04.11.2020 Справа № 920/1187/17
м. Суми
Господарський суд Сумської області у складі
судді Резніченко О.Ю.,
за участю секретаря судового засідання - Чепульської Ю.В.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Комунального підприємства «Міськводоканал» Сумської міської ради
до - Приватного акціонерного товариства «Науково-виробниче акціонерне товариство «ВНДІкомпресормаш»,
про стягнення 108675 грн 03 коп.
Представники сторін:
від позивача- Грицина В.В., Дудник Н.В.;
від відповідача - адвокат Кисіль А.В.
Стислий виклад позицій сторін по справі. Заяви, які подавались сторонами. Процесуальні дії, які вчинялись судом.
12.12.2017 позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача 94503 грн 81 коп. заборгованості за об'єми скинутих понаднормативно забруднених стічних вод, 8993 грн 73 коп. пені, 1109 грн 68 коп. 3% річних, 4049 грн 81 коп. інфляційних втрат за неналежне виконання відповідачем укладеного між сторонами 02.10.2014 договору на водопостачання та водовідведення № 12 (надалі - Договір).
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що ним при здійсненні контролю за скидом забруднюючих речовин виявлено факт скиду споживачем в міську каналізацію стічних вод з перевищенням вмісту рівня забруднюючих речовин порівняно з встановленими місцевими правилами. Рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради від 06.09.2011 № 596 внесено зміни до додатку до рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 10.12.2007 № 596 «Про затвердження Правил приймання стічних вод в систему каналізації м. Суми», а саме викладено його в новій редакції (надалі - Правила № 539). На підставі зазначеного рішення відповідачу було нараховано суму додаткової плати. Позивач звертався до відповідача з претензіями, однак відповідач кошти не сплатив. Тому позивач звернувся до суду з даним позовом (а.с.5-9).
Ухвалою суду від 15.12.2017 було відкрито провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.
10.01.2018 відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечує.
Відповідач стверджує, що позивачем порушено норми, правила та стандарти відбору та аналізу стічних вод, що, в свою чергу, свідчить про недостовірність наведених позивачем, як у протоколах відбору та аналізу проб, так і в позовній заяві даних та, як наслідок, невірний розрахунок ГДК для відповідача. Тому заявлена позивачем до стягнення сума не підтверджена жодними належними та допустимими доказами, що є підставою для відмови позивачу у задоволенні позовних вимог (а.с.52-56).
30.01.2018 позивач надав до суду відповідь на відзив (а.с.69-72).
05.02.2018 відповідачем до суду була подана заява про закриття провадження у справі (а.с.94).
Ухвалою суду від 05.02.2018 було зупинено провадження у справі до вирішення справи № 591/1519/15-а Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду. Ухвалою суду від 25.11.2019 було поновлено провадження у справі.
11.12.2019 позивач надав до суду письмові пояснення по справі (а.с.128-130). 16.12.2019 відповідач надав до суду пояснення по справі (а.с.154-158).
Ухвалою суду від 13.01.2020 було зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням по справі № 480/3156/19, яка розглядалась Сумським окружним адміністративним судом. Ухвалою суду від 25.09.2020 було поновлено провадження у справі.
19.10.2020 позивач надав до суду додаткові пояснення по справі (а.с.201-205). 20.10.2020 відповідач надав до суду пояснення по справі (а.с.207-209).
Ухвалою суду від 29.10.2020 було призначено розгляд справи на 04.11.2020.
В даному судовому засіданні судом було оголошено вступну та резолютивну частину рішення по справі.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин. Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.
Між сторонами було укладено договір на водопостачання та водовідведення від 02.10.2014 № 12 (надалі - Договір) (а.с.14-15). Відповідно до п. 1.1. Договору позивач взяв на себе обов'язки забезпечувати відповідача питною водою та приймати стічні води, а відповідач зобов'язався своєчасно оплачувати надані йому послуги.
Згідно з п. 5.1. Договору відповідач несе відповідальність за каналізаційні мережі, які знаходяться у нього на балансі. Виробник контролює скиди забруднюючих речовин кожного місяця. Перелік гранично-допустимих концентрацій забруднюючих речовин (надалі - ГДК) встановлено пунктом 5.1 Договору. Відповідно до п. 5.2. Договору скидання відповідачем стоків з перевищенням ГДК сплачується згідно з Правилами № 539.
Позивачем було виявлено факт скиду відповідачем в міську каналізацію стічних вод з перевищенням вмісту рівня забруднюючих речовин, а саме порівняно з встановленими Договором.
18.01.2017, 27.02.2017, 15.03.2017, 18.05.2017, 21.06.2017, 12.07.2017 позивачем проводились перевірки якості скиду стічних вод на каналізаційному випуску на виході з колодязя, за адресою: пр. Курський, 6, м. Суми. За результатами перевірок були складені акти по відбору проб та протоколи дослідження якості стічних вод, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями відповідних актів та протоколів, а також повідомленнями про перевищення ГДК (а.с.24-40).
Відповідно до ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню.
Факт укладення Договору, факт перевірок, складання актів та протоколів у заявах по суті визнається, а тому є таким, що встановлений судом.
Позивачем до матеріалів справи надано розрахунок сум заборгованості та штрафних санкцій (а.с.17-20). Позивач звертався до відповідача з рахунками (а.с.21-37), а також претензіями (а.с.41-49). Оскільки відповідач заборгованість не сплатив, то позивач звернувся до суду з даним позовом.
Як встановлено матеріалами справи, відносини між сторонами з приводу надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення регулюються Договором. В обґрунтування позовних вимог в частині нарахування та стягнення плати за об'єми скинутих понаднормативно забруднених стічних вод позивач посилається на порушення відповідачем Договору та Правил приймання стічних вод у систему каналізації м. Суми, затвердженних рішеннями виконавчого комітету Сумської міської ради від 10.12.2007 № 596 та від 06.09.2011 № 539.
На думку суду, предметом доказування по даній справі, окрім факту порушення відповідачем норм чинного законодавства забрудненням стічних вод при скиді вод в міську каналізацію, є правомірність нарахування заборгованості за порушення чинних норм, які передбачають відповідальність за скинуті понаднормативно забруднені стічні води.
Як вже зазначалось, розрахунок додаткової сплати позивачем здійснено відповідно до Правил № 539.
Позивач стверджує, що відсутнє рішення суду про визнання протиправним рішення Сумської міської ради від 10.12.2007 № 596 «Про затвердження Правил приймання стічних вод в систему каналізації м. Суми», а тому воно діяло до прийняття рішення Сумської міської ради № 4 від 16.01.2019 «Про затвердження Правил приймання стічних вод до системи централізованого водовідведення м. Суми». Отже нарахування на підставі Правил № 539 є правомірним.
Позивач вказує, що станом на січень - липень 2017 року Правила № 596 та Правила № 539 були чинними, жодним органом не скасовані і місцеві Правила приймання стічних вод регулювали правовідносини між сторонами щодо скиду стічних вод. Крім того, сторони також погодили у Договорі (преамбула) застосування Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів та Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, яка затверджена наказом Держбуду України від 19.02.2002 № 37 (надалі - Інструкція № 37).
В той же час, відповідач зазначає, що у постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 26.05.2020 у справі № 480/3156/19 за позовом Акціонерного товариства «Науково-виробниче акціонерне товариство «ВНДІкомпресормаш» до Виконавчого комітету Сумської міської ради, третя особа - Комунальне підприємство «Міськводоканал» Сумської міської ради, про визнання протиправним та скасування рішення, було визнано протиправним рішення виконавчого комітету Сумської міської ради «Про внесення змін та доповнень до рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 10.12.2007 № 596 «Про затвердження правил приймання стічних вод в системі каналізації м. Суми» від 06.09.2011 № 539 з моменту його прийняття.
Ухвалою Верховного Суду від 08.09.2020 касаційну скаргу на вищезазначену постанову було повернуто без розгляду Комунальному підприємству «Міськводоканал» Сумської міської ради.
Суд дослідив текст вказаної постанови та звертає увагу, що у тексті постанови апеляційної інстанції (аркуш рішення 10, 8 абзац) зазначено, що визнання протиправним у судовому порядку рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 06.09.2011 № 539 унеможливлює його застосування саме з моменту його прийняття. Застосування до фізичних/юридичних осіб нормативно-правових актів, які є протиправними, у будь-якому випадку є незаконним.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, на думку суду, до даних правовідносин не можуть бути застосовані Правила № 539, на підставі яких позивачем здійснено нарахування спірної суми плати за скид понаднормативних забруднень і визначався коефіцієнт кратності та застосовувалися для розрахунку формули. Саме порушення зазначених Правил № 539 та Договору позивач визначає підставою позову.
