09 листопада 2020 року ЛуцькСправа № 140/11484/20
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Плахтій Н.Б.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Поліської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернулася з адміністративним позовом до Поліської митниці Держмитслужби (далі - відповідач, митниця) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 15.07.2020 №UA204120/2020/000237/1.
В обґрунтування позову позивач зазначила, що 09.07.2020 ФОП ОСОБА_1 здійснювалось митне оформлення в режимі імпорту напівпричіпа бортового зі шторою марки - KOEGEL, тип S 24-1, моделі - SN 24, номер шасі - НОМЕР_1 , бувший у використанні, календарний рік виготовлення - 2017, модельний рік виготовлення - 2017, призначення - перевезення вантажів по дорогах загального користування, маса в разі максимального навантаження 36000 кг, власна маса 6600 кг, вантажопідйомність 29400 кг, кількість осей - 3, вартістю 7000 Євро. Декларантом ОСОБА_2 було оформлено та подано до митниці митну декларацію типу ІМ40ДЕ UA204120/2020/053628 від 09.07.2020, в графі 42 якої задекларовано ціну товару відповідно до статті 58 Митного кодексу України в розмірі відповідно до ціни рахунку (інвойсу), а саме суму 7000,00 Євро, та у графі 45 митної декларації визначено митну вартість товару в сумі 213006,50 грн, що згідно курсу валюти, зазначеній в графі 23 декларації становить 7000 Євро.
Однак, митниця не погодилася із вище зазначеною декларантом митною вартістю та 15.07.2020 року видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA204120/2020/00931. Зазначеною карткою митним органом відмовлено в прийнятті поданої для митного оформлення митної декларації та винесено рішення від 15.07.2020 №UА204120/2020/000237/1 про коригування митної вартості товарів. В результаті коригування митна вартість зазначеного товару - напівпричіп бортовий зі шторою марки - KOEGEL збільшилась та склала: 13877,00 Євро, що відповідно призвело до надмірної сплати митних платежів, а саме в'їзне мито (10%) в розмірі 21232,39 гри. та ПДВ (20%) в розмірі 46711,27 грн.
Позивач вважає оскаржуване рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки на підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товару та обраного методу його визначення було подано усі необхідні документи, які посвідчують підстави придбання товару, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування з яких одночасно вбачається, що позивачем придбано напівпричіп бортовий зі шторою.
Водночас вказує, що при винесенні спірного рішення про коригування митної вартості товарів відповідач спирався не на документи, подані до митного оформлення, а на вже наявну в «базі» цінову інформацію. Також зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем напівпричепа від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
Позивач вважає, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації митниці, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено.
Ухвалою суду від 10.08.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.44).
У відзиві на позов (а.с.60-65) відповідач вимог позивача не визнав. В обґрунтування своїх заперечень представник митниці вказав, що 09.07.2020 декларантом ОСОБА_2 до митного оформлення було подано митну декларацію типу ІМ40ДЕ №UA204120/2020/053628 на товар за кодом 8716398000 згідно з УКТЗЕД «Напівпричіп бортовий зі шторою-1шт.: марка згідно з довідником Koegel, тип S 24-1, модель SN 24; номер шасі НОМЕР_1 ; бувший у використанні; календарний рік виготовлення - 2017; модельний рік виготовлення - 2017; призначення - перевезення вантажів подорогах загального користування; маса в разі максимального завантаження 36000 кг; власна маса 6600кг; вантажопідйомність 29400 кг; кількість осей 3. Торгова марка Koegel. Виробник - Koegel, Країна виробник DE».
Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів за митною декларацією №UA204120/2020/053628, в поданих до митного оформлення документах, встановлено наступні розбіжності:
1) свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (напівпричіп) від 09.03.2017 № НОМЕР_2 містить інформацію щодо власника транспортного засобу - Blitz Transportlnhaber ОСОБА_3, АДРЕСА_1 . Транспортний засіб (напівпричіп) продано компанією - Biltz Transportlnhaber ОСОБА_3 на підставі рахунку №2020-06-4505 від 24.06.2020 ОСОБА_1 ,
АДРЕСА_2 ) в графі 44 митної декларації №UA204120/2020/053628 зазначений рахунок № 202-06-4505 . Разом з цим декларантом до митного оформлення надано рахунок №2020-06-4505.
