65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"05" листопада 2020 р.м. Одеса Справа № 916/2038/20
Господарський суд Одеської області у складі судді Степанової Л.В.
при секретарі судового засідання Ісак Д.П.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до відповідача Комунального підприємства «Білгород-Дністровськтеплоенерго» про стягнення 4385,75грн.
Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Комунального підприємства «Білгород-Дністровськтеплоенерго» про стягнення 4385,75грн.
В обґрунтування позовних вимог Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» посилається на неналежне виконання Комунальним підприємством «Білгород-Дністровськтеплоенерго» умов укладеного між сторонами договору постачання природного газу №7016/18-ТЕ-23 від 01.11.2018р.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.07.2020р. відкрито провадження у справі №916/2038/20, ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження та призначено справу для розгляду по суті на 13.08.2020р. о 11:30.
Однак, у зв'язку із перебуванням судді Степанової Л.В. на лікарняному з 11.08.2020р., судове засідання 13.08.2020р. о 11:30 не відбулося.
Враховуючи повернення судді Степанової Л.В. з лікарняного, ухвалою суду від 17.08.2020р. справу №916/2038/20 призначено до розгляду на 17.09.2020р. о 11:20 та повідомлено учасників справи про дату та час судового засідання.
Однак, у зв'язку із перебуванням судді Степанової Л.В. на лікарняному з 02.09.2020р., судове засідання 17.09.2020р. о 11:20 не відбулося.
Враховуючи повернення судді Степанової Л.В. з лікарняного ухвалою суду від 21.09.2020р. справу №916/2033/20 призначено до розгляду на 22.10.2020р. о 12:00 та повідомлено учасників справи про дату та час судового засідання.
19.10.2020р. за вх.суду№27793/20 відповідач звернувся до суду з клопотанням про зупинення провадження у справі №916/2038/20 до перегляду Об'єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду судових рішень у подібних правовідносинах.
В судове засідання від 22.10.2020р. представники сторін не з'явилися.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.10.2020р. було відкладено судове засилання на 05.11.2020р. о 10:50 та повідомлено учасників справи про дату та час судового засідання.
03.11.2020р. за вх.суду№29429/20 позивач надав до суду заперечення щодо клопотання відповідача про зупинення провадження.
В судове засідання від 05.11.2020р. представники сторін не з'явилися.
Суд, розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, відмовляє у його задоволенні як необґрунтованому.
В судовому засіданні від 05.11.2020р. було винесено вступну та резолютивну частину рішення по справі №916/2038/20.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив:
01.11.2018р. між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» правонаступником якого є Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (позивач, Постачальник) та Комунальним підприємством «Білгород-Дністровськтеплоенерго» (відповідач, Споживач) було укладено договір №7016/18-КП-23 постачання природного газу (далі договір) на виконання якого Постачальник зобов'язується поставити Споживачеві у 2018 році природний газ, а Споживач зобов'язується оплатити його на умовах договору (п.1.1. договору).
Відповідно до п.1.2. договору природний газ, що постачається за договором, використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання, які не є бюджетними установами/організаціями.
Ціна за 1000куб.м. газу становить 7482,61грн. разом з ПДВ (20%) (п.5.2. договору).
Згідно п.5.4. договору загальна сума вартості природного газу за договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу.
Відповідно до п.6.1. договору оплата за природний газ здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Пунктом 8.2. договору сторони передбачили, що у разі прострочення Споживачем оплати згідно п.6.1, він зобов'язується сплатити Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Відповідно до п.10.3. договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить 5 років.
Згідно розділу 12 договору договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації природного газу з 01.11.2018р. по 30.11.2018р. (включно), а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення.
Як вказує позивач, на виконання умов договору, він передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 782277,15грн., що підтверджується актами приймання передачі природного газу. Оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов'язання у строк визначений договором, чим порушив умови господарського зобов'язання, зокрема вимоги пункту 6.1 договору.
Як зазначає позивач, відповідно до п. 11.2 договору (в редакції Додаткової угоди №1 від 03.12.2018р.), пункти 2.3, 2.2, 3.4.2, 3.8.2, абз.2) підп.3.9.2 п.3.9, 3.13, 5.7, абз. п'ятий підп.5) п.6.2, підп.8) п.6.2, підп.4) п.6.3, абз. третій підп.2) п.6.4 цього договору застосовуються з дня, зазначеного в повідомленні позивача, направляється не електронну адресу відповідача, зазначену в п. 12 договору та розміщується на офіційному сайті позивача. Згідно до Додаткової угоди №3 від 15.03.2019р. сторони погодили, що з 01.03.2019р. у правовідносинах між позивачем та відповідачем за договором застосовуються пункти 2.3, 3.2.2, 3.4.2. 3.8.2, абз.2) підп.3.9.2 п.3.9, 3.13, 5.7, абз. п'ятий підп.5) п.6.2, підп.8) п.6.2, підп.4) п.6.3, абз. третій підп.2) п.6.4 договору, та не застосовуються пункти 3.2.1, 3.4.1, 3.8.1, абз.1) підп.3.9.2 п.3.9, абзац четвертий підп.5) п.6.2, абзац другий підп.2) п.6.4 договору. Пунктами договору, що застосовуються з 01.03.2019р., передбачено, зокрема, наступне, пунктом 3.13 договору (в редакції Додаткової угоди №1 від 03.12.2018р.) передбачено, що якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаного відповідачем природного газу більше ніж на 5% відрізняється від замовленого обсягу газу на відповідний період (зазначений в п.2.1. договору), відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу збитки в порядку, визначеному п.5.7. договору (в редакції Додаткової угоди №1 від 03.12.2018р.. При цьому, розмір збитків визначається таким чином: 3.13.1. якщо фактичний об'єм (обсяг) використання природного газу буде менший від замовленого обсягу природного газу, відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу збитки у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний (розрахунковий) період; 3.13.2. якщо фактичний об'єм (обсяг) використання природного газу буде перевищувати замовлений обсяг природного газу на цей період, відповідач зобов'язаний відшкодувати збитки за перевищення об'єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою: В = (Vф- Vп) х Цх К, де Vф - об'єм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений позивачем відповідачу протягом розрахункового періоду за цим договором відповідно до акту приймання-передачі природного газу, Vn - замовлений обсяг природного газу на розрахунковий період, зазначений в п. 2.1 договору; Ц - ціна природного газу за цим договором; К - коефіцієнт, який дорівнює 0,5. Пунктом 5.7 договору (в редакції Додаткової угоди №1 від 03.12.2018р.) передбачено, що відшкодування позивачу збитків, розрахованих відповідно до умов п. 3.13 договору, здійснюється наступним чином: позивач на підставі даних, зазначених в акті приймання-передачі (якщо відповідач порушив п.3.9. договору та не надав акт приймання передачі, то використання газу за відповідний період приймається 0куб.м.) та замовлених обсягів, визначених п. 2.1 договору, розраховує збитки відповідно до п. 3.13.1 або 3.13.2 п.3.13 договору; позивач після 15 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, надає відповідачу акт-претензію щодо відшкодування збитків та розрахунок збитків; відповідач протягом 20 робочих днів з моменту отримання акту-претензії, зобов'язаний відшкодувати позивачу вартість збитків на рахунок, визначений в акті-претензії. Відповідно до підп.8) п.6.2 договору (в редакції Додаткової угоди №1 від 03.12.2018р., відповідач зобов'язаний, зокрема, відшкодувати позивачу збитки, розраховані відповідно до п. 3.13 договору. Відповідно до підп.4) п.6.3 договору (в редакції Додаткової угоди №1 від 03.12.2018р.), позивач має право вимагати від відповідача відшкодування збитків, що виникли через порушення відповідачем умов п. 2.1 договору у разі, якщо відхилення фактично використаних відповідачем у розрахунковому періоді обсягів газу більш ніж на 5% (як в бік збільшення, так і зменшення фактично використаних обсягів) відрізняється від замовлених.
Позивач стверджує, що вказані пункти договору, що почали діяти з 01.03.2019р., узгоджується з положеннями п. 1 розділу VI Правил постачання природного газу (далі - Правила), затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних слуг (далі - НКРЕКП) від 30.09.2015р. № 2496 (із змінами), а саме: відшкодування збитків споживачем, що не є побутовим (крім споживачів, постачання яким здійснюється в рамках виконання спеціальних обов'язків, покладених Кабінетом Міністрів України на суб'єктів ринку природного газу на підставі статті 11 Закону України «Про ринок природного газу»), постачальнику здійснюється таким чином та в таких випадках: якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об'єм (обсяг) споживання даного газу, що закуплений постачальником за договором постачання природного газу, буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав заявленому споживачем), постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків у розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період; якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об'єм (обсяг) постачання даного газу споживачу його постачальником буде перевищувати підтверджений обсяг даного газу на цей період, постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків за перевищення об'єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою: В = (Vф- Vп) х Цх К, де Vф - об'єм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений постачальником споживачу протягом розрахункового періоду за договором на постачання природного газу; Vn - підтверджений обсяг природного газу за розрахунковий період; Ц - ціна природного газу за договором постачання природного газу; К - коефіцієнт, який визначається постачальником та не може перевищувати 0,5
Як зазначає позивач, відповідно до п. 2.1 договору (у редакції Додаткової угоди №4 від 20.03.2019р.) Постачальник передає Споживачу у березні 2019 року замовлений обсяг природного газу в кількості 21,000тис.куб.м. Актом приймання-передачі від 31.03.2019р. сторони погодили розмір фактично переданого природного газу у обсязі 16,607тис.куб.м. Таким чином, відповідач в березні 2019 році фактично спожив природний газ, в обсязі меншому на 4,393тис.куб.м, ніж було узгоджено сторонами відповідно до п.2.1 договору.
Позивач вказує, що 21.05.2019р. ним на адресу відповідача відправлено Акт-претензію за вих.№26-1464-19, змінену в частині розрахунку суми збитків листом від 17.12.2019р. за вих.№26/5-4757-19, якою позивач вимагав у відповідача сплатити збитки на підставі п. 3.13 та 5.7 договору та п. 1 Розділу VI Правил в розмірі 1005,05грн. за різницю між замовленим в березні 2019 року обсягом природного(21.000куб.м.) та фактичним обсягом використаного відповідачем в березні 2019 року природного газу за договором (16,607куб.м.). Акт-претензія від 21.05.2019р. №26-1464-19 отриманий відповідачем 04.06.2019р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0100109001591; лист від 17.12.2019р. за вих.№26/5-4757-19 отриманий відповідачем 09.01.2020р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0100173443158, проте, станом на момент звернення із цим позовом до суду, збитки позивача в добровільному порядку відповідачем не відшкодовані.
Таким чином, як вказує позивач, розмір збитків, завданих позивачу неналежним виконанням відповідачем п. 2.1 договору, розрахований на підставі п. 3.13 та 5.7 договору та п. 1 Розділу VI Правил, складає 1005,05грн.
Крім того позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі 3120,66грн., 3% річних у сумі 260,04грн.
Враховуючи викладене, позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та стягнути з відповідача 1005,05грн. збитків, 3120,66грн. пені, 260,04грн. 3% річних та 652,81грн. інфляційних витрат.
Відповідач проти позовних вимог заперечує посилаючись на те, що Ст.19-1 Закону України «Про теплопостачання» встановлено імперативний порядок оплати за теплову енергію, для виробництва якої повністю або частково постачається природний газ гарантованим постачальником, згідно якому оплата здійснюється споживачами теплової енергії та теплопостачальними організаціями, які купують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, шляхом перерахування коштів на рахунки із спеціальним режимом використання, які відкривають теплопостачальні та теплогенеруючі організації для зарахування коштів, у тому числі від теплопостачальних організацій, які отримують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, в уповноваженому банку. Оплата теплової енергії шляхом перерахування коштів на інші рахунки забороняється. Постановою Кабінету Міністрів України №217 від 18.06.2014р. затверджено Порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки.
Відповідач зазначає, що 29.12.2015р. вступила в силу редакція Постанови Кабінету Міністрів України №217, п.14 якої передбачає, що у разі коли теплопостачальна або теплогенеруюча організація: здійснює продаж теплової енергії та/або надання комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води та самостійно
виробляє всю необхідну для цього теплову енергію, кошти, що надійшли на спеціальний
рахунок, відкритий теплопостачальною або теплогенеруючою організацією, як плата за теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого постачання гарячої води від споживачів, розподіляються згідно з нормативами, розрахованими відповідно до пунктів 15-26 цього Порядку, і перераховуються в частині вартості: природного газу - на рахунок постачальника природного газу із спеціальними обов'язками; послуг з транспортування природного газу (якщо теплопостачальна або теплогенеруюча організація має чинний договір на транспортування природного газу з оператором газотранспортної системи) - на рахунок оператора газотранспортної системи; послуг з розподілу природного газу (якщо теплопостачальна або теплогенеруюча організація має чинний договір на розподіл природного газу з оператором газорозподільної системи) - на рахунок оператора газорозподільної системи; виробництва, транспортування, постачання теплової енергії та надання комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води без урахування вартості природного газу - на поточний рахунок теплопостачальної або теплогенеруючої організації. Відповідно до абз.3 п.10 Постанови №217, для розрахунку нормативів перерахування коштів теплопостачальні і теплогенеруючі організації подають щомісяця до 17 числа місяця, що передує розрахунковому, до Комісії за встановленими нею формами інформацію щодо укладених договорів з оператором газотранспортної системи про надання послуг з транспортування природного газу чи оператором газорозподільної системи про надання послуг з розподілу природного газу. На виконання положень Постанови №217, відповідач надає до Комісії інформацію щодо укладених договорів. Реєстри нормативів затверджуються кожного місяця відповідними постановами НКРЕКП. При розрахунку нормативів враховується заборгованість підприємства перед Позивачем за минулі періоди. Відповідач діяв суто відповідно до норм чинного законодавства, що регулює розрахунки за спожитий природний газ, та вжило всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, тому заперечує наявність своєї вини в порушені зобов'язання.
Крім того, як зазначає відповідач відповідно до п.6.2. договору споживач перераховує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника кожного банківського дня розрахункового місяця кошти згідно з нормативами перерахування, затвердженими в установленому порядку, які зараховуються як оплата за спожитий природній газ, поставлений постачальником споживачеві в порядку, визначеному законодавством, - у разі коли на споживача поширюється дія ст. 19-1 ЗУ «Про теплопостачання». Оплата теплової енергії, для виробництва якої повністю або частково постачається природний газ гарантованим постачальником, здійснюється споживачами теплової енергії та теплопостачальними організаціями, які купують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, шляхом перерахування коштів на рахунки із спеціальним режимом використання, які відкривають теплопостачальні та теплогенеруючі організації для зарахування коштів, у тому числі від теплопостачальних організацій, які отримують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, в уповноваженому банку. Оплата теплової енергії шляхом перерахування коштів на інші рахунки забороняється.
Відповідач зазначає, що розрахунки між відповідачем та позивачем за договором на постачання природнього газу проводилися в порядку та на умовах, визначених постановою Кабінету Міністрів України №217 від 18.06.2014р. на підставі нормативів перерахування коштів, прийнятих на підставі постанов НКРЕКП, з дотриманням умов пп.1 п.6.3 договору, що підтверджується довідкою по операціях наданою позивачем, що містяться в матеріалах справи.
