06 листопада 2020 року ЛуцькСправа № 140/12581/20
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Ксензюка А.Я.,
розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за ОСОБА_1 до Шацької селищної ради Волинської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся в суд із позовом до Шацької селищної ради Волинської області (далі - Шацька селищна рада, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення від 12 червня 2020 року №65/39 "Про дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки"; зобов'язання повторно розглянути письмову заяву позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,0989 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2020 року у справі № 140/408/20, яке набрало законної сили, визнано протиправним та скасовано рішення Шацької селищної ради Волинської області від 05.11.2019 № 57/10.8 "Про дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки" та зобов'язано Шацьку селищну раду Волинської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07 серпня 2019 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,0989 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 із прийняттям відповідного рішення у встановленому законодавством порядку з урахуванням правової оцінки, наведеної судом у даному рішенні. На виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2020 року у справі № 140/408/20, 12 червня 2020 року на сесії Шацької селищної ради Волинської області повторно розглянуто заяву позивача про дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 . Відповідач рішенням від 12.06.2020 №65/39 відмовив у наданні дозволу на підставі частини 2 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Позивач вважає, що відмова у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою ґрунтується на підставах, які не передбачені частиною сьомою статті 118 ЗК України, через що така суперечить закону та є протиправною.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відповідач листом від 06 листопада 2020 року пред'явлені позовні вимоги не визнав, зазначивши, що на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2020 року №140/408/20 заява ОСОБА_1 від 07 серпня 2019 року була повторно включена на розгляд постійної комісії з питань містобудування, архітектури, благоустрою, землекористування, природокористування та охорони довкіллю селищної ради та розглянута на черговій сесії селищної ради 12 червня2020 року.
Інших заяв по суті справи чи клопотань про розгляд справи у судовому засіданні від учасників справи до суду не надходило.
Відповідно до частини другої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Згідно із частиною першою статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відтак, справу розглянуто по суті у межах строків, визначених частиною першою статті 258, частиною другою статті 262 КАС України.
Дослідивши письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, з наступних мотивів та підстав.
Судом встановлено, що 07.08.2019 позивач звернувся до Шацької селищної ради Волинської області із заявою, в якій просив надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,0989 га, яка розташована по АДРЕСА_1 .
Рішенням Шацької селищної ради від 05.11.2019 № 57/10.8 "Про дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки" відмовлено позивачу в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,0989 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 на підставі частини другої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" в зв'язку з відсутністю необхідної кількості голосів "за".
Вважаючи рішення Шацької селищної ради від 05.11.2019 № 57/10.8 про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою протиправним, позивач оскаржив його до суду. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2020 року у справі № 140/408/20, яке набрало законної сили, визнано протиправним та скасовано рішення Шацької селищної ради Волинської області від 05.11.2019 № 57/10.8 "Про дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки" та зобов'язано Шацьку селищну раду Волинської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07 серпня 2019 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,0989 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 із прийняттям відповідного рішення у встановленому законодавством порядку з урахуванням правової оцінки, наведеної судом у даному рішенні.
На пленарне засідання Шацької селищної ради сьомого скликання, 12 червня 2020 року повторно було винесено на розгляд подану гр. ОСОБА_1 заяву про дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 .
Дана заява була розглянута на засіданні постійної комісії з питань містобудування, архітектури, благоустрою, землекористування, природокористування та охорони довкілля Шацької селищної ради 19 травня 2020 року.
Рішенням Шацької селищної ради сьомого скликання від 12 червня 2020 року №65/39 «Про дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» відмовив позивачу у наданні дозволу на підставі частини 2 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями частини другої статті 2 КАС України визначено, що в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Пунктом «в» частини третьої статті 116 Земельного кодексу України визначено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Відповідно до пункту «б» частини першої статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в розмірі не більше 2,0 гектара для ведення особистого селянського господарства.
Як визначено частиною четвертою статті 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Відповідно до частини шостої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі, якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно із положеннями частини сьомої даної статті відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Цей перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є вичерпним. Водночас, вмотивована відмова має містити пояснення з вказівкою на конкретні невідповідності законам або прийнятим відповідно до них нормативно-правовим актам, генеральним планам населених пунктів та іншої містобудівної документації, схемам землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18 жовтня 2018 року у справі №813/481/17, від 18 жовтня 2018 року у справі №527/43/17, від 25 лютого 2019 року у справі №347/964/17 та від 22 квітня 2019 року у справі №263/16221/17.
Як встановлено вище, гр. ОСОБА_1 подав до Шацької селищної ради належним чином оформлену заяву про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,0989 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 .
Проте, відповідач рішенням по заяві ОСОБА_1 «Про дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» відмовив останньому в наданні дозволу.
