09 листопада 2020 року
м. Київ
Справа № 910/7190/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Колос І.Б. (головуючий), Багай Н.О., Бенедисюка І.М.,
за участю секретаря судового засідання Малихіної О.В.,
представників учасників справи:
позивача - акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» - Волощук П.Ю., адвокат (довіреність від 17.07.2020 № 007.1ДР-151-0720),
відповідача - акціонерного товариства «Укртрансгаз» - Оніщук В.М., адвокат (довіреність від 23.01.2020 № 1-2259),
розглянув у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу акціонерного товариства «Укртрансгаз»
на рішення господарського суду міста Києва від 20.02.2020 (суддя Ващенко Т.М.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2020 (колегія суддів: Майданевич А.Г. (головуючий), Сулім В.В., Ткаченко Б.О.)
зі справи № 910/7190/19
за позовом акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» (далі - АТ «ОГС «Львівгаз»)
до акціонерного товариства «Укртрансгаз» (далі -АТ «Укртрансгаз»)
про стягнення 17 738 271,26 грн.
Згідно з розпорядженням Заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 04.11.2020 № 29.3-02/2907 проведено повторний автоматичний розподіл справи № 910/7190/19 у зв'язку із запланованою відпусткою судді Малашенкової Т.М.
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2019 року АТ «ОГС «Львівгаз» (далі - позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до АТ «Укртрансгаз» (далі - відповідач) про стягнення (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог) 17 738 271,26 грн., з них: 15 906 445,94 грн. додаткової плати, 629 143,54 грн. - 3% річних, 1 202 681,78 грн. інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушені умови договору транспортування природного газу та Кодексу газотранспортної системи в частині дотримання параметрів якості переданого природного газу, у зв'язку з чим у позивача виникло право вимоги до відповідача: сплатити додаткову плату відповідно до умов розділу Х вказаного договору, а також нарахованих на суму основного боргу 3% річних та інфляційних втрат.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Рішенням господарського міста Києва від 20.02.2020 зі справи № 910/7190/19, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2020, позов задоволено повністю: стягнуто з АТ «Укртрансгаз» на користь АТ «ОГС «Львівгаз» 15 906 445,94 грн. заборгованості, 629 143,54 грн. - 3% річних, 1 202 681,78 грн. інфляційних втрат.
Судові рішення попередніх інстанцій мотивовані, зокрема, тим, що відповідачем порушені умови договору транспортування природного газу в частині дотримання параметрів якості переданого природного газу, що відповідно до пункту 10.1 договору є підставою для стягнення додаткової плати за недотримання параметрів якості природного газу, а також нарахованих на суму основного боргу 3% річних та інфляційних втрат.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
АТ «Укртрансгаз», посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати судові акти попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Розгляд клопотань учасників справи
У судовому засіданні 09.11.2020 представником АТ «Укртрансгаз» заявлене усне клопотання про зупинення розгляду касаційної скарги зі справи № 910/7190/19 до прийняття рішення об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 922/3987/19, в якій предметом розгляду є, зокрема, додатки № 1, 2, 3 до відповідного договору, як і у справі, яка розглядається.
Касаційний господарський суд, розглянувши наведене клопотання представника АТ «Укртрансгаз», відмовив в його задоволенні з підстав, зазначених у мотивувальній частині цієї постанови.
2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме стосовно наявності підстав для стягнення додаткової плати за недотримання параметрів якості природного газу без дослідження додатків 1, 2, 3 до договору транспортування природного газу. При цьому в заяві про усунення недоліків касаційної скарги скаржник уточнив, що, у даному випадку, мова йде про неправильне застосування судами: підпункту 1 пункту 1 глави 1 розділу ІІІ Кодексу газотранспортної системи в частині висновків суду, що саме оператор є відповідальним за якість газу, а не оператори суміжних систем, які подають природний газ до газотранспортної системи в точці входу; розділу ХІ Кодексу газотранспортної системи у частині не з'ясування судами, чи був позивач замовником послуг транспортування; пункту 5 глави 1 розділу І, пункту 1 глави 2 розділу ІІІ, пункту 2 глави 1 розділу ІV Кодексу газотранспортної системи в частині того, що позивачем не були узгоджені з відповідачем додатки 1, 2, 3 до договору у спірний період.
Скаржник вважає, що судами у розгляді справи невірно застосовані норми матеріального права, а саме: приписи статей 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статей 11, 614, 626, 627 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Кодексу газотранспортної системи; порушені норми процесуального права: приписи статей 2, 7, 11, 13, 42, 73-80, 86, 236-238, 269, 275, 277 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), що унеможливило ухвалення законних та обґрунтованих рішень у цій справі.
Підставами касаційного оскарження, як зазначено у касаційній скарзі, є пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України та підпункти «а», «в» пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.
Доводи інших учасників справи
АТ «ОГС «Львівгаз» у відзиві на касаційну скаргу просило залишити судові акти попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, зазначаючи, зокрема, про їх відповідність чинному законодавству та матеріалам справи.
3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
17.12.2015 АТ «ОГС «Львівгаз» (замовник) та АТ «Укртрансгаз» (оператор) укладено договір № 1512000709 транспортування природного газу (далі - Договір).
Відповідно до пункту 2.1 Договору оператор надає замовнику послуги транспортування природного газу (далі - послуги) на умовах, визначених в Договорі, а замовник сплачує оператору встановлену в Договорі вартість послуг.
Послуги надаються на умовах, визначених у Кодексі газотранспортної системи, який затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2493, з урахуванням особливостей, передбачених Договором (пункт 2.2 Договору).
Пунктом 2.3 Договору визначені послуги, які можуть бути надані замовнику за цим договором, зокрема, послуги фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтверджених номінацій.
Згідно з пунктом 3.1 Договору оператор зобов'язаний, зокрема, своєчасно надавати послуги належної якості та здійснити додаткову оплату замовнику, у разі недотримання параметрів якості природного газу, який передається ним в точках виходу з газотранспортної системи в порядку, визначеному Договором.
У пункті 4.1 Договору передбачено обов'язок замовника здійснити додаткову оплату оператору, у разі перевищення розміру договірної потужності та/або недотримання параметрів якості природного газу, який передається ним в газотранспортну систему, в порядку, визначеному цим договором.
Порядок комерційного обліку природного газу (у тому числі, приладового) та перевірки комерційних вузлів обліку, а також порядок приймання-передачі природного газу в точках входу/виходу до/з газотранспортної системи та визначення і перевірки параметрів якості в цих точках здійснюються сторонами відповідно до вимог Кодексу газотранспортної системи з урахуванням Договору. Якість газу має відповідати вимогам щодо норм якості газу, фізико-хімічних показників та інших характеристик (далі - ФХП), визначених у Кодексі газотранспортної системи та нормативно-правових актах і відповідних стандартах, на які названий Кодекс містить посилання. За порушення вимог щодо якості газу, який подається в газотранспортну систему оператора або подається з неї оператором, стягується додаткова плата, визначена умовами Договору (пункти 5.1- 5.3 Договору).
Підпунктом 2 пункту 10.1 Договору передбачено, що сторона, яка порушила вимоги щодо параметрів якості природного газу, який передається/відбирається до/з газотранспортної системи, визначені Кодексом газотранспортної системи, зобов'язана сплатити на користь іншої сторони додаткову плату за недотримання параметрів якості природного газу. Відповідальною стороною за якість газу у точках виходу є оператор перед замовником, який є оператором газорозподільної системи або прямим споживачем.
Сторони у пункті 10.6 Договору погодили, що розрахунок розміру додаткової плати за недотримання параметрів якості природного газу проводиться щомісяця окремо по кожному параметру якості щодо природного газу на підставі даних, визначених оператором у звіті про недотримання параметрів якості природного газу, який він надає замовнику на його електронну адресу до 10 числа місяця, наступного за газовим. Обсяг природного газу з недотриманим значенням параметра якості Qі визначається з моменту останнього визначення ФХП газу, що відповідав параметрам, визначеним Кодексом газотранспортної системи, до моменту усунення невідповідності параметрам якості природного газу.
Сторона, яка допустила порушення щодо якості газу, зобов'язана сплатити додаткову плату у строк до 15 числа місяця, наступного за газовим місяцем, на підставі рахунка - фактури, який надсилається на її електронну адресу іншою стороною до 12 числа місяця, наступного за газовим місяцем (пункт 10.7 Договору).
Договір набирає чинності з дня його укладення на строк до 31.12.2016, умови Договору застосовуються до відносин сторін, які виникли до його укладення, а саме з 01.12.2015. Договір вважається продовженим на кожен наступний рік, якщо за місяць до його закінчення жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (пункт 17.1 Договору).
Судами встановлено, що АТ «ОГС «Львівгаз» зверталося до АТ «Укртрансгаз» з листами від 28.02.2019 № 79002.4-Сл-2429-0219, від 13.03.2019 № 790-Сл-2994-0319, від 15.05.2019 № 790007.2-Сл-5980-0519, в яких просило надати в порядку пункту 10.6 Договору звіти про недотримання параметрів якості природного газу за 2016, 2017, 2018 роки та за 3 місяці 2019 року, проте відповідач залишив вказані листи без уваги.
20.05.2019 АТ «ОГС «Львівгаз» направило на адресу АТ «Укртрансгаз» вимогу про сплату додаткової плати, а також нарахованих 3% річних та інфляційних втрат. Однак, відповідач також залишив зазначену вимогу без відповіді.
Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначав, що відповідачем порушені умови Договору та Кодексу газотранспортної системи в частині дотримання параметрів якості переданого природного газу, у зв'язку з чим позивач просив стягнути з відповідача додаткову плату відповідно до умов розділу Х Договору в розмірі 15 906 445,94 грн., 3% річних у розмірі 629 143,54 грн., інфляційні втрати у розмірі 1 202 681,78 грн.
4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Джерела права та оцінка аргументів учасників справи і висновків місцевого та апеляційного господарських судів
Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача додаткової плати відповідно до умов розділу Х договору в розмірі 15 906 445,94 грн., а також нарахованих 629 143,54 грн. - 3% річних та 1 202 681,78 грн. інфляційних втрат.
В обґрунтування підстав звернення з касаційною скаргою, АТ «Укртрансгаз» посилається, зокрема, на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме стосовно наявності підстав для стягнення додаткової плати за недотримання параметрів якості природного газу без дослідження додатків 1, 2, 3 до договору транспортування природного газу. При цьому в заяві про усунення недоліків касаційної скарги скаржник уточнив, що, в даному випадку, мова йде про неправильне застосування судами: підпункту 1 пункту 1 глави 1 розділу ІІІ Кодексу газотранспортної системи в частині висновків суду, що саме оператор є відповідальним за якість газу, а не оператори суміжних систем, які подають природний газ до газотранспортної системи в точці входу; розділу ХІ Кодексу газотранспортної системи у частині не з'ясування судами, чи був позивач замовником послуг транспортування; пункту 5 глави 1 розділу І, пункту 1 глави 2 розділу ІІІ, пункту 2 глави 1 розділу ІV Кодексу газотранспортної системи в частині того, що позивачем не були узгоджені з відповідачем додатки 1, 2, 3 до договору у спірний період.
Скаржник вважає, що судами у розгляді даної справи невірно застосовані норми матеріального права, а саме: приписи статей 179 ГК України, статей 11, 614, 626, 627 ЦК України, Кодексу газотранспортної системи; порушені норми процесуального права: приписи статей 2, 7, 11, 13, 42, 73-80, 86, 236-238, 269, 275 ГПК України, що унеможливило ухвалення законних та обґрунтованих рішень у цій справі.
У розгляді касаційної скарги Суд з'ясував, що висновок Верховного Суду щодо застосування зазначених норм права у подібних правовідносинах - відсутній.
Так, задовольняючи в повному обсязі позов АТ «ОГС «Львівгаз», місцевий господарський суд, з яким також погодився й апеляційний господарський суд, вказав про те, що відповідачем порушені умови Договору в частині дотримання параметрів якості переданого природного газу, що відповідно до пункту 10.1 Договору є підставою для стягнення додаткової плати за недотримання параметрів якості природного газу, а також нарахованих на суму основного боргу 3% річних та інфляційних втрат.
Верховний Суд погоджується з наведеними висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на таке.
Відповідно до статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Згідно з частинами першою - четвертою, сьомою статті 179 ГК України майново -господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Статтею 180 ГК України врегульовано, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Відповідно до частин першої та другої статті 32 Закону України «Про ринок природного газу» транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому Кодексом газотранспортної системи та іншими нормативно-правовими актами.
За договором транспортування природного газу оператор газотранспортної системи зобов'язується забезпечити замовнику послуги транспортування природного газу на період та умовах, визначених у договорі транспортування природного газу, а замовник зобов'язується сплатити оператору газотранспортної системи встановлену в договорі вартість послуг транспортування природного газу.
Типовий договір транспортування природного газу затверджується Регулятором.
Підпунктом 45 пункту 1 статті 1 вказаного Закону передбачено, що транспортування природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов'язана з переміщенням природного газу газотранспортною системою з метою його доставки до іншої газотранспортної системи, газорозподільної системи, газосховища, установки LNG або доставки безпосередньо споживачам, але що не включає переміщення внутрішньопромисловими трубопроводами (приєднаними мережами) та постачання природного газу.
Кодекс газотранспортної системи є регламентом функціонування газотранспортної системи України та визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газотранспортної системи України.
Пунктом 13 розділу 1 глави ІІІ Кодексу газотранспортної системи визначені вимоги до природного газу, що подається в газотранспортну систему.
Визначення фізико-хімічних показників та інших характеристик (далі - ФХП) природного газу проводиться у точках входу і точках виходу. Визначення ФХП природного газу у точках виходу газотранспортної системи проводиться оператором газотранспортної системи на умовах, визначених цим Кодексом та погоджених з операторами суміжних систем або прямими споживачами, з використанням автоматичних потокових приладів (автоматичних хроматографів та вологомірів) та/або вимірювальних хіміко-аналітичних лабораторій (пункти 2, 3 розділу 1 глави ІІІ Кодексу газотранспортної системи).
Власник комерційного ВОГ (ПВВГ) повинен скласти та надати іншій стороні до 5-го числа місяця, наступного за звітним місячний паспорт-сертифікат фізико-хімічних характеристик газу, в якому вказуються всі ФХП, що підлягають контролю відповідно до пункту 13 глави 1 цього розділу, у тому числі середньозважене значення вищої теплоти згоряння за місяць (у кВт·год/м3 з розрядністю відображення два знаки після цілої частини) (пункт 5 глави 7 розділу ІІІ Кодексу газотранспортної системи). Місячні паспорти - сертифікати ФХП газу підлягають оприлюдненню на веб-сайті оператора газотранспортної системи (пункт 20 глави 1 розділу ІІІ Кодексу газотранспортної системи).
Якщо природний газ, що був переданий в точках виходу з газотранспортної системи, не відповідає встановленим вимогам пункту 17 цієї глави, оператор газотранспортної системи сплачує оператору газорозподільної системи, оператору газосховищ, прямому споживачу додаткову оплату, визначену в договорі транспортування (пункт 18 розділу 1 глави ІІІ Кодексу газотранспортної системи).
На підтвердження обсягів природного газу АТ «ОГС «Львівгаз» надано акти приймання-передачі природного газу за січень-грудень 2018 року та технічну угоду про умови приймання-передачі природного газу від 27.04.2016 № 2016-ЛТГ/ЛГ, які підписані сторонам та скріплені печатками підприємств. В актах приймання-передачі природного газу, які досліджені судами попередніх судових інстанцій, сторонами погоджені комерційні вузли обліку газу. Крім того, у підписаній технічній угоді про умови приймання-передачі природного газу від 27.04.2016 № 2016-ЛТГ/ЛГ, а саме, в додатку № 1 до неї, також відображений перелік комерційних вузлів обліку газу, згідно з якими АТ «Укртрансгаз» передає газ АТ «ОГС «Львівгаз».
Обсяг природного газу та місце його передачі, що відображені у актах приймання - передачі жодною із сторін не оспорюється.
Суди попередніх інстанцій встановили, що, всупереч умов Договору, АТ «Укртрансгаз» з січня 2018 року по січень 2019 року подавало до газотранспортної системи природний газ, який не відповідав вимогам, визначеним у пункті 13 розділу 1 глави ІІІ Кодексу газотранспортної системи, що підтверджується паспортами фізико-хімічних показників природного газу по Львівській області за період з 01.01.2018 по 01.01.2019 та звітами про недотримання параметрів якості природного газу, який подавався у газорозподільну систему позивача (АТ «ОГС «Львівгаз») за період з січня 2018 року по січень 2019 року.
Враховуючи викладене, спростовуються доводи скаржника про неправильне застосування судами попередніх інстанцій приписів підпункту 1 пункту 1 глави 1 розділу ІІІ Кодексу газотранспортної системи в частині висновків про те, що саме оператор є відповідальним за якість газу, а не оператори суміжних систем, які подають природний газ до газотранспортної системи в точці входу, оскільки умовами укладеного Договору передбачено, що зобов'язання з постачання у газорозподільну систему АТ «ОГС «Львівгаз» природного газу покладено саме на відповідача - АТ «Укртрансгаз», який, у свою чергу, зазначеного не спростував, тому саме відповідач (АТ «Укртрансгаз») несе відповідальність за недотримання параметрів якості природного газу, який подавався у газорозподільну систему позивача (АТ «ОГС «Львівгаз»).
Не приймаються Судом до уваги й доводи скаржника щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій положень розділу ХІ Кодексу газотранспортної системи в частині не з'ясування того, чи був позивач замовником послуг транспортування, з огляду на встановлені судами обставини підписання сторонами Договору, за умовами якого позивач є замовником, в відповідач - оператором, а також актів приймання - передачі до нього (Договору).
Відхиляються Судом також і доводи скаржника щодо неправильного застосування судами пункту 5 глави 1 розділу І, пункту 1 глави 2 розділу ІІІ, пункту 2 глави 1 розділу ІV Кодексу газотранспортної системи в частині того, що позивачем не були узгоджені з відповідачем додатки 1, 2, 3 до Договору у спірний період, оскільки зазначені додатки 1, 2, 3 до Договору не регулюють питання якості газу, а стосуються умов потужності, транспортування газу та комерційних вузлів обліку газу.
У зв'язку з викладеним, з огляду на предмет та підстави позову у цій справі, Касаційний господарський суд відмовляє у задоволенні клопотання представника АТ «Укртрансгаз» про зупинення розгляду касаційної скарги зі справи № 910/7190/19 до прийняття рішення об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 922/3987/19.
Не приймаються до уваги й доводи скаржника щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій приписів статей 11, 614, 626, 627 ЦК України, Кодексу газотранспортної системи, статей 2, 7, 11, 13, 42, 73 - 80, 86, 236-238, 269, 275, 277 ГПК України. Так, доводи скаржника у наведеній частині зводяться насамперед до переоцінки доказів та встановлених судами попередніх судових інстанцій обставин.
Отже, у розгляді даної справи суди попередніх судових інстанцій правильно застосували до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Разом з тим, Верховний Суд відзначає, що частина третя статті 287 ГПК України регламентує які судові рішення не підлягають касаційному оскарженню. Підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України визначені випадки, які є виключенням із загального правила про необхідність відкриття касаційного провадження у справі в судових рішеннях, які не підлягають касаційному оскарженню, оскільки в іншому випадку принцип «правової визначеності» буде порушено. Відтак посилання скаржника у касаційній скарзі на підпункти а), в) пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, в цьому випадку, не мають правового підґрунтя.
При цьому використання оціночних чинників, як-от: «винятковість значення справи для скаржника», «суспільний інтерес», «значення для формування єдиної правозастосовчої практики», «малозначні справи» тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже, виходячи із статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення «розгляду заради розгляду».
Верховний Суд відзначає, що аргументи касаційної скарги в частині посилання на порушення судами норм процесуального права не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваних судових актів, оскільки такі аргументи зводяться до незгоди скаржника з висновками судів попередніх інстанцій стосовно встановлених ними обставин справи, містять посилання на обставини, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували.
Саме лише прагнення скаржника здійснити нову перевірку обставин справи та переоцінку доказів у ній не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки згідно з імперативним приписом частини другої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України» та «Рябих проти Російської Федерації», у справі «Нєлюбін проти Російської Федерації») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, яких у цьому випадку немає.
Враховуючи межі перегляду справи у касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, Суд вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновків судів попередніх інстанції, підстав для задоволення касаційної скарги і скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень немає.
Верховний Суд у прийнятті цієї постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 03.12.2003 у справі «Рябих проти Росії», від 09.11.2004 у справі «Науменко проти України», від 18.11.2004 у справі «Праведная проти Росії», від 19.02.2009 у справі «Христов проти України», від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України», в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржник не зазначив й не обґрунтував.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Касаційна скарга АТ «Укртрансгаз» підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення попередніх інстанцій - без змін, оскільки доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження під час її розгляду, а оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судові витрати
Понесені у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на АТ «Укртрансгаз», оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.
Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд
Рішення господарського суду міста Києва від 20.02.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2020 зі справи № 910/7190/19 залишити без змін, а касаційну скаргу акціонерного товариства «Укртрансгаз» - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І. Колос
Суддя Н. Багай
Суддя І. Бенедисюк