Україна
Донецький окружний адміністративний суд
23 жовтня 2020 р. Справа№200/8352/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Череповський Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання повторно розглянути заяву,
ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернулася до суду з позовною заявою до Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі - Відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання повторно розглянути заяву.
В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на те, що 28 липня 2020 року звернулася до Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області з заявою про призначення пенсії на пільгових умовах, однак Відповідач рішенням від 30.07.2020 року № 4228 відмовив в призначенні пенсії, не зарахувавши до страхового стажу період навчання з 01.09.1985 року по 18.07.1987 року, період роботи з 29.07.1987 року по 14.04.1989 року, до пільгового стажу за Списком № 2 періоди роботи з 13.11.1991 року по 13.06.2000 року, з 01.06.2002 року по 11.02.2008 року, з 01.04.2008 року по 10.04.2011 року. Просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області за №4228 від 30.07.2020 року та зобов'язати Покровське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком згідно п.2 ч.2 ст.114 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»
1) з зарахуванням до пільгового стажу за Списком №2 періодів роботи:
- з 01.06.2002р. по 11.02.2008р. за професією лампівник в Шахтопрохідницькому будівельному управлінні №3 ДВАТ «Тресту Донецькшахтопроходка»;
- з 01.04.2008р. по 10.04.2011р. за професією гірничо-робоча на шахтній поверхні в ВАТ трест «Донецькшахтопроходка»;
- з 13.11.1991р. по 13.06.2000р. за професіями зольника і машиніста котельної в паросиловому цеху виробничої котельні на «Красноармійському комбінаті крупнопанельного домобудування»;
2) з зарахуванням до страхового стажу періодів:
- з 01.09.1985р. по 18.07.1987р. навчання в ПТУ №116 м. Димитрова Донецької області;
- з 29.07.1987р. по 14.04.1989р. роботи за професією молодший продавець магазину №37 Красноармійського ВРП (Відділу Робітничого Постачання - російською «ОРС»).
Ухвалою суду від 14 вересня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі № 200/8352/20-а в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Згідно з ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Відповідно до ч. 5 ст. 250 цього Кодексу, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Згідно відзиву на адміністративний позов, наданого Відповідачем до суду, Позивач звернулась 28.07.2020 року до управління з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Рішенням УПФУ від 30.07.2020 року позивачу відмовлено в призначенні пенсії в зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу. До пільгового стажу не зараховано періоди роботи: з 13.11.1991 по 13.06.2000 у ВАТ «Красноармійський комбінат крупно панельного домобудування», оскільки не надано уточнюючі довідки та накази про атестацію робочого місця, з 01.06.2002 року по 11.02.2008 року та з 01.04.2008 року по 10.04.2011 року в ШПБУ № 3 Тресту «Донецькшахтопроходка», оскільки неможливо взяти до розгляду довідку про пільговий характер роботи, так як підприємство і первинна документація знаходяться в м. Донецьку на непідконтрольній території.
До страхового стажу не зараховано період навчання в ПТУ № 116 з 01.09.1985 року по 18.07.1987 року, оскільки в атестаті від 18.07.1987 року № НОМЕР_3 відсутній підпис директора училища; період роботи з 29.07.1987 року по 14.04.1989 року в Красноармійському ОРСі, так як запис в трудовій книжці завірено нечітким відтиском печатки.
Таким чином, керуючись Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку пенсії) відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №22-1 від 25.11.2005 року, ст. ст. 44, 47, 162 Кодексу адміністративного судочинства України, Відповідач просить в задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , згідно ст. 43 КАС України здатна здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.
Відповідач - Покровське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області, є органом виконавчої влади, який в цих правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього пунктом 12 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Положенням про Пенсійний фонд України», затвердженим Указом Президента України від 6 квітня 2011 року №384/2011, згідно ст. 43 КАС України здатний здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.
28 липня 2020 року Позивач звернувся до Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області з заявою про призначення пенсії за віком.
Рішенням № 4228 від 30.07.2020 року Позивачу відмовлено в призначенні пенсії згідно п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу та недосягненням пенсійного віку.
Рішення мотивовано тим, що пільговий стаж за Списком 2 складає 05 років 02 місяці 15 днів. Наявність такого стажу обумовлена не наданням уточнюючих довідок та наказів про атестацію робочого місця, а також неможливістю перевірити надані уточнюючі довідки.
Як передбачено Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06.04.2011 року № 384/2011, Пенсійний фонд України (його територіальні органи) входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення персоніфікованого обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок).
Одними з основних завдань Пенсійного фонду України є: реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення персоніфікованого обліку надходжень від сплати єдиного внеску; керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; призначення (перерахунок) пенсій, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством.
Відповідно до покладених завдань і функцій, саме Пенсійний фонд України є суб'єктом владних повноважень у сфері правовідносин щодо призначення (перерахунку) і виплати пенсій, а спори, що виникають між учасниками цих відносин, є публічно-правовими, тому згідно з вимогами частини 2 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України їх вирішення належить до юрисдикції адміністративних судів.
В силу положень частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи (а тому і органи та посадові особи пенсійного фонду України, як органи виконавчої влади, до яких відноситься і Відповідач) зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 8 Закону України Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Іноземці та особи без громадянства, які проживають в Україні, мають право на пенсію на рівні з громадянами України на умовах, передбачених законодавством або міжнародними угодами. Право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та досягли встановленого цим законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Згідно абзацу 2 пункту 15 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції Закону України № 3108-IV від 17.11.2005 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування») положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
Позивач є громадянином України, та, як вбачається з наявної в матеріалах справи копії трудової книжки НОМЕР_1 , з 29.07.1987 року по 14.04.1989 року працювала на посаді молодшого продавця магазина № 37, з 13.11.1991 року по 13.06.1994 року на посаді зольщика 3 розряда в паросиловому цеху виробничої котельної Красноармійського комбінату крупнопанельного будівництва (після перейменування в 1994 році - ВАТ «Красноармійський комбінат крупнопанельного будівництва»), з 14.06.1994 року по 13.06.2000 року у ВАТ «Красноармійський комбінат крупно панельного будівництва» на посаді машиніста котельної 3 розряду, з 01.06.2002 року по 11.02.2008 року на посаді лампівника 2 розряду Державного ВАТ «Трест Донецькшахтопрохідка Шахтопрохідницьке будівельне управління № 3», з 01.04.2008 року по 10.04.2011 року на посаді гірника 1 розряду Державного ВАТ «Трест Донецькшахтопрохідка Шахтопрохідницьке будівельне управління № 3».
Статтею 48 Кодексу законів про працю України, ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» Кабінет Міністрів України постановою від 12.08.1993 року № 637 затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Згідно з п.п. 1 та 2 вказаного Порядку, за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Пунктом 3 Порядку визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно зі ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення», органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 30.05.2018 року в справі №174/658/16-а (провадження №К/9901/201/17) оцінюватися судом мають саме підстави відмови у призначенні пенсії, тобто, мотиви, з яких виходив відповідач, розглядаючи заяву про її призначення.
Орган Пенсійного фонду відмовив ОСОБА_1 в прийнятті довідок про заробітну плату за періоди роботи в 01.06.2002 року по 11.02.2008 року та з 01.04.2008 року по 10.04.2011 року, яке зареєстроване в місті Донецьк та не перереєстровано на території, підконтрольній українській владі.
Оцінюючи зазначені довідки, суд визнає їх належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, підтверджують обставини, що підлягають доказуванню, перебувають в об'єктивному взаємозв'язку з іншими доказами. Інформація, вказана у довідках, має важливе значення для позивача з метою реалізацією ним права на отримання пенсії у належному розмірі з врахуванням усього періоду трудового стажу.
Відповідно до частини другої статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (пункт 53 рішення у справі «Ковач проти України» від 07.02.2008, пункт 59 рішення у справі «Мельниченко проти України» від 19.10.2004, пункт 50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» від 13.01.2011, пункт 54 рішення у справі «Швидка проти України» від 30.10.2014 тощо).
При цьому, суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.
Також суд враховує висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини (зокрема, «Loizidou v. Turkey», «Cyprus v. Turkey»), а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v. theRepublicofMoldovaandRussia», «IlascuandOthers v. MoldovaandRussia»), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibiacase), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.
При цьому, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.
Таким чином, з урахуванням практики Європейського суду, Пенсійний фонд повинен взяти до уваги інформацію, зазначену, зокрема у довідці про пільговий характер роботи від 31.03.2020 року № 01/108, видану ВАТ «Трест Донецькшахтопроходка».
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду 22.10.2018 року у справі № 235/2357/17.
У зв'язку з наведеним, Маріупольське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області протиправно відмовило у прийнятті довідки про пільговий характер роботи від 31.03.2020 року № 01/108, видану ВАТ «Трест Донецькшахтопроходка».
Спірний період з 13.11.1991 року по 13.06.2000 року підлягає включенню до пільгового стажу Позивача через достатність в трудовій книжці відомостей для такого зарахування та наявність посади Позивача та виконуваної ним в цей період роботи у Списку виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, що був чинним в період роботи Позивача.
Щодо атестації робочих місць, Положеннями Порядку проведення атестації обов'язок по проведенню атестації робочих місць покладено на керівників підприємств, а тому не проведення такої атестації у визначені законодавством строки не може позбавити громадян їх конституційного права на соціальний захист, зокрема на пенсію за віком на пільгових умовах.
Суд також наголошує, що Позивач не може нести відповідальність за неналежне виконання своїх обов'язків підприємством. Дана правова позиція викладена в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 212/11/14-14 від 18.02.2014 року.
Щодо не зарахування до страхового стажу спірного періоду навчання Позивача, суд зазначає наступне.
Згідно зі ст. 56 Закону України « Про пенсійне забезпечення», до стажу роботи зараховується, зокрема, навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Атестат № НОМЕР_3 від 18.07.1987 року та трудова книжка позивача у сукупності підтверджують проходження Позивачем навчання в період з 1985 року по 1987 рік.
Таким чином, суд приходить до переконання, що вимоги Позивача щодо зарахування до його страхового стажу періоду навчання з 01.09.1985 року по 18.07.1987 року підлягають задоволенню.
Отже суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині скасування рішення Відповідача № 4228 від 30.07.2020 року.
Оскільки і Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", і Закон України "Про пенсійне забезпечення" регулюють одні і ті ж правовідносини, то пріоритет у застосуванні за загальним правилом мають норми Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" як акту права, прийнятого пізніше у часі, а норми Закону України "Про пенсійне забезпечення" підлягають субсидіарному (додатковому) застосуванню у разі неурегульованості певного питання у приписах Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Згідно з п. "б" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у редакції до Закону України від 02.03.2015 №213-VIII, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Законом України від 02.03.2015 року №213-VIII раніше передбачений п."б" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" необхідний вік для жінок у 50 років було збільшено до 55 років із одночасним запровадженням поетапного збільшення вікового показника.
Закон України від 02.03.2015 року №213-VIII набув чинності з 01.04.2015 року.
Відповідно до п. 2 розділу XV Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: 1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення". У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом. Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону. Виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів "в" - "е" та "ж" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
Отже, і після набуття чинності нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" правила призначення пенсій за Списком №2 регламентувались п."б" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Такий стан правового регулювання існував до календарної дати набрання чинності нормами Закону України від 03.10.2017р. №2148-VIII (11.10.2017), яким текст Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" був доповнений, зокрема, ст.114, згідно з ч.1 якої право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
При цьому, Законом України від 03.10.2017р. №2148-VIII у новій редакції був викладений п.2 розділу XV Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", де вказувалось, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Згідно з п.2 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у редакції Закону України від 03.10.2017р. №2148-VIII, працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку:
50 років - по 31 березня 1965 року включно; 50 років 6 місяців - з 1 квітня 1965 року по 30 вересня 1965 року; 51 рік - з 1 жовтня 1965 року по 31 березня 1966 року; 51 рік 6 місяців - з 1 квітня 1966 року по 30 вересня 1966 року; 52 роки - з 1 жовтня 1966 року по 31 березня 1967 року; 52 роки 6 місяців - з 1 квітня 1967 року по 30 вересня 1967 року; 53 роки - з 1 жовтня 1967 року по 31 березня 1968 року; 53 роки 6 місяців - з 1 квітня 1968 року по 30 вересня 1968 року; 54 роки - з 1 жовтня 1968 року по 31 березня 1969 року; 54 роки 6 місяців - з 1 квітня 1969 року по 30 вересня 1969 року; 55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року.
В силу спеціальної вказівки у Законі України від 03.10.2017 №2148-VIII наведені вище норми закону почали застосовуватись з 01.10.2017 року.
Отже, з 01.10.2017 року правила призначення пенсій за Списком №2 почали регламентуватись одночасно двома законами, а саме: п."б" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у редакції Закону України від 02.03.2015р. №213-VIII та п.2 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у редакції Закону України від 03.10.2017р. №2148-VIII.
Правила згаданих законів були повністю уніфікованими (ідентичними).
Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 №1-р/2020 "У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року N213-VIII".
Пунктом 1 резолютивної частини названого судового акту визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року N 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року N213-VIII.
Відповідно до п.2 резолютивної частини вказаного рішення, стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року N 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року N213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Згідно з п.3 резолютивної частини вказаного рішення, застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року N1788-XII в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року N213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:
"працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, …".
Отже, з 23.01.2020 року в Україні існують два закони, котрі одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком №2, а саме: п."б" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у редакції до Закону України від 02.03.2015р. №213-VIII та п.2 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII.
Відносно позивача правила означених законів містять розбіжність у досягненні необхідного віку, який складає 50 років за п."б" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у редакції до Закону України від 02.03.2015 №213-VIII та 55 років за п. 2 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII.
Зважаючи на ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010р. по справі "Щокін проти України" (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011р. по справі "Серков проти України" (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05), суд вважає, що найбільш сприятливим для заявника є підхід, коли віковий ценз має бути встановлений на рівні найменшої величини, тобто 50 років.
З огляду на зазначене, з урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, яке полягає у визнанні протиправним та скасуванні прийнятого рішення УПФУ про відмову в призначенні пенсії та зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву Позивача від 28.07.2020 року.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки Позивач при поданні позову сплатив судовий збір в розмірі 840,80 грн., суд приходить до висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Відповідача судового збору у розмірі 840,80 грн. на користь Позивача.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 139, 244-250, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) до Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (85323, Донецька обл., м. Мирноград, вул. Центральна, б. 13, код ЄДРПОУ 42169323) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання повторно розглянути заяву - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області за №4228 від 30.07.2020 року та зобов'язати Покровське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком згідно п.2 ч.2 ст.114 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з зарахуванням до пільгового стажу за Списком №2 періодів роботи:
- з 01.06.2002р. по 11.02.2008р. за професією лампівник в Шахтопрохідницькому будівельному управлінні №3 ДВАТ «Тресту Донецькшахтопроходка»;
- з 01.04.2008р. по 10.04.2011р. за професією гірник на шахтній поверхні в ВАТ трест «Донецькшахтопроходка»;
- з 13.11.1991р. по 13.06.2000р. за професіями зольника і машиніста котельної в паросиловому цеху виробничої котельні на «Красноармійському комбінаті крупнопанельного домобудування»;
до страхового стажу періодів:
- з 01.09.1985р. по 18.07.1987р. навчання в ПТУ №116 м. Димитрова Донецької області;
- з 29.07.1987р. по 14.04.1989р. роботи за професією молодший продавець магазину №37 Красноармійського ВРП.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Є.В. Череповський