09 листопада 2020 року ЛуцькСправа № 140/12190/20
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Плахтій Н.Б.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, військова частина) про визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати грошової компенсації за неотримане речове майно на підставі довідки від 11.12.2019 №24/6; зобов'язання виплатити суму грошової компенсації за неотримане речове майно відповідно до довідки 11.12.2019 №24/6, що належить до видачі в розмірі 96828,71 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач проходив військову службу з 30.04.2010 у військовій частині НОМЕР_1 . Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 №110 від 12.12.2019 його, старшого прапорщика ОСОБА_1 , командира взводу забезпечення військової частини НОМЕР_1 , звільненого наказом Голови адміністрації Держспецтрансслужби від 05.12.2019 року №25/РС, було виключено із списків особового складу частини з виплатою всіх видів забезпечення без виплати грошової компенсації за неотримане під час проходження військової служби речове майно.
11.12.2019 за рапортом позивача було надано довідку №24/6 про вартість речового майна, що належить до видачі старшому прапорщику ОСОБА_1 , згідно з якою сума грошової компенсації становить 96828,71 грн. Водночас, під час його звільнення з військової частини, питання щодо виплати грошової компенсації за неотримане речове майно не підіймалось, про що свідчить витяг з наказу від 12.12.2019 №110, в якому описано, які види забезпечення було виплачено позивачу. Зазначає, що 05.11.2019 позивач подав рапорт (вх.252/5 від 05.11.2019) на ім'я командира частини щодо виплати йому грошової компенсації за неотримане речове майно під час проходження військової частини, відповіді на який не отримав.
Позивач вважає, що має право на грошову компенсацію за неотримане речове майно, оскільки це відповідає вимогам, встановленим статтею 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відтак невиплата відповідачем вказаної компенсації є незаконною.
Ухвалою суду від 25.08.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.15).
В поданому до суду відзиві на позовну заяву (а.с.19-21) відповідач позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно. При цьому в пункті 4 Порядку №178 передбачено застосування різних форм звернення про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а саме рапорту, як особливої, передбаченої спеціальним законодавством форми доповіді військовослужбовця при його зверненні до вищого начальника в різних випадках службової діяльності, так і заяви як звернення громадянина із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством його прав та інтересів. Однак, окремо слід виділити військовослужбовців, які були прийняті на військову службу за контрактом із запасу та звільненні в запас або у відставку після 27 серпня 2019 року, оскільки для такої категорії військовослужбовців нараховується заборгованість за неотримане речове майно за наявності календарної вислуги більше ніж 5 років, пропорційно часу, який минув з настання права на отримання речового майна, що не було отримане під час проходження служби в повному обсязі. Зазначені зміни до Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період внесені наказом №306 від 10.06.2019 року Міністерства оборони України. Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини. Отже, станом на момент прийняття наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 12.12.2019 №110 позивач погодив проведення з ним усіх необхідних розрахунків та відповідно не оскаржував своє звільнення та/або наказ про виключення зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення. Відтак, в даному випадку відсутні підстави для визнання бездіяльності відповідача щодо не нарахування та не виплати грошової компенсації за неотримане речове майно, що належить до видачі, оскільки відповідач у своїх діях керувався вимогами чинного законодавства та виконав їх в повному обсязі. З наведених підстав просив у задоволенні позовних вимог відмовити.
Інших заяв по суті справи не надходило.
Враховуючи вимоги статті 262 КАС України судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з таких мотивів і підстав.
Судом установлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 №110 від 12.12.2019 старшого прапорщика ОСОБА_1 , командира взводу забезпечення військової частини НОМЕР_1 , звільненого наказом наказом Голови адміністрації Держспецтрансслужби від 05.12.2019 року №25/РС у запас за пунктом «а» (у зв'язку із закінченням строку контракту) частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», з 12 грудня 2019 року виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, а з продовольчого забезпечення 13 грудня 2019 року (а.с.9).
Як слідує із вищевказаного наказу командира військової частини НОМЕР_1 №110 від 12.12.2019 про виключення позивача зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, ОСОБА_1 при звільненні виплачено премію та одноразову грошову допомогу, при цьому питання виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно не вирішувалось.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Військовослужбовці користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Статтею 1 вказаного Закону визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України (статті 2 цього Закону).
Частиною першої статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, зокрема, що речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
За змістом статті 9-1 зазначеного Закону порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до наведеної норми Кабінет Міністрів України постановою від 16.03.2016 №178 затвердив Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - Порядок №178).
