06 листопада 2020 року Справа № 280/6350/20 м.Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Лазаренко М.С., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАМБЕТ» до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Запорізькій області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
14 вересня 2020 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАМБЕТ» до Головного управління ДПС у Запорізькій області, Державної податкової служби України, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача 1 № 1743912/35673047 від 16.07.2020 про відмову у реєстрації податкової накладної № 1 від 01.06.2020, № 1743904/35673047 від 16.07.2020 про відмову у реєстрації податкової накладної № 11 від 02.06.2020,
- зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних зазначені податкові накладні.
Ухвалою суду від 18 вересня 2020 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін) та проведення судового засідання.
На обґрунтування позовних вимог у представник ТОВ «ТАМБЕТ» позовній заяві зазначає про безпідставність прийняття комісією ГУ ДПС у Запорізькій області рішень про відмову у реєстрації спірних податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. Вказував, що реальність господарських операцій, в межах яких виписані податкові накладні, беззаперечно підтверджується первинними документами, тобто всі здійснені господарські операції є прозорими та стандартними, підтвердженими усіма обов'язковими первинними документами. Податковому органу надані всі первинні документи, які підтверджують правомірність складення податкової накладної. Ураховуючи викладене, просить скасувати оскаржувані рішення комісії ГУ ДПС України у Запорізькій області та зобов'язати ДПС України зареєструвати спірні податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних датою їх фактичного отримання.
Представник Головного управління ДПС у Запорізькій області проти адміністративного позову заперечив з підстав, викладених у письмовому відзиві від 09.10.2020 (вх.№ 47976), в якому позовні вимоги не визнає, зокрема зазначає, що у контролюючого органу наявна податкова інформація, що стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податкових накладних. Зазначає, що комісія ГУ ДПС України, діючи у відповідності до приписів Податкового кодексу України, забезпечуючи виконання покладених на неї функцій та повною мірою використовуючи надані їй законодавством права, прийняла рішення про зупинення реєстрації податкових накладних. Позивач скористався своїм правом та надав пояснення і копії документів щодо податкових накладних реєстрацію яких зупинено. Після опрацювання пакетів документів, прийняті рішення про відмову у реєстрації податкових накладних. У відзиві на позов вказано, що позивачем не наведено доказів того, що оскаржувані рішення про відмову у реєстрації податкових накладних та квитанції про зупинення її реєстрації як акти індивідуальної дії містять будь-які порушення, протиріччя, не відповідають за формою або за змістом нормативно правовим актами, не наведено доказів щодо перевищення повноважень контролюючим органом виконавчої влади або порушення порядку прийняття рішень.
Державна податкова служба України відзиву до суду не подавала.
Згідно ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Статтею 258 КАС України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 4 с. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
За правилами частини 1 статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Частиною 5 статті 250 КАС України встановлено, що датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Отже, відповідно до вищевказаних приписів КАС України, справу розглянуто судом в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами умежах строку, встановленого ст. 258 КАС України.
Згідно з частиною четвертою статті 229 КАС України, при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи суд встановив наступні обставини.
30 червня 2020 р. ТОВ "ТАМБЕТ" направило до єдиного вікна подання електронної звітності ДПС України, засобами телекомунікаційного зв'язку, податкову накладну № 1 від 01.06.2020 р. по взаємовідносинах із ТОВ «ІНВЕРТ», з метою її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Однак, реєстрація податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних була зупинена. В якості підстави для зупинення реєстрації податкових накладних відповідачем вказано, що: «відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПКУ реєстрація ПН/РК зупинена. Платник податку, яким подано для реєстрації ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідає п.8 Критеріїв ризиковості платника податків. Пропонуємо надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН».
У відповідь ТОВ "ТАМБЕТ" були надані пояснення та скановані копії первинних документів на підтвердження господарської операції.
Так, вказана податкова накладна була складена в рамках наступних правовідносин.
Позивачем укладено договір № 008 від 10.04.2018 р. на поставку какао порошка алканізованого з ТОВ «ІНВЕРТ».
01 червня 2020 р. ТОВ "ТАМБЕТ" виконало свої зобов'язання і здійснило поставку какао порошка алканізованого у кількості 1000 кг вартістю 74 040,00 гривень, про що свідчить ВН № РН-000022 від 01 червня 2020 р. та ТТН № РН-000022 від 01 червня 2020 р.
За фактом вказаної поставки була складена податкова накладна № 01 від 01 червня 2020 р., реєстрація якої була зупинена.
02 червня 2020 р. ТОВ «ІНВЕРТ» повністю розрахувалось за поставлений товар, про що свідчать виписки по рахунку від 02 та 03 червня 2020 р.
Реалізований ТОВ "ТАМБЕТ" товар був придбаний ним в рамках взаємовідносин з ФОП ОСОБА_1 (договір поставки № 27122019 від 27.12.2019 р.; ВН № 17 від 27.12.2019 р., ТТН № 17 від 27.12.2019 р.) та ТОВ «ТОРГОВА КОМПАНІЯ «АЛЕС» (договір поставки № 04052020 від 04.05.2020 р., видаткова накладна № 149 від 04.05.2020 р.).
У відповідь комісією ДПС прийнято рішення № 1743912/35673047 від 16.07.2020 р. про відмову в реєстрації податкової накладної № 1 від 01.06.2020 р. в Єдиному реєстрі податкових накладних з підстав ненадання платником податків копій документів, а саме:
первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні та зазначено (документи, які не надано необхідно підкреслити).
Додаткові відомості: складські документи (інвентаризаційні описи).
Позивач оскаржив вказане рішення в адміністративному порядку, однак рішенням за № 38464/35673047/2 було відмовлено у задоволенні скарги.
30 червня 2020 р. ТОВ "ТАМБЕТ" направило до єдиного вікна подання електронної звітності ДПС України, засобами телекомунікаційного зв'язку, податкову накладну № 2 від 02.06.2020 р. по взаємовідносинах із ТОВ «ГУДВІЛ-ІНВЕСТ», з метою її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Однак, реєстрація податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних була зупинена. В якості підстави для зупинення реєстрації податкових накладних відповідачем вказано, що: «відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПКУ реєстрація ПН/РК зупинена. Платник податку, яким подано для реєстрації ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідає п.8 Критеріїв ризиковості платника податків. Пропонуємо надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН».
У відповідь ТОВ "ТАМБЕТ" були надані пояснення та скановані копії первинних документів на підтвердження господарської операції.
Так, вказана податкова накладна була складена в рамках наступних правовідносин.
ТОВ "ТАМБЕТ" укладено договір № 009 від 12.04.2018 р. на поставку какао порошка натурального та алканізованого з ТОВ «ГУДВІЛ-ІНВЕСТ».
02 червня 2020 р. ТОВ "ТАМБЕТ" виконало свої зобов'язання і здійснило поставку какао порошка натурального та алканізованого у кількості 75 та 200 кг відповідно, вартістю 20 059,50 гривень, про що свідчить ВН № РН-000023 від 02 червня 2020 р. та ТТН № РН-000023 від 02 червня 2020 р.
За фактом вказаної поставки була складена податкова накладна № 02 від 02 червня 2020 р., реєстрація якої була зупинена.
02 червня 2020 р. ТОВ «ІНВЕРТ» повністю розрахувалось за поставлений товар, про що свідчать виписки по рахунку від 02 червня 2020 р.
Реалізований ТОВ "ТАМБЕТ" товар був придбаний ним в рамках взаємовідносин з ФОП ОСОБА_1 (договір поставки № 27122019 від 27.12.2019 р.; ВН № 17 від 27.12.2019 р., ТТН № 17 від 27.12.2019 р.) та ТОВ «ТОРГОВА КОМПАНІЯ «АЛЕС» (договір поставки № 04052020 від 04.05.2020 р., видаткова накладна № 149 від 04.05.2020 р.).
У відповідь комісією ДПС прийнято рішення № 1743904/35673047 від 16.07.2020 р. про відмову в реєстрації податкової накладної № 2 від 02.06.2020 р. в Єдиному реєстрі податкових накладних з підстав ненадання платником податків копій документів, а саме:
первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні та зазначено (документи, які не надано необхідно підкреслити).
Додаткові відомості: складські документи (інвентаризаційні описи).
Позивач оскаржив вказане рішення в адміністративному порядку, однак рішенням за № 30657/35673047/2 було відмовлено у задоволенні скарги.
Не погодившись з відмовою відповідача в реєстрації спірних податкових накладних, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Суд зазначає, що відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Податковий кодекс України).
Відповідно до підпункту 16.1.2, 16.1.3 пункт 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Відповідно до підпункту "а" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.
Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається згідно з приписами норми пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (пункт 188.1 статті 188 Податкового кодексу України).
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.
Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.
Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.
Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.
При цьому, порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.
Відповідно до пункту 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1246 від 29.12.2010 (далі - Порядок № 1246), податкова накладна є електронним документом, який складається платником податку на додану вартість (далі платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.
Згідно з пунктом 12 зазначеного вище Порядку № 1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.
Відповідно до пункту 13 Порядку № 1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).
У відповідності до приписів, наведених у пункті 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, згідно яких реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінету Міністрів України.
11.12.2019 року постановою Кабінету Міністрів України № 1165 "Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних", затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; Порядок роботи комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації; Порядок розгляду скарг на рішення комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації (далі - Порядок №1165).
Як вбачається з вищевикладеного, реєстрація спірних податкових накладних зупинена із посиланням виключно на п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку на додану вартість.
Згідно додатку №1 до Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в ЄРПН затверджено критерії ризиковості платника податку на додану вартість, а саме :
1. Платника податку на додану вартість (далі - платник податку) зареєстровано (перереєстровано) на підставі недійсних (втрачених, загублених) та підроблених документів згідно з інформацією, наявною в контролюючих органах.
2. Платника податку зареєстровано (перереєстровано) в органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління неіснуючим, померлим, безвісти зниклим особам згідно з інформацією, наявною в контролюючих органах.
3. Платника податку зареєстровано (перереєстровано) в органах державної реєстрації фізичними особами, що не мали наміру провадити фінансово-господарської діяльності або здійснювати повноваження, згідно з інформацією, наданою такими особами.
4. Платника податку зареєстровано (перереєстровано) та ним проваджено фінансово-господарську діяльність без відома і згоди його засновників і призначених у законному порядку керівників згідно з інформацією, наданою такими засновниками та/або керівниками.
5. Платник податку - юридична особа не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах Казначейства (крім бюджетних установ).
6. Платником податку не подано контролюючому органу податкової звітності з податку на додану вартість за два останніх звітних (податкових) періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України.
7. Платником податку на прибуток підприємств не подано контролюючому органу фінансової звітності за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України.
8. У контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування.
Наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 року №520 затверджено Порядок прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Слід зазначити, що відповідно до пункту 11 Порядку № 520 Комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі в разі:
- ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі;
- та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку;
- та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що рішення комісії контролюючого органу повинно містити чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної.
Позивач, одержавши квитанції про зупинення реєстрації податкових накладних, у межах строку, встановленого законодавством, направив до контролюючого органу пояснення та копії документів на підтвердження реальності здійснення господарських операцій, зазначених у податкових накладних, реєстрація яких зупинена.
Проте, комісія регіонального рівня - Комісія ГУ ДПС у Запорізькій області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, розглянувши ці документи, прийняла оскаржувані рішення про відмову у реєстрації податкових накладних.
При цьому, як вбачається зі змісту вказаних рішень, підставою для відмови податковим органом позивачу у реєстрації податкових накладних є ненадання платником податку копій не вказаних первинних документів. При цьому в графі «Додаткова інформація»:
- Щодо податкової накладної № 1 від 01.06.2020 р. зазначено: складські документи (інвентаризаційні описи);
- Щодо податкової накладної № 2 від 02.06.2020 р. зазначено: складські документи (інвентаризаційні описи).
У відповідь слід зазначити, що інвентаризаційний опис складається за результатами інвентаризації.
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов'язані проводити інвентаризацію активів і зобов'язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка.
При цьому об'єкти і періодичність проведення інвентаризації визначаються власником (керівником) підприємства, крім випадків, коли її проведення є обов'язковим згідно із законодавством.
Випадки обов'язкового проведення інвентаризації передбачено в п. 12 Порядку подання фінансової звітності, затвердженого постановою КМУ від 28.02.2000 № 419, до яких належить, зокрема, проведення інвентаризації активів та зобов'язань перед складанням річної фінансової звітності підприємства.
У інших випадках обсяги, періодичність та строки проведення інвентаризації визначаються власником або керівником підприємства.
Тобто, законодавство не встановлює обов'язок проводити інвентаризацію запасів по кожному випадку оприбуткування чи відвантаження товарів, і вона Позивачем не проводилась.
В будь-якому випадку, саме лише зазначення про відсутність документів не є достатньою підставою для відмови в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, оскільки контролюючим органом повинно бути зазначено об'єктивні обставини, які перешкоджають реєстрації податкової накладної з урахуванням відсутності таких документів, при цьому, обов'язково повинна бути надана оцінка тим документам, що фактично подано платником податку.
В даному випадку, відповідачами ґрунтовних недоліків щодо поданих позивачем документів не встановлено та не вказано у відповідному рішенні.
Також, з документів, які надавались контролюючому органу, було можливо встановити підстави для складання та направлення на реєстрацію спірних накладних.
При цьому, слід зазначити, що всі сумніви та протиріччя контролюючого органу щодо дотримання позивачем вимог податкового законодавства України під час здійснення господарської діяльності повинні досліджуватися шляхом проведення перевірок такого платника податків, за умови наявності підстав для її проведення визначених Податковим кодексом України , а не шляхом блокування реєстрації податкових накладних.
Оскільки документи, надані Позивачем, повною мірою підтверджують господарські операції та податкові накладні оформлені відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, а саме: складені платником податку на додану вартість та містять усі обов'язкові реквізити, вважаю, що відсутні підстави для відмови у реєстрації податкових накладних.
При цьому, відповідно до пунктів 19, 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246 (далі Порядок №1246) податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій:
прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування;
набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення);
неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.
У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду (пункт 20 Порядку №1246).
Відтак, оскільки рішення комісії про відмову у реєстрації податкової накладної підлягає скасуванню, відповідно пунктів 19-20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою КМУ від 29.12.2010 №1246, слід прийти до висновку про наявність підстав для зобов'язання ДПС.
Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем,суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовній вимоги підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За таких обставин, судовий збір сплачений позивачем в розмірі 4204,00 грн. стягується, відповідно до статті 139 КАС України, на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, яким прийнято протиправні рішення про відмову в реєстрації спірних податкових накладних, а саме - ГУ ДПС у Запорізькій області.
Разом з цим, 05.11.2020 до суду від представника позивача надійшла заява про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу.
У зазначеній заяві позивач просить суд стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів понесені позивачем судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.
Частиною 1 ст.132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (ч.3 ст. 132 КАС України).
Частинами 1 та 2 ст.16 КАС України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до вимог ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Судом встановлено, що Позивач з метою отримання правничої допомоги по даній справі, звернувся в Адвокатське об'єднання «Коляда Котелевський», з яким був укладений договір про надання правничих послуг від 09 вересня 2020 р. (далі - Договір).
Предметом Договору, як вбачається зі змісту п. 1.1, 1.2. Договору, є надання правничої допомоги у вигляді правничих послуг щодо скасування рішень комісії ДПС, яка приймає рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 1 від 01.06.2020 р. та № 2 від 02.06.2020 р., а також зобов'язання Державної податкової служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних складені Клієнтом податкові накладні № 1 від 01.06.2020 р. та № 2 від 02.06.2020 р. за датою її подання до реєстрації.
Відповідно до п. 1.5. Договору, від імені Адвокатського об'єднання правничі послуги Клієнту буде безпосередньо надавати адвокат цього об'єднання - Котелевський Костянтин Володимирович, що має усі без виключення і обмежень повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені Клієнта, його процесуальні права та обов'язки, підписує усі документи від імені та в інтересах Клієнта.
Відповідно до п. 6.1. Договору, за послуги, передбачені п. 1.2 цього Договору Клієнт сплачує Адвокатському об'єднанню винагороду (гонорар) розмір якої визначається виходячи з кількості витраченого часу з розрахунку 1250 гривень за одну годину часу, що витрачений для надання правничої допомоги.
Суду наданий акт виконаних робіт (наданих послуг) від 30.10.2020 р. за договором від 09.09.2020 р., в якому сторонами погоджений час та перелік виконаних робіт: надання консультації - 46 хв., підготовка та подача позовної заяви - 3 години 36 хвилин, підготовка та подача відповіді на відзив - 2 години 02 хвилин. Всього - 6 годин 24 хвилин на суму 8000 грн. (1250 грн. за годину).
На підтвердження оплати вказаних послуг у повному обсязі надане платіжне доручення № 12 від 10 вересня 2020 р.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» № 5076-VI від 05.07.2012 (далі - Закон) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору;
Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону визначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону, видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
В межах розгляду даної справи представником позивача були надані такі види правничої допомоги як консультація, складання процесуальних документів.
В даному випадку, згідно акту виконаних робіт представник позивача не включав будь-яких зайвих витрат у справі. Надані послуг, як за часом так і вартістю, на думку суду, цілком є співмірними із заявленими вимогами.
Отже, вимоги позивача щодо відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 8 000,00 грн. підлягають стягненню також за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області.
Керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАМБЕТ» до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Запорізькій області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправними і скасувати рішення про реєстрацію або відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних: № 1743912/35673047 від 16.07.2020 р. про відмову в реєстрації податкової накладної № 1 від 01.06.2020 р.; № 1743904/35673047 від 16.07.2020 р. про відмову в реєстрації податкової накладної № 2 від 02.06.2020 р.
Зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних складені Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАМБЕТ» податкові накладні: № 1 від 01.06.2020 та № 2 від 02.06.2020.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАМБЕТ» судовий збір в розмірі 4204,00 грн. (чотири тисячі двісті чотири гривні 00 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн. (вісім тисяч гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Судове рішення у повному обсязі складено та підписано 06.11.2020 року.
Суддя М.С. Лазаренко