02 листопада 2020 року Справа № 280/5055/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання: Стовбур А.Ю., представника позивача: адвоката Трачук Н.І., представника відповідача: Лісняка Є.О., представника третьої особи 1: Верлати О.М., представника третьої особи 2: не з'явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовною заявою
Товариства з обмеженою відповідальністю «Роджерс» (69104, м.Запоріжжя, вул.Чумаченка, буд.41, кв.13; код ЄДРПОУ 23285637)
до Запорізької міської ради (69001, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.206; код ЄДРПОУ 04053915),
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: Комунальне некомерційне підприємство «Міська лікарня №10» Запорізької міської ради (69001, м.Запоріжжя, бул.Шевченка, буд.25, код ЄДРПОУ 05498708), Управління з питань земельних відносин Запорізької міської ради (69001, м.Запоріжжя, вул. Зелінського, буд.3; код ЄДРПОУ 37573655),
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Роджерс» (далі - позивач, ТОВ «Роджерс») до Запорізької міської ради (далі - відповідач, Запорізька міської рада), в якій позивач просить суд:
1) визнати протиправним та скасувати рішення №43 від 24.05.2020 «Про відмову у погодженні КНП «МІСЬКА ЛІКАРНЯ №10» ЗМР технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки по бул.Шевченка, 25 для розташування міської лікарні;
2) зобов'язати відповідача розглянути проект рішення Запорізької міської ради «Про затвердження КУ «Запорізька міська клінічна лікарня №10» технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки по вул.Шевченка, буд.25 для розташування міської лікарні №10, надання згоди на об'єднання земельних ділянок, передачу в оренду земельної ділянки по вул.Шевченка, буд.25 TOB «Роджерс» для розташування медично-діагностичного центру та аптеки, кадастровий номер 2310100000:05:005:0267» та прийняти рішення відповідно до вимог ст.ст. 123, 186-1 Земельного кодексу України.
Крім того, просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 4204,00 грн. судового збору та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ТОВ «Роджерс» на підставі договору купівлі-продажу об'єкту комунальної власності №11/14 від 11.12.2014 є власником окремо визначеного нерухомого майна за адресою - бул.Шевченко, 25, м.Запоріжжя. Відповідно до умов вказаного договору об'єктом приватизації виступала окрема будівля. Земельна ділянка, на якій розташована будівля, оформлена в погоджених межах площею 0,0250 га та зареєстрована за кадастровим номером 2310100000:05:005:0267 в Державному земельному кадастрі на підставі рішення Запорізької міської ради № 56/133 від 05.11.2014. ТОВ «Роджерс» 03.03.2015 звернулось до Запорізької міської ради з приводу оформлення права оренди земельної ділянки кадастровий номер 2310100000:05:005:0267 площею 0,025 га для розташування медично-діагностичного центру та аптеки. У відповідь позивачу повідомлено, що на розгляді постійної комісії з питань комунальної власності, ресурсів, приватизації, архітектури та земельних відносин Запорізької міської ради знаходиться проект рішення Запорізької міської ради «Про затвердження КУ «Запорізька міська клінічна лікарня №10» технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки по вул.Шевченка, буд.25 для розташування міської лікарні №10, надання згоди на об'єднання земельних ділянок, передачу в оренду земельної ділянки по вул.Шевченка, буд.25 ТОВ «Роджерс» для розташування медично-діагностичного центру та аптеки». У зв'язку з тим, що протягом тривалого часу відповідач не розглянув вказаний проект у відповідності до вимог закону, ТОВ «Роджерс» звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду за захистом порушених прав. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 16.12.2019 у справі №280/4313/19 визнано протиправною бездіяльність Запорізької міської ради Запорізької області щодо не розгляду проекту рішення Запорізької міської ради «Про затвердження КУ «Запорізька міська клінічна лікарня №10» технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки по вул.Шевченка, буд.25 для розташування міської лікарні №10, надання згоди на об'єднання земельних ділянок, передачу в оренду земельної ділянки по вул.Шевченка, буд.25 ТОВ «Роджерс» для розташування медично-діагностичного центру та аптеки», кадастровий номер 2310100000:05:005:0267. Зобов'язано Запорізьку міську раду Запорізької області розглянути проект рішення Запорізької міської ради «Про затвердження КУ «Запорізька міська клінічна лікарня №10» технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки по вул.