Митниця володіла інформацією, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів (попереднє митне оформлення аналогічного напівпричіпа за МД №UA401160/2020/018442 від 08.07.2020 за вартістю 13877 EUR).
Враховуючи вищевказані обставини, а також факт ненадання декларантом документів згідно переліку, митницею прийнято рішення про коригування митної вартості транспортного від №UA204120/2020/000237/1 від 15.07.2020.
При цьому вказане рішення містило інформацію щодо переліку необхідних документів, за умови надання яких заявлена декларантом митна вартість може бути визнана. Разом з тим, митне оформлення проведене за митною декларацією від 15.07.2020 №204120/2020/056337. Митну вартість транспортного засобу визначено на підставі інформації щодо ціни аналогічного транспортного засобу, митне оформлення якого здійснено за МД №UA401160/2020/018442 від 08.07.2020 за вартістю 13877 EUR.
З огляду на викладене митниця вважає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості прийняте у повній відповідності до вимог чинного законодавства та просить у задоволенні позову відмовити.
У запереченнях на відзив від 07.10.2020 (а.с.95-102) представник позивача підтримав свою позицію з підстав та мотивів, висловлених в позовній заяві.
Інших заяв по суті справи не надходило.
Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних мотивів та підстав.
Суд встановив, що 24.06.2020 між ФОП ОСОБА_1 (Покупець) та Компанією Blitz Transportе в особі директора ОСОБА_3 (Продавець) укладено контракт №2020-20-076 (а.с.19-20), за умовами якого продавець зобов'язується продати, а покупець прийняти та оплатити будівельну та іншу спецтехніку. Пунктом 1.1. контракту від 24.06.2020 №2020-20-076 визначено, предметом контракту є купівля-продаж будівельної та іншої спецтехніки (далі - товар), згідно рахунків та рахунків-проформ, які пропонуються до контракту. Умови поставки DAР Lutsk.
Відповідно до п.2.1 контракту від 24.06.2020 №2020-20-076 ціна кожного окремого товару вказується в рахунку або рахунку-проформі.
На виконання умов контракту від 24.06.2020 №2020-20-076 позивачу поставлено бортовий напівпричіп зі шторою Kogel, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 за ціною 7000 Євро, що стверджується рахунком № 2020-06-4505 (а.с.23).
З метою здійснення митного оформлення в режимі імпорту цього товару 09.07.2020 позивач через свого декларанта подала для митного оформлення МД №UA204120/2020/053628 (а.с.15) щодо товару за описом «напівпричіп бортовий зі шторою марки - KOEGEL, тип S 24-1, моделі - SN 24, номер шасі - НОМЕР_1 , бувший у використанні, календарний рік виготовлення - 2017, модельний рік виготовлення - 2017, призначення - перевезення вантажів по дорогах загального користування, маса в разі максимального навантаження 36000 кг, власна маса 6600 кг, вантажопідйомність 29400 кг, кількість осей - 3». Декларантом визначена митна вартість за основним методом у розмірі 7000 Євро.
На підтвердження обґрунтованості заявленої в МД митної вартості товару та обраного методу її визначення декларант надав митному органу разом з декларацією такі документи: рахунок (інвойс) 2020-06-4505 від 24.06.2020; міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) №483371 від 03.07.2020; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 09.03.2017, банківський платіжний документ COB010720/7760N від 01.07.2020, контракт №2020-20-076 від 24.06.2020 (а.с.19-27, 33-34).
За результатами аналізу поданої декларантом позивача до митного оформлення МД та долучених документів митницею встановлені наступні розбіжності: 1) свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (напівпричіп) від 09.03.2017р. № НОМЕР_2 містить інформацію щодо власника транспортного засобу - Blitz Transport Inhaber ОСОБА_3, АДРЕСА_1. Транспортний засіб (напівпричіп) продано компанією - Blitz Transport Inhaber ОСОБА_3 на підставі рахунку №2020-06-4505 від 24.06.2020 ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 ) в гр. 44 МД UA204120/2020/053628 зазначений рахунок № 202-06-4505 . Митниця володіє інформацією, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів (попереднє митне оформлення аналогічного напівпричіпа за МД №UA401160/2020/018442 від 08.07.2020 за вартістю 13877 EUR).
За результатами опрацювання митницею поданих документів декларанту 10.02.2020 року надіслано електронне повідомлення та зазначено про необхідність надання в десятиденний строк додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: виписку з бухгалтерської документації продавця стосовно механізму формування ціни товару на заявлених комерційних умовах поставки; рахунок №202-06-4505; висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями (а.с.35-36).
14.07.2020 декларантом ОСОБА_2 направлено повідомлення митному органу, що у зв'язку з механічною помилкою у номері інвойсу, просить правильним рахувати номер Інвойсу 2020-06-4505, та надано документи, а саме копію митної декларації країни відправлення 20DE835530059025E6 від 03.07.2020 та звіт про оцінку транспортного засобу №925/20 від 14.07.2020 (а.с.28-32, 37-42).
15.07.2020 відповідач прийняв рішення UA204120/2020/000237/1 про коригування митної вартості товарів (а.с.13-14), згідно із графами 30, 31 якого визначив митну вартість товару «напівпричіп бортовий зі шторою марки - KOEGEL, тип S 24-1, моделі - SN 24, номер шасі - НОМЕР_1 , бувший у використанні, календарний рік виготовлення - 2017, модельний рік виготовлення - 2017, призначення - перевезення вантажів по дорогах загального користування, маса в разі максимального навантаження 36000 кг, власна маса 6600 кг, вантажопідйомність 29400 кг, кількість осей - 3» за резервним методом у розмірі 13877 євро (замість 7000 євро, що була заявлена декларантом).
У графі 33 вказаного рішення було зазначено, що митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за ціною рахунку щодо товарів, які імпортуються, та за рівнем, визначеним декларантом, у зв'язку з тим, що подані декларантом до митного оформлення товару документи містять розбіжності, зокрема:
1. свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (напівпричіп) від 09.03.2017р. № НОМЕР_2 містить інформацію щодо власника транспортного засобу - Blitz Transport Inhaber ОСОБА_3, АДРЕСА_1. Транспортний засіб (напівпричіп) продано компанією - Blitz Transport Inhaber ОСОБА_3 на підставі рахунку №2020-06-4505 від 24.06.2020 ОСОБА_1 ,
АДРЕСА_2 . в гр. 44 МД UA204120/2020/053628 зазначений рахунок №202-06-4505.
Декларантом не подано усіх додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком. Митниця володіє інформацією, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів (попереднє митне оформлення аналогічного напівпричепа за МД №UA401160/2020/018442 від 08.07.2020 за вартістю 13877 EUR.
Заявлена декларантом митна вартість може бути визнана митницею за умови надання підтвердження інформації щодо числових значень складових митної вартості, яка міститься у документах, поданих разом з митною декларацією, зокрема, шляхом надання додаткових документів, витребуваних згідно вимоги митниці, таких як: виписку з бухгалтерської документації продавця стосовно механізму формування ціни товару на заявлених комерційних умовах поставки; рахунку №202-06-4505.
За результатом проведеної відповідно до положень частини 4 статті 57 Митного кодексу України процедури консультації з декларантом та у зв'язку із відсутністю у декларанта та митниці прийнятної до застосування (згідно положень глави 9 Митного кодексу України) інформації щодо вартості операцій щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів, достовірної та документально підтвердженої інформації щодо ціни одиниці товару для обчислення митної вартості за методом на основі віднімання вартості (стаття 62 Митного кодексу України), інформації щодо складових вартості товарів наданої виробником для обчислення митної вартості за методом на основі додавання вартості (стаття 63 Митного кодексу України), що унеможливлює визначення митної вартості шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 Митного кодексу України, митну вартість партії товарів скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості згідно положень статті 64 Митного кодексу України.
Митну вартість імпортованого товару визначено на підставі інформації щодо ціни аналогічного транспортного засобу, митне оформлення якого здійснено за МД UA401160/2020/018442 від 08.07.2020 за вартістю 13877 EUR.
Числове значення митної вартості товару становить 422270,17 UАН або у валюті контракту за курсом валюти Нацбанку України на день подання митної декларації до митного оформлення - 13877 EUR.
Коригування митної вартості слугувало підставою для видання картки відмови у прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204120/2020/00931 (а.с.11). У цій же картці відмови митний орган роз'яснив можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення після проведення декларування товарів відповідно до 257 Митного кодексу України, здійснивши коригування заявленої митної вартості відповідно до рішення про коригування митної вартості від 15.07.2020 №UA204120/2020/000237/1 з урахуванням положень частини 4,7 статті 55 Митного кодексу України.
Позивач через декларанта 15.07.2020 подав нову МД №UA204120/2020/056337 (а.с.17), за якою імпортований автомобіль випущено у вільний обіг у зв'язку зі сплатою митних платежів згідно з митною вартістю товару, визначеною декларантом, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х МК України на загальну суму 67943,66 грн.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов'язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.
Частиною першою статті 49 Митного кодексу України (далі - МК України) визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до частина першої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Згідно з частинами другою - п'ятою статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Як передбачено частинами першою - третьою, шостою та сьомою статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Частинами першою - четвертою статті 57 МК України визначено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Аналізуючи вищевикладені норми митного законодавства України, слід дійти висновку, що основним методом визначення митної вартості товарів є метод - за ціною договору. Обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені МК України заборонено.
Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару - напівпричіпа бортового зі шторою марки - KOGEL, тип S 24-1, моделі - SN 24, номер шасі - НОМЕР_1 у розмірі 7000 євро та надання відповідачу необхідних документів для підтвердження заявленої митної вартості товару. При цьому позиція відповідача полягає у тому, що подані до митного контролю та оформлення документи містили розбіжності, а також у митниці наявна інформація про більшу митну вартість ідентичних товарів, у зв'язку із чим від декларанта витребовувалися додаткові документи та, оскільки декларантом не подано витребуваних документів для підтвердження заявленої митної вартості, тому митну вартість товару визначено відповідачем за резервним методом на підставі цінової інформації, наявної в митниці, на рівні 13877,00 Євро.
Як випливає із рішення відповідача, він поставив під сумнів достовірність наданих декларантом документів у зв'язку із невідповідністю номера рахунку, який зазначений в графі 44 митної декларації, номеру рахунку, що поданий до митного оформлення.
З приводу зазначеного, суд наголошує, що в даному випадку очевидним є факт допущення механічної помилки при заповненні граф митної декларації щодо невірного зазначення номера рахунку 202-06-4505 замість 2020-06-4505, про що декларант повідомив митницю (а.с.37)
Разом з тим, доводи відповідача у відзиві на позов про те, що у рахунку-фактурі зазначений продавець - Blitz Transport Inhaber ОСОБА_3/, а в технічному паспорті (Свідоцтві) в графі С 3.1 вказаний інший власник - ОСОБА_4 , суд до уваги не бере, оскільки вказана обставина не була підставою для прийняття спірного рішення.
Водночас, що стосується наявної у митниці інформації щодо рівнів митної вартості товарів, ідентичних чи подібних із імпортованим, то суд враховує таке.
Україна приєдналася до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур (у зміненій редакції) (Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур» від 15.02.2011 №3018-VI).
Відповідно до Стандартного правила 6.4 Додатка II до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур (Загальний додаток) «Митна служба застосовує метод аналізу ризиків для визначення осіб та товарів, у тому числі транспортних засобів, що підлягають перевірці, та ступеня такої перевірки». Із цього правила, зокрема, випливає, що «для цільового добору конкретних операцій вибірка товарів, транспортних засобів чи документів з метою перевірки повинна ґрунтуватися на профілях ризику. Така заснована на вибірковості процедура допускає також випадковий добір на основі статистичної вибірки чи ініціативи співробітника митниці, заснованої на його досвіді чи інтуїції» (пункт 7.1 Рекомендацій до Загального додатка до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур (у зміненій редакції)). Тобто наведене Стандартне правило передбачає, що поглибленій перевірці підлягають документи, стосовно яких спрацювала система управління ризиками, або документи, відібрані співробітниками митниці.
