09 листопада 2020 року ЛуцькСправа № 140/12311/20
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Плахтій Н.Б.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 (військової частини НОМЕР_1 ) (далі - відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_3 , в/ч НОМЕР_1 ) в якому просить визнати протиправною бездіяльність щодо не проведення 03 травня 2019 року остаточного розрахунку по виплаті індексації грошового забезпечення в період проходження військової служби з 01.07.2015 по 31.10.2015 та з 01.01.2016 по 25.07.2016 при звільненні з військової служби; зобов'язати нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки виплати належних сум в частині невиплати індексації грошового забезпечення в період проходження військової служби з 01.07.2015 по 31.10.2015 та з 01.01.2016 по 25.07.2016 при звільненні з 04 травня 2019 року по 30 липня 2020 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходив військову службу в підрозділах Державної прикордонної служби України. Так, в період з 21.08.1993 по 25.07.2016 проходив військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_4 та перебував на всіх видах забезпечення, в період з 28.07.2016 по 31.01.2018 - в Луганському прикордонному загоні з місцем дислокації м.Старобільськ (військова частина 9938) Східного регіонального управління Державної прикордонної служби, в період з 01.02.2018 по 03.04.2019 - в ІНФОРМАЦІЯ_5 (військова частина НОМЕР_2 ) Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби.
Згідно з наказом начальника Донецько-Луганського регіонального управління ДПС України від 09.04.2019 №115-ос його було звільнено з військової служби у запас у зв'язку із закінченням строку контракту. 03.05.2019 наказом ІНФОРМАЦІЯ_6 №86-ОС позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
В день виключення зі списків особового складу та всіх видів забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_3 зобов'язаний була провести з ним повний розрахунок. 03.05.2019 на дату закінчення проходження військової служби відповідач не виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення в період проходження військової служби з 01.07.2015 по 31.10.2015 та з 01.01.2016 по 25.07.2016. Вищезазначені кошти були виплачені тільки за рішенням суду та несвоєчасно, а саме 31.07.2020 кошти надійшли на картковий рахунок ПриватБанку в сумі 12816,88 грн.
ОСОБА_1 вважає, що у даному випадку з боку відповідача має місце затримка розрахунку при звільненні з військової служби, що відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) є підставою для виплати йому середнього заробітку з моменту звільнення по день виплати коштів.
З наведених підстав позивач просив позов задовольнити повністю.
Ухвалою суду від 28.08.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.31).
В поданому до суду відзиві на позовну заяву від 18.09.2020 (а.с.34-48) відповідач позов не визнав та вказав, що дійсно ОСОБА_1 проходив військову службу в Луцькому прикордонному загоні з 21.03.1993 по 25.07.2017 та згідно наказу від 25.07.2016 №160-ос «По особовому складу» позивача виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення у зв'язку з вибуттям для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_3 , м.Харків. Зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_3 не звільняв своїми правами позивача та не виключав зі списків військової частини при звільненні, зокрема, позивача згідно з наказом від 09.04.2019 №115-ос було звільнено іншою юридичною особою - Донецько-Луганським регіональним управлінням, а наказом начальника Лисичанського прикордонного загону від 03.05.2019 №86-ос виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення. Крім того, посилається на пропуск позивачем строку звернення до суду, з огляду на що просить в позові відмовити.
12.10.2020 до суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач з доводами відзиву не погодився та вказав, що звертався до відповідача у 2019 році, повідомляв про своє звільнення з військової служби в запас та просив надати інформацію щодо невиплати індексації грошового забезпечення в період проходження служби в даному загоні. Відповідач свідомо не здійснив дій щодо проведення розрахунку та видачі належних грошових коштів ні на час виключення зі списків вч НОМЕР_1 , а саме 26.07.2016, ні на час звільнення з військової служби 03.05.2019. Зазначив, що бездіяльність Луцького прикордонного загону полягає у не проведенні повного розрахунку та не виплаті належних грошових сум при звільненні з військової служби на день виключення зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, а саме 03.05.2019, чим було грубо порушено його права (а.с.51-55).
Інших заяв по суті справи не надходило.
Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що у період з 21.08.2993 по 25.07.2016 позивач ОСОБА_1 проходив військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_4 , що стверджується довідкою вч 9971 від 04.09.2019 №30/670 (а.с.11).
Згідно з наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 25.07.2016 №160-ос «По особовому складу» позивача виключено зі списків частини, всіх видів забезпечення з 26.07.2016 та направлено для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_3 , м.Харків.
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 від 28.07.2016 №372-ос «По особовому складу» майора ОСОБА_1 , який прибув з Східного регіонального управління (І категорії) Державної прикордонної служби України, з 28 липня 2016 року зараховано до списків особового складу загону та всіх видів забезпечення. Наказом начальника 3 прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 31.01.2018 №49-ОС підполковника ОСОБА_1 , заступника коменданта з персоналу прикордонної комендатури « ІНФОРМАЦІЯ_8 », який вибув для подальшого проходження служби у розпорядження начальника Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України, з 31 січня 2018 року виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, крім фінансового та тилового забезпечення.
Відповідно до наказу начальника НОМЕР_4 прикордонного загону Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України від 01.02.2018 №15-ОС «По особовому складу» підполковника ОСОБА_1 , який прибув для подальшого проходження служби із Донецько-Луганського регіонального управління, з 01 лютого 2018 року зараховано у списки особового складу та на всі види забезпечення.
Вказані обставини встановлені рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 15.06.2020 у справі №140/5943/20, яке набрало законної сили (а.с.16-25).
Наказом начальника НОМЕР_4 прикордонного загону Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України від 03.05.2019 №86-ОС «Про особовий склад» підполковника ОСОБА_1 , заступника начальника відділу персоналу, звільненого з військової служби у запас Збройних Сил України наказом начальника Донецько-Луганського регіонального управління від 09.04.2019 №115-ОС за підпунктом «а» (у зв'язку із закінченням строку контракту), пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» з правом носіння військової форми одягу, виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, остаточною датою закінчення проходження військової служби вважати 03.05.2019 (а.с.12).
Відповідно до рішення Волинського окружного адміністративного суду від 15.06.2020 у справі №140/5943/20, яке набрало законної сили, суд визнав протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 липня 2015 року по 31 жовтня 2015 року та з 01 січня 2016 року по 25 липня 2016 року; зобов'язав Луцький прикордонний загін нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01 липня 2015 року по 31 жовтня 2015 року та з 01 січня 2016 року по 25 липня 2016 року. Суд також визнав протиправною бездіяльність Луганського прикордонного загону щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 28 липня 2016 року по 28 лютого 2018 року та зобов'язав Луганський прикордонний загін виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 28 липня 2016 року по 28 лютого 2018 року (а.с.16-25).
На виконання даного рішення суду Луцький прикордонний загін 31.07.2020 здійснив виплату позивачу індексації грошового забезпечення в сумі 12816,88 грн, що стверджується випискою по його картковому рахунку (а.с.26).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону №2011-XII).
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-XII (далі - Закон №1282-ХІІ).
У статті 1 Закону №1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Відповідно до статті 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Згідно з частиною першою статті 4 Закону № 282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Частинами першою - другою статті 5 Закону №1282-XII встановлено, що підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік (частина шоста статті 5 Закону №1282-XII).
Відповідно до пункту 1-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (зі змінами, далі - Порядок № 1978), підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 р. № 491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства (абзац 8 пункту 4 Порядку №1078).
Згідно з пунктом 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
У рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 у справі № 9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем. Це право працівника відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим конституційного принципу верховенства права та не порушує балансу прав і законних інтересів працівників і роботодавців.
При вирішенні даного спору суд, в силу приписів частини п'ятої статті 242 КАС України, враховує також висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного адміністративного суду від 19.07.2019 у справі № 240/4911/18 та від 07.08.2019 у справі № 825/694/17, відповідно до яких: індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення військовослужбовців є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, тому підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті; виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення; звільнення особи з військової служби жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин.
Як вбачається із матеріалів справи, за період проходження військової служби у Луцькому прикордонному загоні з 01.07.2015 по 31.10.2015 та з 01.01.2016 по 25.07.2016 позивачу була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення лише на підставі рішення суду 31.07.2020 в загальному розмірі 12816,88 грн.
Однак суд звертає увагу, що індексація грошового забезпечення не була виплачена ОСОБА_1 на день виключення зі списків Луцького прикордонного загону, а не на день звільнення його з військової служби.
Відповідно до пункту 293 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі, затвердженого Указом Президента України від 29.12.2009 № 1115/2009 (далі - Положення № 1115), особа, звільнена з військової служби, на день виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби розраховується за всіма видами належного їй на день звільнення матеріального та грошового забезпеченням. У разі спору про розмір сум, належних військовослужбовцю при звільненні, йому в день виключення із списків особового складу виплачується сума, не оспорювана керівництвом органу Держприкордонслужби, у якому проходив службу цей військовослужбовець.
Згідно із частинами першою, другою статті 116 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.
За приписами частин першої, другої статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Тобто, спеціальним законодавством про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі не врегульовано порядок відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби.
Суд звертає увагу, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.
На думку суду, оскільки спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці військовослужбовців Державної прикордонної служби, не встановлено відповідальності за невиплату чи несвоєчасну виплату усіх сум грошового забезпечення за всіма видами, тому з метою забезпечення рівності прав та принципу недискримінації положення статті 117 КЗпП України, які є загальними, необхідно поширити на правовідносини, які виникли під час звільнення особи з військової служби в Державній прикордонній службі.
При цьому, суд враховує аналогічні правові висновки щодо застосування спеціального законодавства та статті 117 КЗпП України, викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 31.05.2018 у справі № 823/1023/16 та від 26.06.2019 у справі № 826/15235/16.
Позивач стверджує, що за період з 04.05.2019 (наступний день за днем звільнення з військової служби) по 31.07.2020 (день фактичного розрахунку - виплати індексації) відповідач Луцький прикордонний загін зобов'язаний нарахувати та виплатити йому середній заробіток за час затримки виплати сум індексації.
В той же час, суд враховує, що відповідач не звільняв позивача з військової служби, а наказом від 25.07.2016 №160-ос «По особовому складу» лише виключив зі списків особового складу та зняв з усіх видів забезпечення у зв'язку із вибуттям позивача для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_3 , м.Харків. Саме ж звільнення позивача ОСОБА_1 з військової служби в запас відбулося уже після проходження військової служби у Луцькому прикордонному загоні на підставі наказу начальника Донецько-Луганського регіонального управління від 09.04.2019 №115-ОС та наказу начальника 12 прикордонного загону від 04.09.2019 №86-ОС «Про особовий склад» (а.с.12).
Зі змісту пункту 293 Положення №1115 вбачається, що остаточний розрахунок з особою, звільненою з військової служби, за всіма видами належного їй на день звільнення матеріального та грошового забезпечення, проводить саме той орган Держприкордонслужби, у якому проходив службу цей військовослужбовець.
На думку суду, оскільки статтями 116, 117 КЗпП України передбачений обов'язок виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних сум у випадку саме звільнення працівника, тому приписи вказаних статей КЗпП України не можуть бути застосовані при вирішенні даного спору з огляду на те, що відповідач не звільняв позивача з військової служби, а тому не може нести відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .
Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій