06 листопада 2020 року Справа № 280/5976/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 )
до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 )
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач ), в якій позивач просить суд: визнати бездіяльність відповідача протиправною та зобов'язати відповідача вчинити певні дії.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після звільнення зі служби, Військова частина НОМЕР_2 не провела кінцевий розрахунок із позивачем, а саме не виплатила грошову компенсацію вартості не отриманого речового майна в сумі 36330,10 грн., що підтверджується відповідною довідкою-розрахунком, здійсненого відповідачем. У зв'язку із цим позивач письмово звернувся до військової частини про виплату компенсації, однак відповіді не отримав. В усному порядку позивачу повідомили про неможливість виплати зазначеної суми компенсації у зв'язку з відсутністю відповідних коштів.
Ухвалою суду від 07.09.2020 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні) у судовому засіданні 05.10.2020. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.
25.09.2020 від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. №44943), в якому заперечуючи проти позову, просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю та, зокрема, зазначає, що наказом командира військової частини по строковій службі від 24.04.2020 №85 позивача знято з усіх видів забезпечення та виключено зі списків особового складу частини НОМЕР_2 , під час звільнення, та протягом місяця з дня вручення наказу вимог щодо виплати компенсації вартості за неотримане речове майно позивач не пред'являв. Наказ про звільнення у встановленні строки оскаржений не був. Таким чином, вказує, позивачем пропущено строк звернення до суду.
Згідно ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Статтею 258 КАС України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Отже, відповідно до вищевказаних приписів КАС України, справу розглянуто судом в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у межах строку, встановленого ст. 258 КАС України.
Суд, всебічно та повно встановивши обставини справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, встановив наступне.
З матеріалів справи судом встановлено, що відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_2 №85 від 24.04.2020 (по стройовій частині) виключено зі списків особового складу частини та з усіх видів забезпечення прапорщика ОСОБА_1 та звільненого відповідно до підпункту "а" пункту два частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу з військової служби у запас Збройних Сил України у зв'язку із закінченням строку контракту.
За підписом начальника речової служби лейтенанта ОСОБА_2 позивачу було видано довідку №358 від02.07.2020 про вартість речового майна, що належить йому при звільненні, де серед іншого, зазначена сума грошової компенсації, відповідно до якої сума грошової компенсації за 56 предметів складає 36330,10 грн.
Проте, під час остаточного розрахунку з позивачем та до цього часу грошової компенсації вартості за неотримане речове майно у сумі 36330,10 грн. відповідачем позивачеві не здійснено.
Вважаючи бездіяльність відповідача щодо не виплати грошової компенсації вартості за не отримане речове майно, та порушеним своє право на отримання такої компенсації позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з того, що правовідносини, які виникли між сторонами врегульовані Законом України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон №2011-ХІІ від 20.12.1991, Порядком виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за не отримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178 (далі - Порядок №178) та Інструкцією з організації речового забезпечення в Національній гвардії України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.06.2017 №475 (далі - Інструкція №475).
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до статті 9-1 Закону №2011-ХІІ речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Механізм виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку і Управління державної охорони (далі - військовослужбовці) грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначає Порядок №178.
Відповідно до пунктів 2-5 Порядку №178, виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Дія цього Порядку не поширюється на військовослужбовців строкової військової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети, кафедри, відділення військової підготовки. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.
Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.
Згідно з пунктом 15 розділу ІІІ Інструкції №475 військовослужбовці, які звільняються з військової служби в запас або відставку, отримують грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно (далі - грошова компенсація) в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178 "Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно".
З аналізу вищенаведених норм слідує те, що у разі, зокрема, звільнення з військової служби, за заявою (рапортом) військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника) військової частини, у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, такому військовослужбовцю виплачується грошова компенсація вартості за неотримане речове майно.
Судом встановлено, що відповідно до довідкою про вартість речового майна, що належить видачу визначено позивачу грошову компенсацію вартості за не отримане речове майно у сумі 36330,10 грн., але зазначена сума станом на теперішній час не виплачена.
За таких обставин, суд вважає, що відповідачем допущено протиправна бездіяльність стосовно не виплати позивачу грошової компенсації вартості за не отримане речове майно.
Щодо доводів відповідача про те, що виплата грошової компенсації не здійснювалось у зв'язку з відсутністю коштів, суд зазначає наступне.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (Справа "Кечко проти України"), Суд звертав увагу на те, що реалізація особою права, яке пов'язано з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань є безпідставними. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Таким чином, суд вважає, що невиконання відповідачем свого обов'язку виплати грошової компенсації вартості за не отримане речове майно із-за відсутності відповідних коштів не може бути визнано обґрунтованим та законним.
Підсумовуючи вищевикладене, суд зазначає, що з метою захисту порушених прав позивача наявні підстави для задоволення позовних вимог, визнання бездіяльності відповідача протиправною та зобов'язання відповідача здійснити виплату грошової компенсації вартості за не отримане речове майно позивачеві, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178, відповідно довідки Військової частини НОМЕР_2 про вартість речового майна, що підлягає видачі при звільненні в запас прапорщика ОСОБА_1 № 358, а саме у розмірі 36330,10 грн.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про задоволення адміністративного позову.
Доводи відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду, не заслуговують увагу з огляду на наступне.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (абз.1 ч.2 ст. 122 КАС України).
Предметом даного позову є невиплата позивачу грошової компенсації за не отримане речове майно, право на виплачу якої виникає у разі звільнення військовослужбовця з військової служби та яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби.
Як зазначалось судом, згідно з п.15 розділу ІІІ Інструкції 475, військовослужбовці, які звільняються з військової служби в запас або відставку, отримують грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно (далі - грошова компенсація) в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178 "Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно".
Застосовування в пункті 3 Порядку №178 словосполучення "у разі звільнення з військової служби", а не, наприклад, "при звільненні з військової служби", дозволяє суду дійти висновку, що право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно не залежить від факту закінчення проходження особою військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу).
Отже, військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.
На користь вказаного висновку свідчить те, що в пункті 4 Порядку №178 передбачено застосування різних форм звернення про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а саме рапорту, як особливої, передбаченої спеціальним законодавством форми доповіді військовослужбовця при його зверненні до вищого начальника в різних випадках службової діяльності, так і заяви, як звернення громадянина із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством його прав та інтересів.
Відтак, оскільки виплата грошової компенсації за недоотримане речове майно здійснюється за заявою (рапортом), яку військовослужбовець може подати й після свого звільнення, строк звернення до суду починається із моменту ознайомлення особи з наслідками розгляду такої заяви (рапорту).
Як свідчать матеріали справи, позивач звертався до командира військової частини НОМЕР_2 10.04.2020 із рапортом про виплату грошової компенсації за речове майно у зв'язку з майбутнім звільненням, перебуваючи ще на військовій службі.
В наказі №85 від 24.04.2020 про розірвання контракту з позивачем сума компенсації за не отримане речове майно не була визначена, у звязку з чим, позивач звернувся 23.06.2020 до командира військової частини НОМЕР_2 з вимогою про видачу довідки-розрахунку за неотримане речове майно, в якій визначена сума грошової компенсації вартості за не отримане речове майно.
Із позовною заявою позивач звернувся до суду 29.08.2020 (згідно до трек-номеру на поштовому конверті). Таким чином, шестимісячний строк для звернення до суду позивачем не пропущений.
Питання про розподіл судових витрат відповідно до вимог ст. 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач згідно з п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнений.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 5, 9, 77, 132, 139, 143, 243-246, 255, 295 КАС України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 , щодо невиплати заборгованості за не отримане речове майно ОСОБА_1 .
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити виплату грошової компенсації вартості за не отримане речове майно ОСОБА_1 відповідно до довідки № 32 від 07 березня 2020 року Військової частини НОМЕР_2 про вартість речового майна, що підлягає видачі при звільненні в запас прапорщика ОСОБА_1 , а саме у розмірі 36330,10 грн.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 06.11.2020.
Суддя А.В. Сіпака