09 листопада 2020 року Справа № 160/11058/20
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Неклеса О.М., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Комунального закладу "Обласний центр медико-соціальної експертизи" Дніпропетровської облдержадміністрації департаменту охорони здоров'я, управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Комунального закладу "Обласний центр медико-соціальної експертизи" Дніпропетровської облдержадміністрації департаменту охорони здоров'я, управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:
1) визнати дії суб'єкта владних повноважень - Комунального закладу «Обласний центр медико-соціальної експертизи» Дніпропетровської облдержадміністрації департаменту охорони здоров'я (МСЕК № 3) протиправні, щодо визначення здатності ОСОБА_1 після нещасного випадку на виробництві виконувати роботу в повному обсязі за попередньою професією, роботою, під час якої стався нещасний випадок та можливість використання його залишкової професійної працездатності на іншій роботі нижчої кваліфікації в звичайних, спеціально створених виробничих або інших умовах праці, відповідно до п. 2.2.2 «Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків» та зобов'язати Комунальний заклад «Обласний центр медико-соціальної експертизи» Дніпропетровської облдержадміністрації департаменту охорони здоров'я (МСЕК № 3) визначити здатність ОСОБА_1 після нещасного випадку на виробництві виконувати роботу в повному обсязі за попередньою професією, роботою, під час якої стався нещасний випадок та можливість використання його залишкової професійної працездатності на іншій роботі нижчої кваліфікації в звичайних, спеціально створених виробничих або інших умовах праці;
2) визнати дії суб'єкта владних повноважень - Комунального закладу «Обласний центр медико-соціальної експертизи» Дніпропетровської облдержадміністрації департаменту охорони здоров'я (МСЕК № 3) протиправні, щодо видачі ОСОБА_1 , стосовно якого встановлено факт втрати професійної працездатності, індивідуальної програми реабілітації (ІРП) відповідно до п. 24 «Положення про медико-соціальну експертизу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 р. № 1317 та п. 2.12 «Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків» та зобов'язати Комунальний заклад «Обласний центр медико-соціальної експертизи» Дніпропетровської облдержадміністрації департаменту охорони здоров'я (МСЕК № 3) скласти ОСОБА_1 індивідуальну програму реабілітації (ІПР).
3) визнати дії суб'єкта владних повноважень - Комунального закладу «Обласний центр медико-соціальної експертизи» Дніпропетровської облдержадміністрації департаменту охорони здоров'я (МСЕК № 3) протиправні та скасувати висновок про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках (30%), потреби у наданні медичної та соціальної допомоги, довідка серії 12ААА № 045240 від 02.11.2017, який суперечить висновку комісії Дніпровського центру первинної медико-санітарної допомоги № 8, довідка № 10 від 30.10.2017 та зобов'язати Комунальний заклад «Обласний центр медико-соціальної експертизи» Дніпропетровської облдержадміністрації департаменту охорони здоров'я (МСЕК № 3) встановити ОСОБА_1 65% втрати професійної працездатності, відповідно до п. 2.13.3 «Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків».
4) визнати бездіяльність суб'єкта владних повноважень - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Дніпропетровській області, які порушують права ОСОБА_1 на соціальний захист, що включає право по зобов'язанню забезпечувати фінансування та виплачувати страхові витрати на його медичну допомогу, у тому числі витрати на придбання ліків, на підставі виданих лікарями рецептів, санаторно-курортних карток, довідок або рахунків про їх вартість відповідно до абз. 6 ч. З ст. 42 Закону «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», протиправними та зобов'язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Дніпропетровській області фінансувати ОСОБА_1 витрати на медичну та соціальну допомогу, у тому числі на придбання ліків на підставі виданих лікарями рецептів, санаторно-курортних карток, довідок або рахунків про їх вартість та організувати цілеспрямоване та ефективне лікування мене з метою якнайшвидшого відновлення його здоров'я.
5) визнати бездіяльність суб'єкта владних повноважень - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Дніпропетровській області, що привили до душевних хвилювань ОСОБА_1 та завдавши неймовірних фізичних болів роками не організовуючи цілеспрямованого та ефективного лікування протиправною та стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Дніпропетровській області кошти на моральне відшкодування в сумі 28000 грн.
6) зобов'язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Дніпропетровській області фінансувати ОСОБА_1 різницю витрат на придбання ліків на підставі виданих лікарями рецептів, довідок або рахунків про їх вартість, відповідно до форм та стандартів пакування.
