Україна
Донецький окружний адміністративний суд
27 жовтня 2020 р. Справа№200/5135/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
Головуючого судді Стойки В.В.,
при секретарі Дідевич І.О.,
за участю:
представника відповідача Ярова С.Е.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень, -
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень.
Обґрунтовує позовні вимоги тим, що податковим органом протиправно спірні винесені податкові повідомлення-рішення, оскільки відомості інформаційної системи ДПС, за даними якої за ОСОБА_1 обліковується 8 ділянок землі загальної площею 35,61 га, не відповідають дійсності. Останній має на праві власності (користування) меншу кількість земельних ділянок, що тягне за собою обов'язок сплати податку на землю у меншому розмірі, ніж нараховано відповідачем. Спірні податкові повідомлення-рішення позивачем не отримувались взагалі та йому не надсилались, необхідні до сплати податки та збори (у тому числі й земельний податок) завжди сплачувався своєчасно та у повному обсязі, тому прийняття вказаних повідомлень-рішень вважає незаконним та протиправним.
З огляду на зазначене просить скасувати спірні податкові повідомлення-рішення.
Відповідачем через відділ документообігу та архівної роботи суду надано відзив, в обґрунтування якого зазначив, що Ведення обліку в органах Державної податкової служби України за кадастровими номерами земельних ділянок не передбачено. Розпорядником інформації щодо кадастрових номерів земельних ділянок - є центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин. Відповідно до інформаційної системи ДПС України у користуванні ОСОБА_1 на території Новопетриківської сільської ради значаться 8 ділянок, тому відповідачем по кожній земельній ділянці у 2016-2019 роках позивачу визначені податкові зобов'язання з земельного податку та сформовані податкові повідомлення-рішення. Втім, серед оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень, дійсно приймались податковим органом: податкове повідомлення-рішення від 12.12.2018 № 0338674982 про визначення штрафних санкцій у сумі 828,35 грн за порушення строків сплати узгоджених грошових зобов'язань з земельного податку за 2016 рік в частині 4141,86 грн. та від 30.06.2019 № 9901123-4982-0538 на суму 733,10 грн., які своєчасно були вручені позивачу. Всі інші податкові повідомлення-рішення, які зазначає та оскаржує позивач податковим органом не приймались.
З огляду на зазначене, просить відмовити у задоволенні позивних вимог в повному обсязі.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, був повідомлений належним чином.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, мотивуючи доводами аналогічними зазначеним письмових запереченнях на адміністративний позов.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 01 червня 2020 року було відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного провадження та призначено судове засідання на 18 червня 2020 року.
18.06.2020 року судове засідання було відкладено до 28.07.2020 року.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 28 липня 2020 було витребувано додаткові докази та прийнято рішення про розгляд справи за правилами загального провадження та призначено підготовче засідання на 18 серпня 2020 року.
18 серпня 2020 року підготовче засідання було відкладено до 17 вересня 2020 року.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17 вересня 2020 року було закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду на 01.10.2020 року.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2020 року було залишено позовну заяву без руху.
Ухвалою від 27 жовтня 2020 року було залишено без розгляду позовну заяву в частині позовних вимог.
Суд, дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 (код платника інн. НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ), є власником земельних ділянок, платником земельного податку та згідно ст. 43 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС-України) здатний здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.
Відповідач, Головне управління Державної податкової служби України у Донецькій області, є суб'єктом владних повноважень, згідно ст. 48 КАС України здатний особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).
Спірним питанням даного позову є правомірність нарахування податковим органом земельного посадку та штрафних фінансових санкцій.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно з пп.269.1.-269.1.2. п.269.1 ст.269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
Статтею 270 Податкового кодексу України визначено, що об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.
Відповідно до пункту 288.1 статті 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Платником орендної плати є орендар земельної ділянки (пункт 288.2 статті 288 ПК України).
Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду (пункт 288.3 статті 288 ПК України).
Відповідно до п. 286.1. ст.286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Пунктом 31.1 статті 31 ПК України визначено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.
Згідно ст. 285 Податкового кодексу України встановлено, що базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).
Згідно з пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Відповідно до п.287.2. ст.287 Податкового кодексу України облік фізичних осіб - платників податку і нарахування відповідних сум проводяться контролюючими органами за місцем знаходження земельної ділянки щороку до 1 травня.
Згідно з п.287.3. ст.287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (п. 287.4. ст.287 Податкового кодексу України).
Аналізуючи вищезазначені приписи Податкового кодексу України суд дійшов висновку, що при нарахуванні земельного податку податковий орган повинен керуватися виключно даними земельного кадастру.
Втім, як було визнано представником відповідача при розрахунку земельного податку позивачу податковий орган керувався даними інформаційної системи ДПС України, яка базувалась на даних представлених Новопетриківською сільською радою Великоновосільківського району Донецької області.
З огляду на вищезазначене, Суд дійшов висновку, що податковий орган, при нарахуванні земельного податку позивачу діяв всупереч вимогам п. 286.1. ст.286 Податкового кодексу України.
Втім, як вже зазначалось судом раніше, позивач просить суд скасувати податкові повідомлення рішення: від 26.08.2016 р. № 38235-13 про сплату 3930 грн., від 30.06.2017 р. № 10079744-0000 на суму 3572 грн. 44 коп. від 30.06.2018 р. № 5265051-0000-0538 на суму 3572 грн. 44 коп., від 30.06.2019 р. № 9901123-4982-0538 на суму 5993 грн. 53 коп., яким було нарахована сплата за землю.
Разом з цим, з матеріалів справи вбачається, що вищезазначені податкові повідомлення рішення податковим органом не приймались. Тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Щодо спірного податкового повідомлення-рішення від 12.12.2018 № 0338674982 судом встановлено наступне.
Як вбачається з акту перевірки та облікової картки позивача, останнім були порушені терміни сплати грошових зобов'язань з земельного податку за 2016 рік на суму 4141,86 грн., та нараховано штрафну фінансову санкцію в розмірі 828,35 грн.
Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази того, що грошові зобов'язання позивачем були не узгодженими. Сам позивач щодо цієї обставини будь яких заперечень не надавав.
Крім того, суд бере до уваги, що позивачем самостійно вже сплачені грошові зобов'язання за 2016 рік, при цьому з порушенням строків їх сплати.
Будь яких пояснень та доказів на спростування зазначеної обставини позивач також не надав.
Суд не приймає доводи позивача щодо невручення йому копій акту та податкового повідомлення-рішення від 12.12.2018 № 0338674982, оскільки, як вбачається з матеріалів справи вони були надіслані контролюючим органом на податкову адресу платника поштою 29.03.2019 з повідомленням про вручення поштового відправлення №8550000413436 та повернуто відправнику за закінченням встановленого строку зберігання 02.05.2019 згідно із поштовим календарним штемпелем на конверті.
Відповідно до пункту.42.5. ст.42 Податкового кодексу України у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Зазначені приписи кореспондуються з п. 58.3 ст. 58 Податкового кодексу України, відповідно до якого у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення- рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 12.12.2018 № 0338674982 про нарахування штрафної фінансової санкції в розмірі 828,35 грн.
Що стосується спірного податкового повідомлення рішення від 30.06.2019 р. № 9901123-49820-0538 (земельний податок) на суму 733 грн. 10 коп. суд зазначає наступне.
Як було вже зазначене судом раніше підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (п. 286.1. ст.286 Податкового кодексу України).
З матеріалів справи вбачається, що зазначене податкове повідомлення-рішення було винесено у зв'язку з несплатою позивачем земельного податку по земельній ділянці площею 4.32 га. Зазначена обставина визнається відповідачем, отже не є спірною.
Разом з цим, як вбачається з наданої інформації Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області № 5-0.222-4741/2-20 від 14.09.2020 року зазначена земельна ділянка 4.32 га. за позивачем не зареєстрована.
Отже, нарахування по цій земельній ділянці земельного податку позивачу є безпідставним.
З огляду на зазначене позовна вимога про скасування податкового повідомлення рішення від 30.06.2019 р. № 9901123-49820-0538 (земельний податок) на суму 733 грн. 10 коп. підлягає задоволенню.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення № 9901123-49820-0538 (земельний податок) на суму 733,10 грн. Врешті позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до частин 1 та 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Згідно з квитанцією № 59481 від 22 травня 2020 року позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн.
Враховуючи, що позовні вимоги щодо скасування восьми податкових повідомлень рішень задоволені частково та скасовано одне податкове повідомлення рішення, позивачу підлягає поверненню судовий збір у розмірі 105 грн.
Керуючись статтями 2, 5, 6, 90, 132, 139, 193, 242-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби України у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити частково.
Скасувати податкове повідомлення-рішення № 9901123-49820-0538 (земельний податок) на суму 733,10 грн.
В решті позовних вимог, - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби в Донецькій області (код ЄДРПОУ 43142826; 87515, Донецька область м. Маріуполь, вул.Італійська, буд. 59) на користь ОСОБА_1 (код платника інн. НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 105,00 (сто п'ять гривень ) 00 коп.
Вступна та резолютивна частини рішення прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 27 жовтня 2020 року.
Повний текст рішення складено 06 листопада 2020 року.
Рішення суду першої інстанції може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Роз'яснити сторонам, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя В.В. Стойка