Частиною першою статті 320 МК України передбачено, що форми та обсяги контролю, достатнього для забезпечення додержання законодавства з питань митної справи та міжнародних договорів України при митному оформленні, обираються митницями (митними постами) на підставі результатів застосування системи управління ризиками.
Згідно з частиною другою статті 361 цього ж Кодексу органи доходів і зборів застосовують систему управління ризиками для визначення товарів, транспортних засобів, документів і осіб, які підлягають митному контролю, форм митного контролю, що застосовуються до таких товарів, транспортних засобів, документів і осіб, а також обсягу митного контролю.
Згідно з пунктом 3.5 Положення про систему аналізу й селекції факторів ризику при визначенні окремих форм митного контролю, затвердженого наказом Державної митної служби України від 27.05.2005 №435, одним із критеріїв ризику закріплено факт того, що «заявлена митна вартість товарів значно відрізняється від ціни ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів при їх увезенні на митну територію Україну».
За результатами оцінки ризику у конкретному випадку переміщення товарів та транспортних засобів через митний кордон України, в тому числі за результатами контролю із застосуванням системи управління ризиками, що здійснюється відповідно до статті 337 МК України, митні органи обирають форми та обсяг митного контролю. При цьому формується перелік митних формальностей, визначених за результатами застосування інструментів з управління ризиками (пункт 7.1 Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками в митній службі України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №597).
При декларуванні товарів, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України, у процесі оформлення МД використовується Порядок заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №651, та відомчі класифікатори інформації з питань державної митної справи, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 №1011, якими, зокрема, передбачені різні форми перевірки документів та матеріалів: контроль правильності визначення митної вартості товарів (код митної формальності - 105-2); витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів (код митної формальності - 106-2).
Отже, аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що поглиблена перевірка документів, доданих до митної декларації, на предмет їх достовірності та правильності визначення митної вартості товару здійснюється виключно при спрацюванні системи управління ризиками або у випадках, які визначаються співробітниками митниці на основі власного досвіду чи інтуїції.
Згаданий Класифікатор митних формальностей, що можуть бути визначені за результатами застосування системи управління ризиками, передбачає, що одним із наслідків спрацювання системи управління ризиками може бути проведення такої формальності, як «витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів» (код митної формальності - 106-2). Проте, митний контроль та митне оформлення як складові митної процедури є частиною адміністративних процедур із провадження справи декларанта щодо пропуску його товарів через митний кордон України. Факт відхилення рівня задекларованої митної вартості від рівня митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не стосується обставин справи; він стосується фактів, які були зафіксовані під час провадження справ щодо інших товарів. Факт відхилення рівня митної вартості є лише приводом для вчинення певних адміністративних процедур, проте сам собою не є доказом у справі, у якій провадяться адміністративні (митні) процедури.
Таким чином, правові акти суб'єкта владних повноважень, в тому числі процедурне рішення митного органу про витребування додаткових документів, може бути ухвалене ґрунтуючись лише на доказах у справі, а такими доказами передусім є документи, додані до митної декларації.
Факт того, що рівень задекларованої митної вартості товару значно нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, сам собою не може бути підставою для витребування додаткових документів; цей факт є лише підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів, і лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів.
Аналогічний підхід закріплено і у Методичних рекомендаціях щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом ДФС України від 11.09.2015 № 689. Так, у пункті 8 розділу 2 цих Методичних рекомендацій зазначено, що у випадках спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів у зв'язку з ризиком заниження митної вартості та декларуванням митної вартості нижчої, ніж вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, здійснює перевірку відомостей, що містяться в документах, що підтверджують заявлену митну вартість, та відповідно до частин третьої - четвертої статті 53 МК України здійснює запит додаткових документів. У випадках, передбачених частиною шостою статті 54 МК України та частиною першою статті 55 цього Кодексу, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, приймає рішення про коригування митної вартості товарів. Тобто, при відповідному спрацюванні автоматизованої системи аналізу та управління ризиками митний орган повинен насамперед здійснити перевірку відомостей, що містяться в документах, що підтверджують заявлену митну вартість, і лише після цього у разі виявлення підстав може витребувати у декларанта додаткові документи.
