про залишення позовної заяви без руху
02 листопада 2020 року м. Київ № 359/3886/20
Суддя Київського окружного адміністративного суду Панова Г.В., розглянувши позовну заяву
ОСОБА_1
до приватного виконавця Говорова Павла Володимировича
про визнання протиправною та скасування постанови,
До Бориспільського міськрайонного суду Київської області звернувся ОСОБА_1 з позовом до приватного виконавця Говорова Павла Володимировича, в якому просить суд визнати протиправною постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №61520931, винесену приватним виконавцем Говоровим П.В.; зняти арешт на кошти та заробітну плату ОСОБА_1 .
Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26.05.2020 справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця Говорова Павла Володимировича про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження передано на розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06.07.2020 внесено виправлення описки, допущеної в ухвалі Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26.05.2020 у справі №359/3886/20, зазначивши в описовій частині ухвали, що «справа підлягає передачі за підсудністю до Київського окружного адміністративного суду», в мотивувальній частині, що справа не відноситься до предметної юрисдикції Бориспільського міськрайонного суду», «справа підсудна Київському окружному адміністративному суду, суд вважає за необхідне направити справу на розгляд Київського окружного адміністративного суду» та в резолютивній частині ухвали, що «передати на розгляд до Київського окружного адміністративного суду за підсудністю».
Пунктом 3, 6 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Наданий адміністративний позов не відповідає вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України з огляду на таке.
Згідно із приписами частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Відповідно до приписів частини першої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Частиною першою статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Крім того, відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
При цьому, під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу, який має бути сформульований максимально чітко і зрозуміло.
Суд звертає увагу позивача, що правову категорію «зміст позовних вимог» слід розуміти як дію суду, про вчинення якої позивач вимагає постановити судове рішення, що спрямована на задоволення певної матеріально-правової вимоги позивача. Зважаючи на те, що рішення суду завжди спрямоване на захист конкретного суб'єктивного права зміст позовних вимог не може бути абстрактним чи містити певні умовні категорії і повинен формулюватись максимально чітко і зрозуміло.
Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Суд зазначає, що викладені позивачем у пункті 2 прохальній частині позовної заяви позовні вимоги - «…зняти арешт на кошти та заробітну плату ОСОБА_1 » не відповідають приписам статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, проте не передбачено можливості звернення до адміністративного суду з вимогами про зняття арешту.
З огляду на викладене, позивачу слід уточнити позовні вимоги, а саме пункт 2 позовних вимог.
Пунктом 2 частини першої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у позовній заяві зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.
Як вбачається з позовної заяви, позивач не зазначив у позовній заяві відомих засобів електронної пошти позивача та відповідача.
Пунктом п'ятим частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено обов'язок суду з'ясувати чи подано позовну заяву у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Абзацом першим частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною третьою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини п'ятої статті 74 Закону України №1404-VІІІ «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом десяти робочих днів з дня коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
Аналогічні приписи викладені у пункті 1 частини першої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, частиною першою вказаної статті передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Відповідно до частини другої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Як вбачається з позовної заяви, позивач оскаржує, зокрема постанову приватного виконавця Говорова П.В. про відкриття виконавчого провадження ВП № 61520931 від 11.03.2020.
Позивач зазначив, що 11.03.2020 на його адресу було направлено лист відповідача з додатками: постановами про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, про стягнення з боржника основної винагороди, про арешт коштів боржника. Додатково позивач вказав, що 17.03.2020 він отримав листа з постановою приватного виконавця про звернення стягнення на заробітну плату.
При цьому, зважаючи на доводи позивача про те, що 17.03.2020 позивач отримав листа на звернення стягнення на заробітну плату, відтак дізнався про прийняття спірної постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 61520931, суд констатує, що позивач фактично у березні 2020 (зокрема 17.03.2020) дізнався про порушення своїх прав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є учасником виконавчого провадження, в рамках якого було прийнято спірні постанови, у зв'язку з цим, у даному випадку застосуванню підлягає десятиденний строк для звернення особи до суду з позовною заявою.
Однак, як вбачається з відбитку штемпелю Бориспільського міськрайонного суду Київської області позовна заява ОСОБА_1 надійшла до суду 22.05.2020, отже позивачем пропущено десятиденний строк звернення до суду.
Згідно із положеннями частини 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до вимог частини першої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
У зв'язку з цим, позивачу у порядку усунення недоліків позовної заяви необхідно надати суду заяву про поновлення строку звернення до суду та докази поважності причин його пропуску.
Частиною третьою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до частини другої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI.
Частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно пункту 4 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру який подано фізичною особою встановлюється ставка судового збору - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Як вбачається з позовної заяви, остання містить одну вимогу немайнового характеру, відтак сума судового збору за звернення з даним позовом до суду становить 840,80 грн. (2102,00 грн. х 0,4). Доказів сплати судового збору до позовної заяви позивачем додано не було при зверненні до суду з даним позовом.
Таким чином, позивачу у порядку усунення недоліків позовної заяви слід надати до суду оригінал платіжного доручення (квитанції) про сплату судового збору у розмірі 840,80 грн.
Згідно з частиною першою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.
Позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів) (ч. 4 ст. 161 КАС).
Частинами першою та другою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
Згідно з частиною п'ятою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Крім того, згідно приписів пункту сьомого статті 161 Кодексу адміністративного судочинства до заяви про визнання індивідуального акта протиправним чи адміністративного договору недійсним додається також оригінал або копія оспорюваного акта чи договору або засвідчений витяг з нього, а у разі відсутності акта чи договору у позивача - клопотання про його витребування.
Як встановив суд, позивач до позовної заяви додав не засвідчені належним чином копії документів, що є доказами при розгляді даної адміністративної справи та не надав копії позову для відповідача.
Враховуючи викладене, суд вбачає за необхідне залишити позовну заяву без руху та надати позивачу десять днів для усунення недоліків позовної заяви .
Зазначені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам, встановленим статтею 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Частиною 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Вказані недоліки можуть бути усунуті шляхом подання до суду:
- позовної заяви, яка відповідає вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства (зокрема паперового варіанту позовної заяви із власноручним підписом) із зазначенням адреси електронної пошти позивача та відповідача, уточненням пункту 2 прохальної частини позовної заяви ;
- заяви про поновлення строку звернення до суду та докази на підтвердження поважності пропуску такого строку;
- доказів сплати судового збору у сумі 840,80 грн. за належними реквізитами щодо його сплати та призначенням платежу за розгляд даної справи Київським окружним адміністративним судом;
- належним чином засвідчені копії документів долучених в якості доказів по справі;
- копії позовної заяви з доданими документами для направлення відповідачу.
Належним документом про сплату судового збору є оригінал квитанції установи банку або відділення зв'язку, які прийняли платіж або платіжне доручення, підписане уповноваженою посадовою особою банку і скріплене печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення.
Інформація щодо реквізитів сплати судового збору за подання позовних заяв до Київського окружного адміністративного суду є загальнодоступною, оприлюднена на офіційному веб-порталі «Судова влада України» за інтернет-адресою https://adm.ko.court.gov.ua/sud1070/gromadyanam/tax/, а також розміщена на інформаційних стендах Київського окружного адміністративного суду.
Керуючись статтями 122, 123, 160, 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова Павла Володимировича про визнання протиправною та скасування постанови, - залишити без руху.
Встановити позивачеві десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали.
Роз'яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Копію ухвали надіслати позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Панова Г. В.