09 листопада 2020 року Справа № 280/5574/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стрельнікової Н.В. розглянув у судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку письмового провадження) адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Любимівської сільської ради
третя особа, на стороні позивача ОСОБА_2
про зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Любимівської сільської ради (далі - відповідач), третя особа, на стороні позивача ОСОБА_2 (далі- третя особа) в якому позивач на сторінці 11 позовної заяви просить суд рішенням суду зобов'язати відповідача направити комісію сільради по АДРЕСА_1 району Запорізької області для складання акту комісії на предмет:
- проживання у дворі ОСОБА_1 і ОСОБА_2
- зафіксувати факт сільради проживання у дворі АДРЕСА_1 ОСОБА_1 і ОСОБА_2
- зафіксувати актом ремонт хати АДРЕСА_1 - криші хати яка вкрита - шифером та встановлено вершала для відводу води. Черепиця біла всипано доріжки заїзду у двір та використовується як складова в відмотці біля хати яка відмостка виконана по периметру хати і залишилось побудувати 7 метрів біля хати.
Також на сторінці 10 позовної заяви позивач просить суд стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду в розмірі 200000 гривень, матеріальну 1500 гривень.
В обґрунтування позовних вимог позивач у позові вказує, що вона та ОСОБА_3 є членами колгоспного двору по АДРЕСА_1 та у спосіб визначений законом в період з 1937 року отримали земельну ділянку та збудували будинок та господарські будівлі якими користуються по цей час. 22 липня 2020 року рішенням Запорізького окружного адміністративного суду зобов'язано відповідача записати ОСОБА_1 в погосподарський облік господарства по АДРЕСА_1 . Рішенням суду запропоновано ОСОБА_2 окремо подати позов. Позивач зазначає, що відповідач стверджує, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не користуються господарством по АДРЕСА_1 і не проявляють ніякої уваги господарству. 31.07.2020 позивачкою з третьою особою подано до відповідача письмову заяву в порядку досудового врегулювання спору з вимогою добровільно скласти акт комісії сільради проживання у дворі АДРЕСА_1 . Грізне ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про ремонт хати криші - шифером та встановлено вершала криші для відводу води. Станом на 27.08.2020 відповідач бездіє. Позивач зазначила, що її права порушені тим, що відповідач не надав письмової відповіді на її заяву станом на 28.08.2020. А саме - порушено право первинного обліку, передбачений для накопичення і систематизації відомостей, які збирають сільські, селищні, міські ради територіальних громад (об'єднаних територіальних громад) (далі- місцеві ради) по кожному з розташованих на їхній території сільських населених пунктів і які є необхідними для проведення державних статистичних досліджень. Згідно Закону України «Про місцеве самоврядування» відповідач розглядає питання використання земельних ділянок на території сільської ради. Господарство і будівлі знаходяться на території земель села і є сферою компетентності відповідача. Також позивач у позові зазначає, що відповідач зобов'язаний скласти акт комісії по предмету спору відповідно до Інструкції з ведення погосподарського обліку в сільських, селищних та міських радах, затвердженої Наказом Державної служби статистики України №56 від 11.04.2016. Щодо розрахунку моральної шкоди позивач у позові зазначила, що вона людина старочеського віку і усвідомлення такої негативної поведінки відповідача її морально травмує. Всі ці дні із-за дій відповідача вона втратила сон і як людина старочеського віку постійно плаче. Вже 26 років відповідач протиправно діє - вперто ухиляється відновити порушені права, саме тому позивач оцінює моральну травму в 200000 грн. Щодо матеріальних збитків позивач у позві зазначила, що склала позовну заяву фахівець за її кошти 500 гривень та очікувані - участь в судових засіданнях представника 1000 гривень. Позивач у позові зазначає, що вказані обставини будуть визнані відповідачем та доказуванню не підлягають.
Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у поданому до суду відзиві (вх. №49594 від 19.10.2020), зазначивши, що зобов'язання проведення обстеження ремонту хати колодязя відноситься до робіт, які виконуються відповідним спеціалістами. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №257 від 12.04.2017 обстеження будівель та споруд здійснюється відповідальними виконавцями окремих видів робіт (послуг), пов'язаних із створенням об'єктів архітектури або підприємств, установ чи організацій. Інформація про виконавців розміщується на офіційному веб-сайті Держархбудінспекції. Таким чином, зобов'язання провести обстеження ремонту хати та колодязю відноситься до робіт, які може здійснювати відповідальний виконавець, аж ніяк не працівники сільської ради. Акт обстеження на предмет проживання у житловому будинку по АДРЕСА_1 був складений комісією. У зв'язку з тим, що по вказаній адресі ніхто не проживає лист з відповіддю сільської ради повернувся назад відправнику. На підставі наведеного просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Третьою особою письмових пояснень щодо предмету спору до суду не подано.
Ухвалою судді від 25.08.2020 року позовну заяву було залишено без руху для усунення недоліків.
Ухвалою судді від 10.09.2020 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
У відповідності до п.3 ч.6 ст.12 КАС України дана справа є справою незначної складності, та згідно ст.ст. 257, 263 розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Статтею 258 КАС України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Отже, відповідно до вищевказаних приписів КАС України, справу розглянуто судом в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд з'ясував наступне.
31.07.2020 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подано до Любимівської сільської ради заяву від 31.07.2020, у якій зазначено наступне: «прошу скласти акт комісії про факт - ми відремонтували кришу хати, а саме перекрили шифером та прикріпили вершала для відводу води АДРЕСА_1 . Прошу скласти акт комісії про господарську діяльність у господарстві АДРЕСА_1 - придбано-заготовлено сіно для худоби та птиці. Умісно зазначити про необхідність добровільно нам відшкодувати матеріальні судові збитки» (а.с. 24).
У правому нижньому куті вказаної заяви від 31.07.2020 міститься штамп, в якому зазначено наступне: «Виконком Любимівської сільської Ради ОДЕРЖАНО «31.07.2020р. ВХІД.№414/02-03-10»
Ухвалою суду про відкриття провадження у справі судом було зобов'язано відповідача у термін, визначений для подання відзиву, надати суду письмові пояснення та докази у їх обгрунтування про результати розгляду відповідачем заяви ОСОБА_1 вх. №414/02-03-10 від 31.07.2020 про складання акту комісії.
Відповідачем до відзиву на позовну заяву було додано копію відповіді про розгляд заяв вих. № 02-03-11/317 від 14.08.2020 за підписом сільського голови Коваленко Ірини (а.с. 40), у якій зазначено зокрема наступне: « Розглянувши Ваші заяви від 30.07.2020 та 31.07.2020 щодо складання актів огляду колгоспного двору, актів про господарську діяльність, повідомляю наступне.
Чинне законодавство не містить визначення поняття «колгоспний двір». З прийняттям Закону України «Про власність» від 07.02.1991, який втратив чинність 20.06.2007 року, колгоспний двір припинив своє існування. З Цивільного кодексу України вилучено статті, що встановлювали його статус.
Комісією сільської ради було здійснено виїзд в с. Грізне і встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 , ніхто не зареєстрований і не проживає, що підтвердили місцеві мешканці.»
Також відповідачем до відзиву було додано копію акту обстеження на предмет проживання у житловому будинку за адресою АДРЕСА_1 від 14.08.2020 (а.с. 38) у якому зазначено, що нами, комісією сільської ради ОСОБА_5 , спеціаліста землевпорядної служби Щеглової Людмили Іванівни та мешканців села Грізне ОСОБА_6 та ОСОБА_7 під час обстеження на предмет проживання у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено, що за вказаною адресою ніхто не зареєстрований і не проживає. Акт підписаний членами комісії та мешканцями села.
Згідно ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування», місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Пунктами 1,2 та 3 Інструкції з ведення погосподарського обліку в сільських, селищних та міських радах, затвердженої Наказом Державної служби
статистики України № 56 від 11.04.2016 (далі - Інструкція), погосподарський облік, як вид первинного обліку, передбачений для накопичення і систематизації відомостей, які збирають сільські, селищні, міські ради територіальних громад (об'єднаних територіальних громад) (далі - місцеві ради) по кожному з розташованих на їхній території сільських населених пунктів і які є необхідними для проведення державних статистичних спостережень.
Погосподарський облік ведуть з урахуванням норм чинного законодавства з питань захисту персональних даних. Цей облік не передбачає реєстраційних дій і не несе жодних правових наслідків для об'єктів, відносно яких він здійснюється.
У рамках погосподарського обліку місцеві ради ведуть облік особистих селянських господарств у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері статистики.
Пунктами 5,6 та 7 Інструкції передбачено, що погосподарський облік у місцевих радах ведуть по кожному населеному пункту окремо за такими формами первинної облікової документації:
форма № 1 "Облікова картка об'єкта погосподарського обліку" (далі - форма № 1) - передбачена для ведення погосподарського обліку в місцевих радах, на території яких розташовані сільські населені пункти;
форма № 3 "Список осіб, яким надані земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель міських поселень" (далі - форма № 3) - передбачена для обліку в міських, а також селищних радах у частині міських поселень.