Як вказує відповідач, беручі до уваги, що оплата поставленого позивачем природного газу на підставі укладеного між сторонами договору здійснювалась в порядку та на умовах визначених Постановою КМУ від 18.06.2014р. №217 та Постановою КМУ №256 від 04.03.2002р., що відповідач позбавлений можливості самостійно впливати на своєчасність розрахунків, тому як державою фактично визначено спеціальний режим проведення розрахунків за поставлений природний газ, що, по суті, усуває відповідача від процесу розподілу отриманих від споживачів грошових коштів на свій розсуд та полягає у автоматичному перерахуванні зі спеціальних рахунків грошових коштів на рахунки позивача за визначеними нормативами. Відповідач не може керуватися загальними принципами здійснення господарської діяльності на власний розсуд за наявності покладених на нього зобов'язань з безперебійного забезпечення споживачів теплопостачанням, оскільки повинен діяти виключно в межах норм чинного законодавства, що регулює енергетичну галузь. У відповідача відсутня можливість впливати на порядок, строки та розмір розрахунків з позивачем за поставлений природний газ, що, зокрема, виключає можливість застосування до відповідача відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання у вигляді нарахування пені, 3% річних та інфляційних.
Враховуючи викладене, відповідач просить відмовити у задоволенні позову про стягнення з відповідача штрафних санкцій, інфляційних витрат та 3% річних за порушення грошового зобов'язання.
У своїй відповіді на відзив відповідача позивач зазначає, що укладаючи спірний договір, та будучи обізнаними з вищевказаними нормами чинного законодавства, сторони у п.5.3. договору чітко передбачили, що «….в будь-якому випадку, споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений газ відповідно до пункту 5.1 цього договору - в разі коли на поточний рахунок із спеціальним режимом використання споживача надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу...», «з поточного рахунка споживача кошти перераховуються на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання постачальника...». Отже, сторони прямо передбачили в договорі обов'язок відповідача, за відсутності або несвоєчасності надходження грошей через рахунок зі спеціальним режимом використання відповідача, сплачувати власними коштами, в строки, передбачені п. 5.1. договору. Таким чином, умови договору, а саме п. 5.3 прямо встановлює, що відповідач не обмежується в здійсненні розрахунків з позивачем лише рахунками з спеціальним режимом використання, а тому він мав передбачену договором можливість сплатити заборгованість своїми коштами, тим самим - міг впливати на стан розрахунку. Жодним нормативним актом не передбачено обов'язку здійснювати розрахунки між продавцем та постачальником природного газу виключно з рахунку зі спеціальним режимом використання позивача на рахунок зі спеціальним режимом використання відповідача.
Позивач вказує, що ч.6 ст.11 Закону України «Про ринок природного газу» встановлено, що для проведення розрахунків за спожитий природний газ постачальники природного газу, на яких покладені спеціальні обов'язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, їх структурні підрозділи, а також оптові продавці, що здійснюють продаж природного газу таким постачальникам на виконання спеціальних обов'язків, покладених на таких продавців, відкривають в установах уповноважених банків поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять як плата за спожитий природний газ від споживачів. Порядок відкриття (закриття) поточних рахунків із спеціальним режимом використання та порядок проведення розрахунків за спожитий природний газ затверджуються Кабінетом Міністрів України. Забороняється зарахування на інші рахунки коштів за спожитий природний газ, який постачається постачальниками природного газу на виконання спеціальних обов'язків, покладених на них Кабінетом Міністрів України. Споживачі оплачують вартість спожитого ними природного газу шляхом перерахування коштів виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ, відкритий в установах уповноваженого банку постачальниками природного газу, на яких покладені спеціальні обов'язки, та їх структурними підрозділами. Аналогічні вимоги містяться і у Порядку проведення розрахунків. Так, відповідно до п.2 Порядку відкриття (закриття) поточних рахунків зі спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015р. року №792, споживачі оплачують вартість спожитого природного газу шляхом перерахування коштів виключно на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання.
Отже, як стверджує позивач, законодавством встановлено обов'язок здійснювати розрахунки виключно через рахунки зі спеціальним режимом використання, однак - саме для споживачів газу. Законодавством не встановлено заборони на проведення оплат шляхом перерахування коштів з поточного рахунку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Продавця. Таким чином, відповідач не обмежений у способах та шляхах виконання своїх зобов'язань, зокрема шляхом перенесення оплати, залучення кредитних коштів, зменшення власних витрат тощо.
Щодо Алгоритму розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків постачальників природного газу, на яких покладені спеціальні обов'язки позивач вказує, що вказаний Алгоритм встановлює конкретний механізм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання. Зазначений Алгоритм не стосується договірних зобов'язань сторін в частині порядку та строків розрахунків між сторонами та не впливає на них, оскільки: обов'язок зі сплати вартості природного газу на умовах договору №7016/18- КП-23 постачання природного газу від 01.11.2018р. покладено саме на відповідача як на Покупця; згідно з поданими з боку позивача актами приймання - передачі природного газ підписаними між позивачем та відповідачем, останнім не заперечується отримання природного газу на суму 782 277,15грн.
Відповідач наполягає, що жодним нормативним актом не передбачено заборону здійснення розрахунків поза межами механізму автоматичного розподілу коштів, умовами договору сторони встановили обов'язок вчинення всіх належних дій у разі виявлення заборгованості, Порядком розподілу коштів передбачено направлення коштів, отриманих від кінцевих споживачів, теплогенеруючим/теплопостачальним організаціям у разі підтвердження сплати у повному обсязі вартості газу постачальнику природного газу. Відтак, відповідач мав передбачену умовами договору та нормативними актами можливість впливу на стан розрахунків, проте не використав її в повному обсязі.
