Україна
Донецький окружний адміністративний суд
26 жовтня 2020 р. Справа№200/4341/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Зеленова А.С.
за участю:
секретаря Гажитової О.Г.,
представника позивача Макєєва О.В.,
представника відповідача Ярової С.Е.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу №200/4341/20-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги та рішень про застосування штрафних санкцій від 06 березня 2020 року,
28 квітня 2020 року шляхом надсилання поштою позивач, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області, в якому просить суд:
- визнати протиправними та скасувати податкову вимогу №Ф-0004113306 від 28 лютого 2020 року на суму 185960,28грн та рішення про застосування штрафних санкцій від 06 березня 2020 року №0004123306 на суму 92 980,14грн.
В обґрунтування позову зазначає, що при проведенні документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 13 жовтня 2016 року по 28 січня 2019 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 13 жовтня 2016 року по 28 січня 2019 року було допущено ряд порушень, що тягне за собою протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки/том 1 а.с.2-17/.
Відповідач позовні вимоги не визнав з підстав наведених у відзиві, в якому зазначив, що у зв'язку з ненаданням до перевірки документів на запит про надання інформації та ії документального підтвердження, обсяг отриманих доходів визначався за відомостями про рух грошових коштів на банківських рахунках фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 :№ НОМЕР_1 відкритий у Краматорському філіалі АТКБ"ПРИВАТБАНК", м. Краматорськ МФО 335548, № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , відкритими в АТ «Сбербанк», МФО 320627 та інформації, отриманої на підставі листа прокуратури Донецької області (вх.№15132/10 від 04.10.2019) в рамках кримінального провадження 42017050000000902 від 02.11.2017.
У ході проведення документальної позапланової невиїзної перевірки встановлено, що фізичною особою-платником податків ОСОБА_1 у порушенні пп.16.1.2, пп.16.1.4 п.16.1 ст.16, абз. а) п.176.1 ст.176, п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України, занижена сума загального оподатковуваного доходу за період з 01.01.2017 по 28.01.2019 у сумі 7 500 595,28 грн., в тому числі: за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 у сумі 7 070 995,28 грн., за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 у сумі 429 600,00 грн. (не задекларований загальний оподатковуваний дохід, пов'язаний з господарською діяльністю) та занижена сума чистого оподатковуваного доходу за період з 01.01.2017 по 28.01.2019 у сумі 7 500 595,28 грн., в тому числі: за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 у сумі 7 070 995,28 грн., за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 у сумі 429 600,00 грн.
Заниження чистого оподатковуваного доходу за перевіряємий період призвело до заниження суми доходу, з урахуванням максимальної величини, на яку нараховується єдиний внесок за 2017 рік у сумі 498 750,00 грн., за 2018 рік на суму 429 600,00 грн., чим порушений пункт 1 частини 2 статті 6, пункт 2 частини 1 статті 7 Закону № 2464-VI.
Відповідач діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України, у зв'язку із чим просить суд відмовити у задоволенні позову /том 1 а.с.163-170/.
У відповіді на відзив та поясненнях позивач зазначає, що недотримання контролюючим органом вимог процедури проведення перевірки, зокрема, невручення позивачу копії наказу про проведення перевірки, що свідчить про її незаконність та нівелює правові наслідки такої перевірки, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню/том 2 а.с.1-4,6-9/.
Ухвалою суду від 30 квітня 2020 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі №200/4341/20-а/том 1 а.с.156/.
19 травня 2020 року представником відповідача надано відзив на позовну заяву із додатками /том 1 а.с.163-210/.
19 травня 2020 року позивачем надано суду клопотання про долучення доказів до матеріалів справи /то м 1 а.с.211-233/.
20 травня 2020 року судом відкладено підготовче судове засідання до 10 червня 2020 року.
02 червня 2020 року позивачем надано відповідь на відзив, письмові пояснення та клопотання про виклик свідка /том 2 а.с.1-5, 6-9,10-11/.
03 червня 2020 року позивачем надано суду клопотання про доручення доказів до матеріалів справи/том 2 а.с.13-48/.
09 червня 2020 року на адресу суду надійшло клопотання позивача про відкладення підготовчого засідання /том 2 а.с.50-51/.
10 червня 2020 року судом відкладено підготовче судове засідання до 01 липня 2020 року.
22 червня 2020 року позивачем надіслано на електронну адресу суду клопотання про об'єднання справ в одне провадження /том 2 ає.с.55-56/.
25 червня 2020 року позивачем надіслано на електронну адресу суду клопотання про об'єднання справ в одне провадження /том 2 ає.с.57-58/.
30 червня 2020 року на адресу суду надійшло клопотання про об'єднання справ в одне провадження /том 2 ає.с.60/.
Ухвалою суду від 01 липня 2020 року клопотання позивача про об'єднання справ в одне провадження задоволено. Об'єднано в одне провадження справи №200/4341/20-а та №200/5315/20-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області про визнання протиправними та скасування рішень/том 2 а.с.62/.
13 липня 2020 року у підготовчому провадженні оголошено перерву до 10 серпня 2020 року.
10 серпня 2020 року відповідачем надано відзив з додатками /том 2 а.с.94-117/.
10 серпня 2020 року відповідачем надано клопотання про відкладення судового засідання /том 2 а.с.118-119/.
10 серпня 2020 року судом задоволено клопотання відповідача про відкладення судового засідання, та відкладено підготовче провадження до 26 серпня 2020 року.
26 серпня 2020 року у підготовчому провадженні оголошено перерву до 16 вересня 2020 року.
Ухвалою суду від 16 вересня 2020 року судом, закрито підготовче провадження по справі №200/4341/20-а за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги №Ф-0004113306 від 28 лютого 2020 року на суму 185 960,28грн, рішення про застосування штрафних санкцій від 06 березня 2020 року №0004123306 на суму 92 980,14грн. Справу призначено до розгляду по суті на 30 вересня 2020 року /том 2 а.с.145-146/.
30 вересня 2020 року у судовому засіданні оголошено перерву до 07 жовтня 2020 року для надання додаткових доказів.
07 жовтня 2020 року у зв'язку з неявкою представника позивача, судом відкладено розгляд справи до 26 жовтня 2020 року.
Представник позивача у судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві та запереченнях на відзив, просив суд задовольнити позов.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву. Просив суд відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_5 , є громадянкою України. 25 січня 2019 року за владним рішенням, в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення підприємницької діяльності.
Відповідач - Головне управління ДПС у Донецькій області є юридичною особою, органом державної влади. Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності, порядок адміністрування податків та зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю визначені Податковим кодексом України.
Головним управлінням ДПС у Донецькій області, на підставі пп. 20.1.4 , пп.20.1.6, п. 20.1ст. 20, пп. 75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.4, пп.78.1.7, п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 13 жовтня 2016 року по 28 січня 2019 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 13 жовтня 2016 року по 28 січня 2019 року.
За наслідками якої, 10 січня 2020 року складено акт №29/05-99-33-06/ НОМЕР_5 , яким встановлено наступні порушення:
- підпункту 16.1.2 пункту 16.1 статті 16, підпункту 16.1.12 пункту 16.1 статті 16, пункту 44.3 статті44, пункту 44.6 статті 44, пункту 85.2, статті 85, пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України в результаті не надання до перевірки всіх необхідних документів, що підтверджують дані податкових декларацій (розрахунків), зокрема фінансову, статистичну та іншу звітність, регістри податкового обліку, ведення яких передбачено законом, а також первинні та інші документи, які використовувались в обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи ДПС;
- підпункту 16.1.2 пункту 16.1 статті 16, пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України в частині не ведення Книги обліку доходів і витрат;
- порушення підпункту 298.1.1 пункту 298.1, частини 7 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 частини 5 пункту 298.3 статті 298 Податкового Кодексу України , у результаті чого фізична особа ОСОБА_1 не перейшла на сплату інших податків та зборів , а саме на загальну систему оподаткування з 01 січня 2017 року;
- пункту 46.1 статті 46, підпункту 49.18.2, підпункту 49.18.5 пункту 49.18 статті 49, підпункту 177.5.2 пункту 177.5, пункту 177.5 , пункту 177.11 статті 177, Податкового кодексу України, у результаті чого не надані декларації про майновий стан та доходи за 1 кв.2017 року, за 2017 рік ,за 2018 рік , за період з 01 січня 2019 по 28 січня 2019;
- підпункту 16.1.2, підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16, пункту 167.1 статті 167, абз. а) пункту 176.1 статті 176, пункту 177.1 статті 177, пункту 177.2, пункту 177.5 статті 177 частини 7 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України, що призвело до заниження загального оподаткованого доходу у сумі 7 500 595,28 грн, у т.ч. за 2017 рік на 7 070 995,28 грн.,за 2018 рік 429 600,00 грн. та до заниження суми податку на доходи фізичних осіб від провадження підприємницької діяльності на 1 350 107,20 грн ,у т.ч. за 2017 рік на 1 272 779,20 грн, за 2018 рік на 77 328,00 грн.
- пп. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16, п.161 підрозділу 10 розділу ХХ, 46.1 ст. 46, пп.49.18.5 п. 49.18 ст. 49, п.177.1, п.177.2, пп.177.4.1 п.177.4, пп. 177.5.3 п.177.5, п.177.10 ст. 177 Податкового Кодексу України, у результаті чого занижено базу оподаткування військовим збором на загальну суму 7 500 595,28 грн., у тому числі за 2017 рік у сумі 7 070 995,28 грн., за 2018 рік у сумі 429 600,00 грн., що призвело до заниження суми військового збору, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 112 508,92 грн., в тому числі за 2017 рік в сумі 106 064,92 грн., за 2018 рік в сумі 6444,00 грн.
- п.4 ч.2 ст.6 Закону України від 8 липня 2010 року №2464-VI „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", п.10, п.11 розділу IV Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 №435 в частині подання Звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2017 рік за невстановленою формою.;
- пункту 1 частини 2 статті 6, пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України № 2464-VI , що призвело до заниження бази нарахування єдиного внеску за 2017 рік у сумі 498 750,00 грн., за 2018 рік на суму 429 600,00грн., в результаті чого донараховано єдиного внеску у сумі 185 960,28 грн, в тому числі: за 2017 рік у сумі 101 277,00 грн., за 2018 рік у сумі 84 683,28 грн
- підпункту 181.1 статті 181, пункту 183.2 статті 183 Податкового кодексу України - неподання у строки та у випадках, передбачених Податковим кодексом України, заяви для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, як платника податку на додану вартість;
- пункту.46.1 статті.46, пункту.203.1 статті 203 Податкового кодексу України в частині неподання декларації з податку на додану вартість за січень 2017 року, березень 2017 року , квітень 2017 року , травень 2017 року, червень 2017 року, липень 2017 року , серпень 2017 року, вересень 2017 року, жовтень 2017 року, лютий 2018 року;
- підпункту 2 пункту 180.1 статті 180, пункту 181.1 статті 181, пункту 183.2, пункту 183.10 статті 183, підпункту «б» пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, підпункту «а» пункту 193.1 статті 193, Податкового кодексу України, встановлено заниження сум податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, 1 500 119,05 грн., в тому числі по періодах: січень 2017 року - 20 997,20 грн; березень 2017 року - 19 914,80 грн; квітень 2017 року - 5 844,40 грн; травень 2017 року -279 451,60 грн; червень 2017 року - 91 426,00 грн; липень 2017 року - 195 840,00 грн; серпень 2017 року - 460 263,75 грн; вересень 2017 року - 109 780,00 грн; жовтень 2017 року - 230 681,30 грн; лютий 2018 року - 85 920,00 грн.
- пункту 2.6 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні », затвердженого Постановою правління НБУ від 15 грудня 2004 року № 637, що призвело до неоприбуткування готівки у періоді з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року на суму 5800,00 грн.
- пункту 1, пункту 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг» від 06.07.1995 року № 265/95 - ВР із змінами і доповненнями, п.2.4 ст.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 під № 40/10320 із змінами і доповненнями в результаті чого не проведено розрахункові операції через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведений у фіскальний режим роботи РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів та не відображенням таких операцій у відповідній книзі обліку на загальну суму 5800,00грн. за 2017 рік.
На підставі висновків акту перевірки 28 лютого 2020 року Головним управлінням ДПС у Донецькій області прийнято вимогу №Ф-0004113306 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску у сумі 185 960,28грн /том 1 а.с.18/.
06 березня 2020 року ГУ ДПС у Донецькій області прийнято рішення про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №0004133306 про застосування до ОСОБА_1 штрафних санкцій у сумі 170грн /том 1 а.с.20/.
06 березня 2020 року ГУ ДПС у Донецькій області прийнято рішення про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №0004123306 про застосування до ОСОБА_1 штрафних санкцій у сумі 92 980,14грн/том 1 а.с.22/.
06 березня 2020 року ГУ ДПС у Донецькій області прийнято податкове повідомлення-рішення №0004703306, форми «Р» яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 1 687 634грн, з яких 1 350 107,20грн. сума основного платежу, 337 526,80грн за штрафними (фінансовими) санкціями /том 2 а.с. 21/.
06 березня 2020 року ГУ ДПС у Донецькій області прийнято податкове повідомлення-рішення №0004743306, форми «Р» яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 1 875 148,81грн, з яких 1 500 119,05грн сума основного платежу, 375 029,76грн за штрафними (фінансовими) санкціями /том 2 а.с. 23/.
06 березня 2020 року ГУ ДПС у Донецькій області прийнято податкове повідомлення-рішення №0004753306, форми «ПС», яким до ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції у сумі 510грн /том 2 а.с.25/.
06 березня 2020 року ГУ ДПС у Донецькій області прийнято податкове повідомлення-рішення №0004733306, форми «ПС», яким до ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг у сумі 1грн/том 2 а.с.27/.
06 березня 2020 року ГУ ДПС у Донецькій області прийнято податкове повідомлення-рішення №0004713306, форми «Р» яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору у сумі 140 636,15грн, з яких 112 508,92грн сума основного зобов'язання, 28 127,23грн сума штрафних (фінансових) санкцій/том 2 а.с.29/.
06 березня 2020 року ГУ ДПС у Донецькій області прийнято податкове повідомлення-рішення №0004723306, форми «ПС», яким до ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 680грн/том 2 а.с.31/.
08 квітня 2020 року ГУ ДПС у Донецькій області прийнято рішення №4/05-99-53-34/ НОМЕР_5 про анулювання реєстрації платником єдиного податку ОСОБА_1 /том 1 а.с.85/.
Адміністративне оскарження спірних рішень не призвело до бажаного результату. Не погоджуючись із вищезазначеними рішеннями, позивач, звернувся до суду із даним адміністративним позовом.
Згідно ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Частиною 1 ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів;3) показаннями свідків.(ст.71 КАС України).
Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходив з наступного.
Згідно вимог пп.20.1.4, 20.1.6 п.20.1 ст.20 Податкового Кодексу України (далі - ПК України) Контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення; запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов'язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.
Статтею 75 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Види документальних перевірок, порядок планування, проведення та оформлення їх результатів, що проводяться контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.2 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, встановлюються Митним кодексом України.
Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.
Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.
Підпунктами 78.1.4 та 78.1.7 п.78.1 ст.78 ПК України передбачено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту; розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків;
Згідно п.79.1 ст.79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
10 вересня 2019 року Прокуратурою Донецької області на адресу відповідача надіслано листа вих.№15/2-609вих-19 щодо проведення документальної позапланової перевірки ОСОБА_1 / том 3 а.с.98-99/
У статті 74 Податкового кодексу України зазначено, що податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань.
Отже, з огляду на зазначене, інформація одержана, у т.ч. від платників податків, державних органів, банків та інших фінансових установ, відповідно до ст. 74 ПКУ акумулюється на інформаційних ресурсах контролюючого органу та використовуються ним для виконання покладених на нього функціональних обов'язків діючим законодавством.
Підпунктом 14.1.171 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податкова інформація - у значенні, визначеному Законом України «Про інформацію». Відповідно до пункту 1 статті 16 Закону України «Про інформацію» податкова інформація - сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому ПК України.
У зв'язку з отриманням податкової інформації по фізичній особі-платнику податків ОСОБА_1 26 вересня 2019 року відповідачем направлений запит від 25 вересня 2020 року вих.№6559/10/05-99-33-06 про надання інформації та її документальне підтвердження рекомендованим листом про вручення, № поштового відправлення 8750100542550 від 26 вересня 2019 року, не було вручено платнику та повернуто до ГУ ДПС у Донецькій області 05 листопада 2019 року /том 1 а.с.208-209,200/.
У відповідності до вимог ст.42 ПК України запит вважається врученим 05 листопада 2019 року.
Не надання інформації та її документального підтвердження у строки, визначені вимогами ст.73 Податкового Кодексу, є підставою для проведення документальної перевірки .
19 листопада 2019 року Головним управлінням ДПС у Донецькій області №680 прийнято наказ про проведення документальної позапланової перевірки фізичної особи ОСОБА_1 , з 23 грудня 2019 року тривалістю 5 робочих днів /том 1 а.с.83/.