Суд зазначає, що подані позивачем до митного оформлення документи щодо ціни товару не містили розбіжностей, оскільки з рахунку від 24.06.2020 №2020-06-4505 слідує, що вартість придбання транспортного засобу марки KOGEL, номер шасі - НОМЕР_1 становить 7000 Євро (а.с.23), вказана сума коштів була сплачена позивачем на користь свого контрагента, що стверджується SWIFT переказом від 01.07.2020 (а.с.26-27).
Суд також звертає увагу на ту обставину, що у експортній декларації країни відправлення 20DE835530059025E6 від 03.07.2020 (а.с.28-32) вказано ціну зазначеного автомобіля в розмірі 7000 Євро, що відповідає ціні придбання. Крім того, у звіті про оцінку транспортного засобу №925/20 від 14.07.2020 (а.с.38-41) оцінювачем зроблено висновок про те, що вартість напівпричепа KOGEL, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 на дату оцінки складає 6957 Євро.
Отже, подані до митного оформлення документи підтверджують ціну придбання товару, не містять розбіжностей, а також дають можливість повністю ідентифікувати товар, за придбання якого були сплачені відповідні кошти. Однак, ні в спірному рішенні, ні у відзиві на позов відповідач не наводить даних щодо конкретної суми розбіжностей. При цьому сам факт здійснення митного оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування відповідачем митної вартості товару.
Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №598, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 08.02.2019 в справі № 825/648/17 (№ К/9901/16592/18).
Водночас відповідач не виконав обов'язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. При цьому суд враховує, що вартість подібних товарів може істотно відрізнятись, в даному випадку з огляду на технічний стан транспортного засобу, його пробігу тощо.
Суд звертає увагу, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах. Контролюючий орган не довів правових підстав для застосування резервного методу.
Суд вважає, що відповідачем не обґрунтовано митну вартість, яка визначена ним у розмірі 13877,00 Євро. Крім того, відповідач не виконав обов'язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. У свою чергу, декларант позивача надав наявні у нього документи, що підтверджують митну вартість товару, підстави його придбання, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування. На підставі досліджених письмових доказів суд вважає, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно, їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо не підтвердження обставин відчуження позивачу продавцем товару, або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними.
Відтак, приведені митним органом в оскаржуваному рішенні відомості щодо коригування митної вартості імпортованого позивачем транспортного засобу не дають підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті вимог частини другої статті 55 МК України.
Більше того, відповідач не обґрунтував, яким чином висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, надасть можливість підтвердити чи спростувати відомості офіційно виданих продавцем товару документів, недійсність чи ознаки підробки щодо яких не виявлено.
Суд враховує, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Відсутність висновку про якісні та вартісні характеристики товару не може бути підставою для коригування митної вартості за умови, що інші подані декларантом документи дають можливість визначити усі складові заявленої до митного оформлення митної вартості товару за обраним методом її визначення.
Суд зазначає, що ненадання контрагентом позивача бухгалтерських документів щодо механізму формування ціни на товар, та, як наслідок, неподання їх на вимогу митниці, не може мати наслідком не підтвердження заявленої декларантом до митного оформлення митної вартості товару, оскільки подані відповідачу документи містили інформацію щодо усіх складових митної вартості та ціни товару, що була сплачена позивачем за товар.
Отже, на думку суду, позивачем у відповідності до вимог статей 52, 53 МК України подано всі необхідні документи для митного оформлення зазначеного автомобіля за ціною договору, які не містили в собі будь-яких розбіжностей, зазначених в частині третій статті 53 МК України, і в митного органу, враховуючи вищевикладені обставини, не було підстав вимагати у декларанта додаткові документи для підтвердження митної вартості.
Крім того, як вбачається з оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, у ньому зазначено про неможливість застосування другого-п'ятого методів визначення митної вартості у зв'язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком. При прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем використано виключно цінову інформацію ЄАІС.
При цьому обов'язком митного органу у разі незгоди із заявленою декларантом митною вартістю є проведення консультацій з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та послідовний вибір методів з обґрунтуванням причин неможливості застосування кожного з попередніх методів.
