06 листопада 2020 року м. Житомир
справа № 240/11900/20
категорія 106030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Горовенко А.В.,
розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул. Мала Бердичівська, 23, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства внутрішніх справ України від 24.06.2020 про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності 2 групи з 21.12.2018 внаслідок захворювань, пов'язаних з проходженням служби в органах внутрішніх справ, оформлене висновком Міністерства внутрішніх справ України від 24.06.2020;
- зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України прийняти рішення про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності 2 групи, внаслідок захворювань, пов'язаних з проходженням служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, а саме 21.12.2018, відповідно до Закону України "Про міліцію" від 20 грудня 990 року №565-ХІІ і Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850, з урахуванням проведених виплат, та виплатити зазначену грошову допомогу.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що йому з 13.10.1999 встановлено 15% втрати працездатності внаслідок захворювання пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ. 04.02.2019 Житомирською обласною медико-соціальною експертною комісією №2 з 21.12.2018 встановлено 2 групу інвалідності, внаслідок захворювання пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ. Згідно з висновком управління Міністерства внутрішніх справи України в Житомирській області від 27.03.2019 про призначення одноразової грошової допомоги, призначено одноразову грошову допомогу у розмірі 383510,00 грн. Департаментом фінансово-облікової політики МВС України у проведенні виплати відмовлено з посиланням на п.4 Постанови Кабінету Міністрів України №850 від 21 жовтня 2015 року з тих підстав, що вищу групу інвалідності встановлено понад дворічний термін з дня первинного встановлення відсотку втрати працездатності.
Для захисту права на виплату одноразової грошової допомоги, позивач звернувся до суду. Відповідно до рішення суду від 21.10.2019 у справі №240/9211/19 зобов'язано Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути та прийняти рішення по заяві щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги. На виконання вказаного рішення відповідач відмовив у призначенні одноразової грошової допомоги про що затверджено відповідний висновок на підставі п.4 Постанови Кабінету Міністрів України №850, позивач вважає вказану відмову протиправною.
Зазначає, що Законом України "Про міліцію" не встановлено обмежень щодо виплати одноразової грошової допомоги, які передбачені п. 4 Порядку № 850, на який посилається відповідач у відмові.
Також вказує, що норми Порядку №850 не позбавляють його права на отримання одноразової грошової допомоги, а тільки встановлюють обмеження у розмірі проведення виплати нарахованої суми грошової допомоги в залежності від часу повторного встановлення інвалідності із втратою працездатності після первинного встановлення втрати працездатності.
Згідно з ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 31 липня 2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи в порядку ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Ухвала суду про відкриття провадження була направлена учасникам справи за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, вказана ухвала отримана відповідачем 07.08.2020, про що свідчить підпис уповноваженої особи відповідача у поштовому повідомленні про вручення поштового відправлення.
Відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), зазначений в ухвалі про відкриття провадження у справі надіслав до суду відзив на позовну заяву (за вх.№31489/20), у якому просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю.
В обґрунтування відзиву на позовну заяву посилається на положення п.п. 2, 4 Порядку №850 та зазначає, що єдиними юридичними фактами, з якими чинне законодавство пов"язує виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є первинне встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності.
Також вважає безпідставною вимогу позивача щодо призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги, оскільки вказана вимога є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
Згідно з ухвалою суду від 15.09.2020 у задоволенні клопотання відповідача про призначення справи до розгляду у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження, відмовлено.
Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.258 КАС України.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Суд, розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, зазначає наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ та відповідно до наказу управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області від 07.12.1999 №144 о/с був звільнений за п."а" ст.65 (за віком) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (а.с.11).
Відповідно до свідоцтва про хворобу, складеного військово-лікарською комісією УМВС України в Житомирській області від 13.10.1999 №431/227, позивачу встановлено, що отримані ним захворювання - ТАК, пов'язані з виконанням службових обов"язків (а.с.12-15).
01 серпня 2001 року, у зв'язку із встановленням ОСОБА_1 часткової втрати працездатності 15% ПАТ "HACK "ОРАНТА", виплачено позивачу страхове відшкодування з обов'язкового особистого страхування працівників Міністерства внутрішніх справ України в розмірі 690,00 грн., що не заперечується сторонами (а.с.16).
Відповідно до виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією до довідки Житомирської обласної МСЕК №2 серії 12 ААБ №100398 від 04.02.2019 при первинному огляді ОСОБА_1 встановлено 2 групу інвалідності, з 21.12.2018, внаслідок захворювання пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ (а.с.17).
12 березня 2019 року позивач звернувся до ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області із заявою про отримання одноразової грошової допомоги у зв"язку із встановленням 2 групи інвалідності, внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ (а.с.18).
Управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області 27.03.2019 складено висновок про призначення позивачу одноразової грошової допомоги у розмірі 383510,00 грн, який подано до Департаменту фінансово-облікової політики Міністерства внутрішніх справ України для затвердження (а.с.19).
Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області листом від 11.05.2019 №133лк/29/105/05-2019 повідомило позивача, що матеріали щодо призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги повернуто як такі, що не відповідають вимогам законодавства з посиланням на те, що з дати первинного огляду МСЕК до повторного огляду пройшло більше 2 років, що перевищує передбачений Порядком дворічний термін, а тому вказана невідповідність матеріалів вимогам Порядку унеможливлює прийняття рішення про призначення одноразової грошової допомоги (а.с.20).
Відповідно до рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 21.10.2019 у справі №240/9211/19, яке набрало законної сили 11.02.2020:
- визнано протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо повернення документів про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв'язку із встановленням з 21.12.2018 інвалідності 2 групи внаслідок захворювання, що пов'язане із проходженням служби в органах внутрішніх справ та травми, що пов'язана із виконанням службових обов'язків;
- зобов'язано Міністерство внутрішніх справ України розглянути документи про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням 2 групи інвалідності відповідно до статті 23 Закону України "Про міліцію" та в порядку, визначеному пунктом 9 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850 та прийняти відповідне рішення з врахуванням висновків суду у даній справі (а.с.23-28).
На виконання вказаного рішення суду від 21.10.2019, управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області повторно направлено до Департаменту фінансово-облікової політики Міністерства внутрішніх справ України висновок про призначення позивачу одноразової грошової допомоги у розмірі 383510,00 грн.
Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області листом від 16.07.2020 №606лк/29 повідомило позивача про те, що на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 21.10.2019 у справі №240/9211/19 відповідачем прийнято рішення про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги та затвердженні висновку (а.с.29).
Позивач, вважаючи рішення Міністерства внутрішніх справ України щодо відмови у призначенні йому одноразової грошової допомоги у зв"язку із встановленням 2 групи інвалідності протиправним, звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
На момент первинного огляду позивача та встановлення йому 15% втрати працездатності виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції та компенсація заподіяння шкоди його майну була врегульована статтею 23 Закону України "Про міліцію" від 20.12.1990 № 565-XII.
У подальшому, 12.03.2015, набрав чинності Закон України від 13.02.2015 № 208-VIII "Про внесення змін до статті 23 Закону України "Про міліцію" щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції".
Частиною шостою статті 23 Закону України "Про міліцію" (в редакції Закону України від 13.02.2015 №208-VIII) було передбачено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
21 жовтня 2015 року, відповідно до статті 23 Закону України "Про міліцію", Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №850, якою, зокрема, затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції.
Постанова набрала чинності з 10.11.2015 та є чинною.
Також суд ураховує, що 07.11.2015 набрав чинності Закон України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII.
Пунктом 5 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" Закон України "Про міліцію" визнано таким, що втратив чинність.
За змістом положень пункту 15 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб. Право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".
Аналіз наведених правових норм свідчить на користь висновку, що за позивачем зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про міліцію", зокрема частиною шостою статті 23 цього Закону в редакції, чинній з 12 березня 2015 року, і відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 р. N 850.
Згідно зі пп. 2 п. 3 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850 (надалі - Порядок № 850), грошова допомога призначається і виплачується у разі: установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.
Пунктом 7 Порядку №850 визначено, що працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).
До заяви додаються копії: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов'язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).
Відповідно до п.8 Порядку №850 керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції: витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу; витяг з особової справи про склад сім'ї загиблого (померлого) працівника міліції.
Пунктом 9 Порядку №850 встановлено, що МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.
Згідно зі п.14 Порядку №850 призначення і виплата грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність чи часткова втрата працездатності без установлення інвалідності працівника міліції за висновком комісії з розслідування нещасного випадку є наслідком: учинення ним злочину, адміністративного правопорушення або дисциплінарного проступку; учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, установленого судом); подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати грошової допомоги.
Слід зазначити, що вказані підстави є вичерпними і розширеному тлумаченню не підлягають.
Матеріали справи свідчать, що на виконання рішення суду в справі №240/9211/19, управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області в травні 2020 року направлено висновок та інші документи, перелік яких визначений Порядком №850, до Міністерства внутрішніх справ України для прийняття рішення відповідно до цього Порядку. Однак, 24 червня 2020 року Департаментом фінансово - облікової політики Міністерства внутрішніх справ України відмовлено в затвердженні вказаного висновку та в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 (а.с.30).
При цьому суд акцентує увагу на те, що ні лист управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області від 16.07.2020, ні відзив на адміністративний позов Міністерства внутрішніх справ України в даній справі не містить посилань відповідача на п. 14 Порядку №850.
Єдиною підставою відмови Міністерства внутрішніх справ України у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги є невідповідність матеріалів вимогам п.4 Порядку № 850, проте такої підстави пункт 14 Порядку № 850 не містить.