Суд звертає увагу на те, що вищезазначені положення норм Земельного кодексу України надають відповідачу повноваження на вирішення питання про надання або відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зобов'язують прийняти рішення, а також визначають підстави, з яких таке рішення, може бути прийняте.
Однак, в даному випадку вимоги Земельного кодексу України Шацькою селищною радою дотримано не було.
Водночас надаючи правову оцінку позовній вимозі про зобов'язання Шацьку селищну раду надати дозвіл ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,0989 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 .
Враховуючи закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принцип юридичної визначеності, а також положення статті 124 Конституції України, згідно із яким судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України, рішення суду, доки воно не скасовано в апеляційному або касаційному порядку або не переглянуто компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження у справі, в якій воно ухвалено, не може бути поставлено під сумнів.
Зазначене вище рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2020 року у справі № 140/408/20 набрало законної сили, а тому висновки, викладені у ньому, є обов'язковими для врахування органом, який має його виконувати.
Зі змісту вказаного рішення суду вбачається, що ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,0989 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 з підстав, які не передбачені чинним законодавством. Цим обставинам була надана відповідна правова оцінка при вирішення справи № 140/408/20 та зобов'язано відповідача прийняти мотивоване рішення відповідно до статті 118 Земельного кодексу України.
Суд наголошує, що відповідно до статті 118 Земельного кодексу України відповідач зобов'язаний або надати дозвіл позивачу на розроблення проекту землеустрою або відмовити у надання такого дозволу, але на законних підставах.
Отже, при повторному розгляді заяви позивача на виконання рішення суду в справі № 140/408/20, останній мав обґрунтовані сподівання на належний захист порушеного права. Однак, в даному випадку, відповідач обґрунтоване рішення по заяві ОСОБА_1 не прийняв.
Таким чином, зважаючи на протиправну поведінку відповідача, а саме - невиконання ним обов'язку, передбаченого приписами діючого законодавства, та неврахування рішення суду, що набрало законної сили, суд дійшов висновку, що процес надання позивачу формальної відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою може тривати безкінечно, а тому в даному випадку ефективним способом захисту порушеного права буде зобов'язання відповідача надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,0989 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 , оскільки позивачу вдруге відмовлено у видачі такого дозволу з підстав, не передбачених законом.
Суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Така позиція повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду викладеною у постанові від 30 вересня 2019 року у справі № 818/17601/17.
Стосовно дискреційних повноважень, то суд зазначає, що такими є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».
У такому випадку дійсно суд не може зобов'язати суб'єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав.
У даній ситуації повноваження відповідача не є дискреційними, оскільки у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов'язаний до вчинення конкретних дій - розглянути заяву позивача у встановленому законом порядку, а за умови відповідності заяви та доданих до неї документів вимогам законодавства - прийняти рішення про задоволення заяви. Підставою для відмови у задоволенні заяви позивача можуть бути лише визначені законом обставини. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти на власний розсуд - розглянути заяву, або ж ні; прийняти рішення про задоволення заяви, або ж рішення про відмову у її задоволенні. Визначальним є те, що у кожному конкретному випадку звернення особи із заявою, з урахуванням фактичних обставин, згідно із законом існує лише один правомірний варіант поведінки суб'єкта владних повноважень.
Тому зазначені повноваження не є дискреційними, такі правові висновки наведені у постановах Верховного Суду від 23 травня 2018 року, від 05 березня 2019 року у справах №№825/602/17, 2040/6320/18 відповідно.
Водночас, на думку суду, відсутні підстави для встановлення (в порядку частини першої статті 382 КАС України) судового контролю за виконанням судового рішення у цій справі шляхом зобов'язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, як про це просить позивач, оскільки у суду відсутні підстави вважати, що відповідач буде ухилятися від виконання рішення у цій справі. Окремо слід вказати, що встановлення судового контролю за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджуються належними та допустимими доказами.
Аналогічні висновки містяться у додатковій постанові Верховного Суду від 31 липня 2018 року у справі №235/7638/16-а.
Однак, у разі можливих зловживань владою з боку відповідача при виконанні цього рішення, позивач вправі на підставі статті 383 КАС України подати до суду заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
З урахуванням встановлених обставин справи, наведених норм чинного законодавства України, виходячи із наданих частиною другою статті 245 КАС України суду повноважень, суд у даній справі дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Крім того, зважаючи на відсутність документально підтверджених судових витрат пов'язаних із розглядом справи, питання про їх розподіл судом не вирішується.
Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Земельного кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Шацької селищної ради Волинської області від 12 червня 2020 року за №65/39 "Про дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки".
Зобов'язати Шацьку селищну раду Волинської області (44000, Волинська область, смт. Шацьк, вулиця Природна, будинок 33, ідентифікаційний код юридичної особи 04334235) надати дозвіл ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,0989 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 .
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя А.Я. Ксензюк