Як вже зазначалось, позивач стверджує, що відсутнє рішення суду про визнання саме Правил від 10.12.2007 № 596, а визнано протиправним рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 06.09.2011 № 539.
Суд звертає увагу, що рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради від 06.09.2011 № 539 було внесено зміни до додатку до рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 10 грудня 2007 року № 596 "Про затвердження Правил приймання стічних вод в системи каналізації м. Суми", а саме викладено його в новій редакції згідно з додатком до цього рішення.
На думку суду, стаття 58 Конституції України закріплює принцип, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це необхідно, бо конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному.
Виходячи з загальних принципів права, з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.
Тому, на думку суду, є необгрунтованим твердження відповідача, що оскільки визнано протиправним рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 06.09.2011 № 539, яким внесено зміни та доповненя до рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 10.12.2007 № 596, то Правила № 539 були діючими і підлягали застосуванню.
Суд звертає увагу, що до даних правовідносин можуть бути застосовані правила та порядок, які затверджені Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 01.12.2017 № 316 «Про затвердження Правил приймання стічних вод до системи централізованого водовідведення та Порядку визначення розміру плати, що справляється за понаднормативні скиди стічних вод до систем централізованого водовідведення (далі - Правила № 316), який набрав чинності 02.02.2018. Згідно з п. 1 Порядку № 316 цей Порядок встановлює єдиний на території України порядок визначення розміру плати, що справляється за понаднормативні скиди стічних вод до систем централізованого водовідведення.
В той же час, згідно з ч. 3 ст. 46 ГПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Позивач не скористався правом та не уточнив підставу позову по даній справі. Тому у суду відсутні правові підстави здійснювати перерахунок боргу на підставі Правил № 316, які можуть бути застосовані до даних правовідносин, однак у разі зазначення їх позивачем як правової підстави позову, що у даному випадку здійснено не було.
Також, суд звертає увагу, що на території м. Суми на дату відбору позивачем проб на каналізаційних випусках відповідача діяли Правила № 539, якими внесено зміни у Правила № 596.
Однак, на думку суду, порівняння значень та коефіцієнтів (формул), визначених місцевими правилами №539, із значеннями, визначеними у додатку №4 загальнодержавних Правил №316 (які набрали чинності з 02.02.2018), є некоректним, оскільки таке порівняння не є предметом даного позову, а в підставі позову, як вже зазначалось, позивач взагалі не зазначає Правила № 316.
Згідно з ст. 526, ст. 530 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
Положеннями ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно ст.ст. 230, 231 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами.
Оскільки позивачем не доведено перед судом належними та допустимими доказами правомірності нарахування плати за скид понаднормативних забруднень, то вимога позивача про стягнення заборгованості за об'єми скинутих понаднормативно забруднених стічних вод, а також пені, 3% річних та інфляційних втрат, які нараховані виходячи із суми боргу, правомірність нарахування якої не доведена, є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Крім того, оскільки в задоволенні позову відмовлено, то суд залишає без розгляду заяву відповідача про закриття провадження у справі № 04/09-001577 від 05.02.2018 (а.с.94).
Також, судом були досліджені всі аргументи та доводи, які зазначались сторонами у численних письмових поясненнях, однак суд не зазначає про них у даному рішенні, оскільки вони не стосуються предмету доказування по даній справі та суперечать фактичним обставинам справи, про які судом зазначено вище.
Розподіл судових витрат між сторонам.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому на позивача покладаються витрати із сплати судового збору.
Керуючись ст. ст.123, 129, 130,185, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд
1. В задоволенні позову Комунального підприємства «Міськводоканал» Сумської міської ради (вул. Білопільський шлях, 9, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 03352455) до Приватного акціонерного товариства «Науково-виробниче акціонерне товариство «ВНДІкомпресормаш» (проспект Курський, 6, м. Суми, 40020, код ЄДРПОУ 00220434) про стягнення 108657 грн 03 коп. - відмовити повністю.
2. Витрати по сплаті судового збору в розмірі 1629 грн 86 коп. покласти на позивача - Комунальне підприємство «Міськводоканал» Сумської міської ради.
3. Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
4. Згідно з ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повні реквізити сторін зазначені у п. 1 резолютивної частини даного рішення.
Повне судове рішення складено 09.11.2020.
Суддя О.Ю. Резніченко