Кіровоградської області
вул.В'ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,
тел/факс: 32-05-11/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua
04 листопада 2020 рокуСправа № 912/1329/20
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кабакової В.Г. за участі секретаря судового засідання Лупенко А.І. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/1329/20
за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", вул. Грушевського, буд.1Д, м. Київ, 01001, адреса для листування а/с 1800, м. Дніпро, 49027
до відповідача ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Заповіт", 25006, Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул. Михайлівська, буд. 73,
про стягнення 579 459,25 грн
Представники сторін:
від позивача - участі не брали;
від відповідача - Захарченко І.В., довіреність № 3 ордер №105861 від 15.09.2020, посвідчення адвоката №88 від 29.09.2008;
від 3-ї особи - участі не брали.
У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (далі - АТ КБ "Приватбанк", позивач) до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , відповідач) про стягнення заборгованості за договором від 19.05.2016 № б/н в розмірі 579 459,25 грн (579 459,25 грн - заборгованість за кредитом), з покладанням на відповідача судового збору.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про неналежне виконання зобов'язань по договору від 19.05.2016 в частині своєчасної сплати кредитних коштів Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Заповіт", поручителем за яким є відповідач за договором поруки №Р1502873467143610125 від 16.08.2017.
01.04.2020 судом постановлено ухвалу щодо надання відомостей про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 .
09.04.2020 до суду надійшла відповідь Управління ДМС в Кіровоградській області.
Ухвалою від 10.04.2020 судом встановлено, що даний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, так як сторонами основного зобов'язання є юридичні особи, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №912/1329/20 за правилами загального позовного провадження. Постановлено у зв'язку із введенням на території України карантину Постановою КМУ від 11.03.2020 № 211, про дату і час підготовчого засідання учасників справи повідомити додатково відповідною ухвалою суду.
14.07.2020 ухвалою суду призначено підготовче засідання на 20.08.2020.
В підготовчому засіданні 20.08.2020 оголошено перерву на 16.09.2020 о 12:00 год.
15.09.2020 відповідачем подано суду відзив на позов з запереченнями позовних вимог, де зазначено, що позивачем до позову додано витяг з договору, який не був актуальний станом на 01.05.2016. Відповідачем зазначено, що банком застосовано інший розмір відсоткової ставки процентів, ніж було встановлено повним договором (актуальним станом на 01.05.2016), а саме застосовано 21% на поточний та 42% на прострочений кредит, замість встановлених 30% на поточний кредит та 60% на прострочений кредит. Проте, доказів на підтвердження зміни процентної ставки у встановленому умовами повного договору (актуального станом на 01.05.2016) позивачем не подано. Вказані обставини, на думку відповідача, свідчать про кредитування поточного рахунку 01.03.2018 відповідно до інших Умов та правил надання банківських послуг, що діяли на момент надання кредиту та стосовно яких угода про приєднання СТОВ "Заповіт" не підписувалась. Так як, за договором поруки визначено розмір зобов'язання, яке забезпечується, зокрема по сплаті процентної ставки в розмірі 21% та 42% річних, відповідач стверджує, що за таким договором забезпечено інше зобов'язання, а не те за яким надано кредит 01.03.2018. Крім того, відповідач з посиланням на постанову Великої палати Верховного Суду від 26.05.2020 по справі №910/13109/18, вказує, що надання згоди поручителя на збільшення основного зобов'язання, не виключає застосування правил, передбачених абз. 3 ч. 3 ст. 202 ЦК України.
В підготовчому засіданні 16.09.2020 оголошено перерву на 25.09.2020 о 14:00 год., про що постановлено ухвалу.
25.09.2020 позивачем подано суду відповідь на відзив, де зазначено, що зміна розміру відсоткової ставки не є іншим зобов'язанням і не припиняє договірні відносини. Позивач вказує, що якщо в договорі поруки досягнуто згоди щодо зміни розміру процентів, то поручитель дав згоду на зміну у майбутньому основного зобов'язання.
Ухвалою від 25.09.2020 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Заповіт"; продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів; відкладено підготовче засідання на 26.10.2020 о 14:00 год.
29.09.2020 до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, з доказами направлення позивачу, та документами, на підтвердження викладених заперечень, де заперечено забезпеченням договору від 19.05.2016 договором поруки від 16.08.2017.
