06 листопада 2020 року Справа № 280/4298/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Максименко Л.Я., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Департаменту захисту довкілля Запорізької обласної державної адміністрації (69107, Запорізька область, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 164, код ЄДРПОУ 43847544), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Запорізька обласна державна адміністрація (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 164, код ЄДРПОУ 00022504) про стягнення вихідної допомоги при звільненні,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся із позовною заявою до Департаменту екології та природних ресурсів Запорізької обласної державної адміністрації (далі - відповідач 1), Департаменту агропромислового розвитку та захисту довкілля Запорізької обласної державної адміністрації (далі - відповідач 2), в якому позивач просив суд стягнути з Департаменту екології та природних ресурсів Запорізької обласної державної адміністрації, а у випадку його ліквідації станом на момент ухвалення рішення суду, то стягнути з Департаменту агропромислового розвитку та захисту довкілля Запорізької обласної державної адміністрації на його користь вихідну допомогу при звільненні відповідно до ст. 44 Кодексу законів про працю України у розмірі середнього місячного заробітку у сумі 17625,72 грн.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що позивача 30.01.2020 звільнено з посади головного спеціаліста відділу оцінки впливу довкілля та моніторингу Департаменту екології та природних ресурсів Запорізької обласної державної адміністрації, у зв'язку з ліквідацією державного органу - Департаменту екології та природних ресурсів Запорізької обласної державної адміністрації. На порушення норм Кодексу законів про працю України, позивачу при звільненні не виплачено вихідну допомогу. Обов'язок роботодавця виплатити звільненому працівнику вихідну допомогу обґрунтовує з посиланням на норми ст. 44 Кодексу законів про працю України. Просить задовольнити заявлені позовні вимоги.
Ухвалою суду від 06.07.2020 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху. Позивачу надано строк на усунення недоліків позовної заяви.протягом 10 днів від дня одержання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.
У встановлений строк позивач до суду подав уточнену позовну заяву, в якій відповідачем визначено Департамент екології та природних ресурсів Запорізької обласної державної адміністрації, у зв'язку з чим, позовна заява ОСОБА_1 приведена у відповідність вимогам КАС України.
Увалою суду від 03.08.2020 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання на 07.09.2020.
Протокольною ухвалою суду від 07.09.2020 судом здійснено заміну відповідача на належного, а саме Департамент екології та природних ресурсів Запорізької обласної державної адміністрації на Департамент агропромислового розвитку та захисту довкілля Запорізької обласної державної адміністрації. Також, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимогна предмет спору на стороні відповідача - Запорізьку обласну державну адміністрацію. У зв'язку із заміною відповідача та залученням третьої особи відкладено підготовче засідання на 28.09.2020.
Протокольною ухвалою суду від 28.09.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 15.10.2020.
У судовому засіданні 15.10.2020 здійснено заміну відповідача Департамент агропромислового розвитку та захисту довкілля Запорізької обласної державної адміністрації на належного - Департамент захисту довкілля Запорізької обласної державної адміністрації. У зв'язку із заміною відповідача розгляд справи відкладено на 02.11.2020.
Департамент захисту довкілля Запорізької обласної державної адміністрації у відзиві від 28.10.2020 вх. № 51719 посилається на те, що Департамент, як юридична особа публічного права створений лише 01.10.2020, а тому на момент виникнення спірних правовідносин його ще не уснівало. Вказує, що згідно Положення про Департамент захисту довкілля Запорізької обласної державної адміністрації останній не є правонаступником будь-якого структурного підрозділу Запорізької обласної державної адміністрації. Відтак, покладання на Департамент обов'язку виплати вихідної допомоги співробітнику, який ніколи в ньому не працював, буде порушенням вимог Бюджетного кодексу України. По суті спірних відносин зазначає, що на правовідносини пов'язані із проходженням позивачем публічної служби розповсюджується в першу чергу дія Закону України "Про державну службу", а не Кодексу законів про працю України. Так, відповідно до вимог п.1-1 ч.1 ст.87 Закону України "Про державну службу", підставою для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є, зокрема, ліквідація державного органу. Однак, відповідно до редакції ст.87 Закону України "Про державну службу", що діяв на момент звільнення позивача не було передбачено виплати вихідної допомоги у розмірі середньої місячної заробітної плати у разі звільнення державного службовця у зв'язку з ліквідацією державного органу. Натомість, вихідна допомога у розмірі середньої заробітної плати виплачується державному службовцю у разі його звільнення тільки з підстав звільнення, передбачених п.1 ч.1 ст.87 Закону України "Про державну службу" - скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу. На підставі викладеного, просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Третя особа письмові пояснення по суті спору не надала.
Позивачем 02.11.2020 подано клопотання вх. № 52279 про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Представник відповідача у судове засідання 02.11.2020 не з'явився, причини неявки суду не відомі. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Третя особа не скористалась правом взяти участь у судовому розгляді справи.
Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін в порядку письмового провадження.
На підставі приписів ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Згідно з п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
Наказом Департаменту екології та природних ресурсів Запорізької обласної державної адміністрації №28-к від 30.01.2020 ОСОБА_1 звільнено з посади головного спеціаліста відділу оцінки впливу довкілля та моніторингу управління дозвільної діяльності, оцінки впливу на довкілля та моніторингу Департаменту екології та природних ресурсів Запорізької обласної державної адміністрації, у зв'язку з ліквідацією державного органу - Департаменту екології та природних ресурсів Запорізької обласної державної адміністрації (арк.справи 13).
Посилаючись на невиплату вихідної допомоги при звільнені, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
01 травня 2016 року набув чинності Закон України від 10 грудня 2015 року «Про державну службу» №889-VIII (далі - Закон №889-VIII), який визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.
Згідно частини першої статті 1 вказаного Закону державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави.
Відповідно до частин другої, третьої статті 5 Закону № 889-VIII відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.
Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
Отже, приписи Закону № 889-VIII передбачають можливість поширення на службові відносини трудового законодавства.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 17 лютого 2015 року у справі №21-8а15, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Так, підстави для припинення державної служби визначені у статті 83 Закону №889-VIII, відповідно до пункту 4 частини першої якої державна служба припиняється за ініціативою суб'єкта призначення (статті 87, 87-1 цього Закону).
Згідно п. 1-1 частини першої ст. 87 Закону № 889-VIII підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є ліквідація державного органу.
Відповідно до ч. 4 ст. 87 Закону 889-VIII (у редакції, чинній на час винесення наказу про звільнення позивача) передбачено, що у разі звільнення з державної служби на підставі пункту 1 частини першої цієї статті державному службовцю виплачується вихідна допомога у розмірі середньої місячної заробітної плати.
Таким чином, Законом № 889-VIII (у редакції, чинній на час винесення наказу про звільнення позивача) не було передбачено виплати вихідної допомоги у розмірі середньої місячної заробітної плати у разі звільнення з державної служби на підставі пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону 889-VIII .
Судом встановлено, що Наказом Департаменту екології та природних ресурсів Запорізької обласної державної адміністрації №28-к від 30.01.2020 ОСОБА_1 звільнено з посади головного спеціаліста відділу оцінки впливу довкілля та моніторингу управління дозвільної діяльності, оцінки впливу на довкілля та моніторингу Департаменту екології та природних ресурсів Запорізької обласної державної адміністрації, у зв'язку з ліквідацією державного органу - Департаменту екології та природних ресурсів Запорізької обласної державної адміністрації на підставі п.1-1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу» та п.1 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Згідно з ч. 4 ст. 40 КЗпП України, особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус.
Статтею 44 КЗпП України встановлено, що при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.
Таким чином, пункт 1 частини першої статті 40 КЗпП України, на підставі якого позивача було звільнено із займаної посади, гарантує працівнику право на отримання вихідної допомоги у розмірі не менше середнього місячного заробітку відповідно до частини першої статті 44 Кодексу законів про працю України, тоді як частина четверта статті 40 цього ж Кодексу не встановлює особливостей застосування положень статті 44 КЗпП України до звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 40 даного Кодексу.
Частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Як випливає з практики ЄСПЛ, поняття "якість закону" означає, що національне законодавство повинне бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на їх конвенційні права (рішення ЄСПЛ від 24 квітня 2008 року у справі "C. Дж. та інші проти Болгарії", заява № 1365/07, пункт 39, від 9 січня 2013 року у справі "Олександр Волков проти України", заява № 21722/11, пункт 170).
Відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У справі "Суханов та Ільченко проти України" ЄСПЛ зазначив, що за певних обставин "законне сподівання" на отримання "активу" також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "законне сподівання", якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя (заява № 68385/10 п. 35 та № 71378/10).
У справі «Рисовський проти України» Європейський Суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу належного урядування. Цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок … і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Таким чином, оскільки приймаючи наказ від 30 січня 2020 року №28-к про звільнення позивача з посади, державний орган самостійно визначився та застосував пункт 1 статті 40 КЗпП України, звільнення на підставі якого гарантує працівнику право на отримання вихідної допомоги у розмірі не менше середнього місячного заробітку відповідно до частини першої статті 44 КЗпП України. Відтак, суд вважає, що позивач мав законні сподівання на отримання вихідної допомоги у розмірі не менше середнього місячного заробітку відповідно до частини першої статті 44 КЗпП України.
Розмір середнього місячного заробітку позивача підтверджується довідкою Департаменту екології та природних ресурсів Запорізької обласної державної адміністрації від 31.01.2020 № 11 та складає 17625,72 грн. (арк.справи 17).
Отже, вимоги позивача про стягнення вихідної допомоги є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо органу, який має здійснити виплату позивачу вихідної допомоги слід зазначити наступне.
При визначенні процесуального правонаступництва слід виходити з того, хто є правонаступником у спірних правовідносинах, та враховувати, що якщо під час розгляду адміністративної справи буде встановлено, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржуються, припинили свою діяльність, то в такому випадку суду необхідно залучити до участі у справі їх правонаступників. У випадку ж відсутності правонаступників, необхідно залучити до участі у справі орган, до компетенції якого належить вирішення питання про усунення порушень прав, свобод чи інтересів позивача. У разі зменшення обсягу компетенції суб'єкта владних повноважень, не пов'язаного з припиненням його діяльності, до участі у справі як другий відповідач судом залучається інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого передані або належать функції чи повноваження щодо вирішення питання про відновлення порушених прав, свобод чи інтересів позивача.
Публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов'язків одного суб'єкта права іншому. При цьому обов'язок по відновленню порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід про перехід обов'язку відновлення порушених прав до правонаступника відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів.
У спорах, які виникають з публічних правовідносин, де оскаржуються рішення (дії, бездіяльність) державного органу, пов'язані зі здійсненням функції від імені держави, стороною є сама держава в особі того чи іншого уповноваженого органу. Функції держави, які реалізовувались ліквідованим органом, не можуть бути припинені і підлягають передачі іншим державним органам, за виключенням того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій взагалі.
При цьому, державні органи, хоча і є юридичними особами, але норми Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) про перетворення юридичних осіб не можуть бути підставою для вирішення питання про правонаступництво для органів державної влади, оскільки ЦК України передбачає перехід при правонаступництві об'єктів цивільних та майнових прав, а в адміністративному праві мова йде про перехід специфічних, владних прав. Норма ж про те, що ліквідація юридичної особи не тягне за собою переходу прав та обов'язків у порядку правонаступності, стосовно державних органів не може діяти, оскільки ліквідація органу публічної влади обов'язково повинна тягнути за собою перехід його прав та обов'язків у порядку правонаступництва іншому органу.
Згідно пункту 51 рішення Європейського суду з прав людини від 13.01.2011 у справі «Чуйкіна проти України» (Заява № 28924/04) Суд встановив, що ліквідація державної установи без правонаступництва не може звільнити державу від необхідності виконання рішення щодо ліквідованого органу. Суд також зазначив, що «інший висновок дозволить державі використовувати такий підхід, щоб уникати сплати боргів своїх органів, особливо беручи до уваги те, що потреби, які змінюються, змушують державу часто змінювати свою організаційну структуру, включаючи формування нових органів та ліквідацію старих».
Відповідно до статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Так, судом встановлено, що відповідно до п. 5 розпорядження голови Запорізької обласної державної адміністрації № 588 від 28.11.2019 «Про зміну штатної чисельності структурних підрозділів обласної державної адміністрації» вирішено припинити шляхом ліквідації з 01.02.2020 діяльність Департаменту екології та природних ресурсів Запорізької обласної державної адміністрації, функції якого передаються до Департаменту агропромислового розвитку та захисту довкілля Запорізької обласної державної адміністрації.
Також, вказаним пунктом розпорядження встановлено, що права та обов'язки ліквідованого Департаменту екології та природних ресурсів облдержадміністрації зберігаються за Департаментом агропромислового розвитку та захисту довкілля Запорізької обласної державної адміністрації.
У зв'язку із чим, після виключення 01.09.2020 із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Департаменту екології та природних ресурсів облдержадміністрації судом здійснено заміну відповідача на належного - Департамент агропромислового розвитку та захисту довкілля Запорізької обласної державної адміністрації.
Згодом, розпорядженням голови Запорізької обласної державної адміністрації від 18.09.2020 № 402 «Про зміну штатної чисельності структурних підрозділів обласної державної адміністрації» утворено з 01.10.2020 Департамент захисту довкілля Запорізької обласної державної адміністрації. Пунктом 3 вказаного розпорядження визначений основний перелік функцій, що має здійснюватись новоутвореним Департаментом.
При цьому, п.2 розпорядження передбачено перейменувати з 01.10.2020 Департамент агропромислового розвитку та захисту довкілля Запорізької обласної державної адміністрації на Департамент агропромислового розвитку Запорізької обласної державної адміністрації. Пунктом 2 розпорядження також закріплено перелік основних функцій перейменованого Департаменту.
Аналіз положень вказаного розпорядження дає підстави суду дійти висновку про те, що функції ліквідованого Департаменту екології та природних ресурсів Запорізької обласної державної адміністрації спочатку перейшли до Департаменту агропромислового розвитку та захисту довкілля Запорізької обласної державної адміністрації, а згодом до новоствореного Департамент захисту довкілля Запорізької обласної державної адміністрації.
Оскільки держава, в особі Запорізької обласної державної адміністрації, не відмовилась від функцій ліквідованого Департаменту екології та природних ресурсів Запорізької обласної державної адміністрації, а передавала їх від одного департаменту до іншого, суд дійшов висновку, що саме Департамент захисту довкілля Запорізької обласної державної адміністрації, який наразі виконує функції ліквідованого органу, має відповідати за вимогами позивача.
Посилання відповідача у відзиві на роз'яснення, викладені у Листі Національного агентства України з питань державної служби від 26.12.2019 за №9838/13-19 суд до уваги не приймає, бо вони мають рекомендаційний характер.
Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст. 77 КАС України).
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
У зв'язку з тим, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.1 ч. 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", питання щодо розподілу судових витрат в порядку ст. 139 КАС України судом не вирішується.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9, 77, 132, 143, 243-246 КАС України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Департаменту захисту довкілля Запорізької обласної державної адміністрації (69107, Запорізька область, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 164, код ЄДРПОУ 43847544), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Запорізька обласна державна адміністрація (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 164, код ЄДРПОУ 00022504) про стягнення вихідної допомоги при звільненні, - задовольнити повністю.
Стягнути з Департаменту захисту довкілля Запорізької обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу при звільненні відповідно до ст. 44 Кодексу законів про працю України у розмірі середнього місячного заробітку у сумі 17625,72 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 06.11.2020
Суддя Л.Я. Максименко