Позивачу 22 листопада 2019 року було надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копії наказу ГУ ДПС у Донецькій області №680 від 19 листопада 2019 року та повідомлення про проведення перевірки №235/05-99-33-06 від 20 листопада 2019 року, № поштового відправлення 8754800594824 від 22.11.19 р. Документи було повернуто до Головного управління ДПС у Донецькій області з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання» /том 1 а.с.88/.
Відповідно до вимог ст.42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику). У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Позапланова документальна невиїзна перевірка фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) проведена на підставі підпункту 20.1.4, підпункту 20.1.6 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75,підпункту 78.1.4 підпункту 78.1.7, пункту 78.1, статті 78, статті 79 Податкового Кодексу України, Закону України „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" у відповідності до наказу № 680 від 19.11.2019, повідомлення про проведення перевірки від 20.11.2019 № 235/05-99-33-06, виданих Головним управлінням ДПС у Донецькій області, з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 13 жовтня 2016 року по 28 січня 2019 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиного внеску) за період з 13 жовтня 2016 року по 28 січня 2019 року, про що було складено акт позапланової документальної невиїзної перевірки № 29/05-99-33-06/ НОМЕР_5 від 10.01.2020 року , який надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення у порядку, визначеному статтею 42,пунктом 86.4 статті 86 ПК України платнику податків 11 січня 2020 року, № поштового відправлення 8570300714161 від 11 січня 2020 року, та повернуто до ГУ ДПС у Донецькій області 14.03.2020 року з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання» /том 1 а.с.204-205/.
Суд зазначає, що порушення процедури прийняття рішення суб'єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.
Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов'язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).
Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.
Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб'єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.
Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultra vires action - invalid act). Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.
Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.
Суд наголошує, що, у відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.
Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».
Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.04.2020 у справі №813/1790/18, від 22.05.2020 у справі №825/2328/16
З огляду на вищевикладене, суд звертає увагу, що скаржником не було доведено наявності порушень суб'єктом владних повноважень процедури проведення перевірки, які б могли вплинути на кінцевий результат розгляду відповідачем питання прийняття спірних рішень.
У судовому засіданні судом було встановлено, що усі документи, які направлялись позивачу, були належним чином вручені.
Крім того, суд звертає увагу, що позивачем не було оскаржено наказ про призначення документальної позапланової невиїзної перевірки.
З огляду на вищевикладене, суд звертає увагу, що скаржником не було доведено наявності порушень суб'єктом владних повноважень процедури прийняття оскаржуваного рішення, які б могли вплинути на кінцевий результат розгляду відповідачем питання про притягнення позивача до відповідальності.
Щодо суті встановлених порушень податкового законодавства під час проведення перевірки суд зазначає наступне.
В рамках кримінального провадження №4017050000000902 від 02 листопада 2017 року прокуратурою Донецької області надано банківські виписки про рух грошових коштів на банківських рахунках фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 :№ НОМЕР_1 відкритий у Краматорському філіалі АТКБ"ПРИВАТБАНК", м. Краматорськ МФО 335548 № НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , відкритими в АТ «Сбербанк», МФО 320627.
Відповідно до виписок банку по розрахунковим рахункам фізична особа-платник податків ОСОБА_1 , наданих Краматорським філіалом АТКБ"ПРИВАТБАНК", м. Краматорськ по рішенню суду в рамках кримінального провадження №4017050000000902 від 02 листопада 2017 року та наданих прокуратурою Донецької області на запит Головного управління ДПС у Донецькій області, на рахунок НОМЕР_1 надійшли кошти на загальну суму 8 786 909,28 грн., в тому числі:
за період з 16 листопада 2016 року (дата відкриття рахунку) по 31 грудня 2016 року у сумі 1 388 000,00 грн за виконані роботи, надані послуги;
за період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року у сумі 6 969 309,28грн за виконані роботи, надані послуги;
за період з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року у сумі 429 600грн/том 3 а.с.178-189/.
за період з 01січня 2019 року по 28 січня 2019 року грошові кошти не надходили.
У зв'язку із ненаданням позивачем на запит контролюючого органу витребуваних документів, відповідачем під час проведення перевірки було використано бази даних органів податкової служби, інформація з яких використовувалася під час перевірки. При перевірці використані бази даних: «ІС Податковий блок», ЦБД.
