та невиплати підвищення до пенсії за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 та з 17.07.2018, пропустив шестимісячний строк звернення до суду.
До суду позивач звернувся лише 20.10.2020, тобто за межами процесуальних строків, встановлених статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України. Суд зауважує, що позивач звернувся до суду через два роки з моменту порушення її прав, проте не надав до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду та не зазначив, які об'єктивні обставини перешкоджали йому звернутися до суду у строк встановлений процесуальним законодавством.
Суд зазначає, що початок перебігу шестимісячного строку у процесуальному законі визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Порівняльний аналіз термінів "дізнався" та "повинен був дізнатись", що містяться у частині 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав, а тому сама по собі необізнаність позивача з фактом порушення її прав не є підставою для автоматичного і безумовного поновлення строку звернення до суду.
При визначенні початку перебігу строку звернення до суду суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Суд також зауважує, що поважними причинами, що зумовили пропуск строку звернення до суду, визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволяють вчасно реалізувати право на судовий захист, зокрема стихійні лиха, хвороба, тощо.
Отже, саме лише посилання позивача на те, що йому лише з рішення Верховного Суду стало відомо про порушення його прав, без зазначення обставин, що свідчать про об'єктивну неможливість дізнатись про факти такого порушення раніше, зокрема у 2018 році, при одержанні відповідних пенсійних виплат, не свідчить про пропуск позивачем строків звернення до суду з поважних причин.
Крім того, у вказаному рішенні питання строків звернення до суду з позовом про оскарження рішень, дій чи бездіяльності територіального органу Пенсійного фонду України судом не досліджувалось.
Частиною 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Зазначені вище обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч. 1 ч. 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначає недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлює строк, достатній для усунення недоліків.
Отже, позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням позивачу часу для усунення зазначених недоліків.
Вказані недоліки повинні бути усунені у десятиденний строк з дня вручення позивачу копії даної ухвали.
Керуючись ст.ст. 123, 160, 161, 169 КАС України, суд, -
Позовну заяву гр. ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Встановити позивачеві десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали.
Роз'яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Копію ухвали надіслати позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Лапій С.М.