Форми погосподарського обліку заповнюють один раз. Надалі інформацію, що занесена до них, оновлюють, уточнюють, доповнюють у порядку й у строки, встановлені цією Інструкцією.
Місцеві ради самостійно приймають рішення щодо виду та формату погосподарського обліку, а також щодо організації проведення робіт з перезакладення та ведення документів погосподарського обліку.
Як зазначено у ч.1 ст.1 Закону України «Про звернення громадян», громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
У ст.19 Закону України «Про звернення громадян» зазначено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необгрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.
Статтею 15 Закону України «Про звернення громадян» зокрема передбачено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Суд зазначає, що з наданої суду відповідачем відповіді вих. №02-03-11/317 від 14.08.2020 не можливо встановити на яку саме заяву позивача надано таку відповідь, оскільки відсутнє посилання на вхідний реєстраційний номер такої заяви. Крім того, відповідь не містить посилання на жодні прийняті відповідачем рішення саме з приводу порушених позивачем у заяві вх. №414/02-03-10 від 31.07.2020 питань, зокрема не зазначено про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні) або про їх задоволення з наведенням мотивів прийняття таких рішень. З огляду на наведене суд не може прийняти наданий відповідачем суду письмовий доказ - копію відповіді вих. №02-03-11/317 від 14.08.2020 як доказ належного розгляду заяви позивача вх. №414/02-03-10 від 31.07.2020.
Відповідно до приписів ч.2 ст.9, ч.2 ст.245 КАС України, з метою захисту прав та інтересів позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати відповідача повторно розглянути звернення позивача - заяву вх. №414/02-03-10 від 31.07.2020 - з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні, та повідомити позивача про результати розгляду його звернення, з урахуванням приписів ст.19 Закону України «Про звернення громадян».
Також суд зазначає про відсутність наразі підстав для задоволення позовних вимог та зобов'язання відповідача направити комісію сільради по АДРЕСА_1 району Запорізької області для складання акту комісії на предмет: проживання у дворі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 ; зафіксувати факт сільради проживання у дворі АДРЕСА_1 ОСОБА_1 і ОСОБА_2 ; зафіксувати актом ремонт хати АДРЕСА_1 - криші хати яка вкрита - шифером та встановлено вершала для відводу води, черепиця біла всипано доріжки заїзду у двір та використовується як складова в відмотці біля хати яка відмостка виконана по периметру хати і залишилось побудувати 7 метрів біля хати з огляду на те, що по-перше, позивач у заяві не просив відповідача встановити факт того, що черепиця біла всипано доріжки заїзду у двір та використовується як складова в відмотці біля хати яка відмостка виконана по периметру хати і залишилось побудувати 7 метрів біля хати та не просив скласти акт комісії на предмет проживання у дворі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 . По-друге, за відсутності прийнятого відповідачем рішення за порушеними у заяві позивача питаннями належним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача розглянути заяву та повідомити позивача про результати розгляду його звернення.
Відповідно до п.3 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Згідно з ч.1 ст.23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Як зазначено у п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Відповідно до ч.2 ст.23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Згідно з ч.3 ст.23 Цивільного кодексу України якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Як зазначено у п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. (…) Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування (ч.4 ст.23 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч.1 ст.1174 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Позивач у позові документально не довів завдання йому моральної шкоди відповідачем.
Таким чином, суд прийшов до висновку про недоведеність позивачем своїх позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди у сумі 200000 грн. 00 коп.
Позивачем не надано до суду доказів завдання йому відповідачем матеріальної шкоди у сумі 1500 грн. 00 коп.
У ст.19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як зазначено у ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням з'ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню. Доводи позивача та відповідача частково не приймаються судом до уваги виходячи з вище зазначеного.
Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч.1 ст.132 КАС України).
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст.143 КАС України).
Позивач є особою з інвалідністю ІІ групи і в силу п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збори. Доказів понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу - до суду не надано, отже відсутні підстави для стягнення таких витрат з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9, 77, 132, 139, 143, 243-246 КАС України, суд, -
Позовну заяву задовольнити частково.
Зобов'язати Любимівську сільську раду Вільнянського району Запорізької області (70033, Запорізька область, Вільнянський район, с.Любимівка, вул.Центральна, буд.86-А; код ЄДРПОУ25483086) повторно розглянути звернення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , паспорт серії НОМЕР_1 ) - заяву вх. № 414/02-03-10 від 31.07.2020 - з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні, та повідомити позивача про результати розгляду його звернення, з урахуванням приписів ст.19 Закону України «Про звернення громадян».
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень КАС України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя Н.В.Стрельнікова