15.10.2020 позивач на виконання вимог ухвали від 25.09.2020 подав до суду докази направлення третій особі позовної заяви з додатками.
Ухвалою від 26.10.2020 закрито підготовче провадження у справі № 912/1329/20 та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.11.2020 об 11:00 год.
Від позивача надійшла заява про відкладення розгляду справи на іншу дату так як уповноважений представник перебуває в іншому судовому засіданні в Кропивницькому апеляційному суді. Однак доказів на підтвердження зазначеному не надано.
Представник відповідача заперечив проти відкладення розгляду справи.
Суд відмовляє в задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи з тих підстав, що явка представника обов'язковою не визнавалась; будь-яких клопотань не заявлено; всі заяви по суті подані; доказів на підтвердження перебування представника в іншому судовому засіданні не надано; не підтверджено неможливість участі іншого представника.
04.11.2020 судом розпочато розгляд справи по суті.
В судовому засіданні відповідачем позов заперечено.
Третя особа правом на участь в судовому засіданні не скористалась, уповноважених представників не направлено.
Судом були вчинені всі належні дії для повідомлення третьої особи про призначене судове засідання: ухвалу суду від 25.09.2020 та ухвалу суду від 26.10.2020, направлено на адресу місцезнаходження третьої особи , яка також є офіційною адресою його місцезнаходження згідно даних ЄДР, а саме: 25006, Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул. Михайлівська, буд. 73.
Зазначені ухвали направлено рекомендованим листом з повідомленням з позначкою "Судова повістка".
Ухвала від 25.09.2020 отримана третьою особою (а.с. 156)
Органом поштового зв'язку повернуто на адресу суду конверт з вкладенням (ухвали по справі) з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".
Згідно ч. 7 ст. 120, п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місце проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Будь-яких пояснень чи клопотань від третьої особи не надходило.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до п.41 Доповіді, схваленої Венеційською Комісією на 86-му пленарному засіданні (Венеція, 25- 26 березня 2011 року), "Верховенство права" одним з обов'язкових елементів поняття "верховенство права" є юридична визначеність.
Згідно з п.46 даної Доповіді:
"Юридична визначеність вимагає, щоб юридичні норми були чіткими і точними та спрямованими на забезпечення того, щоб ситуації та правовідносини залишались передбачуваними. Зворотна дія [юридичних норм] також суперечить принципові юридичної визначеності, принаймні у кримінальному праві (ст. 7 ЄКПЛ), позаяк суб'єкти права повинні знати наслідки своєї поведінки; але це також стосується і цивільного та адміністративного права - тієї мірою, що негативно впливає на права та законні інтереси [особи]. На додаток, юридична визначеність вимагає дотримання принципу judicata. Остаточні рішення судів національної системи не повинні бути предметом оскарження. Юридична визначеність також вимагає, щоб остаточні рішення судів були виконані. У приватних спорах виконання остаточних судових рішень може потребувати допомоги з боку державних органів, аби уникнути будь-якого ризику "приватного правосуддя", що є несумісним з верховенством права. Системи, де існує можливість скасовувати остаточні рішення, не базуючись при цьому на безспірних підставах публічного інтересу, та які допускають невизначеність у часі, несумісні з принципом юридичної визначеності.
Поряд з цим, вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов'язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Відповідно до ч.1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.
Отже, з метою не затягування розгляду справи, та не порушення прав сторін на справедливий розгляд справи у продовж розумного строку, суд дійшов висновку, що неотримання ухвали суду від 26.10.2020 у даній справі третьою особою та повернення її до суду з відповідною відміткою є наслідком діяння (бездіяльності) третьої особи щодо її належного отримання, тобто його власною волею.
Господарський суд приймає до уваги, що третя особа, отримавши ухвалу від 25.09.2020, мала можливість отримати інформацію по справі, що розглядається, на сторінці Господарського суду Кіровоградської області на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою: http://kr.arbitr.gov.ua, а також у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
З огляду на наведене, третя особа вважається повідомленою про призначене судове засідання належним чином і причини неявки представника третьої особи у засідання судом не визнаються поважними.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
З огляду на викладене, господарський суд розглядає справу №912/1329/20 в судовому засіданні 04.11.2020 за відсутності представника позивача та третьої особи.
В судовому засіданні 04.11.2020 досліджено докази у справі.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -
19.05.2016 СТзОВ "Заповіт" підписано заяву на відкриття поточного рахунку (а.с. 18), згідно якої СТзОВ "Заповіт" приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг", Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті www.pb.ua, які разом із заявою складають Договір банківського обслуговування (далі - Договір) та взяв на себе зобов'язання виконувати умови Договору.
До позову додано довідку про розміри встановлених кредитних лімітів №60519VOKVS15J від 11.02.2020 по поточному рахунку НОМЕР_1 , згідно якої 18.08.2017 сума становить 380000,00 грн, 30.10.2017 - 500000,00 грн, 26.01.2018 - 490000,00 грн, 14.02.2018 - 880000,00 грн, 13.04.2018- 880000,00 грн (а.с. 37).
Згідно "Умов та правил надання банківських послуг", витяг з яких додано до позовної заяви (далі - УтаП) (а.с. 19-36), кредитний ліміт на поточний рахунок (далі - Кредит) надається на поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту (далі -Ліміт) (пункт 3.2.1.1.1. УтаП).
Кредит надається в обмін на зобов'язання Клієнта з повернення кредиту, сплаті відсотків та винагороди (пункт 3.2.1.1.3. УтаП).
Пунктом 3.2.1.1.5. УтаП визначено, що кредитний ліміт являє собою суму грошових коштів, в межах якої Банк здійснює оплату розрахункових документів Клієнта понад залишок грошових коштів на його поточному рахунку. Ліміт розраховується відповідно до затвердженої внутрішньобанківської методикою на підставі даних про рух грошових коштів по поточному рахунку, платоспроможності, кредитної історії та інших показників відповідно до внутрішньобанківськими нормативами і нормативними актами Національного банку України. Обов'язковою умовою встановлення/користування Кредитним лімітом на розрахунковому рахунку є надання поруки фізичною особою - Поручителем.
Ліміт може бути змінений Банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами Банку. Підписавши Угоду, Клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна Ліміту проводиться Банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, Інтернет-банку Приват24, мобільний додаток "Приват24", смс-повідомлення або інших) (пункт 3.2.1.1.6. УтаП).
Пунктом 3.2.1.1.8. УтаП, визначено, що проведення платежів Клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться Банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання Клієнта до "Умов та правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/ інтернет клієнт-банк, або у формі, обміну паперовій або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі - далі "Угода"). При порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбачених "Умов та правил надання банківських послуг", Банк на свій розсуд, має право змінити умови кредитування, встановивши інший термін повернення кредиту. При належному виконанні Клієнтом зобов'язань, передбачених "Умов та правил надання банківських послуг", за відсутності заперечень за місяць до закінчення терміну обслуговування Ліміту, проведення платежів Клієнта у порядку обслуговування Ліміту може бути продовжено Банком на той самий строк. Термін також може бути змінений Банком згідно з п. 3.2.1.2.3.4 цього розділу "Умов та правил надання банківських послуг". Згідно ст. 212, 651 ЦКУ при порушені Клієнтом будь-якого із зобов'язань за кредитом, Банк на свій розсуд, починаючи з 91-ого дня порушення будь-якого із зобов'язань має право встановити інший термін повернення кредиту.
Під "непогашенням кредиту" мається на увазі не виникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня (пункт 3.2.1.4.1.4. УтаП).
Договір обслуговування кредитного Ліміту на поточному рахунку Клієнта, набирає чинності з моменту надання Клієнтом розрахункових документів на використання Ліміту у межах зазначених у них сум, та діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов'язань Сторонами за цим Договором (пункт 3.2.1.6.1. УтаП).