Суд звертає увагу на те, що у судове засідання також не були надані первинні документи, що підтверджують отримання доходів від господарської діяльності, а саме договори, накладні, виписки банку, відомості по реалізації товарів, акти виконаних робіт, відомості нарахування та виплати заробітної плати, інші документи, що підтверджують отримання доходів.
Зустрічні звірки (перевірки) з питань взаємовідносин ОСОБА_1 з іншими суб'єктами - контрагентами не проводились. Запити на проведення зустрічних перевірок не направлялись. У періоді, що перевірявся, фізична особа-платник податків ОСОБА_1 не була зареєстрована платником податку на додану вартість.
Перевіркою не було встановлено взаємовідносин із суб'єктами господарювання, які припинили діяльність на підставі рішення суду, або договори, первинні чи інші документи яких визнано судом недійсними (які мають ознаки фіктивності), тощо.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 у періоді з 13 жовтня 2016 року по 28 січня 2019 року знаходилася на спрощеній системі оподаткування (ІІІ група 5%).
У періоді, що перевіряється, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 була платником: єдиного податку; єдиного соціального внеску від здійснення підприємницької діяльності.
Проведеним аналізом наявності залишків товарно-матеріальних цінностей у фізичної особи-підприємця станом на початок та кінець періоду, що перевіряється, встановлено, що у зв'язку з ненаданням до перевірки усіх необхідних первинних документів неможливо установити залишки ТМЦ.
Також фізичною особою-платником податків ОСОБА_1 до перевірки не надані первинні документи, що підтверджують отримання доходів від господарської діяльності, а саме договори, накладні, виписки банку, відомості по реалізації товарів, акти виконаних робіт, відомості нарахування та виплати заробітної плати, інші документи, що підтверджують отримання доходів, чим порушено вимоги підпункту 16.1.2 пункту 16.1 статті 16, підпункту 16.1.12 пункту 16.1 статті 16, пункту 44.3 та пункту 44.6 статті 44, пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України.
Пунктом 4 частини 1 статі 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Відповідно до частини 7 статі 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.
Відповідно до підпункту 1 пункту 5 розділу IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за № 508/26953 (далі Інструкція № 449) в редакції, що діяла до 26.06.2018, обчислення сум єдиного внеску платниками, зазначеними у підпунктах 3 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції здійснюється на підставі даних річних податкових декларацій (річної звітності) та результатів перевірок діяльності таких осіб, що призвела до збільшення або зменшення розміру доходу, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб.
Підпунктом 2 пункту 5 розділу IV Інструкції № 449 в редакції, що діяла до 26.06.2018, передбачено, що платники, визначені підпунктом 3 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) пункту 1 розділу II цієї Інструкції, здійснюють розрахунок єдиного внеску за календарний рік до 10 лютого наступного року на підставі даних річної податкової декларації. При визначенні доходу (прибутку), з якого сплачується єдиний внесок, враховується кількість місяців, у яких отримано дохід (прибуток).
Базою нарахування єдиного внеску є чистий оподатковуваний дохід (прибуток), зазначений у податковій декларації, поділений на кількість місяців, протягом яких він отриманий. До зазначеної суми з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску застосовується ставка, зазначена в пункті 3 розділу III цієї Інструкції.
У разі якщо таким платником не отримано доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування". При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Відповідно до пункту 3 розділу ІІІ Інструкції № 449, в редакції, що діє з 26 червня 2018 року для платників, зазначених у підпунктах 3 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, єдиний внесок встановлюється відповідно до Закону в розмірі 22 відсотків на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
Базою нарахування єдиного внеску є чистий оподатковуваний дохід (прибуток), зазначений у податковій декларації, поділений на кількість місяців, протягом яких такий платник перебував на обліку як платник єдиного внеску.
У разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такі платники зобов'язані визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Відповідно даних перевірки у періоді з 13 жовтня 2016 року по 28 січня 2019 року фізична особа-платник податків ОСОБА_1 діяльність здійснювала на спрощеній системі оподаткування, сплачувала єдиний податок, але порушивши умови перебування на спрощеній системі оподаткування, з 01 січня 2018 року повинна була перейти на загальну систему оподаткування та нараховувати єдиний внесок з чистого доходу, отриманого від підприємницької діяльності.
У ході проведення документальної позапланової невиїзної перевірки встановлено, що фізичною особою-платником податків ОСОБА_1 у порушення пп.16.1.2, пп.16.1.4 п. 16.1 ст.16, абз. а) п. 176.1 ст.176, п. 177.2 ст.177 Податкового кодексу України, занижена сума загального оподатковуваного доходу за період з 01 січня 2017 року по 28 січня 2019 року у сумі 7 500 595,28 грн, в тому числі: за період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року у сумі 7 070 995,28 грн, за період з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року у сумі 429 600,00 грн. (не задекларований загальний оподатковуваний дохід, пов'язаний з господарською діяльністю) та занижена сума чистого оподатковуваного доходу за період з 01 січня 2017 року по 28 січня 2019 року у сумі 7 500 595,28 грн, в тому числі: за період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року у сумі 7 070 995,28 грн, за період з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 у сумі 429 600,00 грн.
Заниження чистого оподатковуваного доходу за перевіряємий період призвело до заниження суми доходу, з урахуванням максимальної величини, на яку нараховується єдиний внесок за 2017 рік у сумі 498 750,00 грн., за 2018 рік на суму 429 600,00 грн., чим порушений пункт 1 частини 2 статті 6, пункт 2 частини 1 статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Порушивши умови перебування на спрощеній системі оподаткування фізична особа- платник податків ОСОБА_1 у відповідності до частини 7 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України мала перебувати на загальній системі оподаткування з 01.01.17 року ( опис порушення наведено у п 2.2 акту ) та, відповідно до пункту 181.1 статті 181 Розділу V Податкового кодексу України, зареєструватись платником податку на додану вартість.
Відповідно до вимог пункту 181.1 статті 181 Розділу V Податкового Кодексу України, у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1 000 000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотримання вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу.
Згідно пункту 183.4 статті 183 Податкового кодексу України у разі переходу осіб із спрощеної системи оподаткування, що не передбачає сплати податку, на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом, у випадках, визначених главою 1 розділу XIV цього Кодексу, за умови, що такі особи відповідають вимогам, визначеним пунктом 181.1 статті 181 цього Кодексу, реєстраційна заява подається не пізніше 10 числа першого календарного місяця, в якому здійснено перехід на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом.
Фізична особа-платник податків ОСОБА_1 відповідно до вимог пункту 183.4 статті 183 Податкового кодексу України повинна була надати до контролюючого органу реєстраційну заяву на реєстрацію як платника податку на додану вартість не пізніше 10 числа першого календарного місяця, в якому здійснено перехід на сплату інших податків і зборів.
Граничний термін реєстрації платником податку на додану вартість 10 січня 2017 року.
В порушення пункту 183.2 статті 183 Податкового кодексу України заява на реєстрацію як платника податку на додану вартість станом на 10 січня 2017 року не надана.
Згідно до підпункту 183.10 статті 183 Податкового кодексу України будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву, несе відповідальність за не нарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.
Платник податків не зареєструвався платником податку на додану вартість та не надавала до контролюючого органу податкові декларації з ПДВ за наступні податкові періоди, за які визначені перевіркою об'єкти оподаткування : січень 2017 року, березень 2017 року , квітень 2017 року , травень 21017 року, червень 2017 року, липень 2017 року , серпень 2017 року, вересень 2017 року, жовтень 2017 року, лютий 2018 року, чим порушено вимоги підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 та пункту 203.1 статті 203 Податкового кодексу України.
Відповідно пункту 46.1 статті 46 Податкового Кодексу України «податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.».
Відповідно пункту 203.1 статті 203 Податкового Кодексу України «податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця».
Порушивши умови перебування на спрощеній системі оподаткування фізична особа-платник податків ОСОБА_1 у відповідності до частини 7 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298,підпункту 299.11 статті 299 Податкового кодексу України є платником інших податків і зборів на загальній системі оподаткування з 01.01.17 р. та, відповідно до пункту 181.1 статті 181 Податкового кодексу України, зареєструватись платником податку на додану вартість.
Порушивши вимоги пункту 181.1 статті 181 Податкового кодексу України, фізична особа-платник податків ОСОБА_1 відповідно до пункту 183.2 статті 183 Податкового кодексу України підлягає обов'язковій реєстрації як платника податку на додану вартість до 10 січня 2017 року.
Згідно підпункту 2 пункту 180.1 статті 180 Податкового кодексу України платником податку на додану вартість є будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податків.
Згідно пункту 183.2 статті 183 Податкового кодексу України у разі обов'язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до контролюючого органу не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу.
Згідно до пункту 181.1 статті 181 Податкового кодексу України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню, згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000,00 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотримання вимог, передбачених статтею 183 цього кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи.
Згідно підпункту «а» пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування с операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.
Згідно пункту 183.10 статті 183 Податкового кодексу України будь - яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до органу державної податкової служби реєстраційну заяву, несе відповідальність за не нарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.
Згідно пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, а саме дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбутковування коштів у касі платника податку, а вразі відсутності такої - дата виникнення інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податків.
Згідно до підпункту «б» пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.
Згідно до підпункту «а» пункту 193.1 статті 193 Податкового кодексу України ставки податку встановлюються від бази оподаткування в розмірі 20 відсотків.
Згідно до пункту 194.1 статті 194 Податкового кодексу України операції, зазначені у статті 185 цього Кодексу, крім операцій, що не є об'єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка та 7 відсотків, оподатковуються за ставкою, зазначеною в підпункті "а" пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу, яка є основною.
Перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань за період з 10 січня 2017 року по 28 січня 2019 року встановлено їх заниження на загальну суму 1 500 119,05 грн., в тому числі по періодам: січень 2017- 20 997,20 грн; березень 2017 року -19 914,80 грн; квітень 2017 року - 5 844,40грн; травень 2017 року - 279 451,60 грн; червень 2017 року - 91 426грн; липень 2017 року - 195 840грн; серпень 2017 року - 460 263,75грн; вересень 2017 року - 109 780грн; жовтень 2017 року - 230 681,30 грн; лютий 2018 - 85 920 грн.
Відповідно до п. 292.1. ст. 292 ПК України доходом платника єдиного податку є: для фізичної особи - підприємця - дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті.
Відповідно до п. 292.6 ст. 292 ПК України датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг). Для платника єдиного податку третьої групи, який є платником податку на додану вартість, датою отримання доходу є дата списання кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності.
Відповідно до підпункту 298.1.4 пункту 298.1 статті 298 ПК України суб'єкт господарювання, який є платником інших податків і зборів відповідно до норм Кодексу, може прийняти рішення про перехід на спрощену систему оподаткування шляхом подання заяви до контролюючого органу не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу. Такий суб'єкт господарювання може здійснити перехід на спрощену систему оподаткування один раз протягом календарного року.
Перехід на спрощену систему оподаткування суб'єкта господарювання, зазначеного в абзаці першому цього підпункту, може бути здійснений за умови, якщо протягом календарного року, що передує періоду переходу на спрощену систему оподаткування, суб'єкт ПК України.
Відповідно до підпункту 3 пункту 291.4 статті 291 ПК України до третьої групи платників єдиного податку відносяться фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 5000000 гривень.
Згідно з абзацом 7 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених ПК України, у таких випадках та в строки: у разі здійснення видів діяльності, не зазначених у реєстрі платником єдиного податку третьої групи - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому здійснювалися такі види діяльності.
Згідно з п. 299.11 статті 299 ПК України у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення
На підставі акту позапланової документальної невиїзної перевірки №29/05-99-33-06/ НОМЕР_5 від 10 січня 2020 року у відповідності до вимог п. 299.11 ст. 299 Податкового Кодексу України проведено анулювання реєстрації платника єдиного податку третьої групи за рішенням №4/05-99-53-34 від 08 квітня 2020 року ГУ ДПС у Донецькій області з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. Рішення про виключення платника податків ОСОБА_1 з 01 січня 2017 року з реєстру платників єдиного податку № 4/05-99-53-34 від 08 квітня 2020 року.
Позивачем не надано первинні документи щодо визначення понесених витрат, а ні під час проведення перевірки, а ні у судове засідання.
Враховуючи, наведене суд погоджується, що здійснюючи перевірку позивача, податковий орган діяв у межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством України з питань оподаткування.
Згідно ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд вважає, що відповідачем надані суду належні докази правомірності висновків про порушення позивачем норм чинного законодавства з питань оподаткування та застосування штрафу за встановлені порушення, натомість позивачем не надано жодно доказу на підтвердження своєї позиції з приводу встановлених порушень.
З огляду на що суд відмовляє у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Відповідно до вимог ст.139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись Конституцією України, положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області (87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, 59, код ЄДРПОУ 43142826) про визнання протиправними та скасування рішень - відмовити.
Рішення ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 26 жовтня 2020 року.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 06 листопада 2020 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя А.С. Зеленов