21 жовтня 2020 року м. Житомир справа № 240/8228/20
категорія 109020100
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
судді Панкеєвої В.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання протиправним наказу, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправним наказ №6-4974/14-19СГ від 12.12.2019, яким йому відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, яка розташована на території Ружинського району, за межами населених пунктів Ягнятинської сільської ради, орієнтовною площею земельної ділянки 2,0 га, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства;
- зобов'язати відповідача повторно розглянути його заяву від 04.07.2019 щодо надання дозволу розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, яка розташована на території Ружинського району, за межами населених пунктів Ягнятинської сільської ради, орієнтовною площею земельної ділянки 2,0 га, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, за результатами якого прийняти рішення із врахуванням положень статті 123 Земельного кодексу України та у встановленій законодавством формі.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що має право на безоплатне отримання земельної ділянки із земель державної або комунальної власності у розмірі близько 2,0 га, про, що подав відповідну заяву до відповідача. Проте відповідач наказом відмовив йому у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою з наступних підстав: невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів затверджених у встановленому законом порядку.
Позивач вважає таку відмову протиправною, оскільки вона невмотивована, а саме відсутнє обґрунтування фактичної наявності підстав для відмови у наданні дозволу, передбачених ст.123 ЗК України, а тому просив позов задовольнити.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 26.06.2020 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідач у строк та в порядку, визначеному ст.152, ч.1 ст.261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) подав відзив на позовну заяву від 15.07.2020. В обґрунтування якого вказано, що позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки, аби не допустити порушення прав третіх осіб.
Зважаючи на незначну складність справи, суд вважає за необхідне розглянути її в порядку п.2 ч.1 ст.263 КАС України.
У відповідності до частини 4 статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з частиною 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Зі змісту наданих матеріалів судом встановлено, що позивач має статус учасника бойових дій серії УБД від 23.12.2015 (а.с.23).
Як встановлено з матеріалів справи і не заперечується сторонами, позивач звертався до відповідача із заявою про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. До заяви надавав копії паспорта, ідентифікаційного коду, посвідчення учасника бойових дій та викопіювання з кадастрової карти з позначкою земельної ділянки (а.с.6-7).
Наказом № 6-4974/14-19-СГ від 12.12.2019 позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розташованої на території Ружинського району, за межами населених пунктів Ягнятинської сільської ради, орієнтовною площею 2,0 га, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, за таких підстав: невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів затверджених у встановленому законом порядку (а.с.12).
Позивач вважає таке рішення відповідача протиправним, а тому звернувся із вказаним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.
Статтею 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Частиною 2 статті 22 ЗК України визначено, що до земель сільськогосподарського призначення належать, зокрема, сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).
При цьому п."а" ч.3 ст.22 ЗК України визначено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам.
Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначено Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №280/97-ВР).
Відповідно до статті 25 Закону № 280/97-ВР сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Статтею 59 Закону № 280/97-ВР встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймаються на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради.
Частиною 1 статті 3 ЗК України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини 3 статті 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
Частиною 1 та 2 статті 116 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Згідно з частиною 5 статті 116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
Повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування визначені статтею 122 ЗК України.
Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у власність врегульовано статтею 118 ЗК України.
Частиною 6 статті 118 ЗК України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Положеннями частини 7 статті 118 ЗК України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Аналіз вищевказаних норм дає підстави вважати, що для отримання земельної ділянки безоплатно у користування зацікавлена особа звертається до відповідних органів із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, за результатами розгляду якого компетентним органом приймається рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову в наданні такого дозволу, яка має бути вмотивованою.
Суд наголошує, що на етапі надання дозволу на розробку проекту, так і в той час, коли проект вже розроблений, земельна ділянка не має обтяжень, відповідно власник земельної ділянки має право розпоряджатись нею на власний розсуд, у тому числі і надавати дозвіл особам на розроблення проекту відведення, здійснювати інші розпорядчі дії з власною земельною ділянкою.
При цьому, перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.
З матеріалів справи вбачається, що наказом № 6-4974/14-19-СГ від 12.12.2019 ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розташованої на території Ружинського району, за межами населених пунктів Ягнятинської сільської ради, орієнтовною площею 2,0 га, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.
Підставами відмови в наказі відповідачем вказано: невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів затверджених у встановленому законом порядку (а.с.12).
Так згідно з абз.1 ч.3 ст. 123 Земельного кодексу України підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Таким чином, відповідач відмовляючи ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у наказі від 12.12.2019 № 6-4974/14-19-СГ фактично дублює норму Земельного кодексу України, що визначає вичерпний перелік підстав для такої відмови.
Відмова може бути визнана обґрунтованою лише тоді, коли компетентним суб'єктом владних повноважень встановлюється невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Разом з тим, жодна з наведених у наказі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області підстав не конкретизована та не обґрунтована, що дає підстави вважати таке рішення суб'єкта-владних повноважень протиправним.
Суд звертає увагу на те, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.
Визначені Конституцією та законами України вимоги до дій і рішень суб'єктів владних повноважень, які є важливими гарантіями дотримання прав особи, не були дотримані.
Прийняття юридично значущих рішень виключно на підставі закону, так само як і неухильне дотримання юридичної процедури їх прийняття є проявом принципу законності і має сутнісне значення для забезпечення прав особи, стосовно якої суб'єкт владних повноважень таке рішення приймає. Дотримання принципу законності є гарантією недопущення свавілля з боку органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, що є однією з передумов дотримання принципу верховенства права, який відповідно до ст.8 Конституції України визнається і діє в Україні.
Отже, контролюючий орган, дотримуючись принципів законності та належного врядування як суттєвих елементів принципу верховенства права, повинен був врахувати, що процедура прийняття наказу не може вважатись дотриманою лише за наявності факту застосування конкретної норми. У такому випадку відмова особі у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою не може вважатись обґрунтованою, а таке рішення законним.
З огляду на наведене, судом встановлено обґрунтовані підстави для визнання протиправним та скасування наказу №6-4974/14-19СГ від 12.12.2019, яким позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
Також, застосовуючи механізм захисту права та його ефективного відновлення, порушеного суб'єктом владних повноважень, керуючись повноваженнями, суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.07.2019 щодо надання дозволу розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, яка розташована на території Ружинського району, за межами населених пунктів Ягнятинської сільської ради, орієнтовною площею земельної ділянки 2,0 га, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, за результатами якого прийняти рішення із врахуванням положень статті 123 Земельного кодексу України та у встановленій законодавством формі.
Частиною 1 та 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на наведене, з урахуванням встановленого факту порушених прав позивача оскаржуваним рішенням, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .
Керуючись статтями 242-246,295 Кодексу адміністративного судочинства України,
вирішив:
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (вул.Довженка,45, м.Житомир, 10002, ЄДРПОУ 39790560) №6-4974/14-19СГ від 12.12.2019, яким відмовлено ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , інд. код НОМЕР_1 ) у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.07.2019 щодо надання дозволу розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, яка розташована на території Ружинського району, за межами населених пунктів Ягнятинської сільської ради, орієнтовною площею земельної ділянки 2,0 га, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, за результатами якого прийняти рішення із врахуванням положень статті 123 Земельного кодексу України та у встановленій законодавством формі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.А. Панкеєва