7) заборонити Відповідачу 2 привласнювати функції МОЗ, лікувати ОСОБА_1 та робити перевірки його лікування, замість організовування цілеспрямованого та ефективного лікування його здоров'я.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.09.2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до Комунального закладу "Обласний центр медико-соціальної експертизи" Дніпропетровської облдержадміністрації департаменту охорони здоров'я, управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди залишено без руху.
Позивачу встановлено десятиденний строк, з моменту отримання копії цієї ухвали, усунути недоліки позовної заяви, а саме:
- надати документ на підтвердження адміністративної процесуальної дієздатності позивача;
- надати суду докази сплати судового збору в розмірі 5885,60 грн. або клопотання про звільнення (відстрочення, розстрочення) сплати судового збору з відповідними доказами.
- надати копії доданих до позовної заяви документів для відповідача.
-надати нову редакцію позовної заяви у відповідній кількості, в якій серед іншого зазначити ідентифікаційний код Комунального закладу "Обласний центр медико-соціальної експертизи" Дніпропетровської облдержадміністрації департаменту охорони здоров'я в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти Комунального закладу "Обласний центр медико-соціальної експертизи" Дніпропетровської облдержадміністрації департаменту охорони здоров'я якщо такі відомі.
- надати належним чином засвідчені докази на підтвердження обставин, викладених в позовній заяві відповідно кількості учасників справи.
06 жовтня 2020 року від позивача на виконання вимог ухвали суду від 16.09.2020 року надано нову редакцію позовної заяви, в якій позивач просить:
1) визнати дії по відшкодуванню шкоди, заподіяного ушкодженням здоров'я, суб'єкта владних повноважень - Комунального закладу «Обласний центр медико- соціальної експертизи» Дніпропетровської облдержадміністрації департаменту охорони здоров'я (МСЕК № 3) протиправні, що до визначення здатності ОСОБА_1 після нещасного випадку на виробництві виконувати роботу в повному обсязі за попередньою професією, роботою, під час якої стався нещасний випадок та можливість використання його залишкової професійної працездатності на іншій роботі нижчої кваліфікації в звичайних, спеціально створених виробничих або інших умовах праці, відповідно до п. 2.2.2 «Порядку встановлення медико- соціальними експертними комісіями ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків» та та зобов'язати Комунальний заклад «Обласний центр медико-соціальної експертизи» Дніпропетровської облдержадміністрації департаменту охорони здоров'я (МСЕК № 3) визначити здатність ОСОБА_1 після нещасного випадку на виробництві виконувати роботу в повному обсязі за попередньою професією, роботою, під час якої стався нещасний випадок та можливість використання його залишкової професійної працездатності на іншій роботі нижчої кваліфікації в звичайних, спеціально створених виробничих або інших умовах праці.
2) визнати дії по відшкодуванню шкоди, заподіяного ушкодженням здоров'я, суб'єкта владних повноважень - Комунального закладу «Обласний центр медико- соціальної експертизи» Дніпропетровської облдержадміністрації департаменту охорони здоров'я (МСЕК № 3) протиправні, що до видачі ОСОБА_1 , стосовно якого встановлено факт втрати професійної працездатності, індивідуальної програми реабілітації (ІРП) відповідно до п. 24 «Положення про медико-соціальну експертизу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 р. № 1317 та п. 2.12 «Порядку встановлення медико- соціальними експертними комісіями ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків» та зобов'язати Комунальний заклад «Обласний центр медико-соціальної експертизи» Дніпропетровської облдержадміністрації департаменту охорони здоров'я (МСЕК № 3) скласти ОСОБА_1 індивідуальну програму реабілітації (ІПР).
3) визнати дії по відшкодуванню шкоди, заподіяного ушкодженням здоров'я, суб'єкта владних повноважень - Комунального закладу «Обласний центр медико- соціальної експертизи» Дніпропетровської облдержадміністрації департаменту охорони здоров'я (МСЕК № 3) протиправні та скасувати висновок про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках (30%), потреби у наданні медичної та соціальної допомоги, довідка серії 12ААА № 045240 від 02.11.2017, який суперечить висновку комісії Дніпровського центру первинної медико-санітарної допомоги № 8, довідка № 10 від 30.10.2017 та зобов'язати Комунальний заклад «Обласний центр медико-соціальної експертизи» Дніпропетровської облдержадміністрації департаменту охорони здоров'я (МСЕК № 3) встановити ОСОБА_1 65% втрати професійної працездатності, відповідно до п. 2.13.3 «Порядку встановлення медико- соціальними експертними комісіями ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків».
4) визнати бездіяльність по відшкодуванню шкоди, заподіяного ушкодженням здоров'я, суб'єкта владних повноважень - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Дніпропетровській області, які порушують права ОСОБА_1 на соціальний захист, що включає право по зобов'язанню забезпечувати фінансування та виплачувати страхові витрати на його медичну допомогу, у тому числі витрати на придбання ліків, на підставі виданих лікарями рецептів, санаторно-курортних карток, довідок або рахунків про їх вартість відповідно до абз. 6 ч. 3 ст. 42 Закону «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», протиправними та зобов'язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Дніпропетровській області фінансувати ОСОБА_1 витрати на медичну та соціальну допомогу, у тому числі на придбання ліків на підставі виданих лікарями рецептів, санаторно-курортних карток, довідок або рахунків про їх вартість та організувати цілеспрямоване та ефективне лікування мене з метою якнайшвидшого відновлення його здоров'я.
5) визнати бездіяльність по відшкодуванню шкоди, заподіяного ушкодженням здоров'я, суб'єкта владних повноважень - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Дніпропетровській області, що привили до душевних хвилювань ОСОБА_1 та завдавши неймовірних фізичних болів роками не організовуючи цілеспрямованого та ефективного лікування протиправною та стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Дніпропетровській області кошти на моральне відшкодування в сумі 28000 грн.
6) зобов'язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Дніпропетровській області фінансувати ОСОБА_1 різницю витрат на придбання ліків на підставі виданих лікарями рецептів, довідок або рахунків про їх вартість, відповідно до форм та стандартів пакування, для відшкодуванню шкоди, заподіяного ушкодженням здоров'я.
7) заборонити Відповідачу 2 привласнювати функції МОЗ, лікувати ОСОБА_1 та робити перевірки його лікування, замість відшкодування шкоди: - організовування цілеспрямованого та ефективного лікування його ушкодженого здоров'я.
В зв'язку з частковим усуненням недоліків позовної заяви, ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.10.2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до Комунального закладу "Обласний центр медико-соціальної експертизи" Дніпропетровської облдержадміністрації департаменту охорони здоров'я, управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди вдруге залишено без руху.
Позивачу встановлено п'ятиденний строк, з моменту отримання ухвали, усунути недоліки позовної заяви, а саме:
- надати суду докази сплати судового збору в розмірі 5885,60 грн. або клопотання про звільнення (відстрочення, розстрочення) сплати судового збору з відповідними доказами.
- надати копії доданих до позовної заяви документів для відповідачів.
- надати належним чином засвідчені докази на підтвердження обставин, викладених в позовній заяві відповідно кількості учасників справи.
03.11.2020 року від позивача на адресу суду надійшла заява на усунення недоліків, в якій останній зазначає, що усі додатки до позовної заяви ним було надано на усунення недоліків позовної заяви. Крім того позивачем надано клопотання щодо судового збору.
Щодо надання належним чином засвідчених доказів на підтвердження обставин, викладених в позовній заяві позивач зазначив, що усі належним чином засвідчені докази на підтвердження обставин, викладених в позовній заяві, ним були надані в цивільній справі № 202/1727/18. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду провадження №22-Ц/803/4236/20, справа №202/1727/18, провадження у справі було закрито, оскільки цей спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Значить усі вимоги заявлені в цивільній справі № 202/1727/18, повинні розглядатися в порядку адміністративного судочинства. 17 серпня 2020 року, ще до отримання мною відповідної постанови, відповідно до частини 1 статті 256 ЦПК України, позивач просив Дніпровський апеляційний суд, направити цивільну справу № 202/1727/18 на розгляд до суду першої інстанції, до встановленої юрисдикції якою віднесено розгляд цієї справи. Орган судової влади, Дніпровський апеляційний суд, порушуючи частину 1 статті 256 ЦПК України не направив справу за встановленою юрисдикцією. Дніпропетровський окружний адміністративний суд, не хоче дотримуватися частини 1 статті 256 ЦПК України, не витребує цивільну справу № 202/1727/18.
Дослідивши надані документи, суд прийшов до висновку, що вимоги ухвали від 12.10.2020 року виконані частково. Позивачем не надано:
- доказів сплати судового збору.
-засвідчених доказів на підтвердження обставин, викладених в позовній заяві відповідно кількості учасників справи.
Своє клопотання щодо судового збору ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що в даному випадку на нього розповсюджуються пільги на сплату судового збору, визначені п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема, позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи. Зазначає, що спір у даному випадку стосується відшкодування шкоди заподіяної каліцтвом. Також посилається на пункти 1 та 3 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" та зазначає, що його дохід за попередній календарний рік склав 0 грн. Страхові виплати втраченого заробітку по відшкодуванню шкоди, внаслідок ушкодженням здоров'я склали 26235,86 грн.
Дослідивши заяву на усунення недоліків та клопотання щодо судового збору, суд зазначає наступне.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема, позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи.
Вказані правові норми підлягають застосуванню щодо позовів про відшкодування будь-якої шкоди (матеріальної та моральної), завданої в результаті її заподіяння, за які відповідач несе цивільну відповідальність згідно із Законом.
Те, що в позовній заяві в новій редакції позивач у кожному пункті прохальної частини зазначає про відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, суб'єкта владних повноважень не змінює того, що зміст позовних вимог не пов'язані з відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю визначені параграфон 2 глави 82 Цивільного кодексу України.
Так, статею 1195 ЦК України передбачено, що фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо. У разі каліцтва або іншого ушкодження здоров'я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати. Шкода, завдана фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, відшкодовується без урахування пенсії, призначеної у зв'язку з втратою здоров'я, або пенсії, яку вона одержувала до цього, а також інших доходів. Договором або законом може бути збільшений обсяг і розмір відшкодування шкоди, завданої потерпілому каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Зі змісту прохальної частини вбачається, що позивач просить визнати протиправними дії/бездільність:
1) щодо визначення здатності ОСОБА_1 після нещасного випадку на виробництві виконувати роботу в повному обсязі за попередньою професією, роботою, під час якої стався нещасний випадок та можливість використання його залишкової професійної працездатності на іншій роботі нижчої кваліфікації в звичайних, спеціально створених виробничих або інших умовах праці;
2) щодо видачі ОСОБА_1 індивідуальної програми реабілітації (ІРП) відповідно до п. 24 «Положення про медико-соціальну експертизу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 р. № 1317 та п. 2.12 «Порядку встановлення медико- соціальними експертними комісіями ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків».
3) щодо скасування висновку про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках (30%).
4) щодо порушення права ОСОБА_1 на соціальний захист, що включає право по зобов'язанню забезпечувати фінансування та виплачувати страхові витрати на його медичну допомогу, у тому числі витрати на придбання ліків, на підставі виданих лікарями рецептів, санаторно-курортних карток, довідок або рахунків про їх вартість.
5) щодо завданої моральної шкоди;
6) щодо фінансування ОСОБА_1 різницю витрат на придбання ліків на підставі виданих лікарями рецептів, довідок або рахунків про їх вартість, відповідно до форм та стандартів пакування.
7) щодо заборони відповідачу 2 привласнювати функції МОЗ, лікувати ОСОБА_1 та робити перевірки його лікування.
Враховуючи те, що позивач у межах даного адміністративного позову просить визнати протиправними дії відповідача та зобов'язати відповідача вчинити певні дії, які не пов'язані з відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, суд приходить до висновку про відсутність підстав для звільнення позивача від сплати судового збору.
Щодо посилання позивача на ст. 8 ЗУ "Про судовий збір".
У статті 8 Закону України "Про судовий збір" зазначено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до сплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
При цьому, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.
Крім того, судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя №R(81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, враховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі" (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.
У зв'язку із цим, при здійсненні правосуддя в адміністративних справах суди повинні вирішувати питання, пов'язані із судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до статей 132, 133 Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України №3674-VІ "Про судовий збір", а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.
Приписами статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
При цьому положення Закону України "Про судовий збір" кореспондуються з положеннями статті 2 КАС України, якими розкривається зміст однієї із засад адміністративного судочинства, а саме, рівності всіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом. Так, згідно приписів вказаної статті усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом. Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників адміністративного процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Таким чином, всі учасники процесу є рівними при здійсненні своїх прав та обов'язків, в тому числі у питанні необхідності сплати судового збору.
У розумінні приписів статті 8 Закону України № 3674-VІ "Про судовий збір" відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, звільнення його від сплати може мати місце за наявності виключних обставин. При цьому, скаржник має довести існування фінансових труднощів.
Позивач зазначає, що його дохід за попередній календарний рік склав 0 грн. Страхові виплати втраченого заробітку по відшкодуванню шкоди, внаслідок ушкодженням здоров'я склали 26235,86 грн. При цьому доказів на підтвердження своєї позиції до суду не надає.
Крім того надане позивачем клопотання не містить прохальної частини.
Щодо доказів, які повинен був надати позивач на підтвердження обставин, викладених в позовній заяві.
Так, ОСОБА_1 на виконання вимог ухвали суду від 12.10.2020 року в частині надання доказів, які підтверджують обставини справи зазначає, що усі належним чином засвідчені докази на підтвердження обставин, викладених в позовній заяві, ним були надані в цивільній справі № 202/1727/18. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду провадження №22-Ц/803/4236/20, справа №202/1727/18, провадження у справі було закрито, оскільки цей спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Значить усі вимоги заявлені в цивільній справі № 202/1727/18, повинні розглядатися в порядку адміністративного судочинства. 17 серпня 2020 року, ще до отримання мною відповідної постанови, відповідно до частини 1 статті 256 ЦПК України, позивач просив Дніпровський апеляційний суд, направити цивільну справу № 202/1727/18 на розгляд до суду першої інстанції, до встановленої юрисдикції якою віднесено розгляд цієї справи. Орган судової влади, Дніпровський апеляційний суд, порушуючи частину 1 статті 256 ЦПК України не направив справу за встановленою юрисдикцією. Дніпропетровський окружний адміністративний суд, не хоче дотримуватися частини 1 статті 256 ЦПК України, не витребує цивільну справу № 202/1727/18.
Пунктом 5 ч. 5 ст. 160 КАС України передбачено, що в позовній заяві зазначаються виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Частиною 4 ст. 161 КАС України передбачено, що позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Згідно ч.ч. 4,5 ст. 94 КАС України копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Частиною 2 ст. 79 КАС України передбачено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви.
Відповідно до ч. 1 ст. 80 КАС України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 79 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
Суд зазначає, що у справі №202/1727/18 ОСОБА_1 є позивачем та наділений право на ознайомлення з вищезазначеною справою.
Посилання позивача на положення ст. 256 ЦПК України судом відхиляється, оскільки якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз'яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об'єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.
Отже лише судом апеляційної інстанції (в даному випадку це Дніпровський апеляційний суд) вирішується питання про передачу цивільної справи до суду іншої юрисдикції.
ОСОБА_1 у заяві не зазначає підстави, які унеможливлюють самостійно надати ним відповідні докази.
Суд звертає увагу, що в адміністративному судочинстві обов'язок надавати до позовної заяви всі наявні докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги покладений саме на позивача.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що викладені в ухвалі суду від 12.10.2020 року недоліки позовної заяви ОСОБА_1 , які позивачу необхідно усунути, з огляду на положення ст.ст. 160, 161 КАС України, зокрема частини 5 та частини 1,4 вищезазначених статей, є обов'язковими елементами адміністративного позову, які зазначаються та надаються саме позивачем з метою обґрунтування предмету позову та заявлених у ньому позовних вимог.
Аналіз змісту заяви про усунення недоліків, яка була надана позивачем на виконання ухвали суду від 12.10.2020р., якою позов ОСОБА_1 залишено без руху, свідчить про те, що позивачем у справі не вчинено дій спрямованих на усунення зазначених судом недоліків адміністративного позову, ця заява містять лише тлумачення позивачем норм процесуального законодавства, які на його думку були порушені судом під час залишення позову без руху.
При цьому суд наголошує, що в ухвалі від 12.10.2020р., окрім недоліків адміністративного позову, які необхідно усунути позивачу, та строку протягом якого позивач повинен це зробити, також було зазначено спосіб усунення цих недоліків, але позивачем ці вимоги суду були залишені поза увагою.
Отже, станом на 09 листопада 2020 року позивач не виконав вимоги ухвали суду.
Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, у разі якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Відповідно до частини восьмої статті 171 КАС України питання про відкриття провадження в адміністративній справі суддя вирішує протягом п'яти днів з дня надходження до адміністративного суду позовної заяви, заяви про усунення недоліків позовної заяви у разі залишення позовної заяви без руху, або отримання судом у порядку, визначеному частинами третьою - шостою цієї статті, інформації про місце проживання (перебування) фізичної особи.
Оскільки заява на усунення недоліків надійшла до суду 03.11.2020р., п'ятим днем для вирішення питання про відкриття провадження є 07.11.2020р. (субота - вихідний день).
За правилами частини 6 статті 120 КАС України якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
З урахуванням викладеного, суд ухвала прийнята судом 09.11.2020 р.
Керуючись ст.ст. 161, 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,-
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 щодо судового збору, - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Комунального закладу "Обласний центр медико-соціальної експертизи" Дніпропетровської облдержадміністрації департаменту охорони здоров'я, управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди, - повернути позивачу.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями) відповідно до ст.256 КАС України.
Ухвала суду може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.ст.293, 295 КАС України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст ухвали складено та підписано 09.11.2020 року.
Суддя О.М. Неклеса