06 листопада 2020 року № 320/7801/20
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Білоцерківського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови,
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Білоцерківського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 17.08.2020 серії ВП №37469514, винесену старшим державним виконавцем Білоцерківського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Горобець Інною Вікторівною, якою накладено на ОСОБА_1 штраф у розмірі 50% від суми заборгованості 90903,74 грн., що становить 45451,87 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на підставі виконавчого листа №2/357/504/13, виданого Білоцерківським міськрайонним судом Київської області 25.04.2013, він зобов'язаний сплачувати аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання дитини в розмірі ј частини з усіх видів свого заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 21.11.2012 до досягнення дитиною повноліття. У серпні 2020 року старшим державним виконавцем Білоцерківського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Горобець І.В. винесено спірну постанову про накладення на нього штрафу у розмірі 50% від суми заборгованості 90903,74 грн., що становить 45451,87 грн. На думку позивача такі дії старшого державного виконавця є неправомірними, оскільки норма абзацу 14 статті 71 Закону України "Про виконавче провадження", якою і передбачена відповідальність у формі штрафу за несплату аліментів у розмірі 50%, введена в дію 28.08.2018 у той час, як основна частина його заборгованості зі сплати аліментів виникла до 28.08.2018.
Відповідач позов не визнав та подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що при винесені спірної постанови старший державний виконавець діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, оскільки за позивачем рахувалась заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 90903,75 грн., а отже до нього, в порядку статті 71 Закону України "Про виконавче провадження", застосовано штрафні санкції в розмірі 50% від суми заборгованості, що складає 45451,87 грн. Просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.09.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 15.09.2020, яке було відкладено на 30.09.2020 у зв'язку з задоволенням клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи.
Судове засідання, призначене на 30.09.2020, було відкладено на 03.11.2020 у зв'язку з задоволенням клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи.
Заслухавши пояснення позивача та його представника, враховуючи факт неявки в судове засідання представника відповідача, а також відсутність потреби у заслуховуванні свідків чи експертів, зважаючи на відсутність підстав для відкладення судового розгляду, передбачених статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд постановив про здійснення розгляду справи у порядку письмового провадження на підставі наявних у справі матеріалів та доказів.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_1 , виданого Білоцерківським РС Управління ДМС України в Київській області 23.09.2014.
Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17.06.2013 по справі № 1003/19108/12 прізвище ОСОБА_3 змінено на ОСОБА_4 .
Судом встановлено, що 03.04.2013 Білоцерківським міськрайонним судом Київської області видано виконавчий лист №2/357/504/13 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 , аліментів на утримання дитини, в розмірі ј частини від усіх видів його доходу щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 21.11.2012 і до досягнення дитиною повноліття.
На підставі вказаного виконавчого документа, Білоцерківським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області було відкрито виконавче провадження №37469514.
Відповідно до розрахунку заборгованості боржника по аліментах, який складено державним виконавцем Білоцерківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Бітюковою М.О. №222 від 22.05.2018 заборгованість боржника зі сплати аліментів за період з 21.11.2012 по 30.04.2018 становить 47375,00 грн.
Відповідно до розрахунку заборгованості боржника по аліментах, який складено головним державним виконавцем Білоцерківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Горобець І.В. б/н, заборгованість боржника зі сплати аліментів станом на 01.08.2020 становить 90903,75 грн.
У зв'язку з непогашенням заборгованості зі сплати аліментів у розмірі 90903,75 грн. станом на 01.08.2020, що перевищує суму відповідних платежів за три роки, головним державним виконавцем Білоцерківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Горобець І.В. 17.08.2020 винесено постанову про накладення штрафу у ВП №37469514, відповідно до якої на боржника ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 50% від суми заборгованості зі сплати аліментів на користь стягувача в сумі 45451,87 грн.
Позивач, вважаючи зазначену постанову протиправною, звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).
У відповідності до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно зі статтею 3 Закону №1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.
Відповідно до частини першої статті 13 Закону №1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
За правилами частини першої статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Частиною першою статті 70 Закону №1404-VII визначено, що розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Згідно з частиною третьою вказаної статті загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.
Порядок стягнення аліментів на виконання рішення суду передбачений статтею 71 Закону.
Відповідно до частини третьої вказаної статті визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України.
У силу вимог частини четвертої статті 71 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця. Виконавець зобов'язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі: 1) надходження виконавчого документа на виконання від стягувача; 2) подання заяви стягувачем або боржником; 3) надіслання постанови на підприємство, в установу, організацію, до фізичної особи - підприємця, фізичної особи, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію чи інші доходи; 4) надіслання виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; 5) закінчення виконавчого провадження.
Так, згідно з частиною першою статті 195 Сімейного кодексу України заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном.
Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.
Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом (частина третя ст. 195 СК України).
У відповідності до пункту 4 розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5 виконавець зобов'язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця (додаток 15) та у випадках, передбачених частиною четвертою статті 71 Закону, повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника.
28 серпня 2018 року набрав чинності Закон України від 03.07.2018 №2475-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання».
Вищевказаним Законом стаття 71 Закону була доповнена частиною 14 наступного змісту:
«За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 20 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.
За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 30 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.
За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.
У подальшому, постанова про накладення штрафу у розмірі, визначеному абзацом першим цієї частини, виноситься виконавцем у разі збільшення розміру заборгованості боржника на суму, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік.
Суми штрафів, передбачених цією частиною, стягуються з боржника у порядку, передбаченому цим Законом, і перераховуються стягувачу».
Отже, частиною чотирнадцятою статті 71 Закону № 1404-VІІІ за правопорушення, яке полягає у несплаті аліментів та є за своєю юридичною природою триваючим, передбачено відповідальність у вигляді штрафу, розмір якого залежить від суми заборгованості та періоду (1 рік, 2 роки чи 3 роки), за який вона виникла.
У той же час, суд звертає увагу, що до 28.08.2018 стаття 71 Закону України «Про виконавче провадження» за несплату аліментів не передбачала такого виду відповідальності, як накладення штрафу у відсотковому розмірі від суми заборгованості у залежності від розміру заборгованості, яка перевищує суму відповідних платежів за рік, два та три роки.
Таким чином, новий нормативно-правовий акт (Закон № 2475-VIII) змінює закріплені у попередніх нормах (ст. 71 Закону в редакції до 28.08.2018) правила поведінки (тобто попередній та новий нормативно-правові акти не однаково визначають зміст прав та обов'язків суб'єктів відносин.
Втім, суд звертає увагу, що відповідно до п.2 рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 у справі №1-рп/99 за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій ст.58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Дійсно, статтею 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.
Принцип незворотності дії в часі поширюється на всі закони та інші нормативно-правові акти. Виняток з цього принципу допускається лише у випадках, коли закони та інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Отже, особа має нести відповідальність за діяння на підставі закону, який був чинним на час його вчинення, крім випадків, коли новий закон пом'якшує або скасовує відповідальність за вчинення такого діяння.
Відтак, у відповідності до зазначеного принципу неприпустимості зворотної дії норми в часі, регламентованого статтею 58 Конституції України, особа може бути притягнута до відповідальності за правопорушення, визначене частиною чотирнадцятою статті 71 Закону № 1404-VІІІ, лише в разі його вчинення з 28.08.2018, тобто з дати законодавчого закріпленні такої відповідальності.
На час винесення спірної постанови, починаючи з 28.08.2018 року у позивача утворилась заборгованість за 1 рік 11 місяців та 20 днів. Отже, виходячи з вищевикладеного, на позивача не може бути накладено штраф з розрахунку всієї суми заборгованості за три роки (у розмірі 50% суми заборгованості).
Аналогічна правова позиція підтримана Верховним Судом в ухвалах від 22 липня 2019 року у справі №620/655/19, від 01 серпня 2019 року у справі №440/1253/19, від 02 вересня 2019 року №520/3935/19, від 17 грудня 2019 року у справі №500/2025/19, від 23 грудня 2019 року у справі №567/456/19.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням вищевикладеного, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн., що підтверджується квитанцією № 52870 від 29.08.2020.
Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 243-246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 17 серпня 2020 року ВП № 37469514, винесену старшим державним виконавцем Білоцерківського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Горобець Інною Вікторівною.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у сумі 840,80 грн. (вісімсот сорок грн. 80 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Білоцерківського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (ідентифікаційний код: 34846037).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Василенко Г.Ю.