Шевченка, буд.25 для розташування міської лікарні №10, надання згоди на об'єднання земельних ділянок, передачу в оренду земельної ділянки по вул.Шевченка, буд.25 ТОВ «Роджерс» для розташування медично-діагностичного центру та аптеки», кадастровий номер 2310100000:05:005:0267, та прийняти рішення, відповідно до вимог ст.123 Земельного кодексу України. На виконання вказаного рішення суду Запорізькою міською радою 24.06.2020 прийнято рішення №43 «Про відмову у погодженні КНП МІСЬКА ЛІКАРНЯ №10» ЗМР технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки по бул.Шевченка, 25 для розташування міської лікарні №10». Позивач не погоджується з вказаним рішенням, оскільки воно видано на виконання судового рішення у справі, де ТОВ «Роджерс» було позивачем, проте в оскаржуваному рішенні відсутнє посилання на відмову ТОВ «Роджерс» у наданні згоди на об'єднання земельних ділянок та у передачі в оренду земельної ділянки по вул.Шевченка, буд.25 ТОВ «Роджерс». Вказує, що відповідачем порушено вимоги регламенту Запорізької міської ради, оскільки на розгляд сесії не передано проект рішення «Про затвердження КУ «Запорізька міська клінічна лікарня №10» технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки по вул.Шевченка, буд.25 для розташування міської лікарні №10, надання згоди на об'єднання земельних ділянок, передачу в оренду земельної ділянки по вул.Шевченка, буд.25 ТОВ «Роджерс» для розташування медично-діагностичного центру та аптеки». Звертає увагу, що з оскаржуваного рішення неможливо зрозуміти причини відмови та зазначає, що підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації. Разом з тим, відповідачем ні рішення сесії, ні висновок з вичерпним переліком недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не надавався. Також посилається на те, що бездіяльність відповідача щодо розгляду клопотання про затвердження проекту землеустрою у встановлені законом строки порушила законні права та інтереси позивача щодо отримання права оренди земельної ділянки комунальної власності та подальшої реалізації прав власника об'єкта нерухомого майна на його реконструкцію та експлуатацію, реалізувати які без отримання прав на землю юридично є неможливим. Просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 03.08.2020 відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче засідання на 19.08.2020, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Комунальне некомерційне підприємство «Міська лікарня №10» Запорізької міської ради (далі - третя особа 1, КНП «МІСЬКА ЛІКАРНЯ №10»).
19.08.2020 відповідач подав відзив на позовну заяву (вх.№38141), у якому висловлює незгоду із заявленими позовними вимогами та вказує, що на виконання судового рішення у справі №280/4313/19 Управлінням з питань земельних відносин Запорізької міської ради рекомендовано сесії Запорізької міської ради розглянути два проекти рішення, а саме про погодження та про відмову у погодженні КУ «Запорізька міська клінічна лікарня №10» технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки по вул.Шевченка, буд.25 для розташування міської лікарні №10. Відповідач керуючись нормами чинного законодавства, та на виконання судового рішення у справі №280/4313/19, прийняв рішення №43 від 24.06.2020 «Про відмову у погодженні КНП МІСЬКА ЛІКАРНЯ №10» ЗМР технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки по бул.Шевченка, 25 для розташування міської лікарні №10». Приймаючи вказане рішення, відповідач виконав всі необхідні дії для вирішення спірного земельного питання. Звертає увагу, що на теперішній час землекористувачем земельної ділянки є КНП «МІСЬКА ЛІКАРНЯ №10», яка у зв'язку зі збільшенням потреби лікарні в обслуговуючій території, заперечує щодо погодження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки по вул.Шевченка, буд.25. Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, вказує, що заявлена до стягнення сума у розмірі 10 000,00 грн. є неспівмірною зі складністю даної справи. Просить у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою суду від 19.08.2020 клопотання представника позивача про залучення до участі в справі третьої особи - задоволено, залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Управління з питань земельних відносин Запорізької міської ради (далі - третя особа 2), відкладено підготовче засідання на 08.10.2020.
09.09.2020 від третьої особи 2 надійшли письмові пояснення (вх.41662) зі змісту яких вбачається, що Управління з питань земельних відносин Запорізької міської ради не погоджується із заявленими позовними вимогами з підстав, аналогічних наведеним у відзиві на позовну заяву Запорізької міської ради.
Третя особа 1 правом на подання письмових пояснень не скористалась.
Ухвалою суду від 08.10.2020 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті на 29.10.2020.
У судовому засіданні 29.10.2020 оголошено перерву до 02.11.2020.
В судових засіданнях 29.10.2020, 02.11.2020 представники сторін підтримали свої вимоги та заперечення з підстав, викладених у заявах по суті справи.
Представник третьої особи 1 у судовому засіданні 29.10.2020 заперечив проти задоволення позовних вимог, зазначив, що на сьогодні у зв'язку з проведеною медичною реформою у КНП «МІСЬКА ЛІКАРНЯ №10» збільшилась потреба у площі земельної ділянки для обслуговування медичного закладу, а тому КНП «МІСЬКА ЛІКАРНЯ №10» відмовила в погодженні технічної документації щодо поділу земельної ділянки по бул.Шевченка, 25 для розташування міської лікарні №10. У судове засідання 02.11.2020 представник третьої особи 1 не з'явився, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином.
Представник третьої особи 2 в судові засідання 29.10.2020, 02.11.2020 не з'явився, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином.
У судовому засіданні 02.11.2020 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши вступне слово та пояснення представників сторін, представник третьої особи 1, розглянувши заяви по суті справи, безпосередньо дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, суд встановив такі обставини.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 16.12.2019 у справі №280/4313/19, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 14.04.2020 позовну заяву ТОВ «Роджерс» до Запорізької міської ради Запорізької області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, - задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Запорізької міської ради Запорізької області щодо не розгляду проекту рішення Запорізької міської ради «Про затвердження КУ «Запорізька міська клінічна лікарня №10» технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки по вул.Шевченка, буд.25 для розташування міської лікарні №10, надання згоди на об'єднання земельних ділянок, передачу в оренду земельної ділянки по вул. Шевченка, буд.25 ТОВ «Роджерс» для розташування медично-діагностичного центру та аптеки, кадастровий номер 2310100000:05:005:0267.
Зобов'язано Запорізьку міську раду Запорізької області розглянути проект рішення Запорізької міської ради «Про затвердження КУ «Запорізька міська клінічна лікарня №10» технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки по вул. Шевченка, буд.25 для розташування міської лікарні №10, надання згоди на об'єднання земельних ділянок, передачу в оренду земельної ділянки по вул. Шевченка, буд.25 ТОВ «Роджерс» для розташування медично-діагностичного центру та аптеки», кадастровий номер 2310100000:05:005:0267, та прийняти рішення, відповідно до вимог ст.123 Земельного кодексу України.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Запорізької міської рада Запорізької області на користь ТОВ «Роджерс» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 842,00 грн.
Рішенням суду у справі №280/4313/19 встановлено таке:
«ТОВ «Роджерс» у березні 2015 року звернулося до Запорізької міської ради з приводу оформлення земельної ділянки по вул.Шевченка, 25 для розташування медико-діагностичного центру та аптеки у зв'язку з набуттям права власності на будівлю аптеки площею 0,0018 га.
Листом Управління з питань земельних відносин Запорізької міської ради №0888/02-03 від 24.03.2015 позивача повідомлено про необхідність подання відповідних документів.
Згідно з листом постійної комісії з питань комунальної власності, ресурсів, приватизації, архітектури та земельних відносин Запорізької міської ради №88/16 від 29.11.2016 на розгляді постійної комісії знаходить проект рішення Запорізької міської ради «Про затвердження КУ «Запорізька міська клінічна лікарня № 10» технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки по вул. Шевченка, буд. 25 для розташування міської лікарні № 10, надання згоди на об'єднання земельних ділянок, передачу в оренду земельної ділянки по вул. Шевченка, буд. 25 ТОВ «Роджерс» для розташування медично-діагностичного центру та аптеки».
У січні 2017 року ТОВ «Роджерс» звернулося до Запорізької міської ради із запитом щодо розгляду відповідного проекту рішення, проте листом № 253/02-03 від 09.02.2017 управління з питань земельних відносин повідомило позивача, що проект рішення Запорізької міської ради «Про затвердження КУ «Запорізька міська клінічна лікарня № 10» технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки по вул. Шевченка, буд. 25 для розташування міської лікарні № 10, надання згоди на об'єднання земельних ділянок, передачу в оренду земельної ділянки по вул. Шевченка, буд. 25 ТОВ «Роджерс» для розташування медично-діагностичного центру та аптеки» розглянутий постійною комісією Запорізької міської ради, проте остаточне рішення прийнято не було.
З метою отримання інформації щодо розгляду відповідного проекту рішення, прийняття постійною комісією відповідного рішення та передання документів на розгляд сесії міської ради, в інтересах ТОВ «Роджерс» у 2018-2019 роках до Голови постійної комісії з питань комунальної власності, ресурсів, приватизації, архітектури та земельних відносин Запорізької міської ради направлялися адвокатські запити.
Зі змісту відповідей на адвокатські запити вбачається, що постійною комісією було вирішено надати доручення депутату, заступнику голови постійної комісії, додатково вивчити питання щодо проекту рішення Запорізької міської ради та підготувати відповідь, а також окремо надано доручення Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради надати приватизаційну справу та доповісти на черговому засідання постійної комісії.
Матеріалами справи підтверджується, сторонами не заперечується, що жодного рішення з питань розгляду проекту рішення Запорізької міської ради «Про затвердження КУ «Запорізька міська клінічна лікарня №10» технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки по вул. Шевченка, буд. 25 для розташування міської лікарні №10, надання згоди на об'єднання земельних ділянок, передачу в оренду земельної ділянки по вул. Шевченка, буд. 25 ТОВ «Роджерс» для розташування медично-діагностичного центру та аптеки», відповідачем прийнято не було.
Вважаючи протиправною таку бездіяльність відповідача, позивач звернувся до суду з відповідним позовом».
Відповідно до положень статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, суд дійшов висновку, що обставини, встановлені рішенням суду в адміністративній справі №280/4313/19, яке набрала законної сили, не доказуються при розгляді даної справи в силу положень статті 78 КАС України.
На виконання судового рішення в адміністративній справі №280/4313/19 Запорізькою міською радою 24.06.2020 прийнято рішення №43 «Про відмову у погодженні КНП МІСЬКА ЛІКАРНЯ №10 ЗМР технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки по бул.Шевченка, 25 для розташування міської лікарні №10», за змістом якого Запорізька міська рада, розглянувши постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 14.04.2020 у справі №280/4313/19, керуючись Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», Земельним кодексом України, Законом України «Про землеустрій» вирішила відмовити КОМУНАЛЬНОМУ НЕКОМЕРЦІЙНОМУ ПІДПРИЄМСТВУ МІСЬКА ЛІКАРНЯ №10 ЗАПОРІЗЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ у погодженні технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки по бул.Шевченка, 25 для розташування міської лікарні №10.
Вважаючи вказане рішення протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина 1 статті 2 КАС України).
Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист шляхом:1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 4 цієї частини та стягнення з відповідача суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
В той же час, відповідно до статті 160 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд.
Так, під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Суд повинен пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що підставою звернення із позовом стало неправильне та неповне, на думку позивача, виконання відповідачем рішення суду у справі №280/4313/19.
Зокрема, позивач наголошує, що рішенням суду від 16.12.2019 зобов'язано Запорізьку міську раду Запорізької області розглянути проект рішення Запорізької міської ради «Про затвердження КУ «Запорізька міська клінічна лікарня №10» технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки по вул.Шевченка, буд.25 для розташування міської лікарні №10, надання згоди на об'єднання земельних ділянок, передачу в оренду земельної ділянки по вул. Шевченка, буд.25 ТОВ «Роджерс» для розташування медично-діагностичного центру та аптеки», кадастровий номер 2310100000:05:005:0267», однак прийняте відповідачем на виконання судового рішення у справі №280/4313/19 рішення №43 від 24.06.2020 не містить відмови ТОВ «Роджерс» у наданні згоди на об'єднання земельних ділянок, передачу в оренду земельної ділянки по вул.Шевченка, буд.25 ТОВ «Роджерс» для розташування медично-діагностичного центру та аптеки», отже рішення у справі №280/4313/19 не виконано.
Відповідно до статті 14 КАС України, судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки.
Згідно з частиною 1 статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Відповідно до частини 2 статті 372 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
Відповідно до положень статті 383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом.
Заяву, зазначену у частині 1 статті 383 КАС України, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.
У разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у вищезазначеній статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання.
За відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Отже, наведеними нормами чинного процесуального законодавства визначено особливий процесуальний порядок оскарження дій та рішень, вчинених на виконання судових рішень, які набрали законної сили.
Натомість, всупереч зазначених норм, позивач звернувся до суду із позовною заявою у загальному порядку, в якій фактично не погоджується з процедурою розгляду відповідачем проекту рішення Запорізької міської ради «Про затвердження КУ «Запорізька міська клінічна лікарня №10» технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки по вул. Шевченка, буд.25 для розташування міської лікарні №10, надання згоди на об'єднання земельних ділянок, передачу в оренду земельної ділянки по вул. Шевченка, буд.25 ТОВ «Роджерс» для розташування медично-діагностичного центру та аптеки», та прийнятим рішенням за результатами такого розгляду, та заявляє позовні вимоги про зобов'язання розглянути вказаний проект рішення Запорізької міської ради, які вже вирішені судовим рішенням у справі №280/4313/19.
Суд зазначає, що якщо позивач вважав, що рішенням від 24.06.2020 №43 «Про відмову у погодженні КНП МІСЬКА ЛІКАРНЯ №10 ЗМР технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки по бул.Шевченка, 25 для розташування міської лікарні №10» порушено його права, чи інтереси, з огляду на те, що вказане рішення не відповідає резолютивній частині рішення суду у справі №280/4313/19, то він повинен був звернутись до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача, а не пред'являти новий адміністративний позов.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної постанові від 27.11.2018 у справі №520/11829/17 та від 25.08.2020 у справі №235/7358/16-а, статті 382-383 КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Таким чином проаналізувавши зміст позовної заяви, суд зазначає, що доводи позивача про те, що відповідачем не вирішено питання щодо надання згоди ТОВ «Роджерс» на об'єднання земельних ділянок, та передачі в оренду земельної ділянки по вул.Шевченка, буд.25 ТОВ «Роджерс» для розташування медично-діагностичного центру та аптеки», оскільки оскаржуване рішення від 24.06.2020 №43 не містить вказаних відомостей та як наслідок позовна вимога про зобов'язання відповідача розглянути проект рішення Запорізької міської ради «Про затвердження КУ «Запорізька міська клінічна лікарня №10 технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки по вул.Шевченка, буд.25 для розташування міської лікарні №10, надання згоди на об'єднання земельних ділянок, передачу в оренду земельної ділянки по вул.Шевченка, буд.25 TOB «Роджерс» для розташування медично-діагностичного центру та аптеки, кадастровий номер 2310100000:05:005:0267» та прийняти рішення відповідно до вимог ст.ст.123, 186-1 Земельного кодексу України, спрямовані на виконання іншого судового у справі №280/4313/19.