Однак, попри формальну вказівку в оскаржуваному рішенні про проведення таких консультацій, митним органом не надано належних доказів про проведення процедури консультацій з декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості товарів, а лише надіслано декларанту в електронному вигляді повідомлення-вимоги про надання додаткових документів, та в подальшому прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.
Відповідно до змісту частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Натомість, з огляду на приведені судом фактичні обставини справи, суд зазначає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості та дії відповідача, які йому передували, не відповідають таким критеріям, як: використання повноваження відповідача з метою, з якою це повноваження надано; безсторонність (неупередженість), добросовісність, розсудливість з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційність, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія). При цьому, зміст оскаржуваного рішення не містить всіх обов'язкових відомостей, визначених підпунктами 1-4 частини другої статті 55 МК України.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що відповідач належними та допустимими доказами не довів факт порушення позивачем вимог митного законодавства при визначенні митної вартості товару, а відтак оскаржуване рішення від 15.07.2020 №UA204120/2020/000237/1 про коригування митної вартості товарів слід визнати протиправним та скасувати.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Частинами першою, третьою статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.
Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України" від 23 січня 2014 року, заява №19336/04, пункт 268; рішення у справі «Баришевський проти України», заява № 71660/11, пункт 95; рішення у справі «Двойних проти України», заява №72277/01, пункт 80; рішення у справі «Меріт проти України», заява №66561/01, пункті 88). Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, слід дійти висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника сторони за договором. При цьому надані послуги повинні бути обґрунтованими, а доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі. Суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи та не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним чи необґрунтованим щодо іншої сторони спору.
Позивач в позовній заяві просить суд стягнути з відповідача понесені нею судові витрати.
В матеріалах справи міститься копія договору №79 про надання правової допомоги від 27.07.2020, укладеного між адвокатом Таргонієм П.В. та ФОП ОСОБА_1 (а.с.54-56), відповідно до якого адвокат приймає на себе доручення клієнта по наданню останньому правової допомоги в обсязі та умовах, передбачених цим Договором, а клієнт зобов'язується сплатити гонорар за дії адвоката по наданню правової допомоги і фактичні витрати адвоката, понесені ним у зв'язку з виконанням цього договору у справі про визнання протиправним та скасування рішення митниці 15.07.2020 №UA204120/2020/000237/1 про коригування митної вартості товарів.
З акту виконаних робіт від 29.09.2020 слідує, що виконавцем за договором №79 від 27.07.2020 були надані послуги правничої допомоги у справі про визнання протиправним та скасування рішення митниці 15.07.2020 №UA204120/2020/000237/1 про коригування митної вартості товарів вартістю 5000,00 грн (а.с.57).
Відповідно до квитанції №37 від 29.09.2020 позивач сплатив на рахунок адвоката 5000 грн оплати за надання правової допомоги (а.с.58).
На думку суду, заявлений до відшкодування розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним зі складністю справи та наданими адвокатом послугами, обсягом наданих послуг. Також суд враховує значення справи для позивача, оскільки внаслідок задоволення позовних вимог судом скасовано рішення митниці про коригування митної вартості товарів від 15.07.2020 №UA204120/2020/000237/1, яким збільшено вартість розмитнення транспортного засобу.
З врахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку, що факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн підтверджується належними та допустимими доказами.
При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд враховує, що позивач сплатив судовий збір у сумі 840,80 грн згідно з платіжним дорученням від 27.07.2020 №508 (а.с.10).
З урахуванням наведеного, оскільки суд задовольняє позов повністю, то на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у сумі 5840,80 грн, з них: судовий збір - 840,80 грн, витрати на професійну правничу допомогу - 5000,00 грн.
Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Митного кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Поліської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 15 липня 2020 №UA204120/2020/000237/1.
Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Поліської митниці Держмитслужби судові витрати в сумі 5840,80 грн (п'ять тисяч вісімсот сорок грн 80 коп).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: фізична особи-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 ).
Відповідач: Поліська митниця Держмитслужба (33028, Рівненська область, місто Рівне, вулиця Соборна, будинок 104, код ЄДРПОУ 43350097).
Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій