Україна
Донецький окружний адміністративний суд
06 листопада 2020 р. Справа№200/8192/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Дмитрієва В.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Торецького міського відділу Головного управління Державної міграційної служби України у Донецькій області, Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії, -
02 вересня 2020 року до Донецького окружного адміністративного суду, засобами поштового зв'язку, надійшов позов ОСОБА_1 (далі - Позивач) до Торецького міського відділу Головного управління Державної міграційної служби України у Донецькій області (далі - Відповідач 1), Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області (далі - Відповідач 2) про визнання протиправними дії Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області в особі Торецького міського відділу Головного управління Державної міграційної служби України у Донецькій області щодо відмови в оформлені та видачі паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки, передбаченої Положенням про паспорт громадянина України, затвердженим постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503ХІІ; зобов'язання Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області в особі Торецького міського відділу Головного управління Державної міграційної служби України у Донецькій області оформити та видати паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки, передбаченої Положенням про паспорт громадянина України, затвердженим постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503ХІІ.
В обґрунтування позову зазначено, що у зв'язку із пошкодженням паспорта громадянина України позивач звернувся до Відповідача 1 з питання оформлення паспорта громадянина України у формі книжечки, додавши всі необхідні документи, що визначені Положенням про паспорт громадянина України, затвердженим постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ. Проте відповідач листом відмовив у видачі паспорта книжечки у зв'язку із відсутністю альтернативи паспортам у формі ІD-картки та відсутністю відповідного рішення суду щодо зобов'язання видати такий паспорт. Позивач вказав, що він відмовляється надавати згоду на обробку своїх персональних даних засобами реєстру, передбаченого Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус». Вважає, що відповідачами грубо порушуються вимоги статті 7 Закону України «Про захист персональних даних», якою заборонено обробку біометричних даних без згоди суб'єкта персональних даних.
ОСОБА_1 звернув увагу, що дана справа є типовою до зразкової справи, що розглядалася Великою Палатою Верховного Суду №806/3256/17 (постанова від 19 вересня 2018 року) та просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач -1 позов не визнав, 30 вересня 2020 року надав відзив на позовну заяву в якому вказав, що у лютому 2020 року позивач отримав паспорт громадянина України у формі пластикової ІD-картки, що оформлений за допомогою засобів Реєстру з присвоєнням УНЗР, замість непридатного до користування паспорта громадянина України. Крім того, за заявою-анкетою позивача для внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру у зв'язку з оформленням паспорта громадянина України для виїзду за кордон, у березні 2020 року ОСОБА_1 був документований паспортом громадянина України для виїзду за кордон, що свідчить про бажання та згоду позивача щодо подальшого користування паспортним документом, оформленого за допомогою електронних засобів ЄДДР та безпідставність позовних вимог. Відповідач зазначив, що жодним нормативно-правовим актом, які регулюють порядок обміну паспорта громадянина України можливість обміну паспорта у формі ІD-картки на паспорт у формі паспортної книжечки не передбачено. Відповідач вважає, що дана справа не відповідає обов'язковим ознакам типової справи, викладеним в постанові Великої Палати Верховного Суду №806/3256/17. У задоволенні позову просив відмовити.
Відповідач -2 надав відзив на адміністративний позов аналогічного змісту та вказав про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог щодо зобов'язання видати паспорт громадянина України зразка 1994 року в обмін на наявний паспорт громадянина України у формі ІD-картки.
05 жовтня 2020 року від позивача надійшла відповідь на відзив у якому зазначено, що позивач особисто звернувся до органу ДВС в порядку та переліком документів, встановлених п. 13 Положення про паспорт громадянина України, необхідних для отримання паспорта-книжечки. Проте, відмова відповідача у видачі паспорта-книжечки обумовлена відсутністю правових підстав, при цьому щодо заповнення інших заяв або подачі додаткових документів зазначено не було.
Ухвалою суду від 07 вересня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі, призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та витребувано у відповідача докази у справі.
Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на нього, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 15 липня 2020 року звернувся до Торецького міського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області із заявою про:
- знищення його персональних даних, які знаходяться в Єдиному державному демографічному реєстрі, в тому числі Унікальний номер запису в реєстрі за яким закріплені його персональні данні;
- складення та надання акта знищення персональних даних;
- надання зразка заяви, заповнення якої разом із поданням необхідних документів, буде підставою для обміну непридатного для використання ІD-картки на паспорт громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року;
- видачу паспорта громадянина України у вигляді книжечки у зв'язку із непридатністю для подальшого використання наявного паспорта у формі картки;
- проставляння відмітки реєстрації місця проживання;
- проведення реєстрації громадянства України за раніше встановленими формами, без використання любого цифрового індетифікатора особи.
Відповідач - 1 листом від 29 липня 2020 року відмовив позивачу у видачі паспорта у формі книжечки в зв'язку з відсутністю підстав, оскільки чинним законодавством не передбачений обмін паспорта громадянина України у формі картки, що містить безконтактний електронний носій на паспорт громадянина України зразка 1994 року та вказав, що судове рішення у зразковій справі №806/3265/17 не може бути підставою для видачі ОСОБА_1 паспорта громадянина України зразка 1994 року, так як є індивідуальним актом та стосується прав та інтересів визначеної в рішенні особи.
Також проінформовано заявника про можливість оформлення паспорта громадянина України зразка 1994 року в порядку та за умови надання документів Відповідачу - 1, передбачених Тимчасовим порядком оформлення і видачі паспорта громадянин України, затвердженим наказом МВС України від 06 червня 2019 року №456.
Також 15 липня 2020 року позивач звертався з окремою заявою до Торецького міського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області про знищення його персональних даних, які на момент подачі даної заяви, знаходяться в Єдиному державному демографічному реєстрі, відповідно до положень Закону України «Про захист персональних даних». Також просив надати акт знищення персональних даних та знищення закордонного паспорта і персональних даних.
Листом від 29 липня 2020 року Відповідач -1 повідомив ОСОБА_1 , що Закон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» не передбачає підстави право вимагати видалення даних з Реєстру, УНЗР не може бути видалено з Реєстру якщо особа отримувала документи, що посвідчують особу чи її спеціальний статус, із застосуванням засобів Реєстру. При цьому вказав, що акт знищення закордонного паспорта надати неможливо, оскільки вищезазначений документ ще не надійшов з ГУДМС України в Донецькій області до Торецького МВ ГУ ДМС України в Донецькій області.
Вважаючи протиправними дії щодо відмови у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
За приписами Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Встановлюючи ті чи інші правила поведінки, держава має в першу чергу дбати про потреби людей, утримуючись за можливості від встановлення таких правил, які негативно сприйматимуться тими чи іншими групами суспільства. Встановлення таких правил може бути виправдане тільки наявністю переважаючих суспільних інтересів, які не можуть бути задоволені в інший спосіб, але і в цьому разі має бути дотриманий принцип пропорційності. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Статтею 32 Конституції України визначено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Відповідно до частини 1 статті 13 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" (Закон № 5492-VI) одним з документів, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, є паспорт громадянина України. Згідно з частиною 1 статті 21 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.
Тобто, у разі відсутності у особи паспорта, така особа не має підтвердження громадянства України, що в свою чергу є порушенням її громадянських прав у зв'язку з неможливістю їх реалізації.
Частинами 1, 2, 4, 5 статті 14 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" передбачено, що документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації.
Згідно з пунктами 3, 5, 6, 8 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-XII, бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки.
Пунктом 131 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України" (далі - Постанова № 302) передбачено, що до безконтактного електронного носія, який міститься у паспорті, вноситься інформація, а саме: біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи, відцифровані відбитки пальців рук) виключно за згодою особи, отже вносяться відцифровані персональні данні особи. До завершення роботи із забезпечення в повному обсязі територіальних підрозділів ДМС матеріально-технічними ресурсами, необхідними для оформлення і видачі паспорта громадянина України, зразки бланків якого затверджено цією постановою, паспорт громадянина України може оформлятися з використанням бланка паспорта громадянина України у формі книжечки.
Судом встановлено, що у поданій заяві про видачу (обмін) паспорта громадянина України у формі книжечки замість пошкодженого у формі ID - картки позивач не давав своєї згоди на обробку та використання його персональних даних, навпаки така заява містить заборону використання та поширення персональних даних ОСОБА_1 та вимоги про знищення наявних його персональних даних.
Згідно з частиною 1 статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» від 01 червня 2010 року №2297-VI (далі по тексту - Закон №2297-VI) мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних.
Персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована (стаття 2 Закону України «Про захист персональних даних» від 01 червня 2010 року №2297-VI ).
Обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб'єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (частина 5, 6 статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» від 01 червня 2010 року №2297-VI ).
Таким чином, принципами обробки персональних даних є відкритість і прозорість, відповідальність, адекватність та ненадмірність їх складу та змісту стосовно визначеної мети їх обробки, а підставою обробки персональних даних є згода суб'єкта персональних даних. Відтак, реалізація державних функцій має здійснюватись без примушування людини до надання згоди на обробку її персональних даних, що означає те, що особи, які відмовились від надання згоди на обробку їх персональних даних, повинні мати альтернативу - можливість використання традиційних методів ідентифікації особи.
Суд повинен оцінити, чи передбачене законом таке обмеження, чи відповідає обмеження "нагальній суспільній потребі", тобто чи є воно необхідним у демократичному суспільстві і чи відповідає воно легітимній меті (рішення ЄСПЛ у справі "Svyato-Mykhaylivska Parafiya v. Ukraine" від 14 червня 2007 року).
У даному випадку відсутня будь-яка загроза національній безпеці, економічному добробуту або правам людини, а тому збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди є втручанням держави в її особисте та сімейне життя.
Суд вважає, що відмова відповідача не була «необхідною у демократичному суспільстві» у тому сенсі, що вона непропорційна цілям, які мали бути досягнуті, оскільки відмова видати документ з підстави, на яку послався орган влади, фактично позбавляє людину можливості посвідчити свою особу, а отже і користуватись наданими громадянськими правами.
Велика Палата Верховного Суду у Зразковій справі № 806/3265/17 взяла до уваги правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні по справі «Х'ю Джордан проти Великої Британії»: «Якщо загальна політика або захід мають непропорційно шкідливі наслідки для конкретної групи, то вони (загальна політика або захід) можуть вважатися дискримінаційними, незважаючи на те, що вони не спрямовані конкретно на цю групу». Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.
З урахуванням викладеного, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що позовні вимоги про визнання протиправними дії органу УДМС щодо відмови у видачі особі паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт № 2503-ХІІ є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню. Для належного захисту порушених прав позивача Верховний Суд зобов'язав орган УДМС оформити та видати особі паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт № 2503-ХІІ.
Разом з тим, суд звертає увагу, що ані Положенням про паспорт громадянина України, затвердженим Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII, ані Порядком оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №302 (в відповідній чинній редакції), чітко не регламентовано зворотню процедуру обміну паспорта у формі ID-картки на паспорт у формі книжечки (зразка 1994 року).
Проте, із заяви позивача та ксерокопії його паспорта у формі картки судом встановлено, що паспорт позивача у формі ID-картки є пошкодженим механічним способом, тому є непридатним для використання.
Непридатність паспорта позивача у формі ID-картки відповідачем не заперечується і не спростована.
Згідно з пунктом 6 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №302, обмін паспорта здійснюється у разі:
1) зміни інформації, внесеної до паспорта (крім додаткової змінної інформації);
2) отримання реєстраційного номера облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (РНОКПП) або повідомлення про відмову від прийняття зазначеного номера (за бажанням);
3) виявлення помилки в інформації, внесеній до паспорта;
4) закінчення строку дії паспорта;
5) непридатності паспорта для подальшого використання;
6) якщо особа досягла 25- чи 45-річного віку та не звернулася в установленому законодавством порядку не пізніше як через місяць після досягнення відповідного віку для вклеювання до паспорта зразка 1994 року нових фотокарток;
7) наявності в особи паспорта зразка 1994 року (за бажанням).
Пунктом 108 Порядку №302 визначено, що паспорт визнається недійсним, вилучається, анулюється та знищується в разі, зокрема, непридатності паспорта для подальшого використання.
Таким чином, законодавством передбачена процедура обміну паспорта на новий (незалежно від того, у якій формі оформляється новий документ).
У даному випадку суд виходить з того, що відповідач ставить під сумнів саме право особи на оформлення документа у формі паспортної книжечки.
Суд зазначає, що норми Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус"на відміну від норм Положення №2503-XII (теж діючого на момент виникнення правовідносин) не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорту у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім'я та по-батькові та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог ст. 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було "встановлене законом") не було "необхідним у демократичному суспільстві" у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя, у контексті неможливості реалізації права на власне імя, що становить порушення ст. 8 Конвенції.
При цьому твердження відповідачів про неможливість застосування висновків зразкової справи, що викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду по справі № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18) від 19 вересня 2018 року суд вважає неприйнятними, оскільки ненадання згоди на обробку персональних даних так як і відкликання такої згоди, право на яке надано позивачу положеннями статті 8 Закону України «Про захист персональних даних», мають на меті невнесення/видалення персональних даних до/з відповідних автоматизованих баз обробки інформації, реєстрів тощо, у тому числі Єдиного державного демографічного реєстру, тобто відсутність такої інформації в цих автоматизованих базах даних.
На підставі викладено вище, суд дійшов висновку, що відповідачем - 1 протиправно відмовлено в оформленні і видачі позивачу паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII, у зв'язку з непридатністю для використання попереднього документа із зазначених у листі підстав.
Разом з тим суд не погоджується з твердженнями позивача, що судове рішення у зразковій справі №806/3265/17 (Пз/9901/2/18) є однією з правових підстав для видачі відповідачем паспорта громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року, оскільки результати розгляду зразкової справи повинен врахувати саме суд при розгляді типової справи.
Суд зазначає, що лист відповідача від 29 липня 2020 року містить як відмову у видачі паспорта у вигляді книжечки із зазначених вище підстав так і рекомендації щодо подання документів передбачених Тимчасовим порядком оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженим наказом МВС України від 06 червня 2019 року №456.
Так, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №398 від 3 квітня 2019 року «Про зміни до пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України №302» державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.
Наказом МВС України від 06 червня 2019 року №456 затверджено Тимчасовий порядком оформлення і видачі паспорта громадянина України, розділом ІV якого передбачено, що обмін паспорта здійснюється в разі, зокрема: непридатності паспорта для користування. Для обміну паспорта заявник подає:1) заяву;2) рішення суду;3) паспорт, що підлягає обміну;4) дві (три - у разі одержання паспорта, який обмінюється в іншому територіальному підрозділі ДМС) фотокартки розміром 3,5 x 4,5 см;5) платіжний документ з відміткою банку про сплату державного мита (у разі обміну паспорта у зв'язку із непридатністю для користування) або оригінал документа про звільнення від його сплати;6) документи, що підтверджують обставини (крім обміну паспорта з причин непридатності його використання), на підставі яких паспорт підлягає обміну. Видані компетентними органами іноземної держави документи, що подаються для оформлення паспорта, засвідчуються в установленому законодавством порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та подаються з перекладом українською мовою, вірність якого засвідчується нотаріально;7) довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (для внутрішньо переміщених осіб);8) посвідчення про взяття на облік бездомних осіб, видане відповідним центром обліку бездомних осіб (для бездомних осіб).
При цьому, розділом І цього Порядку передбачено оформлення і видачу паспорту особі, яка досягла 16-річного віку, саме на підставі заяви про видачу паспорта громадянина України (далі - заява) за зразком, наведеним у додатку 1 до цього Тимчасового порядку, поданої нею особисто.
Судом встановлено, що заява, з якою звертався позивач до органу ДМС України не відповідає вимогам зазначеного вище Порядку, оскільки оформлена у довільній формі, а також не містить необхідної інформації щодо сімейного стану позивача.
Разом з тим, ураховуючи, що на час спірних правовідносин, для отримання паспорта громадянина України у формі книжечки, необхідною умовою є наявність рішення суду щодо зобов'язання міграційної служби видати такий паспорт, яке подається з відповідною заявою, зважаючи на обставини справи, з метою ефективного способу захисту порушених прав позивача у спірних відносинах суд вважає, що необхідним захистом є визнання протиправними підстави відмови Торецьким міським відділом Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області ОСОБА_1 у видачі паспорту громадянина України у формі паспортної книжечки та зобов'язання Головного управління Державної міграційної служби України в особі територіального підрозділу Торецького міського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області оформити та видати паспорт громадянина України у вигляді книжечки (на паперових носіях).
Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з такого.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, при зверненні до адміністративного суду з позовною заявою, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн.
Згідно положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволені позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, судовий збір у розмірі 840,80 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними підстави відмови Торецьким міським відділом Головного управління Державної міграційної служби України у Донецькій області ОСОБА_1 у видачі паспорту громадянина України у формі паспортної книжечки, викладеної листом від 29 липня 2020 року.
Зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України у Донецькій області в особі Торецького міського відділу Головного управління Державної міграційної служби України у Донецькій області оформити та видати ОСОБА_1 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ, в порядку обміну паспорта громадянина України, непридатного для подальшого використання.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області (місцезнаходження: 87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Митрополитська, б.20, код ЄДРПОУ 37841728) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 840,80 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до пункту 3 розділу VІ "Прикінцевих положень" Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя В.С. Дмитрієв