Суд зауважує, що відповідно до п.2 Порядку № 850 днем виникнення права на отримання грошової допомоги є у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.
Працівник міліції, а в разі його загибелі (смерті) - члени його сім'ї, батьки та утриманці можуть пред'явити Міністерства внутрішніх справ України вимоги щодо виплати грошової допомоги протягом трьох років з дня настання події, що дає право на отримання такої допомоги (п.13 Порядку № 850).
У свою чергу пунктом 4 Порядку №850 передбачено, що якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
Із аналізу зазначених положень слідує, що виникнення права особи на виплату одноразової допомоги пов'язується законодавцем безпосередньо із фактом встановлення йому інвалідності, тобто таке право виникає з дня встановлення інвалідності, зазначеного в довідці медико-соціальної експертної комісії, та може бути реалізоване особою протягом наступних трьох років від цієї дати.
Таким чином, днем виникнення у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому інвалідності 2 групи, є вказана у довідці до акта огляду медико-соціальною експертною комісією дата встановлення інвалідності, а саме - 21 грудня 2018 року та, відповідно, від цієї дати протягом трьох років за позивачем зберігається право на отримання цієї допомоги.
Водночас, зміст наведених положень Порядку № 850 свідчить на користь висновку, що пункт 4 Порядку №850 не позбавляє позивача права на отримання одноразової грошової допомоги, а лише встановлює обмеження щодо визначення розміру такої допомоги в залежності від часу повторного медичного огляду, в результаті якого встановлена вища група чи інша причина інвалідності або більший відсоток втрати працездатності. Вказана норма Порядку № 850 регулює лише порядок визначення розміру допомоги, проте не встановлює підстави для її призначення та виплати.
Також суд враховує, що Законом України "Про міліцію" не встановлено обмежень щодо виплати одноразової грошової допомоги, які передбачені пунктом 4 Порядку № 850.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За наведених обставин, суд вважає, що п.4 Порядку №850 не може слугувати підставою для позбавлення позивача права на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України "Про міліцію" та підставою для відмови у затвердженні висновку управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області про її призначення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 30 січня 2018 року №822/1579/17, від 13 лютого 2018 року №808/1866/16 та №806/845/16, від 01 серпня 2018 року у справі № 750/5060/17 та від 18 жовтня 2018 року у справі №369/13187/17.
Підсумовуючи наведене суд дійшов до висновку, що Міністерство внутрішніх справ України, відмовляючи ОСОБА_1 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, діяло не у межах і не у спосіб, визначений Порядком №850.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача призначити та виплати позивачу одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням йому 2 групи інвалідності, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
У пункті 70 рішення у справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості уникати виконання своїх обов'язків.
При розгляді справи "Кечко проти України", Європейський Суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, як що чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.
Окрім того, суд враховує, що статтею 13 "Право на ефективний засіб юридичного захисту" Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод установлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahalv. theUnitedKingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02)).
Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
З огляду на зазначене, а також ураховуючи встановлену судом протиправність дій Міністерства внутрішніх справ України та, з метою повного захисту прав позивача, суд, керуючись ч.2 ст.9 КАС України, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути висновок управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області від 15.05.2020 та додані до нього документи про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 та прийняти рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням 2 групи інвалідності з 21 грудня 2018 року внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №850 від 21 жовтня 2015 року, з урахуванням встановленого права на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних станом на 21 грудня 2018 року.
Підсумовуючи наведене, в даному випадку, втручання зумовлено досягненням правомірної цілі, оскільки зобов'язання Міністерства внутрішніх справ України повторно розглянути заяву та документи позивача про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням 2 групи інвалідності з 21 грудня 2018 року внаслідок захворювання пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ не відновить порушених прав позивача та в подальшому, у разі невиконання відповідачем судового рішення, спричинить чергове звернення до суду.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Відповідно до ч.5 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати з відповідача не стягуються.
Керуючись статтями 4, 6-9, 32, 77, 90, 139, 242-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд,-
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідн. номер НОМЕР_1 ) до Міністерства внутрішніх справ України (вул.Академіка Богомольця, 10, Мсп601, Центральна Частина Києва, Київ, 01601, код ЄДРПОУ 00032684) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства внутрішніх справ України від 24.06.2020 про відмову у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності 2 групи з 21.12.2018 внаслідок захворювань, пов'язаних з проходженням служби в органах внутрішніх справ, оформлене висновком Міністерства внутрішніх справ України від 24.06.2020.
Зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути висновок управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області від 15.05.2020 та додані до нього документи про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 та прийняти рішення про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням 2 групи інвалідності з 21 грудня 2018 року внаслідок захворювань, пов'язаних з проходженням служби в органах внутрішніх справ, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №850 від 21 жовтня 2015 року, з урахуванням встановленого права на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на 21 грудня 2018 року.
У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено в повному обсязі 06 листопада 2020 року.
Суддя А.В. Горовенко