26 жовтня 2020 року Справа № 160/8356/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіСерьогіної О.В.
за участі секретаря судового засіданняГанжі О.С.
за участі:
представника позивача представника позивача Пархоменко Ю.С. Гросмана О.Н.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Космічний" до Дніпровської міської ради, Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради про зобов'язання вчинити певні дії, -
29.08.2019 року Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Космічний" звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Дніпропетровської міської ради, який у подальшому уточнив та просить:
- визнати протиправною відмову Дніпровської міської ради листом від 12.04.2019р. № 7/7-828 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Космічний" по фактичному розміщенню багатоквартирного житлового будинку, що розташована по вул. Космічній 3А у м. Дніпро.
- зобов'язати Дніпровську міську раду розглянути заяву позивача про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Космічний" по фактичному розміщенню багатоквартирного житлового будинку, що розташована по вул. Космічній 3А у м. Дніпро та передати цю ділянку у постійне користування позивача.
Позовні вимоги обгрунтовані порушенням відповідачем норм чиного законодавства при прийняті відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивачу у формі листа. Позивач зазначає, що відповідачем надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування. Після виготовлення всієї технічної документації та погоджень на дану земельну ділянку, було виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Після цього позивач звернувся до Дніпровської міської ради із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведені земельної ділянки, проте Департаментом по роботі з активами Дніпровської міської ради листом від 12.04.2019 року за №7/7-828 подані документи повернуті на доопрацювання, що є грубим порушення вимог чинного законодавства. Просять суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.09.2019 року відкрито провадження у даній справі, призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
18.10.2019 року від Дніпровської міської ради надійшов відзив на позов в якому відповідач наполягає на залишення його без розгляду в частині визнання протиправною відмову Дніпропетровської міської ради, оскільки позивач фактично оскаржує відмову Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради викладену у листі, проте вимога адресована іншій юридичній особі. Що стосується вимоги про зобов'язання відповідача розглянути заяву позивача про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивачу та передати цю ділянку у постійне користування позивача, на думку заявника дана вимога повинна розглядатися за правилами господарського судочинства, оскільки виник спір про цивільне право між юридичними особами.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.11.2019 року залучено до участі у справі у якості другого відповідача - Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради, розгляд справи розпочати спочатку.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.12.2019 року продовжено строк підготовчого провадження на 30днів.
22.01.2020 року від Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради надійшов відзив на позовну заяву, зміст якого є ідентичним змісту заяви від Дніпровської міської ради.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.03.2020 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 23.03.2020 року.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.04.2020 року провадження у даній справі було зупинено.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.08.2020 року було поновлено провадження у справі 160/8356/19 та призначено розгляд справи на 14.09.2020 року. У судовому засіданні 14.09.2020 року, розгляд справи відкладався 30.09.2020 року 12.10.2020 року.
У судове засідання з'явилися представники позивача, представник відповідачів у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Представники позивача у судовому засіданні позов підтримали та просили задовольнити його з підстав, викладених у позовній заяві.
Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши матеріали всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.
Судом встановлено, що Рішенням Дніпровської міської ради №127/22 від 21.06.2017 року надано ОСББ «Космічний» дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по фактичному розміщенню багатоквартирного житлового будинку по вул. Космічній, 3А.
На підставі дозволу, позивач уклав з інженером землевпорядником договір на виконання землевпорядних робіт, на виконання якого виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Висновком управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 24.04.2018 року №3752/82-18 погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зауваженя та пропозиції до проекту землеустрою - відсутні.
15.03.2019 року позивач звернувся до Дніпровської міської ради із клопотанням про затвердження проекту землеустрою.
Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради листом від 12.04.2019 року за №7/7-828 повідомив про наступне: Департаментом по роботі з активами Дніпровської міської ради розглянуто Ваше клопотання від 15.03.2019 вх. №36/1212 стосовно затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по фактичному розміщенню багатоквартирного житлового будинку по вул. Космічній, З А. З цього приводу повідомляємо таке. В наданих на розгляд матеріалах відсутні технічний паспорт на об'єкти нерухомого майна, що розташовані на земельній ділянці, документи щодо введення в експлуатацію багатоквартирного житлового будинку, акт приймання-передачі будинку в управління ОСББ. Також відсутній акт встановлення та узгодження меж земельної ділянки з планом встановлення та узгодження її меж, що передбачено ст. 198 Земельного кодексу України. Окрім того при розгляді наданих матеріалів було встановлено, що багатоквартирний житловий будинок складається не тільки з квартир та нежитлових приміщень, необхідних для обслуговування потреб співвласників, але і з офісних приміщень, використання яких відноситься до комерційного виду діяльності. В зв'язку з цим вважаємо, що код виду цільового призначення земель (КВЦПЗ) 02.03 - Для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, визначено некоректно. На підставі КВЦПЗ розраховується плата за користування земельною ділянкою. В зв'язку з цим невірно встановлений КВЦПЗ призведе до недонадходжень в бюджет міста, тому вважаємо за доцільне встановити КВЦПЗ - 02.10 - Для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об'єктами торгово- розважальної та ринкової інфраструктури. В такому разі необхідно додати розрахунок часток користування земельною ділянкою під житловим фондом та під об'єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури. В зв'язку з цим подальший розгляд питання щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Космічний" по фактичному розміщенню багатоквартирного житлового будинку по вул. Космічній не можливий, повертаємо вам надані документи для доопрацювання. Ваше клопотання від 15.03.2019 року за вх. №36/1212 буде списано до архіву.
Суд зазначає наступне.
Згідно ч. 1 ст. 42 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.
Згідно статті 122 ЗК України вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або в користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
Відповідно до ч. 4 ст. 42 ЗК України розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі відповідної землевпорядної документації.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно ч. 3 ст. 123 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Стаття 19 Конституції України (частина 2) встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до норм частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.
Згідно з частинами 1, 2 статті 59 Закону № 280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.
Відповідно до частини 6 статті 123 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування. Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.
Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що ними встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у користування та органи, уповноважені розглядати ці питання. Вони передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у користування, за результатами розгляду яких визначені в статті 123 ЗК України органи приймають одне з відповідних рішень.
Виходячи з наведених правових норм, рішення про затвердження або відмову у затвердженні проекту землеустрою належить до виключних повноважень міської ради шляхом прийняття відповідних рішень на пленарному засіданні. Рішення, дії або бездіяльність міської ради про затвердження або відмову у затвердженні проекту землеустрою, надання земельних ділянок можуть бути оскаржені до суду.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до Дніпровської міської ради щодо затвердження проекту землеустрою.
Щодо доводів відповідачів про те, дана справа не повинна розглядатися за правилами адміністративного судочинства, суд не приймає їх до уваги, оскільки даний спір не пов'язаний з вирішенням питання щодо речового права, а виник в результаті протиправних дій суб'єкта владних повноважень при вирішенні питання, яке в сили приписів законодавства належить до його компетенції.
У справі, що розглядається, повноваження щодо затвердження або відмову у затвердженні проекту землеустрою, регламентовано статтею 123 ЗК України.
Умови, за яких орган відмовляє у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - затвердити проект землеустрою або відмовити в його затвердженні, якщо для цього є законні підстави. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційним.
Застосовуючи ці підходи до справи, що розглядається, суд погоджується з доводом позивача, що належним способом захисту їх прав є саме зобов'язання відповідача прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Суд звертає увагу на те, що чинним законодавством структурні підрозділи органу місцевого самоврядування не наділені повноваженнями приймати рішення про повернення проекту землеустрою на доопрацювання.
Адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб'єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи.
Європейський суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення від 15.10.2009 у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України", п. 64).
Засіб юридичного захисту має бути «ефективним» в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (рішення від 18.12.1996 у справі «Аксой проти Туреччини» (Aksoy v. Turkey), п. 95).
При оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, в якому вони діють, й особисті обставини заявника (рішення від 24.07.2012 у справі «Джорджевич проти Хорватії», п. 101; рішення від 06.11.1980 у справі «Ван Остервійк проти Бельгії», п.п. 36-40). Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.
Відповідно до частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. При цьому за своєю суттю правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).
Питання ефективності правового захисту аналізувалося у рішеннях національних судів. Зокрема, у рішенні від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України дійшов висновку, що рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Верховний Суд у своїй практиці неодноразово покликався на те, що «ефективний засіб правового захисту» у розумінні ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає зазначеній нормі Конвенції (Постанова Великої палати Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі № 705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №826/14016/16 СМ, від 11.02.2019 року у справі № 2а-204/12 ).
Отже, вирішуючи спірні правовідносини в межах заявлених позовних вимог, доводів сторін, системного аналізу положень чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій, а тому позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
В той же час, і ч. 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем було сплачено судовий збір за подання позовної заяви до суду у розмірі 1921 грн., що підтверджується платіжним дорученням №169 від 23.08.2019 року.
Враховуючи, що адміністративний позов задоволено, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в сумі 1921 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. ст. 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною відмову Дніпровської міської ради листом від 12.04.2019р. №7/7-828 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Космічний" по фактичному розміщенню багатоквартирного житлового будинку, що розташована по вул. Космічній 3А у м. Дніпрі.
Зобов'язати Дніпровську міську раду розглянути заяву Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Космічний" про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Космічний" по фактичному розміщенню багатоквартирного житлового будинку, що розташований по вул. Космічній 3А у м. Дніпрі та передати цю ділянку у постійне користування Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Космічний".
Стягнути з Дніпровської міської ради за рахунок ії бюджетних асигнувань на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Космічний" судові витрати у розмірі 1921,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 05 листопада 2020 року.
Суддя О.В. Серьогіна