Щодо Постанови Кабінету Міністрів України від 18.06.2014р. №217 позивач вказує, що нею встановлено механізм затвердження нормативів відрахування коштів для теплопостачальних/теплогенеруючих організаиій, постачальников природного газу, газотранспортних підприємств, газорозподільних підприємств. При цьому відповідно до п.26 даного Порядку комісія після подання їй документів, що підтверджують відсутність заборгованості, включає до реєстру нормативів нормативи на рівні 0% на рахунок постачальника природного газу із спеціальними обов'язками - у разі відсутності заборгованості наростаючим підсумком за період з 1 вересня 2015р. до місяця, що передує попередньому до розрахункового місяця включно, теплопостачальної або теплогенеруючої організації за природний газ перед постачальником природного газу із спеціальними обов'язками. Таким чином, Порядком розподілу коштів у разі сплати постачальнику газу у повному обсязі вартості отриманого газу теплопостачальною/теплогенеруючою організацією відрахування коштів постачальнику газу припиняються, а кошти спрямовуються іншим учасникам, в тому числі - теплопостачальним/теплогенеруючим організаціям. За таких обставин відповідач мав можливість, у разі загрози виникнення заборгованості, сплачувати кошти з свого поточного рахунку на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання позивача, тим самим уникаючи виникнення прострочення. Враховуючи наведені вище особливості механізму розщеплення коштів, сплачені відповідачем через поточний рахунок кошти у подальшому будуть отримані ним за рахунок коштів, що сплачені населенням та мали бути направлені на рахунки позивача. Відповідач мав передбачену умовами договору (п.5.3) та нормативними актами можливість впливу на стан розрахунків, проте не використав її у повному обсязі. Таким чином, твердження відповідача щодо відсутності підстав для стягнення пені, 3 % річних та збитків є необґрунтований та безпідставний, оскільки, як вже було зазначено вище, Алгоритм визначає виключно механізм розподілу коштів, які вже знаходяться на поточному рахунку зі спеціальним режимом використання, і не впливає на зобов'язання сторін щодо належної оплати за поставлений природний газ за договором №7016/18-КП-23 постачання природного газу від 01.11.2018р.
Щодо посилання у відзиві відповідача на постанову Кабінету Міністрів України №256 «Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету» від 04.03.2002р., а саме оплати за спірним договором, позивач вказує, що дане твердження не відповідає дійсності, оскільки згідно до операцій по відповідачу оплати відповідно до постанови КМУ №256 не здійснювались.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Судом встановлено, що 01.11.2018р. між позивачем та відповідачем було укладено договір №7016/18-КП-23 постачання природного газу на виконання якого позивач зобов'язався поставити відповідачу у 2018 році природний газ, а відповідач зобов'язався оплатити його на умовах договору.
Згідно до ст. 193 Господарського кодексу України, яка цілком кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до п.6.1. договору оплата за природний газ здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до п. 11.2 договору (в редакції Додаткової угоди №1 від 03.12.2018р.), пункти 2.3, 2.2, 3.4.2, 3.8.2, абз.2) підп.3.9.2 п.3.9, 3.13, 5.7, абз. п'ятий підп.5) п.6.2, підп.8) п.6.2, підп.4) п.6.3, абз. третій підп.2) п.6.4 цього договору застосовуються з дня, зазначеного в повідомленні позивача, направляється не електронну адресу відповідача, зазначену в п. 12 договору та розміщується на офіційному сайті позивача. Згідно до Додаткової угоди №3 від 15.03.2019р. сторони погодили, що з 01.03.2019р. у правовідносинах між позивачем та відповідачем за договором застосовуються пункти 2.3, 3.2.2, 3.4.2. 3.8.2, абз.2) підп.3.9.2 п.3.9, 3.13, 5.7, абз. п'ятий підп.5) п.6.2, підп.8) п.6.2, підп.4) п.6.3, абз. третій підп.2) п.6.4 договору, та не застосовуються пункти 3.2.1, 3.4.1, 3.8.1, абз.1) підп.3.9.2 п.3.9, абзац четвертий підп.5) п.6.2, абзац другий підп.2) п.6.4 договору. Пунктами договору, що застосовуються з 01.03.2019р., передбачено, зокрема, наступне, пунктом 3.13 договору (в редакції Додаткової угоди №1 від 03.12.2018р.) передбачено, що якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаного відповідачем природного газу більше ніж на 5% відрізняється від замовленого обсягу газу на відповідний період (зазначений в п.2.1. договору), відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу збитки в порядку, визначеному п.5.7. договору (в редакції Додаткової угоди №1 від 03.12.2018р.. При цьому, розмір збитків визначається таким чином: 3.13.1. якщо фактичний об'єм (обсяг) використання природного газу буде менший від замовленого обсягу природного газу, відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу збитки у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний (розрахунковий) період; 3.13.2. якщо фактичний об'єм (обсяг) використання природного газу буде перевищувати замовлений обсяг природного газу на цей період, відповідач зобов'язаний відшкодувати збитки за перевищення