Суд не вправі зобов'язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки це призведе до порушення принципу поваги до остаточного судового рішення та обов'язковості його виконання.
Щодо доводів позивача про те, що при прийнятті оскаржуваного рішення від 24.06.2020 №43 відповідачем порушено процедуру, визначеної Регламентом Запорізької міської ради, у зв'язку з чим вказане рішення є протиправним та підлягає скасуванню, суд зазначає таке.
Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.
Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин 1, 2 статті 55 Конституції України. Для реалізації кожним конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.
Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Таким чином, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
Зі змісту оскаржуваного рішення від 24.06.2020 №43 вбачається, що Запорізька міська рада вирішила відмовити КОМУНАЛЬНОМУ НЕКОМЕРЦІЙНОМУ ПІДПРИЄМСТВУ МІСЬКА ЛІКАРНЯ №10 ЗАПОРІЗЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ у погодженні технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки по бул.Шевченка, 25 для розташування міської лікарні №10.
Тобто у цих відносинах, відповідач не реалізовує владні управлінські функції стосовно позивача, оскільки спірне рішення 24.06.2020 №43 стосується виключно прав та обов'язків КНП МІСЬКА ЛІКАРНЯ №10 ЗМР.
Слід зазначити, що право на оскарження рішення (індивідуального акта) суб'єкта владних повноважень надано особі, щодо якої його прийнято, або прав, свобод та інтересів якої це рішення (індивідуальний акт) стосується. Якщо позивач не є учасником (суб'єктом) правовідносин, які виникли з прийняттям оскаржуваного рішення, яке є правовим актом ненормативного характеру, таке рішення, відповідно, не породжує для позивача й права на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом.
Підсумовуючи все вищезазначене, суд доходить до висновку, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту своїх порушених прав.
При цьому, за правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 15.08.2020 у справі №1340/4630/18, відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Крім того, суд звертає увагу, що у позові позивач посилається на те, що бездіяльність відповідача щодо розгляду клопотання про затвердження проекту землеустрою у встановлені законом строки порушила законні права та інтереси позивача щодо отримання права оренди земельної ділянки комунальної власності та подальшої реалізації прав власника об'єкта нерухомого майна на його реконструкцію та експлуатацію.
Слід зазначити, що відповідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду, висловленої у постанові від 19.02.2020 у справі №809/846/18, якщо порушення своїх прав особа вбачає в наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхньої посадової або службової особи, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
Таким чином, адміністративний суд не наділений компетенцією щодо надавання оцінки вказаним доводам позивача.
Щодо решти аргументів сторін, суд звертає увагу, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
Частиною 1, 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Згідно з частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи висновки суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст.ст.2, 5, 9, 77, 132, 139, 143, 243-246, 255, 295 КАС України, суд, -
В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Роджерс» до Запорізької міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: Комунальне некомерційне підприємство «Міська лікарня №10» Запорізької міської ради, Управління з питань земельних відносин Запорізької міської ради, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
У зв'язку з відмовою в позові розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Роджерс», місцезнаходження: 69104, м.Запоріжжя, вул.Чумаченка, буд.41, кв.13; код ЄДРПОУ 23285637.
Відповідач - Запорізька міська рада, місцезнаходження: 69001, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.206; код ЄДРПОУ 04053915.
Третя особа 1 - Комунальне некомерційне підприємство «Міська лікарня №10» Запорізької міської ради, місцезнаходження: 69001, м.Запоріжжя, бул.Шевченка, буд.25, код ЄДРПОУ 05498708.
Третя особа 2 - Управління з питань земельних відносин Запорізької міської ради, місцезнаходження: 69001, м.Запоріжжя, вул. Зелінського, буд.3; код ЄДРПОУ 37573655.
Повне судове рішення складено 09.11.2020.
Суддя М.О. Семененко