04 листопада 2020 року Справа № 280/6954/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазаренка М.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-Б; код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
01.10.2020 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо неврахування при призначенні пенсії позивачу пільгового стажу: з 21.04.1979 по 29.05.1981 служби в Радянській Армії; з 02.02.1990 по 25.07.1991 роботи електрозварником ручної зварки другого розряду ССУ № 2 Донецького заводу «Продмаш»; з 01.10.1991 по 09.09.1993 роботи електрозварником ручної зварки вагонного депо станції Ясинувата Донецької залізничної дороги; з 05.03.2018 по 03.04.2018 електрозварником ручного зварювання у вагонному депо Волноваха Дніпровської філії ТОВ «Лемтранс»; з 05.03.2018 по 03.04.2018 електрозварником ручного зварювання у вагонному депо Волноваха Дніпровської філії ТОВ «Лемтранс»;
- зобов'язати відповідача призначити з 15.12.2019 позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2, зарахувавши до пільгового стажу періоди: з 21.04.1979 по 29.05.1981 служби в Радянській Армії; з 02.02.1990 по 25.07.1991 роботи електрозварником ручної зварки другого розряду ССУ № 2 Донецького заводу «Продмаш»; з 01.10.1991 по 09.09.1993 роботи електрозварником ручної зварки вагонного депо станції Ясинувата Донецької залізничної дороги; з 05.03.2018 по 03.04.2018 електрозварником ручного зварювання у вагонному депо Волноваха Дніпровської філії ТОВ «Лемтранс».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2 відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки на час звернення досяг 55-річного віку, мав необхідний загальний та пільговий стаж. Проте, рішенням відповідача відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пільгової пенсії через відсутність документів про зайнятість на роботах з шкідливими і важкими умовами праці. Вважаючи дії відповідача протиправними та з вимогою вчинити певні дії, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 05.10.2020 відкрито провадження в адміністративній справі №280/6954/20. Повідомлено сторін про розгляд справи протягом тридцяти днів із дня відкриття провадження у справі одноособово суддею Лазаренком Максимом Сергійовичем за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без участі, повідомлення та виклику сторін.
Відповідач позовні вимоги не визнав, надавши 28.10.2020 до суду відзив на позовну заяву (вх.№51725), в якому зазначає, що в трудовій книжці позивача відсутні записи про належність його займаних посад до Списку №2 та проведення атестації робочого місця, уточнюючі довідки позивач не надав. Тобто, пільговий стаж роботи за Списком №2, на момент звернення, документально не підтверджений. 15.01.2020 комісією при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області було розглянуто заяву ОСОБА_1 про підтвердження періодів роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах та прийнято рішення № 3057 про зарахування позивачу до пільгового стажу за Списком №2 період роботи в ЗСУ №1 тресту «Укрметаллургремонт» з 13.09.1978 по 12.04.1979 та з 20.07.1981 по 13.08.1982, що складає 1 рік 7 місяців 25 днів. Оскільки у позивача відсутній необхідний пільговий стаж, було прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2. Уточнюючі довідки ПАТ «Донецький завод «Продмаш» від 19.07.2019, вагонного депо Ясинувата ДП «Донецька залізнична дорога» №135 від 24.07.2019, ТОВ «Лемтранс» № 799 від 01.08.2019, які додані позивачем до адміністративного позову, при зверненні за призначенням пенсії 10.12.2019 позивачем до заяви про призначення пенсії не надавались, а тому управлінням не досліджувалось питання достатності цих довідок та їх відповідності законодавству. Зазначає, що час проходження строкової військової служби (строком 2 роки 1 місяць 7 днів) зараховується до пільгового стажу роботи строком, що не перевищує наявний пільговий стаж, а саме - 1 рік 7 місяців 25 днів. За таких обставин, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
Позивач, ОСОБА_1 , 10.12.2019 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 надавши наступні документи:
- паспорт;
- довідка про присвоєння ідентифікаційного коду;
- довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи;
- друдова книжка серії НОМЕР_2 та вкладиш до трудової книжки;
- архівні довідки архівного управління Запорізької міської ради від 13,08,2019 №04-25/М-2281, №04-25/М-2282, №04-25/М-2284, №04-25/М-2285.
- архівний витяг архівного управління Запорізької міської ради від 13.08.2019 №04-25/М-2283.