16.08.2017 між фізичною особою ОСОБА_1 (поручитель) та ПАТ КБ "ПриватБанк" (кредитором) підписано договір поруки №Р1502873467143610125 (а.с. 41-42), предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Заповіт СТОВ (і.к. 03736902) зобов'язань за угодами-приєднаннями до, зокрема:
розділу 3.2.1. "Кредитний ліміт" Умов та правил надання банківських послуг, далі "Угода 1", по сплаті:
а) процентної ставки за користуванням кредитом:
- за період користування кредитом згідно п. 3.2.1.4.1.2. "Угоди 1" - 21% річних для договорів забезпечених порукою, 34% річних для договорів не забезпечених порукою;
- за період користування кредитом згідно п. 3.2.1.4.1.3. "Угоди 1" - 42% річних для договорів забезпечених порукою, 68% річних для договорів не забезпечених порукою;
б) комісійної винагороди згідно п. 3.2.1.1.17. "Угоди 1" в розмірі 3% від суми перерахувань;
в) винагороди за використання Ліміту відповідно до 3.2.1.4.4. "Угоди 1" 1-го числа кожного місяця у розмірі 0,5% від суми максимального сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній місяць";
г) кредиту в розмірі 380000,00 грн.
Якщо під час виконання "Угоди 1" зобов'язання боржника, що забезпечення цим Договором збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя, поручитель при укладанні цього Договору дає свою згоду на збільшення зобов'язань за "Угодою 1" в розмірі таких збільшень. Додаткових узгоджень про такі збільшення з Поручителем не потрібні.
В пункті 1.3. договору поруки зазначено, що поручитель з умовами "Угоди 1 та Угоди 2" ознайомлений. Відповідно до пункту 1.5. договору поруки, у випадку невиконання боржником зобов'язань, зокрема за "Угодою 1", боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Згідно пункту 4.1. договору поруки, сторони взаємно домовились, що порука за цим Договором припиняється через 15 років після укладання цього Договору. У випадку виконання боржником та/або поручителем всіх зобов'язань, зокрема за "Угодою 1", цей Договір припиняє свою дію.
З наданого позивачем до матеріалів справи розрахунку заборгованості вбачається, що банком надавались СТОВ "Заповіт" кошти в межах кредитного ліміту, який змінювався (а.с. 38-39). Залишок несплаченої заборгованості, згідно поданого розрахунку, по вказаній сумі коштів становить 579459,25 грн, щодо стягнення якої АТ КБ "ПриватБанк" подано позов у даній справі.
Також матеріали справи містять рішення Господарського суду Волинської області від 14.03.2019 у справі № 903/809/18, згідно якого стягнуто з СТОВ "Заповіт" на користь АТ КБ "Приватбанк" 579459,25 грн заборгованості по сплаті основної суми кредитного боргу, а також процентів та пені (а.с. 145 - 152).
Розглядаючи спір по суті, господарський суд враховує наступне.
За правилами частини 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
В силу вимог статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
В силу приписів ч.ч. 1 та 2 ст. 1067 ЦК України договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов'язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам.
У відповідності до ст. 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банки мають право відкривати своїм клієнтам, зокрема, поточні рахунки. Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.
Згідно ч. 1 ст. 1072 ЦК України банк виконує розрахункові документи відповідно до черговості їх надходження та виключно в межах залишку грошових коштів на рахунку клієнта, якщо інше не встановлено договором між банком і клієнтом.
Нормами ч. 1 ст. 1069 ЦК України передбачено, що якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із частинами 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
В статті 633 Цивільного кодекс України передбачено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (частина 2 наведеної норми).
Згідно з частиною 1 ст. 634 Цивільного кодексу України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
За правилами ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Позивачем, у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за договором від 19.05.2016, станом на 28.12.2019, нараховано заборгованість за кредитом в розмірі 579 459,25 грн, яку банк просить стягнути з поручителя ОСОБА_1 .
Згідно Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі (ч.ч. 1, 2 ст. 553).
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч.ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України).
У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо (ч. 1 ст. 543 ЦК України).
Оскільки порука є видом забезпечення виконання зобов'язань і при цьому водночас сама має зобов'язальний, договірний характер, на правовідносини поруки поширюються загальні положення про зобов'язання та про договори.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Враховуючи характер поруки (похідний, залежний від основного зобов'язання), до істотних умов договору поруки слід віднести, зокрема визначення зобов'язання, яке забезпечується порукою, його зміст та розмір, зокрема реквізити основного договору, його предмет, строк виконання тощо.
