02 листопада 2020 року м. ТернопільСправа № 921/585/20
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Стопника С.Г.
за участю секретаря судового засідання Касюдик О.О.
Розглянув матеріали справи
за позовом Приватного агропромислового підприємства "Довіра", вул. Миру, 39, с.Білобожниця, Чортківський район, Тернопільська область
до відповідача Державного підприємства "Чортківський комбінат хлібопродуктів", вул. Білецька, 2А, м. Чортків, Тернопільська область
про: стягнення 2 089 882 грн 53 коп заборгованості
За участі представників:
Позивача: Петренко Т.Б., адвокат
Відповідача: не з'явився
Відповідно ст.222 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) здійснювалося повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Акорд".
В судовому засіданні 02.11.2020 року, відповідно до ст.240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть справи: Приватне агропромислове підприємство "Довіра", с.Білобожниця, Чортківський район, Тернопільська область, звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Державного підприємства "Чортківський комбінат хлібопродуктів", м.Чортків, Тернопільська область, про стягнення 2 089 882 грн 53 коп заборгованості, в тому числі: 1 514 000,00 грн основної заборгованості з оплати за поставлений товар, 188 038,49 грн інфляційних втрат, 56054,81 грн 3% річних та 331 789,23 грн пені.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем, взятих на себе зобов'язань згідно умов договору №К-11-2018 від 21.05.2018, що зумовило виникнення заборгованості в заявленій до стягнення сумі, а також нарахування пені згідно умов договору, 3% річних та інфляційних втрат.
Ухвалою суду від 07.09.2020 відкрито провадження у даній справі; постановлено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 28.09.2020 на 10:30 год; запропоновано учасникам справи подати до суду: відповідачу протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше 24.09.2020 - відзив на позов із урахуванням вимог ст.165 ГПК України, позивачу - відповідь на відзив (у разі отримання відзиву), оформлену згідно вимог ст.166 ГПК України.
В підготовчому засіданні 28.09.2020 судом оголошено перерву до 09.10.2020 до 10:00 год, з повідомленням відповідача про дату, час та місце розгляду справи ухвалою суду, а представника позивача - під розписку.
Ухвалою суду від 09.10.2020 підготовче провадження у даній справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 23 жовтня 2020 року на 09:30 год.
23.10.2020 розгляд справи судом відкладено на 02.11.2020 на 10:00 год, про що сторін повідомлено шляхом направлення на їх адреси копії відповідної ухвали суду.
Представник відповідача в жодне судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином (докази вручення останньому копій ухвал суду від 28.09.2020, від 09.10.2020 та від 23.10.2020 знаходяться в матеріалах справи).
Частиною 1 ст.202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
23.10.2020 на адресу суду від ДП "Чортківський КХП" надійшов відзив на позов (вх.№7540), у якому відповідач навів свої заперечення проти позову.
Водночас, частиною 8 ст.165 ГПК України передбачено, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
При цьому слід зазначити, що копію ухвали про відкриття провадження у справі відповідач отримав 14.09.2020 (відповідне повідомлення про вручення поштового відправлення знаходиться в матеріалах справи), а відзив відповідачем відправлений на адресу суду 20.10.2020, тобто з порушенням встановленого ст.165 ГПК України строку, без жодних обґрунтувань причин пропуску такого строку та без клопотання про його відновлення.
Відповідно до ст.119 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч.9 ст.165 ГПК України).
Враховуючи, що: - відповідач належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи, однак своїм правом брати участь в судовому засіданні не скористався; - явка в судове засідання представників сторін обов'язковою не визнавалась; - відзив на позов відповідачем подано з порушенням встановленого ст.165 ГПК України строку без жодних обґрунтувань причин пропуску такого строку та без клопотання про його відновлення, а отже, такий залишається судом без розгляду; - доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, а тому справа розглядається відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні 02.11.2020 представник позивача заявлені вимоги повністю підтримала з підстав, наведених у позовній заяві та посилаючись на долучені до матеріалів справи докази. Додатково надала свої пояснення з приводу обставин, викладених у позовній заяві, та просить стягнути понесені позивачем витрати на правничу допомогу в розмірі 8000 грн, докази в підтвердження чого долучено до матеріалів справи 09.10.2020.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, господарський суд встановив:
- 21.05.2018 між Приватним агропромисловим підприємством "Довіра" (як Постачальником) та Державним підприємством "Чортківський комбінат хлібопродуктів" (Покупець) укладено Договір №К-11-2018 (надалі - Договір), у відповідності до умов якого (п.п.1.1, 1.2) Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити Товар (пшениця 3 класу в кількості 1000т, по ціні 5100 грн з ПДВ, всього на загальну суму 5100000,00 грн) українського походження, врожаю 2017р., на умовах, зазначених у цьому Договорі.
Згідно п.2.1 Договору строк поставки Товару визначено - до 15.07.2018р.
При цьому, в п.2.2 Договору сторони погодили, що Товар може передаватись Покупцю окремими партіями, але повний його обсяг, визначений у цьому Договорі, має бути поставлений у термін, встановлений у п.2.1. Договору.
Датою поставки Товару вважається дата оформлення зерновим складом у місці постачання складського документа на ім'я Покупця (п.2.3 Договору).
Пунктом 2.6 Договору передбачено, що при поставці Товару Постачальник зобов'язується надати Покупцю, зокрема: - оригінал даного Договору, підписаного уповноваженим представником Постачальника і завіреного печаткою; - рахунок-фактуру; - податкову накладну, квитанцію про внесення податкової накладної до єдиного реєстру (якщо податкова потребує внесення до єдиного реєстру); - видаткову накладну, виписану в день поставки Товару (датою оформлення складського документу на ім'я Покупця); - картку аналізу зерна; - складського документа, оформленого на ім'я Покупця; - свідоцтво платника ПДВ.
Згідно п.3.1 Договору, оплата Товару здійснюється Покупцем у грошовій формі впродовж 5-х банківських днів після надання Постачальником Покупцю документів, зазначених у п.2.6 цього Договору. У разі ненадання цих документів, або неповного надання, Покупець має право затримати оплату Товару.
За прострочення оплати товару з Покупця стягується пеня у розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення (п.4.2 Договору).
При цьому, в п.4.5 Договору сторони домовились, що термін позовної давності по стягненню неустойки за цим Договором встановлюється у три роки згідно із ст.259 ЦК України, а період, за який нараховуються штрафні санкції, встановлюються в один рік.
Пунктом 5.1 Договору визначено, що строк його дії встановлюється з дня його підписання Сторонами і до 31.12.2018 року, а у випадку несвоєчасного виконання сторонами своїх договірних обов'язків - до повного виконання ними прийнятих на себе зобов'язань.
Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України зобов'язання можуть виникати, зокрема, з договорів, інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта.
Згідно п.1 ст.193 Господарського кодексу України (надалі ГК України), до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами у справі виникли зобов'язання за договором поставки, згідно якого та в силу ст.712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або у інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Як вказує позивач, на виконання умов вищевказаного Договору, ПАП "Довіра" згідно видаткової накладної №РН-0000198 від 05.06.2018 здійснив поставку частини (партії) товару Покупцю - пшениці 3 класу в кількості 440 тонн, на загальну суму 2 244 000,00 грн.
Зазначений первинний документ містить підписи уповноважених представників сторін, скріплені печатками юридичних осіб без будь-яких зауважень чи застережень.
Дослідивши подані позивачем докази (зокрема, копії видаткової накладної №РН-0000198 від 05.06.2018, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей №066 від 05.06.2018, товарно-транспортних накладних, податкової накладної від 05.06.2018, квитанції від 25.06.2018 про реєстрацію вказаної податкової накладної), суд вважає належним чином підтвердженим та документально оформленим факт поставки позивачем відповідачу на виконання умов Договору №К-11-2018 від 21.05.2018 частини (партії) товару - пшениці 3 класу в кількості 440 тонн, на загальну суму 2 244 000,00 грн.
Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст.193 ГК України, ст.526 ЦК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідач здійснив часткову оплату вартості поставленого товару шляхом перерахування на банківський рахунок Постачальника коштів в загальній сумі 730 000 грн, а саме:
- 30 000,00 грн згідно платіжного доручення №746 від 16.07.2018 року;
- 200 000,00 грн згідно платіжного доручення №1712 від 07.11.2018 року;
- 500 000,00 грн згідно платіжного доручення №2115 від 28.12.2018 року.
Таким чином, сума недоплати за Договором за поставлений товар станом на дату звернення з позовом становила 1 514 000,00 грн.
Слід зазначити, що відповідно до пункту 3.1 Договору оплата Товару здійснюється Покупцем у грошовій формі впродовж 5-х банківських днів після надання Постачальником Покупцю документів, зазначених у п.2.6 цього Договору. У разі ненадання цих документів, або неповного надання, Покупець має право затримати оплату Товару.
Товаром, згідно п.1.2 Договору, є пшениця 3 класу в кількості 1000 т, по ціні 5100 грн з ПДВ, всього на загальну суму 5100000,00 грн.
Отже, умовами укладеного сторонами Договору №К-11-2018 від 21.05.2018 передбачено порядок проведення розрахунку за Товар вцілому (в кількості 1000 тонн), проте строк і порядок оплати за частину (партію) поставленого Товару - Договором не врегульовано, як і відсутній в Договорі графік поставки як такий.
Тому, стосовно оплати частини Товару, на думку суду, слід застосовувати положення ч.2 ст.530 ЦК України - якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, а боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги. В протилежному випадку позивач не отримав би права на позов з огляду на відсутність доказів направлення повного пакету документів на поставку Товару вцілому згідно п.2.6 Договору.
Як вказує позивач, ним на виконання умов Договору №К-11-2018 від 21.05.2018 надано відповідачу 05.06.2018 документи, визначені п.2.6 Договору, на поставлену частину (партію) товару в кількості 440 тонн, в підтвердження чого долучено витяг з журналу вихідної кореспонденції ПАП "Довіра", у якому зазначено про відправлення ДП "Чортківський КХП" 05.06.2018 видаткової накладної №РН-0000198 від 05.06.2018, а також рахунку-фактури №СФ-0000085 від 05.06.2018. А тому позивач вважає, що відповідач зобов'язаний був оплатити за отриманий товар впродовж 5-х банківських днів після 05.06.2018, а всі нарахування інфляційних втрат, 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання та пені ним здійснюються починаючи з 13.06.2018.
Згідно пояснень представника позивача в судовому засіданні 02.11.2020, докази направлення (вручення) документів, визначених п.2.6 Договору, не збереглися. Водночас, такі документи були у відповідача, що підтверджується, зокрема: - наявністю належним чином підписаного зі сторони ДП "Чортківський КХП" і завіреного його печаткою примірника договору №К-11-2018 від 21.05.2018, копію якого долучено до позовної заяви; - наявністю підписаної та скріпленої печаткою відповідача видаткової накладної №РН-0000198 від 05.06.2018; - оформленням зі сторони відповідача довіреності №066 від 05.06.2018 на отримання від ПАП "Довіра" товарно-матеріальних цінностей - пшениці в кількості 440 тон з посиланням на номер та дату укладеного Договору; - проведенням відповідачем часткової оплати за отриманий товар з посиланням на номери і дати рахунку-фактури та видаткової накладної.
Щодо інших документів, передбачених п.2.6 Договору, то представник просить врахувати, що податкова накладна була сформована ПАП "Довіра" в електронній формі, і відповідач мав можливість із нею ознайомитися, як і з квитанцією про реєстрацію такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, відомостями щодо наявності свідоцтва платника ПДВ. А щодо картки аналізу зерна та складського документа, оформленого на ім'я Покупця, то такі документи оформляються саме відповідачем як зерновим складом, отже були у нього.
Таким чином, хоча з матеріалів справи і вбачається наявність у відповідача документів, передбачених у п.2.6 Договору, на партію поставленого товару в кількості 440 тонн, проте суд вважає належним чином не доведеним зі сторони позивача факт виконання ним пункту 2.6 Договору саме 05.06.2018, як умову для виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо проведення розрахунку згідно п.3.1 Договору (саме після вказаної дати), а також для застосування відповідальності за несвоєчасне виконання ним грошового зобов'язання.
Відтак, твердження позивача про те, що датою, з якої слід вважати прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань за договором - є 13.06.2018, суд вважає необгрунтованими та не підтвердженими належними доказами.
Матеріали справи також вказують на те, що позивачем на адресу відповідача з метою досудового врегулювання спору направлялась претензія з вимогою виконати належним чином зобов'язання за Договором та перерахувати на рахунок ПАП "Довіра" заборгованість у розмірі 1 514 000 грн, а також нараховану пеню за порушення умов оплати товару в сумі 269823,84 грн.
Вказана претензія отримана відповідачем 22.05.2020, проте заборгованість не була погашена, що слугувало підставою для звернення із даним позовом до суду.
Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Частиною 1 ст.77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частинами 2, 3 ст.80 ГПК України передбачено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Відповідно до ч.1 ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи, що відповідач у встановлений строк відзиву на позов не подав, викладені у позовній заяві обставини не спростував, як і не подав суду доказів погашення заявленої до стягнення заборгованості станом на дату розгляду справи, а тому позовні вимоги щодо стягнення з Державного підприємства "Чортківський комбінат хлібопродуктів" на користь Приватного агропромислового підприємства "Довіра" 1 514 000,00 грн заборгованості за поставлений товар підлягають до задоволення як обгрунтовано заявлені, підтверджені матеріалами справи та не оспорені відповідачем.
Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст.611 ЦК України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Також, відповідно до ч.1 ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно частини 6 статті 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Позивачем на підставі ст.625 ЦК України заявлено до стягнення з відповідача 188038,49 грн інфляційних втрат, нарахованих за період прострочення виконання грошового зобов'язання - з червня 2018 по травень 2019 року, а також 56 054,81 грн 3% річних, нарахованих за період з 13.06.2018 по 12.06.2019.
Крім того, на підставі п.п.4.2, 4.5 Договору №К-11-2018 від 21.05.2018, позивачем нараховано відповідачу 331 789,23 грн пені, в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 13.06.2018 по 12.06.2019.
Проте, оскільки позивачем не доведено факт виконання ним пункту 2.6 Договору саме 05.06.2018, а також підставність застосування відповідальності за несвоєчасне виконання ним грошового зобов'язання починаючи з 13.06.2018, хоча з матеріалів справи і вбачається наявність у відповідача документів, передбачених у п.2.6 Договору, на частину (партію) поставленого товару, беручи до уваги, що строк і порядок оплати за частину (партію) поставленого Товару - Договором не врегульовано, отже такий повинен визначатись відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України, а тому суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 188038,49 грн інфляційних втрат, 56054,81 грн 3% річних та 331 789,23 грн пені необґрунтованими, а отже такі до задоволення не підлягають.
В такому випадку, на переконання суду, було б обґрунтованим застосування відповідальності за несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов'язання, починаючи з 8-го дня від дня пред'явлення йому вимоги (претензії), тобто з 30.05.2020.
Щодо судових витрат.
Відповідно до ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи.
Пунктом 2 ч.1 ст.129 ГПК України передбачено, що у спорах, які виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищенаведене, виходячи із розміру задоволених позовних вимог - 1514000,00 грн, судовий збір покладається на відповідача в сумі 22710,00 грн.
Частиною 4 ст.129 ГПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно ч.9 ст.129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Частинами 1, 3 ст. 124 ГПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Частиною 5 ст.129 ГПК України передбачено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч.8 ст.129 ГПК України).
Статтею 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Пунктом 1 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, ордеру (ч.1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Як свідчать матеріали справи, правова допомога Приватному агропромисловому підприємству "Довіра" у даній справі надавалась Адвокатським об'єднанням "Успіх", та зокрема його керуючим партнером - адвокатом Петренко Тетяною Борисівною, на підставі Договору про надання правової допомоги від 26.08.2020, ордеру серії ВО №1008231 від 28.09.2020.
Відповідно до частин 1-3 статті 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: - розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; - розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно попереднього (орієнтовного) розрахунку позивача, викладеного у позовній заяві, розмір судових витрат, які позивач очікував понести у зв'язку з розглядом даної справи, становив: судовий збір - 31348,24 грн; витрати на професійну правничу допомогу - 10 000,00 грн.
Поданими на стадії підготовчого провадження справи (до судових дебатів) доказами, зокрема Актом про надання правової допомоги від 28.09.2020, підтверджено надання Адвокатським об'єднанням "Успіх" Приватному агропромисловому підприємству "Довіра" правової допомоги, пов'язаної із розглядом даної справи в сумі 8000,00 грн, а також факт їх сплати позивачем згідно платіжних доручень №21999 від 04.09.2020, №22341 від 28.09.2020.
Відповідно до п.12 ч.3 ст.2 ГПК України однією з основних засад господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Частиною 4 ст.126 ГПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5, 6 ст.126 ГПК України).
Судом враховується, що відповідачем не заперечувався орієнтовний розрахунок судових витрат, а заявлений до відшкодування розмір понесених витрат є співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову.
З огляду на вищезазначене, суд визнає обґрунтованим та документально підтвердженим факт понесення ПАП "Довіра" витрат на професійну правничу допомогу у даній справі в розмірі 8000,00 грн, та які відповідно до ч.9 ст.129 ГПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 73-79, 86, 123-126, 129, 194, 202, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства "Чортківський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України (вул. Білецька, 2-А, м.Чортків, Тернопільська область, код 00956187) на користь Приватного агропромислового підприємства "Довіра" (вул. Миру, 39, с.Білобожниця, Чортківський район, Тернопільська область, код 32758892) - 1 514 000 грн 00 коп. заборгованості з оплати поставленого товару, 22 710 грн 00 коп в повернення сплаченого судового збору та 8000 грн 00 коп. відшкодування понесених витрат на професійну правничу допомогу.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
3. В решті позову - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч.1 ст. 241 ГПК України).
Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення, в порядку визначеному ст.ст.256-257 ГПК України.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 09 листопада 2020 року.
Суддя С.Г. Стопник