03.01.2020 позивач надав військовий квиток серії НОМЕР_3 .
Загальний страховий стаж не є спірним та складає 34 роки 11 місяців 14 днів.
Повідомленням Комунарського відділу обслуговування громадян м.Запоріжжя (сервісного центру) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 21.01.2020 № 210/02.5 відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2. В обґрунтування відмови зазначено, що відсутні документи про зайнятість на роботах з шкідливими і важкими умовами праці.
Не погодившись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного.
Згідно статті З Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як слідує зі статтею 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788) та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-IV (далі - Закон № 1058).
Закон № 1788 відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.
Громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом (стаття 1 Закону № 1788).
Пунктом «б» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.
У пункті 2 частини другої статті 114 Закону № 1058 передбачено, що працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
З аналізу вказаних норм вбачається, що для призначення пенсії відповідно до частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» необхідним є: 1) досягнення 55- річного віку; 2) наявність страхового стажу не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, а також працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсія на пільгових умовах призначається зі зменшенням віку, передбаченого пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи. 3) віднесення професії до списку робіт і професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію зазначених роботах, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162, постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36; 4) безпосередня зайнятість повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2.
Відповідно до статті 62 Закону № 1788 основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).
Так, згідно пункту 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Як вбачається із записів, які містяться в трудовій книжці серії НОМЕР_2 від 12.09.1978 ОСОБА_1 :
- з 21.04.1979 по 29.05.1981проходив військову службу в Радянській Армії;
- з 02.02.1990 по 25.07.1991 працював електрозварником ручної зварки другого розряду в ССУ № 2 Донецького заводу «Продмаш»;
- з 01.10.1991 по 09.09.1993 працював електрозварником ручної зварки вагонного депо станції Ясинувата Донецької залізничної дороги;
- з 05.03.2018 по 03.04.2018 електрозварником ручного зварювання у вагонному депо Волноваха Дніпровської філії ТОВ «Лемтранс».
Згідно уточнюючої довідки ПАТ «Донецький завод «Продмаш» про пільговий стаж від 19.07.2019 № 20/СП від 19.07.2019 позивач працював повний робочий день за професією електрозварника ручної зварки. Дана професія дає право на пільгову пенсію по Списку № 2, затвердженого Постановою Ради Міністрів СРСР № 1173 від 22.08.1956, розділ XXXII «загальні професії» з 02.02.1990 (наказ про перевід № 42/к від 02.02.1990) по 25.07.1991 (наказ про звільнення № 207/к від 25.07.1991).
Згідно довідки від 24.07.2019 № 135, яка підтверджує існування трудового стажу для призначення пенсії повний робочий день у вагонному депо Ясинувата Донецької залізничної дороги за період з 01.10.1991 по 09.09.1993 (накази по особовому складу від 02.10.1991 № 866, від 09.09.1993 № 887), позивач працював у вказаний період електрозварником ручної зварки повний робочий день, що передбачено Списком 2 розділом ХХХІІІ шифр 23200000-19906.
Згідно уточнюючої довідки ТОВ «Лемтранс» від 01.08.2019 № 799 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній про роботу позивача електрозварником ручного зварювання з 05.03.2018 (наказ від 27.02.2018 № 452-К) по 03.04.2018 (наказ від 27.03.2018 № 667-К) позивач працював повний робочий день у вагонному депо Волноваха Дніпропетровської філії ТОВ «Лемтранс», що передбачено списком № 2, розділ XXXII, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №461 від 24.06.2016.
Вказані уточнюючі довідки надавались на підставі штатного розпису, типової форми П-2 та атестації робочих місць.
Суд зазначає, що відсутність у Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області можливості здійснити перевірку відомостей на підприємстві, яке знаходиться на непідконтрольній українській владі території, не може бути підставою для відмови особі у реалізації наявного у неї права на пенсійне забезпечення. Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.
Тобто в розрізі даної справи та за умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 27.02.2019 у справі № 423/3544/16-а, від 11.07.2019 у справі № 242/1484/17, від 26.03.2020 у справі №264/2643/17.
Також слід зазначити, що до вказаних правовідносин застосуванню підлягають так звані «намібійські винятки» Міжнародного суду Організації Об'єднаних Націй (далі - ООН): документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.
Так, у 1971 році Міжнародний суд ООН у документі «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначив, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата, є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах «Лоізіду проти Туречини» (рішення від 18.12.1996, §45), «Кіпр проти Туреччини» (рішення від 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (рішення від 23.02.2016) зазначив: «Зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать».
Таким чином, суд вважає за необхідне застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та ЄСПЛ, в контексті оцінки документів, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки не прийняття їх призведе до порушень та обмежень прав позивача на соціальний захист та гарантоване йому право на пенсійне забезпечення.
При цьому визнання в даному конкретному випадку, для захисту прав позивача на пенсійне забезпечення, спірних довідок, виданих на тимчасово окупованій території, жодним чином не легітимізує окупаційну владу.
Правова позиція щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладена у постановах Верховного Суду від 22.10.2018 у справі №235/2357/17, від 21.02.2020 у справі №701/1196/16-а, від 18.03.2020 у справі №243/6299/17.
Таким чином, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області безпідставно не врахувало ОСОБА_1 до пільгового стажу періоди його трудової діяльності та часу проходження служби в лавах Радянської армії.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Статтею 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Таким чином, час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05.12.2019 у справі №513/1195/16-а та від 09.07.2020 у справі №308/13118/16-а.
З трудової книжки позивача вбачається, що з 13.09.1978 по 12.04.1979 ОСОБА_1 працював на посаді електрослюсаря постійно зайнятого на ремонті та обслуговуванні металургійного обладнання у цеху зі шкідливими умовами та звільнений з посади 12.04.1979 у зв'язку з призовом на військову службу.
Таким чином, на момент призову на строкову військову службу позивач працював за професією (на посаді), що дає право на призначення пенсії за віком відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Враховуючи встановлені обставини, період проходження ОСОБА_1 строкової військової служби підлягає зарахуванню до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
При цьому, суд критично оцінює твердження відповідача про відсутність підстав для зарахування до пільгового стажу позивача спірного періоду його роботи, оскільки відповідно до записів в трудовій книжці, що є основним документом, стаж роботи підтверджується. У свою чергу суд зазначає, що необхідність підтвердження трудового стажу іншими документами виникає лише у випадку відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
У даному ж випадку, усі зазначені періоди роботи позивача відображені у його трудовій книжці із зазначенням посади, а тому необхідність підтвердження цих періодів іншими довідками, за наявності усіх необхідних записів у трудовій книжці, на переконання суду, не є обов'язковим.
Відповідно до положень частини четвертої статті 45 Закону №105 8-ІV перерахунок призначеної пенсії провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.
Враховуючи те, що позивач звернувся до відповідача із питанням про обчислення пенсії із врахуванням спірного періоду 10.12.2019, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача здійснити нарахування пенсії саме з 15.12.2019.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, з урахуванням положень частини першої статті 139 КАС України, судовий збір в розмірі 840,80 грн. підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 9, 77, 139, 143, 241, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-Б; код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо неврахування при призначенні пенсії ОСОБА_1 пільгового стажу: з 21.04.1979 по 29.05.1981 служби в Радянській Армії; з 02.02.1990 по 25.07.1991 роботи електрозварником ручної зварки другого розряду ССУ № 2 Донецького заводу «Продмаш»; з 01.10.1991 по 09.09.1993 роботи електрозварником ручної зварки вагонного депо станції Ясинувата Донецької залізничної дороги; з 05.03.2018 по 03.04.2018 електрозварником ручного зварювання у вагонному депо Волноваха Дніпровської філії ТОВ «Лемтранс»; з 05.03.2018 по 03.04.2018 електрозварником ручного зварювання у вагонному депо Волноваха Дніпровської філії ТОВ «Лемтранс».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити з 15.12.2019 ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2, зарахувавши до пільгового стажу періоди: з 21.04.1979 по 29.05.1981 служби в Радянській Армії; з 02.02.1990 по 25.07.1991 роботи електрозварником ручної зварки другого розряду ССУ № 2 Донецького заводу «Продмаш»; з 01.10.1991 по 09.09.1993 роботи електрозварником ручної зварки вагонного депо станції Ясинувата Донецької залізничної дороги; з 05.03.2018 по 03.04.2018 електрозварником ручного зварювання у вагонному депо Волноваха Дніпровської філії ТОВ «Лемтранс».
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 04.11.2020.
Суддя М.С. Лазаренко