Дослідивши умови договору поруки №Р1502873467143610125 від 16.08.2017, судом встановлено, що його предмет визначено, як надання поруки поручителем перед кредитором за виконання СТОВ Заповіт зобов'язань за угодами приєднання до розділу 3.2.1 "Кредитний ліміт" Умов та правил надання банківських послуг (Угода 1) по сплаті процентної ставки, комісійної винагороди, винагороди за використання Ліміту, кредиту, та до розділу 3.2.2. "Кредит за послугою "Гарантовані платежі" Умов та правил надання банківських послуг (Угода 2) по сплаті процентної ставки за користування кредитом, винагороди, штрафів, пені та інших платежів, збитків та кредиту.
За договором поруки визначено розмір зобов'язання, яке забезпечується, зокрема, по сплаті процентної ставки в розмірі 21% та 42% річних.
Разом з тим, господарський суд враховує, що з заяви про відкриття поточного рахунку від 19.05.2016 (а.с. 18) не вбачається погодження сторонами відсоткової ставки, а також умов про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на зазначене, розглядаючи справу № 912/1329/20, господарський суд враховує наступні висновки щодо застосування норм права, що викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 по справі №342/180/17 в силу приписів ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України.
Велика Палата Верховного Суду вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ "ПриватБанк" в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Аналогічні позиції викладенні у постанові Верховного Суду від 30.09.2019 у справі №916/2755/18.
З підстав вищенаведеного, суд приходить до висновку, що умови щодо розміру процентної ставки визначено лише в договорі поруки від 16.08.2017.
Разом з тим, договір поруки від 16.08.2017 не містить ані дати чи номеру договору, за яким забезпечується зобов'язання, ані номеру поточного рахунку, на який надається послуга кредитного ліміту.
Згідно ч. 1 ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Статтею 77 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Проте, Банком не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження укладення договору поруки від 16.08.2017 №Р1502873467143610125 на забезпечення виконання обов'язку СТОВ "Заповіт" за заявою на відкриття поточного рахунку від 19.05.2016 за номером рахунку НОМЕР_1 .
Більше того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 по справі №910/13109/18 дійшла наступного висновку.
"Обсяг відповідальності поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (частини перша, друга статті 553 ЦК України).
За змістом статті 559 ЦК України зміна обсягу зобов'язань боржника може бути підставою для припинення поруки. Зокрема, частиною першою цієї статті (у редакції, чинній на момент укладання договору поруки) було передбачено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Так, за правилами, передбаченими абзацом 3 частини третьої статті 202 ЦК України, односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.
Умови договору поруки про те, що поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення основного зобов'язання, не виключають застосування правил, передбачених абзацом 3 частини третьої статті 202 ЦК України, та, відповідно, від необхідності узгодження певних вчинених в односторонньому порядку змін до основного зобов'язання із поручителем у належній формі.
За змістом частини першої статті 654 ЦК України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту."
Пунктом 4.2 договору поруки сторони узгодили, що зміни та доповнення до цього договору вносяться тільки за згодою сторін, у письмовому вигляді, шляхом укладання відповідного договору про внесення змін. Матеріали справи не містять доказів надання поручителем ОСОБА_1 письмової згоди на збільшення кредитного ліміту СТОВ Заповіт з 380 000,00 грн до 880 000,00 грн, а відповідно і на збільшення обсягу своєї відповідальності. Доказів повідомлення поручителя про такі зміни матеріали справи також не містять.
Отже, кредитний ліміт за кредитними зобов'язаннями СТОВ Заповіт збільшено без погодження з поручителем, що тягне за собою припинення договору поруки №Р1502873467143610125 від 16.08.2017 в силу положень ч. 1 ст. 559 ЦК України (у відповідні редакції на дату зміни ліміту).
З підстав викладеного суд дійшов висновку, що позивачем не доведено обставин забезпечення на підставі договору поруки №Р1502873467143610125 від 16.08.2017 зобов'язань СТОВ "Заповіт", які виникли внаслідок отримання 19.05.2016 кредитних коштів в розмірі 579459,25 грн, що є підставою для відмови у задоволенні позову про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 .
Судовий збір за правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача.
Керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 09.11.2020.
Суддя В.Г. Кабакова