об'єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою: В = (Vф- Vп) х Цх К, де Vф - об'єм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений позивачем відповідачу протягом розрахункового періоду за цим договором відповідно до акту приймання-передачі природного газу, Vn - замовлений обсяг природного газу на розрахунковий період, зазначений в п. 2.1 договору; Ц - ціна природного газу за цим договором; К - коефіцієнт, який дорівнює 0,5. Пунктом 5.7 договору (в редакції Додаткової угоди №1 від 03.12.2018р.) передбачено, що відшкодування позивачу збитків, розрахованих відповідно до умов п. 3.13 договору, здійснюється наступним чином: позивач на підставі даних, зазначених в акті приймання-передачі (якщо відповідач порушив п.3.9. договору та не надав акт приймання передачі, то використання газу за відповідний період приймається 0куб.м.) та замовлених обсягів, визначених п. 2.1 договору, розраховує збитки відповідно до п. 3.13.1 або 3.13.2 п.3.13 договору; позивач після 15 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, надає відповідачу акт-претензію щодо відшкодування збитків та розрахунок збитків; відповідач протягом 20 робочих днів з моменту отримання акту-претензії, зобов'язаний відшкодувати позивачу вартість збитків на рахунок, визначений в акті-претензії. Відповідно до підп.8) п.6.2 договору (в редакції Додаткової угоди №1 від 03.12.2018р., відповідач зобов'язаний, зокрема, відшкодувати позивачу збитки, розраховані відповідно до п. 3.13 договору. Відповідно до підп.4) п.6.3 договору (в редакції Додаткової угоди №1 від 03.12.2018р.), позивач має право вимагати від відповідача відшкодування збитків, що виникли через порушення відповідачем умов п. 2.1 договору у разі, якщо відхилення фактично використаних відповідачем у розрахунковому періоді обсягів газу більш ніж на 5% (як в бік збільшення, так і зменшення фактично використаних обсягів) відрізняється від замовлених.
Вказані пункти договору, що почали діяти з 01.03.2019р., узгоджується з положеннями п. 1 розділу VI Правил постачання природного газу (далі - Правила), затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних слуг (далі - НКРЕКП) від 30.09.2015р. № 2496 (із змінами), а саме: відшкодування збитків споживачем, що не є побутовим (крім споживачів, постачання яким здійснюється в рамках виконання спеціальних обов'язків, покладених Кабінетом Міністрів України на суб'єктів ринку природного газу на підставі статті 11 Закону України «Про ринок природного газу»), постачальнику здійснюється таким чином та в таких випадках: якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об'єм (обсяг) споживання даного газу, що закуплений постачальником за договором постачання природного газу, буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав заявленому споживачем), постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків у розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період; якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об'єм (обсяг) постачання даного газу споживачу його постачальником буде перевищувати підтверджений обсяг даного газу на цей період, постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків за перевищення об'єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою: В = (Vф- Vп) х Цх К, де Vф - об'єм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений постачальником споживачу протягом розрахункового періоду за договором на постачання природного газу; Vn - підтверджений обсяг природного газу за розрахунковий період; Ц - ціна природного газу за договором постачання природного газу; К - коефіцієнт, який визначається постачальником та не може перевищувати 0,5
Відповідно до п. 2.1 договору (у редакції Додаткової угоди №4 від 20.03.2019р.) Постачальник передає Споживачу у березні 2019 року замовлений обсяг природного газу в кількості 21,000тис.куб.м. Актом приймання-передачі від 31.03.2019р. сторони погодили розмір фактично переданого природного газу у обсязі 16,607тис.куб.м. Таким чином, відповідач в березні 2019 році фактично спожив природний газ, в обсязі меншому на 4,393тис.куб.м, ніж було узгоджено сторонами відповідно до п.2.1 договору.
21.05.2019р. позивачем на адресу відповідача було відправлено Акт-претензію за вих.№26-1464-19, змінену в частині розрахунку суми збитків листом від 17.12.2019р. за вих.№26/5-4757-19, якою позивач вимагав у відповідача сплатити збитки на підставі п. 3.13 та 5.7 договору та п. 1 Розділу VI Правил в розмірі 1005,05грн. за різницю між замовленим в березні 2019 року обсягом природного(21.000куб.м.) та фактичним обсягом використаного відповідачем в березні 2019 року природного газу за договором (16,607куб.м.). Акт-претензія від 21.05.2019р. №26-1464-19 отриманий відповідачем 04.06.2019р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0100109001591; лист від 17.12.2019р. за вих.№26/5-4757-19 отриманий відповідачем 09.01.2020р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0100173443158, проте, станом на момент звернення із цим позовом до суду, збитки позивача в добровільному порядку відповідачем не відшкодовані.
Станом на день розгляду справи відповідач вказані збитки не сплатив.
Доводи відповідача про те, що розрахунки між відповідачем та позивачем за договором на постачання природного газу проводилися в порядку та на умовах, визначених постановою Кабінету Міністрів України №217 від 18.06.2014р. на підставі нормативів перерахування коштів, прийнятих на підставі постанов НКРЕКП, з дотриманням умов пп.1 п.6.3 договору, що підтверджується довідкою по операціях наданою позивачем, що містяться в матеріалах справи. Оплата поставленого позивачем природного газу на підставі укладеного між сторонами договору здійснювалась в порядку та на умовах визначених Постановою КМУ від 18.06.2014р. №217 та Постановою КМУ №256 від 04.03.2002р., що відповідач позбавлений можливості самостійно впливати на своєчасність розрахунків, тому як державою фактично визначено спеціальний режим проведення розрахунків за поставлений природний газ, що, по суті, усуває відповідача від процесу розподілу отриманих від споживачів грошових коштів на свій розсуд та полягає у автоматичному перерахуванні зі спеціальних рахунків грошових коштів на рахунки позивача за визначеними нормативами. Відповідач не може керуватися загальними принципами здійснення господарської діяльності на власний розсуд за наявності покладених на нього зобов'язань з безперебійного забезпечення споживачів теплопостачанням, оскільки повинен діяти виключно в межах норм чинного законодавства, що регулює енергетичну галузь. У відповідача відсутня можливість впливати на порядок, строки та розмір розрахунків з позивачем за поставлений природний газ, що, зокрема, виключає можливість застосування до відповідача відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання у вигляді нарахування пені, 3% річних та інфляційних судом до уваги не приймаються виходячи з наступного.
Як вірно зазначено позивачем Постановою Кабінету Міністрів України від 18.06.2014р. №217 встановлено механізм затвердження нормативів відрахування коштів для теплопостачальних/теплогенеруючих організаиій, постачальников природного газу, газотранспортних підприємств, газорозподільних підприємств. При цьому відповідно до п.26 даного Порядку комісія після подання їй документів, що підтверджують відсутність заборгованості, включає до реєстру нормативів нормативи на рівні 0% на рахунок постачальника природного газу із спеціальними обов'язками - у разі відсутності заборгованості наростаючим підсумком за період з 1 вересня 2015р. до місяця, що передує попередньому до розрахункового місяця включно, теплопостачальної або теплогенеруючої організації за природний газ перед постачальником природного газу із спеціальними обов'язками. Таким чином, Порядком розподілу коштів у разі сплати постачальнику газу у повному обсязі вартості отриманого газу теплопостачальною/теплогенеруючою організацією відрахування коштів постачальнику газу припиняються, а кошти спрямовуються іншим учасникам, в тому числі - теплопостачальним/теплогенеруючим організаціям. За таких обставин відповідач мав можливість, у разі загрози виникнення заборгованості, сплачувати кошти з свого поточного рахунку на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання позивача, тим самим уникаючи виникнення прострочення. Враховуючи наведені вище особливості механізму розщеплення коштів, сплачені відповідачем через поточний рахунок кошти у подальшому будуть отримані ним за рахунок коштів, що сплачені населенням та мали бути направлені на рахунки позивача. Відповідач мав передбачену умовами договору (п.5.3) та нормативними актами можливість впливу на стан розрахунків, проте не використав її у повному обсязі.
Суд зазначає, що укладаючи договір №7016/18-КП-23 від 01.11.2018р., та будучи обізнаними з вищевказаними нормами чинного законодавства, сторони у п.5.3. договору чітко передбачили, що «….в будь-якому випадку, споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений газ відповідно до пункту 5.1 цього договору - в разі коли на поточний рахунок із спеціальним режимом використання споживача надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу...», «з поточного рахунка споживача кошти перераховуються на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання постачальника...».
Отже, сторони прямо передбачили в договорі обов'язок відповідача, за відсутності або несвоєчасності надходження грошей через рахунок зі спеціальним режимом використання відповідача, сплачувати власними коштами, в строки, передбачені п. 5.1. договору.
Таким чином, умови договору, а саме п. 5.3 прямо встановлює, що відповідач не обмежується в здійсненні розрахунків з позивачем лише рахунками з спеціальним режимом використання, а тому він мав передбачену договором можливість сплатити заборгованість своїми коштами, тим самим - міг впливати на стан розрахунку.
Як зазначено в постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 21.11.2019р. по справі №902/517/18 відповідач може здійснити розрахунок перед позивачем за умовами договору лише через поточний рахунок із спеціальним режимом використання в межах коштів, передбачених нормативом перерахування коштів, затверджених НКРЕКП, оскільки абзацом 2 пункту 6.2 договору передбачено, що за наявності заборгованості за попередні періоди покупець (відповідач) перераховує кошти з поточного рахунка на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця (позивача). Відповідач не обмежувався в здійсненні розрахунків лише рахунками зі спеціальним режимом використання, а тому він мав передбачену договором можливість сплатити заборгованість власними коштами та міг впливати на стан розрахунку.
Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача збитків на підставі п. 3.13 та 5.7 договору та п. 1 Розділу VI Правил в розмірі 1005,05грн. за різницю між замовленим в березні 2019 року обсягом природного(21.000куб.м.) та фактичним обсягом використаного відповідачем в березні 2019 року природного газу за договором (16,607куб.м.), обґрунтовані, не спростовані відповідачем та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені у сумі 3120,66грн. слід зазначити наступне.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Отже, виходячи з матеріалів справи, відповідач виконав свої зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 229 Господарського кодексу України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За приписами ст. 230 Господарського кодексу України учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання штрафні (господарські) санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня). Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Умовами договору, а саме п.10.3. договору сторони встановили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить 5 років.
Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені у сумі 3120,66грн. у тому числі за період з 26.01.2019р. по 29.01.2019р. на суму боргу у розмірі 51645,07грн., за період з 30.01.2019р. по 31.01.2019р. на суму боргу у розмірі 46368,47грн., за період з 01.02.2019р. по 03.02.2019р. на суму боргу у розмірі 44843,96грн., за період з 26.02.2019р. по 26.02.2019р. на суму боргу у розмірі 111856,29грн., за період з 27.02.2019р. по 28.02.2019р. на суму боргу у розмірі 109719,04грн., за період з 01.03.2019р. по 04.03.2019р. на суму боргу у розмірі 99091,82грн., за період з 05.03.2019р. по 14 03.2019р. на суму боргу у розмірі 76188,00грн., за період з 15.03.2019р. по 17.03.2019р. на суму боргу у розмірі 75201,54грн., за період з 18.03.2019р. по 18.03.2019р. на суму боргу у розмірі 69287,19грн., за період з 19.03.2019р. по 19.03.2019р. на суму боргу у розмірі 30824,56грн., за період з 26.03.2019р. по 26.03.2019р. на суму боргу у розмірі 54718,38грн., за період з 27.03.2019р. по 28.03.2019р. на суму боргу у розмірі 54051,86грн., за період з 29.03.2019р. по 31.03.2019р. на суму боргу у розмірі 47822,96грн., за період з 01.04.2019р. по 01.04.2019р. на суму боргу у розмірі 40817,02грн., за період з 02.04.2019р. по 07.04.2019р. на суму боргу у розмірі 38710,12грн., за період з 08.04.2019р. по 08.04.2019р. на суму боргу у розмірі 35714,56грн., за період з 09.04.2019р. по 11.04.2019р. на суму боргу у розмірі 27665,12грн., за період з 12.04.2019р. по 14.04.2019р. на суму боргу у розмірі 26420,73грн., за період з 15.04.2019р. по 15.04.2019р. на суму боргу у розмірі 6589,80грн., за період з 26.04.2019р. по 01.05.2019р. на суму боргу у розмірі 21827,38грн., вважає його вірним та зазначає, що стягненню з відповідача підлягає пеня у сумі 3120,66грн.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних у сумі 260,04грн. у тому числі за період з 26.01.2019р. по 29.01.2019р. на суму боргу у розмірі 51645,07грн., за період з 30.01.2019р. по 31.01.2019р. на суму боргу у розмірі 46368,47грн., за період з 01.02.2019р. по 03.02.2019р. на суму боргу у розмірі 44843,96грн., за період з 26.02.2019р. по 26.02.2019р. на суму боргу у розмірі 111856,29грн., за період з 27.02.2019р. по 28.02.2019р. на суму боргу у розмірі 109719,04грн., за період з 01.03.2019р. по 04.03.2019р. на суму боргу у розмірі 99091,82грн., за період з 05.03.2019р. по 14 03.2019р. на суму боргу у розмірі 76188,00грн., за період з 15.03.2019р. по 17.03.2019р. на суму боргу у розмірі 75201,54грн., за період з 18.03.2019р. по 18.03.2019р. на суму боргу у розмірі 69287,19грн., за період з 19.03.2019р. по 19.03.2019р. на суму боргу у розмірі 30824,56грн., за період з 26.03.2019р. по 26.03.2019р. на суму боргу у розмірі 54718,38грн., за період з 27.03.2019р. по 28.03.2019р. на суму боргу у розмірі 54051,86грн., за період з 29.03.2019р. по 31.03.2019р. на суму боргу у розмірі 47822,96грн., за період з 01.04.2019р. по 01.04.2019р. на суму боргу у розмірі 40817,02грн., за період з 02.04.2019р. по 07.04.2019р. на суму боргу у розмірі 38710,12грн., за період з 08.04.2019р. по 08.04.2019р. на суму боргу у розмірі 35714,56грн., за період з 09.04.2019р. по 11.04.2019р. на суму боргу у розмірі 27665,12грн., за період з 12.04.2019р. по 14.04.2019р. на суму боргу у розмірі 26420,73грн., за період з 15.04.2019р. по 15.04.2019р. на суму боргу у розмірі 6589,80грн., за період з 26.04.2019р. по 01.05.2019р. на суму боргу у розмірі 21827,38грн., вважає його вірним та зазначає, що стягненню з відповідача підлягають 3% річних у сумі 260,04грн.
Відповідно до ст.3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.
Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, позовні вимоги Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до відповідача Комунального підприємства «Білгород-Дністровськтеплоенерго» про стягнення 4385,75грн. у тому числі 1005,05грн. збитків на підставі п. 3.13 та 5.7 договору та п. 1 Розділу VI Правил в розмірі за різницю між замовленим в березні 2019 року обсягом природного(21.000куб.м.) та фактичним обсягом використаного відповідачем в березні 2019 року природного газу за договором (16,607куб.м.),3120,66грн. пені, 260,04грн. 3% річних, обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2102,00грн. покласти на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 129, ст.ст. 232-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до відповідача Комунального підприємства «Білгород-Дністровськтеплоенерго» про стягнення 4385,75грн. - задовольнити у повному обсязі.
2. Стягнути з Комунального підприємства «Білгород-Дністровськтеплоенерго» (67700, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Перемоги, 2, код ЄДРПОУ 32132501) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 1005,05грн. збитків, 3120,66грн. пені, 260,04грн. 3% річних, 2102,00 судового збору.
Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.
Повне рішення складено 09 листопада 2020 р.
Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Л.В. Степанова