Пунктами 2, 3 Порядку №178 визначено, що виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі, зокрема, й звільнення з військової служби.
Відповідно до пункту 4 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
За приписами пункту 5 Порядку №178 довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.
Системний аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна у разі звільнення з військової служби. Така компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації та виплачується на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі.
Відповідно до абзаців першого, третього пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента від 10.12.2008 №1153/2008 (в редакції чинній на момент звільнення позивача з військової служби, далі - Положення №1153/2008), після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов'язані у п'ятиденний строк прибути до районних (міських) військових комісаріатів для взяття на військовий облік.
Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Аналізуючи вищенаведене, слід дійти висновку про наявність права звільненої з військової служби особи на грошову компенсацію за невикористане речове майно, незалежно від обставин звільнення, що відповідає обов'язку військової частини провести повний розрахунок зі звільненим військовослужбовцем до виключення зі списків особового складу.
Матеріалами справи підтверджується та обставина, що 05.11.2019, тобто до звільнення, позивач звертався до командира військової частини із рапортом про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно під час проходження військової служби у зв'язку з закінченням контракту (а.с.8).
Таким чином позивачем виконано вимоги пункту 4 Порядку №178 щодо подачі відповідної заяви на виплату грошової компенсації за неотримане речове майно, відтак у відповідача не було правових підстав для відмови у виплаті такої компенсації.
Однак, наказом командира військової частини НОМЕР_1 №110 від 12.12.2019 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, при цьому питання щодо виплати позивачу грошової компенсації вартості за неотримане речове майно вирішено не було (а.с.9).
Аналізуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач при винесенні наказу по особовому складу від 12.12.2019 №110 в порушення пункту 4 Порядку №178 не вирішив питання про виплату позивачу грошової компенсації за речове майно, що належить до видачі, чим проявив протиправну бездіяльність.
Відповідно до довідки №24/6 від 11.12.2019 про вартість речового майна, що належить до видачі старшому прапорщику ОСОБА_1 , загальна вартість такого становить 96828,71 грн (а.с.10-13).
З огляду на встановлені судом обставини справи суд дійшов висновку про стягнення з військової частини грошової компенсації за неотримане речове майно в сумі 96828,71 грн.
Водночас посилання відповідача на зміни до пункту 4 розділу ІІІ Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 №232 (далі - Інструкція №232), які набули чинності з 27.08.2019 та якими визначено, що особам офіцерського, сержантського, старшинського та рядового складу, які проходили військову службу за контрактом, під час звільнення в запас або у відставку військовослужбовців, які були прийняті на військову службу за контрактом із запасу, нараховується заборгованість за наявності календарної вислуги більше ніж 5 років, пропорційно часу, який минув з настання права на отримання речового майна, що не було отримане під час проходження служби в повному обсязі, суд вважає необґрунтованими, оскільки як слідує з наказу про звільнення позивача з військової служби від 12.12.2019 №110 вислуга ОСОБА_1 станом на день звільнення становить 27 років 10 місяців 04 дні, доказів того, що позивач прийнятий на військову службу на контрактом із запасу матеріали справи не містять.
Крім того, даною нормою Інструкції №232 визначено, що особам офіцерського, сержантського, старшинського та рядового складу, які проходили військову службу за контрактом, нарахування заборгованості здійснюється під час звільнення в запас або у відставку з правом носіння військової форми одягу за речове майно, що не було отримане під час проходження служби в повному обсязі.
Так, ОСОБА_1 звільнений з військовї служби у запас з правом носіння військової форми одягу, відтак останній при звільненні повинен був отримати заборгованість за неотримане речове майно.
Суд також звертає увагу, що військовослужбовці після звільнення з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, при цьому їхнє право не може бути обмежене будь-яким строком.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 10 березня 2001 року у справі «Сук проти України» (заява №10972/05) зазначено, що держава на власний розсуд визначає, які доплати надавати своїм працівникам із державного бюджету. Держава може ввести, призупинити або припинити їх виплату, вносячи відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні доплати, є чинною, а передбачені умови - дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним.
Аналогічну правову позицію Європейський суд з прав людини застосовував під час розгляду справ «Будченко проти України» (заява №38677/06), «Кечко проти України» (заява №63134/00).
Відповідно до частини другої статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Як слідує із рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року №6-рп/2007, невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави.
Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до задоволення.
Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане речове майно в сумі 96828,71 гривень (дев'яносто шість тисяч вісімсот двадцять вісім гривень 71 копійка).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач: військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).
Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій