Іменем України
02 листопада 2020 року м. Чернігівсправа № 927/1001/19
Господарський суд Чернігівської області у складі головуючого судді Фесюри М.В., при секретарі Скороход А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
За позовом: Заступника керівника Чернігівської місцевої прокуратури, вул. Шевченка, 1, м. Чернігів, 14000
В інтересах держави в особі
Позивача: Державної служби України з безпеки на транспорті, пр. Перемоги, буд. 14, м. Київ, 01135
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Імені Шевченка", вул. Тарасевича, 1Б, с. Тараса Шевченка, Ріпкинського району, Чернігівської області, 15054
про стягнення 4349,07 грн.
представники сторін: відповідача: Кириченко Ю.Ю., Скроботов Є.А., прокурор- Тишкевич Л.В.
В судовому засіданні, на підставі ч.1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Обставини справи.
Заступником керівника Чернігівської місцевої прокуратури подано позов в інтересах держави в особі позивача: Державної служби України з безпеки на транспорті про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Імені Шевченка" на користь держави плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні норми, в сумі 4349,07 грн, що еквівалентно сумі 132,4 євро.
Заявлений позов обґрунтований порушенням відповідачем ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме надання послуг із перевезення вантажу, в тому числі небезпеченого із перевищенням осьових навантажень (з урахуванням одиночної та строєної осі), несплатою ним, як перевізником, у встановлені чинним законодавством строки, визначеної плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні норми, що призвело до ненадходження грошових коштів до Державного бюджету України.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.12.19 справа №927/1001/19 передана на розгляд судді ОСОБА_1
Ухвалою суду від 10.12.2019 (суддя - ОСОБА_1) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; задоволено клопотання заступника керівника Чернігівської місцевої прокуратури про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження; ухвалено розгляд справи здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; призначено розгляд справи по суті.
26.12.19 Відповідачем подано відзив на позовну заяву вих.№24/12/1 від 24.12.2019, в якому щодо заявлених позовних вимог заперечив посилаючись на те, що у прокурора відсутні підстави для представництва держави в суді в особі Державної служби України з безпеки на транспорті, оскільки бездіяльність державного органу не доведена; прокуратура визнає відсутність підстави для представництва держави в суді в особі Державної служби України з безпеки на транспорті; прокуратурою не виконана процедура, яка повинна передувати зверненню до суду. Крім того, наразі відсутні і правові підстави визначення перевищення нормативних вагових параметрів транспортного засобу та відповідно складання розрахунку плати за проїзд за перевищення вагових параметрів, у зв'язку з чим нарахування плати за проїзд за перевищення вагових параметрів є неправомірним. Відзив на позовну заяву вих.№24/12/1 від 24.12.2019 з додатками залучено до матеріалів справи.
02.01.20 заступником керівника Чернігівської місцевої прокуратури подано відповідь на відзив №63-4194вих19 від 28.12.2019, у якій прокурор вказує на те, що нездійснення службовими особами позивача дій, які вони повинні були та могли здійснити, а також відсутність обґрунтованих пояснень щодо своєї бездіяльності беззаперечно свідчить про неналежне виконання позивачем своїх повноважень. Крім того, прокурор зазначає, що параметри та результати зважування, які зазначені у документах, відповідачем не оскаржувалися, а тому доводи відповідача про відсутність правових підстав визначення вагових параметрів транспортних засобів є безпідставними. Відповідь на відзив №63-4194вих19 від 28.12.2019 з додатками залучено до матеріалів справи.
Ухвалою суду від 08.01.20 провадження у справі було зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду судового рішення у подібних правовідносинах у справі №912/2385/18.
Розпорядженням Господарського суду Чернігівської області №02-01/77/20 від 21.08.2020 у зв'язку із звільненням судді ОСОБА_1 у відставку призначено повторний автоматизований розподіл справи.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.08.20 справа №927/1001/19 передана на розгляд судді Фесюрі М.В.
Ухвалою суду від 28.08.20, у відповідності до приписів ст. 230 Господарського процесуального кодексу України, ч.14 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що відпали обставини, які зумовли зупинення провадження у справі, провадження у справі поновлено, справу №927/1001/19 (суддя Фесюра М.В.) прийнято до свого провадження, призначено розгляд справи по суті на 25.09.20.
Розгляд справи по суті 25.09.20, у відповідності до ст.216 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 02.11.20 та у відповідності до ст.120, 121 Господарського процесуального кодексу України, повідомлено сторін про час та місце розгляду справи.
В судовому засіданні 02.11.20 до початку розгляду справи по суті, представником відповідача заявлено клопотання про залишення позову без розгляду у зв'язку з відсутністю підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді на підставі ст. 226 ГПК України.
Суд повідомив, що клопотання буде вирішено у нарадчій кімнаті за результатами розгляду обставин справи.
Присутній прокурор підтримав позовні вимоги, виклавши їх суть. Представник відповідача під час розгляду справи по суті виклав заперечення в частині відсутності підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді та навів практику Великої палати Верховного суду. На запитання суду в частині наявності заперечень по суті позовних вимог, представник відповідача зазначив про відсутність правових підстав визначення перевищення нормативних вагових параметрів транспортного засобу та відповідно складання розрахунку плати за проїзд за перевищення вагових параметрів, оскільки результати вимірювання, здійснені при відсутності затвердженої Методики, не можна вважати достовірними.
Суд встановив.
Предметом спору у даній справі є стягнення 4349,07 грн плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.
До обставин, які є предметом доказування у даній справі, відноситься встановлення фактів: правомірності підстав представництва прокурора в суді інтересів держави; порушення відповідачем вимог ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме надання послуг із перевезення вантажу із перевищенням осьових навантажень; здійснення перевезення без оформлення дозволу, що дає право на рух автомобільними дорогами України; правомірності нарахування позивачем відповідачу плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, в сумі 132,4 євро.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов'язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу. Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01 квітня 2008 року № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.
Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», який набрав чинності 30 вересня 2016 року, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 131-1, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Відповідно до частини четвертої статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".
Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15, від 08.02.2019 у справі № 915/20/18).
Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру», який набрав чинності 15 липня 2015 року. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Верховний Суд України у постанові від 13 червня 2017 року у справі № п/800/490/15 (провадження № 21-1393а17) зазначив, що протиправна бездіяльність суб'єкта владних повноважень-це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов'язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов'язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.
Однак суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Таким чином, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Частина четверта статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб'єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.
Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.
У Рішенні від 05 червня 2019 року № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.
Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.
В обґрунтування підстав представництва прокурора в суді, заступник керівника Ніжинської місцевої прокуратури, посилаючись на ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» зазначає, що Укртрансбезпека як урядовий орган державного управління по контролю на автомобільному транспорті, реалізуючи повноваження щодо габаритно-вагового контролю та нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, є суб'єктом владних повноважень, оскільки здійснює владні управлінські функції на основі законодавства.
Однак, як вбачається з листів від 16.04.19 №2442/05/15-19 та від 23.05.19 №3340/05/15-19 за підписом голови Укртрансбезпеки наданих на запит прокуратури Чернігівської області, Укртрансбезпека категорично стверджує про відсутність повноважень на звернення до суду в якості позивача, при цьому не заперечуючи можливість заявлення прокурором в її інтересах позову. За таких обставин, нездійснення службовими особами Укртрансбезпеки дій, які вони повинні були та могли здійснити, а також відсутність обгрунтованих пояснень щодо своєї бездіяльності беззаперечно свідчить про неналежне виконання позивачем своїх повноважень. Таким чином, підставою для реалізації прокурором представницьких функцій у даному випадку стала усвідомлена пасивна поведінка уповноваженого суб"єкта владних повноважень, тобто нездійснення захисту інтересів держави. Крім того, прокурор стверджує, що порушення інтересів держави полягає в тому, що несплата відповідачем коштів за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні у сумі 4349,07 грн, призводить до ненадходження коштів до спеціального фонду Державного бюджету України та, відповідно, до зменшення коштів на фінансування розвитку мережі та утримання автомобільних доріг загального користування, а державний орган (Укртрансбезпека) уповноважений на захист інтересів держави вже майже рік, як самоусувається від виконання покладених на нього обов'язків, що свідчить про усвідомлену пасивну поведінку уповноваженого суб'єкта владних повноважень, суттєво порушує економічні інтереси держави та вказує на наявність визначених п.1 ч. 6 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" підстав для звернення прокурора в інтересах держави з даною позовною заявою. Крім того, прокурор зазначає, що лист Заступника керівника Чернігівської місцевої прокуратури від 03.12.19 №63-3234вих-19, адресований на адресу Державної служби України з безпеки на транспорті є (а.с. 51) є належним повідомленням про звернення до суду в розумінні ч.4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", вказаний лист містив чітку та достатню інформацію про факт підготовки позовної заяви, підстави та предмет позову, статус позивача, та законодавством не встановлено типову форму такого повідомлення.
Як вбачається з матеріалів справи, листами від 16.04.19 №2442/05/15-19 та від 23.05.19 №3340/05/15-19, наданих на звернення прокуратури Чернігівської області від від 25.03.19 №05/1-345вих19, від 06.05.19 №05/1-651вих19, Державна служба України з безпеки на транспорті повідомило прокурора про відсутність повноважень в Укртрансбезпеки та її територіальних органів на звернення до суду з позовом про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування, оскільки такі повноваження не передбачені ані Конституцією України, ані законами України, та просило звернутись до суду для забезпечення інтересів держави з питання стягнення плати за проїзд. У своєму листі 23.05.19 Управління зазначає, що таку правову позиція було викладено у постанові від 13.05.19 по справі №922/3538/18. Листом Укртрансбезпека від 12.03.19 №496/41-19 звернулось до прокуратури Чернігівської області, посилаючись на ч.3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", з проханням розглянути можливість представництва інтересів держави в особі Укртрансбезпеки в суді з питання стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування, щодо перевізників згідно наданого переліку та надало в якості додатку копій графіків проведення рейдових перевірок, направлень на перевірку, сертифікату перевірки типу, сертифікату відповідності. Листом від 15.11.19 №71208/41/24-19, Управління укртрансбезпеки у Чернігівській області повідомило Чернігівську місцеву прокуратуру про те, що станом на 15.11.19 акт, довідка, розрахунок плати за проїзд відповідачем не оскаржувалися та не скасовувалися; документів, які б підтверджували факт оплати за проїзд ТОВ "Імені Шевченка" до управління не надходило.
Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 (далі - Положення), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Згідно з підпунктами 15, 27 пункту 5 Положення Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює: габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.
З наведеного вбачається, що позивач виконує функції габаритно-вагового контролю транспортних засобів та нараховує відповідну плату за перевищення нормативів допустимої ваги транспортного засобу.
Отже, положеннями чинного законодавства визначені повноваження Укртрансбезпеки щодо контролю за рухом транспортних засобів з перевищенням габаритно-вагових параметрів, а також порядок здійснення такого контролю.
У відповідності до ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», Чернігівською місцевою прокуратурою листом №63-3234вих19 від 03.12.19 року попередньо повідомлено Державну службу Украхни з безпеки на транспорті (а.с. 51) про здійснення представництва її інтересів у суді щодо стягнення плати за проїзд з ТОВ "Імені Шевченка".
Слід зазначити, що держава може вступати як у цивільні (господарські), так і в адміністративні правовідносини. У випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими учасниками цивільних правовідносин. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Отже, поведінка органів, через які діє держава в цивільних або адміністративних відносинах, розглядається як поведінка держави в цивільних (господарських) або адміністративних відносинах. При цьому відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, як у цивільних (господарських), так і в адміністративних відносинах органи, через які діє держава, не мають власних прав і обов'язків, але наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних відносинах.
Державу в судовому процесі, зокрема як позивача, може представляти орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Таким чином, суд доходить висновку, що Укртрансбезпека наділена правом звернення до суду з позовом щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.
Такі висновки суду узгоджуються з висновками, яких Велика Палата Верховного Суду дійшла у постанові від 01.07.2020 у справі № 826/16739/18.
Невжиття компетентним органом - Уктрансбезпекою жодних заходів щодо стягнення з відповідача плати за проїзд протягом тривалого строку, починаючи ще з 2019 року, свідчить про бездіяльність цього органу, а листування прокурора протягом 2019 року з Уктрансбезпекою та її управлінням свідчить про належні дії прокурора щодо надання можливості Укртрансбезпеці самостійно захищати інтереси держави, у тому числі у суді, протягом розумного строку, що узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.
Несплата відповідачем нарахованої йому плати за проїзд призводить до ненадходження коштів до Державного бюджету України, що порушує інтереси держави.
За наведених обставин, суд доходить висновку, що прокурор підтвердив наявність у нього підстав для представництва інтересів держави у суді при зверненні із цим позовом.
Заперечення відповідача щодо відсутності підстав для здійснення прокурором представництва інтересів держави у суді судом не приймаються з підстав, викладених вище. З врахуванням викладеного заява відповідача про залишення позову без розгляду задоволенню не підлягає.
У період з 06.08.18 по 31.08.18, на підставі направлення Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області від 06.08.18 №018644, проводилися комплексні, рейдові перевірки транспортних засобів автомобільних перевізників на ділянці а./д. М-01 "Київ-Чернігів-Нові Яриловичі" (124 км).
29.08.18 посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті (Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області) на автодорозі М-01 "Київ-Чернігів-Нові Яриловичі" (124 км), здійснено габаритно-ваговий контроль автопоїзду: автомобіль (тягач) марки Scania, НОМЕР_1 , що належить на праві вланості ТОВ "Імені Шевченка", причіп (напівпричіп) Bodex, НОМЕР_2 , відповідно до ТТН №320035 від 29.08.18 - перевізник є ТОВ "Імені Шевченка".
За результатами проведення габаритно-вагового контролю 29.08.18 посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області складено акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №0020907, яким зафіксовано, що перевезення вантажу здійснювалось з перевищенням осьових навантажень: нормативно допустиме осьове навантаження становить 11; 11; 7,33; 7,33; 7,33 т, а фактичне - 6,60; 9,65; 7,75; 7,65; 7,65 т. При цьому перевезення здійснювалося без оформлення дозволу, що дає право на рух автомобільними дорогами України.
Перевищення нормативно допустимої маси транспортного засобу, який перевозив вантаж також підтверджується довідкою про результати здійснення габаритно-вагового контролю №0015419 від 29.08.18.
До акту №0020907 від 29.08.18 посадовою особою позивача проведений розрахунок плати за проїзд великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 29.08.18 на загальну суму 132,40 євро (а.с.33), що станом на 29.08.18 складає еквівалент у сумі 4349 грн. 07 коп.
Розрахунок проведено відповідно до затвердженої формули (з урахуванням положень пунктів 31-1 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879), а саме: П = (Рзм + Рнв + Рг) х В х К, де (П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 км. проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 км. проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; В - відстань перевезення в кілометрах; К - коефіцієнт збільшення плати за проїзд (у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п'ятикратному розмірі), (662*0,1)*2=132,40) Обрахований таким чином розмір плати за проїзд становить 132,40 євро.
Отже загальний розмір плати за проїзд, нарахованої ТОА "Імені Шевченка" становить 4349 грн. 07 коп.
Листом №2222/40-18 від 17.10.18 (а.с.36) Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області повідомило відповідача про необхідність внесення плати за проїзд у розмірі 132,40 євро на підставі п. 31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879, у зв"язку з порушенням порядку проїзду великовагових/великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування.
Відповідач у встановлений законом строк плату за проїзд автомобільними дорогами великоваговим транспортним засобом не сплатив, дії Укртрансбезпеки не оскаржив. В судовому засіданні щодо наявності самого порушення заперечень з боку відповідача викладеного не було.
Заборгованість у розмірі 4349,07 грн заявлена до стягнення з відповідача за даним позовом.
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову у повному обсязі з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Частиною 2 статті 29 Закону України "Про дорожній рух" передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Статтею 33 Закону України "Про автомобільні дороги" передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 3 ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом (окрім зазначених у ч. 2 даної статті) є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий, компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.
Відповідно до п. 16 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постанов Кабінету Міністрів України №198 від 30.03.1994 перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об'єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначені окремими актами законодавства.
Згідно з п. 4Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №30 від 18.01.2001 рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.
Процедура здійснення габаритно-вагового контролю регламентується Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007 (далі - Порядок габаритно-вагового контролю).
Відповідно до п. 4 Порядку габаритно-вагового контролю робота пунктів габаритно-вагового контролю в частині організації та проведення робіт із зважування транспортних засобів забезпечується Укртрансбезпекою, її територіальними органами, службами автомобільних доріг в Автономній Республіці Крим, областях та м. Севастополі і підприємствами, визначеними в установленому законодавством порядку.
Згідно із п. 3 п. 2 Порядку габаритно-вагового контролю, великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.
У відповідності до пп. 4 п. 2 Порядку габаритно-вагового контролю, габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.
Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено факт перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, що підтверджено Актом №0020907 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 29.08.18.
Пунктом 28 Порядку габаритно-вагового контролю визначено, що плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879 затверджено ставки плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні.
Відповідно до п. 31-1 Порядку габаритно-вагового контролю визначено, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п'ятикратному розмірі. У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням.
Пунктом 27 Порядку передбачено, що плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України на день проведення розрахунку.
Розрахунок №0020907 від 29.08.2018 на загальну суму 132,40 євро, станом на 29.08.2019 складає еквівалент у сумі 4349,07 грн, відповідно до затвердженої формули (з урахуванням норм пункту 31-1, затвердженої постановою КМУ №879 від 27.06.2007), розрахований без помилок та є вірним.
Відповідно до п. 31-1 Порядку, перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.
Відповідно до п. 26 Порядку кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету.
Судом встановлено, що відповідач повідомлення Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області (лист №2222/40-18 від 17.10.18) про необхідність внесення плати за проїзд у розмірі 132,40 євро на підставі п. 31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 не виконав, у встановлений законом строк плату за проїзд автомобільними дорогами великоваговим транспортним засобом не сплатив, дії Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області не оскаржив.
Відповідно до п.п. 12-13 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та
справляння справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджено постановою КМУ від 27.06.07 за № 879, вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології. Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і звужувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.
Так, під час здійснення габаритно-вагового контролю транспортного засобу відповідача, було використано наступне обладнання:
-прилад автоматичний для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження на вісь 030Т-AS2-PWIA, призначення типу: 030Т-AS2-PWIA, відповідно до Додатку -3 розділу «Процедури оцінки відповідності Модуль В (перевірка типу)» до Технічного регламенту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.01.16 №94, на підставі Сертифікату перевірки типу №000438 серії СТ, виданого Державним підприємством «Харківський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» (ДП «Харківстандартметрологія») (а.с.39);
-прилади автоматичні для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження на вісь 030Т-AS2-PWIA, що відповідає технічному регламенту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки та Сертифікату перевірки типу №UA.TR.002.CT.0115-17Rev.0, на підставі Сертифікату відповідності, зареєстрованого в реєстрі органу з оцінки відповідності за № UA.TR.002.CВ.0310-17, виданого органом з оцінки відповідності продукції Державного підприємства «Харківський регіональний Науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» (ДП «Харківстандартметрологія»), (а.с.40);
Суд приходить до висновку, що наявність наданих сертифікатів, які видані спеціалізованими органами з питань метрології підтверджує дотримання методики зважування великовагових (великогабаритних) транспортних засобів з настцпних підстав.
За змістом методикою є правила, регламент, алгоритм, процедура, за якою мають відбуватися дії.
Як зазначено в Сертифікаті (а.с. 39), прилад для зважування застосовується відповідно до Технічного регламенту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13 січня 2016 року №94. Таким чином, застосування приладу автоматизації зважування передбачає дотримання відповідної методики, яка закладена у технічні властивості приладу і гарантування дотримання якої підтвердждується сертифікатом спеціального органу у сфері метрології.
За таких обставин, заперечення відповідача з приводу суті порушення судом не приймаються.
З урахуванням викладеного вище вимога щодо стягнення з відповідача плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879 у розмірі 4349,07 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з'ясуванні усіх питань, винесених на його розгляд.
На підставі викладеного вище, позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі з покладенням на відповідача судових витрат у справі на підставі положень п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. 42, 73-80, 86, 129, 165, 233, 236-238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1.Позов задовольнити повністю.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Імені Шевченка", (код ЄДРПОУ 03796761, вул. Тарасевича, 1Б, с. Тараса Шевченка, Ріпкинського району, Чернігівської області, 15054) на користь держави (отримувач ГУ ДКСУ у Чернігівській області, МФО 853592, р/р 31213216700002) 4349,07 грн (що еквівалентно сумі 132,4 Євро) плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні норми.
3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Імені Шевченка", (код ЄДРПОУ 03796761, вул. Тарасевича, 1Б, с. Тараса Шевченка, Ріпкинського району, Чернігівської області, 15054) на користь прокуратури Чернігівської області (р/р 35215093006008, МФО 820172, код ЄДРПОУ 02910114, в ДКСУ м. Київ) 1921,00 грн судового збору.
4.Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в строк і в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строки визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складений та підписаний 09.11.20.
Суддя М.В. Фесюра
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/