м. Вінниця
09 листопада 2020 р. Справа № 120/4624/20-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Воробйової Інни Анатоліївни , розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дій і зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області (далі - Головне управління ДПС у Вінницькій області, податковий орган, відповідач) про:
- визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення (далі - ППР) № -0307732-5005-0228 від 26.06.2020 р.;
- визнання протиправними дій та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій, а саме, винесення податкових повідомлень-рішень, стосовно аналогічних підстав податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, які сплачуються фізичними особами, які є власниками об'єктів.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, яким визначено податкове зобов'язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік, однак майно, яке йому належить на праві власності відноситься до промислового, а тому не підлягає оподаткуванню. А отже, оскаржуване рішення прийнято за відсутності правових підстав.
Ухвалою від 07.09.2020 р. відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
22.09.2020 р. відповідачем подано відзив, в якому просив відмовити в задоволенні позову вказуючи, що належний позивачу об'єкт нерухомості не підпадає під дію положень п. "є" п.п. 262.2.2 п.262.2 ст. 262 ПК України, адже цим пунктом не охоплюється нерухомість, яка перебуває у власності фізичної особи-підприємця. Відтак, спірне рішення є правомірним та не підлягає скасуванню.
Суд, ознайомившись із матеріалами справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив наступне.
ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець та йому на праві приватної власності належить будівля млина з господарськими прибудовами загальною площею 691,2 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
26.06.2018 Новогребельською сільською радою Калинівського району Вінницької області прийнято рішення №98 "Про встановлення ставок місцевих податків і зборів на 2019 рік".
26.06.2020 р. Головним управлінням ДПС у Вінницькій області прийнято податкове повідомлення-рішення №-0307732-5005-0228, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік в сумі 28 843, 78 грн.
Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду.
Визначаючись стосовно позовних вимог, суд керується та виходить з наступного.
Статтею 1 ПК України визначено, що цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до пунктів 5.3 статті 5 ПК України, інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.
Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно з підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності
Відповідно до підпункту 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України, об'єкти нежитлової нерухомості - це будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють серед іншого будівлі промислові та склади (підпункт "ґ").
Статтею 16 ПК України визначено, що платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Податковим кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до підпункту 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи мають право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб'єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.
Положеннями підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України врегульовано, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Згідно з пунктом 56.1 статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Пунктом 57.3 статті 57 ПК України передбачено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України визначено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Згідно з підпунктом 266.1.2 пункту 266.1 статті 266 ПК України, визначення платників податку в разі перебування об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб: а) якщо об'єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку; б) якщо об'єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом; в) якщо об'єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб і поділений між ними в натурі, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку.
Відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України, об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Крім того, приписами абзацу "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України закріплено, що не є об'єктом оподаткування, зокрема, будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.
Положеннями підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України встановлено, що базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
Підпунктом 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України передбачена база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, яка обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Згідно з пунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України, ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України, податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Таким чином, об'єкт нерухомості не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у разі одночасного існування двох умов, а саме:
- якщо це будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств;
- якщо використовуються особою для промислових цілей.
Також враховуючи зазначені норми Податкового кодексу України, суд звертає увагу, що правовою підставою для застосування до особи пільг зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати є одночасна сукупність наступних умов: 1) використання споруди безпосередньо у промисловій діяльності; 2) власник об'єкта (будівлі промисловості) фактично використовує цю будівлю як об'єкт промисловості у виробництві, а не в інших цілях.
Так, позивач вказує на те, що належний йому об'єкт нерухомоті є будівлею, яка використовується для промисловості, відтак, не підлягає оподаткуванню.
Оцінюючи дані аргументи, суд вказує наступне.
Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Так, постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28.04.2020 р. у справі №120/3609/19 -а, яка набрало законної сили, встановлено наступне:
".... ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець та йому на праві приватної власності належить будівля млина з по господарськими прибудовами, загальною площею 691,2 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 .
20.12.2017 Новогребельською сільською радою Калинівського району Вінницької області прийнято рішення №250 "Про встановлення місцевих податків і зборів на 2018 рік".
Даним рішенням, окрім інших, затверджено Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в новій редакції.
Пунктом 7.3 відповідного Положення, встановлено ставки податку для об'єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб у відсотках до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року за 1 кв.м. бази оподаткування.
22.08.2019 Головним управлінням ДПС у Вінницькій області прийнято податкове повідомлення-рішення №0282657-5006-0228, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018 рік в сумі 12866,69 грн.
......В свою чергу, як зазначив Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові від 17.02.2020 в справі №820/3556/17 - з урахуванням наведеного судова палата в цій справі вирішила частково відступити від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 15.05.2018 справа № 806/2676/17, що застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі дотримання двох обов'язкових умов, наявність будівель промисловості та їх перебування у власності промислових підприємств, та сформувати новий правовий висновок, відповідно до якого визначити, що застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі якщо власниками об'єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об'єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).
Водночас, витягом з ЄДРПОУ підтверджується, що основними видами діяльності позивача як фізичної - особи підприємця, зокрема є: КВЕД 10.61- виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості.
Таким чином, враховуючи те, що зазначене нерухоме майно позивача за всіма своїми будівельно-технічними характеристиками є промисловими будівлями, а він є фізичною особою-підприємцем, основний вид діяльності якого відповідає призначенню будівель, колегія суддів приходить до висновку, що таке майно у розумінні підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК не може виступати об'єктом оподаткування. ....".
Отже, як видно зі змісту процитованого судового рішення, судом встановлено, що майно ОСОБА_1 за всіма своїми будівельно-технічними характеристиками є промисловими будівлями, а останній є фізичною особою-підприємцем, основний вид діяльності якого відповідає призначенню будівель, відтак, таке майно у розумінні підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК не може виступати об'єктом оподаткування.
За сукупністю наведених обставин, суд доходить висновку, що податковим органом за відсутності на те правових підстав, нараховано позивачу податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а отже спірне рішення є протиправним, відповідно, підлягає скасуванню.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частинами першою та другої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Повно, всебічно і об'єктивно дослідивши усі обставини справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного, здобутого, доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд доходить висновку, що відповідачем не доведена правомірність, прийнятого ним рішення, яким позивачу нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік. Відтак, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Разом з тим, оцінюючи вимогу про визнання протиправними дій та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій, а саме, винесення рішень з аналогічних підстав по податку на нерухоме майно, то тут суд вказує наступне.
Право на захист - це суб'єктивне право певної особи, тобто вид і міра її можливої (дозволеної) поведінки із захисту своїх прав. Воно випливає з конституційного положення: "Права і свободи людини і громадянина захищаються судом" (ст. 55 Конституції України).
Отже, кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання у сфері цивільних, господарських, публічно-правових відносин та за наявності неврегульованих питань.
Порушення права означає необґрунтовану заборону на його реалізацію або встановлення перешкод у його реалізації, або значне обмеження можливостей його реалізації тощо.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Із системного аналізу вказаних норм випливає, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин, а не можливість їх порушення в майбутньому.
Окрім того, суд акценту увагу й на тому, що на спірні правовідносини може мати вплив зміна законодавства у майбутньому.
Отже, вимоги про визнання протиправними дій та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій, а саме винесення рішень з аналогічних підстав по податку на нерухоме майно, на думку суду, є передчасними, адже спір в цій частині фактично не існує. Відтак, в задоволені позову в аналізуємій частині вимог слід відмовити.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовній вимоги підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи наведену норму, витрати понесені позивачем у даній справі в сумі 1681, 60 грн. судового збору підлягають відшкодуванню частково у розмірі 840, 80 грн. (1/2 задоволених вимог).
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області № -0307732-5005-0228 від 26.06.2020 р.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 43142454) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ІНПП: НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 840, 80 (вісімсот сорок гривень 80 копійок) .
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ).
Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 43142454).
Повний текст рішення сформовано: 09.11.20 р.
Суддя Воробйова Інна Анатоліївна