про повернення позовної заяви
м. Вінниця
09 листопада 2020 р. Справа № 120/6319/20-а
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Комар Павло Анатолійович, розглянувши матеріали позовної заяви:
за позовом: ОСОБА_1
до: Стрижавської селишної ради Вінницького району Вінницької області
про: визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Стрижавської селишної ради Вінницького району Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами, вважаю, що вона підлягає поверненню з огляду на таке.
Відповідно до частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником).
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 4 КАС України позивачем є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.
Частиною другою статті 43 КАС України визначено, що здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить фізичним особам, які досягли повноліття і не визнані судом недієздатними, а також фізичним особам до досягнення цього віку у спорах з приводу публічно-правових відносин, у яких вони відповідно до законодавства можуть самостійно брати участь.
Відповідно до ч. 2 ст. 160 КАС України позовна заява подається позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Згідно з ч. 1 ст. 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 року № 3-рп/99 (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді), зроблено висновок, що за правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов'язки (пункт 6).
В силу положень частини першої та другої статті 57 КАС України представником в суді може бути адвокат або законний представник. У справах незначної складності та в інших випадках, визначених цим Кодексом, представником може бути фізична особа, яка відповідно до частини другої статті 43 цього Кодексу має адміністративну процесуальну дієздатність.
Згідно з частинами першою та третьою статті 237 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє; представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства. Згідно з частиною першою статті 240 ЦК України представник зобов'язаний вчиняти правочин за наданими йому повноваженнями особисто; він може передати своє повноваження частково або в повному обсязі іншій особі, якщо це встановлено договором або законом між особою, яку представляють, і представником, або якщо представник був вимушений до цього з метою охорони інтересів особи, яку він представляє. Відповідно до положень статей 248, 249 ЦК України представництво за довіреністю припиняється, зокрема, у разі скасування довіреності особою, яка її видала.
В той же час пунктом 1 частини першої статті 59 КАС України передбачено, що повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені, зокрема довіреністю фізичної особи.
Довіреність фізичної особи повинна буди підтверджена нотаріально або, у визначених законом випадках, іншою особою (ч. 2 ст. 59 КАС України)
За визначенням, наведеним у частині 3 статті 244 Цивільного кодексу України, довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.
Таким чином, повноваження представника фізичної особи в адміністративному процесі, в тому числі на стадії підписання та подання позовної заяви, мають бути підтверджені відповідною довіреністю, посвідченою нотаріально або в інший визначений законом спосіб.
Водночас, повноваження представника, зокрема, стосовно підписання позову, повинно підтверджуватись домовленістю сторін саме у довіреності, яка засвідчує існування домовленості сторін щодо об'єму наданих повноважень. При цьому, право підпису позову є виключним правом позивача, яке повинно надаватись представнику, шляхом окремого визначення такої дії у договорі чи довіреності.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.10.2018 № 811/1507/18.
Як свідчать подані матеріали, позовна заява подана через підсистему "Електронний суд" та підписана з використанням електронного цифрового підпису представником позивача Мусіровським О.А. При цьому, до позовної заяви представником позивача долучено довіреність.
Проаналізувавши зміст довіреності, суд зауважує, що останньою не передбачено повноваження представника на підписання позовної заяви в інтересах позивача, тобто в межах вчинення саме даної процесуальної дії.
Відтак, з наведеного слідує, що представник позивача не наділений правом щодо підписання позовної заяви, що виходять за межі визначеної довіреністю повноваженнями, а отже, позовна заява підписана особою, право якої на вчинення таких дій не підтверджено в установленому законом порядку.
Згідно з усталеною практикою Верховного Суду факт ненадання належних документів на підтвердження повноважень особи на підписання касаційної скарги свідчить про те, що касаційну скаргу підписано особою, яка не має права її підписувати, що є підставою для повернення касаційної скарги (ухвала від 19.02.2018 у справі № 820/4389/17, ухвала від 22.10.2018 у справі № 815/1801/18, від 12.12.2018 у справі № 9901/939/18, тощо).
Аналогічна позиція підтримується судами апеляційної інстанції (ухвала від 24.10.2018 у справі № 802/2000/18-а, ухвала від 25.10.2018 у справі № 802/1787/16-а тощо).
Суд враховує практику Європейського суду з прав людини, сформульовану в рішеннях від 20 травня 2010 року у справі «Пелевін проти України» (п. 27), від 30 травня 2013 року у справі «Наталія Михайленко проти України» (п. 31), де зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою: регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у п. 55 справи «Креуз проти Польщі», що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти («Kreuz v. Poland» № 28249/95).
Повернення позовної заяви з огляду на підписання її від імені позивача особою, якій не надано такого права та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до суду з такою заявою, не є обмеженням доступу до суду та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд учасником справи особисто або через представника.
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо, позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
За наведених обставин, враховуючи факт підписання позовної заяви особою, яка не має права його підписувати, доходжу висновку, що даний позов слід повернути позивачу.
Також, суддя роз'яснює, що відповідно до ч. 8 ст. 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє його права на повторне звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись ст.ст. 55, 57, 59, 161, 169, 248, 256 КАС України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Стрижавської селишної ради Вінницького району Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії разом з доданими до неї матеріалами повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Комар Павло Анатолійович