09 листопада 2020 року м. Житомир справа № 240/14564/20
категорія 112030100
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Романченка Є.Ю.,
розглянувши у письмовому провадженні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про зупинення провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
Позивач звернувся до суду з даним позовом, у якому просить визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо виплати з 01.01.2018 пенсії в розмірі 70% основного розміру пенсії замість встановлених раніше 90% та зобов'язати нарахувати та проводити виплату пенсії з 01.01.2018 в повному обсязі, з урахуванням основного розміру пенсії 90% від відповідних сум грошового забезпечення, як було встановлено раніше під час призначення пенсії.
Ухвалою суду вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні). Ухвалу суду направлено учасникам справи.
Відповідачем направлено до суду клопотання про зупинення у справі №240/14564/20. За змістом указаного клопотання відповідач просить зупинити провадження в справі на підставі п. 5 ч. 2 ст. 236 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки на розгляді Великої Палати Верховного Суду перебуває справа №510/1286/16-а за позовом до управління ПФУ про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, предметом розгляду якої є, зокрема, питання фактичного встановлення строкових меж триваючого правопорушення у сфері реалізації соціальних прав та застосування процесуальних строків для звернення до суду за захистом цих прав.
Суд, вивчивши мотиви представника відповідача щодо зупинення провадження в справі, з урахуванням матеріалів справи, за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними ст.ст. 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшов наступного висновку.
Підстави для зупинення провадження у справі передбачені статтею 236 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначеною статтею визначено випадки обов'язкового зупинення провадження у справі та випадки, коли суд має право та може зупинити провадження у справі, а також строки зупинення провадження у справі.
Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України, суд має право зупинити провадження у справі в разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції.
Судом установлено, що ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року прийнято до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справу №510/1286/16-а за позовом ОСОБА_2 до Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області (яке є правонаступником управління Пенсійного фонду України у Ренійському районі Одеської області) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Зі змісту ухвали Верховного Суд з'ясовано, що предметом спору у вказаній справі є наявність підстав щодо врахування для обчислення пенсії сум індексації заробітної плати, матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премій до державних, професійних та ювілейних свят та інших виплат.
При цьому передача справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду зумовлена, на переконання Колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, винятковою проблемою у необхідності формування відповідних правових позицій, внаслідок надання відповіді на такі питання:
1. Чи можуть судами застосовуватися у спорах стосовно соціального захисту (для обмеження розміру належних особі сум соціальних виплат) шестимісячні строки звернення до суду, встановлені процесуальним законом - КАС України (стаття 99 в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року, та стаття 122 в чинній редакції), якщо предметом спору є неотримання особою регулярних (щомісячних тощо) соціальних виплат, які суб'єкт владних повноважень з власної вини не виплачував фізичній особі або виплачував у неповному розмірі?
2. Чи можуть суди застосовувати строки звернення до суду, встановлені процесуальним законом - КАС України (стаття 99 в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року, та стаття 122 в чинній редакції), для фактичного встановлення строкових меж (може граничним меж) триваючого правопорушення у сфері реалізації соціальних прав та відповідно цим строком обмежувати доступ особи до суду?
3. Чи може бути факт нездійснення перевірки особою, якій державою призначено пенсію або інші постійні соціальні виплати, правильності нарахування уповноваженими суб'єктами владних повноважень конкретних сум таких виплат або невчасне звернення з відповідним позовом до адміністративного суду підставою для судового захисту її прав лише у межах останніх шести місяців, що передують даті звернення до суду?
4. Чи можуть суди не застосовувати відповідний процесуальний строк, а відповідно до частини шостої статті 7 КАС України використовувати як аналогію закону до всіх зазначених вище спорів положення частини другої статті 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та статей 51, 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», в яких міститься норма, згідно з якою нараховані (первинно встановлені за відповідною заявою фізичної особи) суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком?.
У свою чергу, предметом спору в даній справі є правомірність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо перерахунку позивачу пенсії, призначеної відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-XII, у зв'язку із прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» відповідно до статті 63 указаного Закону на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», у частині зміни відсоткової складової грошового забезпечення, що враховується при перерахунку пенсії з 01.01.2018.
Суд зауважує, що клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про зупинення не містить доводів на його обґрунтування в частині зупинення провадження до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №510/1286/18, а також у ньому відсутні обставин, які свідчать про неможливість постановлення рішення у даній справі до розгляду касаційним судом справи №510/1286/18.
З огляду на викладене, суд вважає, що спір у даній справі може бути вирішено незалежно від розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 510/1286/16-а.
Відтак, суд відмовляє Головному управлінню Пенсійного фонду України в Житомирській області у задоволенні клопотання про зупинення провадження в даній справі на підставі п. 5 ч. 2 ст. 236 КАС України.
Керуючись статтями 236, 243, 248, 250, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
У задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження в справі відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України, та окремо не оскаржується, заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.
Суддя Є.Ю. Романченко