вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"09" листопада 2020 р. Справа № 911/1881/20
За позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях, 33028, Рівненська область, місто Рівне, вулиця 16 Липня, будинок 77
до Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Фаворит", 08606, Київська область, місто Васильків, вулиця Кривова, будинок 26
про стягнення 81 170,51 грн за договором оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності № 1708-2019 від 05.07.2019
суддя Н.Г. Шевчук
без виклику сторін
суть спору:
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях звернулось до господарського суду з позовом до Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Фаворит" про стягнення заборгованості за договором оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності № 1708-2019 від 05.07.2019 в розмірі 81 170,51 грн, з яких 76 119,28 грн заборгованість з орендної плати та 5 051,23 грн пеня.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов даного договору в частині повної та своєчасної оплати орендних платежів за період з липня 2019 року по травень 2020 року.
Згідно з пунктом 1 частини п'ятої статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, є малозначними справами.
Частиною першою статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини першої статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Враховуючи, що ціна даного позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, ухвалою Господарського суду Київської області від 05.08.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Цією ж ухвалою: встановлено відповідачу строк для подання заяви з запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та відзиву на позовну заяву із додержанням вимог статті 165 Господарського процесуального кодексу України.
Суд зазначає, що відповідно до частини п'ятої статті 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до частини одинадцятої статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
За приписами частини першої статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 05.08.2020 направлялась відповідачу рекомендованими листом з повідомленням про вручення за адресою вказаною в Єдиному державному реєстрі, що підтверджується матеріали справи.
Однак, поштове відправлення разом з ухвалою суду про відкриття провадження у справі було повернуто підприємством поштового зв'язку на адресу суду з відміткою підприємства: "за закінченням терміну зберігання".
Згідно з частиною першою статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою.
Інформації щодо іншої адреси відповідача, сторонами до суду не надано.
За приписами частини першої статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини другої статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина перша статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що учасники справи не були позбавлені права та можливості також ознайомитись з ухвалою суду від 05.08.2020 про відкриття провадження у справі № 911/1881/20 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не реалізував своє право на подання відзиву, про наявність заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не заявив. Відповідного клопотання про поновлення/продовження процесуального строку для вчинення відповідної дії, подання якого (клопотання) передбачено пунктом 4 Розділу Х Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України в редакції Закон України від 18.06.2020 № 731-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", до матеріалів справи не надходило.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів.
Згідно із частиною дев'ятою статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Справу розглянуто судом в розумний строк з урахуванням конкретних обставин, зокрема, положень законодавчих актів щодо запобіганню поширення захворюваності на COVID-19 та щорічної планової відпустки судді.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності суд
встановив:
05 липня 2019 року між Регіональним відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях (Орендодавець) та Приватним підприємством "Виробничо-комерційна фірма "Фаворит" (Орендар) укладено договір оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності № 1708-2019 (далі - Договір).
За умовами пункту 1.1 Договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно: племконюшня № 1, площею 785,9 кв. м (інв. № 62), водогін до артсвердловини (інв. № 118), лінія електропередач до артсвердловини (інв. № 116), насос ЕЦВ-6-10-14 (інв. № 430), кінь робочий 1 голова, коні племінні - 12 голів (ідент. №: UA 560000363, UA 560000101, UA 560000050, UA 5600000101, UA 560000019, UA 560000075, UA 560000362, 5 UA 60000135, UA 560000360, UA 560000028, UA 560000068, UA 560000138), обладнання конюшні (качалки гужеві інв. № 353, № 354, № 276 та № 273), упряж КВИК треніровочна (інв. № 355, № 356, № 357 та № 420), карета (інв. № 278), удила (інв. № 111, № 112), вожі парокінні (інв. № 84), водонагрівачі (інв. № 102, № 109), конвектор електричний (інв. № 125), електроконвектор настінний (інв. № 82), молоток (інв. № 110), електролічильник 3-х фазовий (інв. № 362) (далі - майно), розміщене за адресою: Рівненська область Дубенський район, с. Мирогоща Перша, вул. Лісова, 1, що перебуває на балансі Приватного акціонерного товариства "Мирогощанський аграрій" (Балансоутримувач).
Згідно з пунктом 1.2 Договору майно передається в оренду з метою розведення коней та інших тварин родини конячих (інше використання майна).
Пунктом 2.1 Договору встановлено, що орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у Договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна.
Відповідно до пункту 3.1 Договору орендна плата, визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (зі змінами) (далі - Методика розрахунку) і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку травень 2019 року - 6 966,71 грн.
Відповідно до пункту 3.6 Договору орендна плата перераховується до Державного бюджету 100% щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Методикою розрахунку і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.
Орендар зобов'язаний своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету (у платіжних дорученнях, які оформлює орендар, вказується "Призначення платежу" за зразком, який надає орендодавець листом при укладенні договору оренди) (пункт 5.3 Договору).
Цей Договір укладено строком на два роки шість місяців, що діє з 05.07.2019 до 04.01.2022 включно (пункт 10.1 Договору).
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у відповідності з пунктом 2.4 Договору було складено акт приймання-передавання від 05.07.2019 (Додаток №1 до Договору), яким орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування майно визначене в пункті 1.1 Договору.
Як зазначає позивач, останнім було нараховано орендну плату за період з липня 2019 року по травень 2020 року (включно), яка підлягає зарахуванню до державного бюджету у розмірі 76 119,28 грн, однак відповідачем так і не сплачена, що і стало підставою для звернення до суду.
В матеріалах справи містяться претензії, які Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях неодноразово направляло на адресу відповідача з вимогами про сплату заборгованості, що виникла з несплати орендних платежів. Проте, як зазначає позивач, відповідач заборгованості не сплатив.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно статті 202 Господарського кодексу України та статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно, укладений між сторонами Договір оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності № 1708-2019 від 05.07.2019 за своєю правовою природою є договором оренди.
Так, згідно зі статтею 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
У відповідності до статті 760 Цивільного кодексу України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права. Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом.
За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (частина перша статті 762 Цивільного кодексу України).
Статею 283 Господарського кодексу України визначено загальне поняття договору оренди відповідно до якого за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
Згідно із частинами першою та четвертою статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Правові засади використання державного та комунального майна шляхом передачі його в оренду фізичним та юридичним особам регулюються Законом України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 № 2269-XII (зі змінами та доповненнями), який діяв на момент виникнення правовідносин між сторонами та втратив чинність (01.02.2020) з дня введення в дію Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-IX.
Відповідно до абзацу 4 частини другої Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-IX, договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.
В редакції Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 № 2269-XII (чинній на момент виникнення правовідносин), положеннями частина третя статті 18 було визначено обов'язок орендаря сплачувати орендну плату своєчасно та в повному обсязі.
Орендна плата, як за приписами Закону в редакції № 2269-XII так і за приписами в редакції № 157-IX, визначається відповідно до Методики розрахунку орендної плати, яка затверджується Кабінетом Міністрів України.
Як зазначалось вище, у пункті 3.1 Договору встановлено, що орендна плата, визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04 жовтня 1995 року № 786 (зі змінами) (далі - Методика розрахунку) і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку травень 2019 року 6 966,71 грн.
За умовами пункту 3.2 Договору нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством.
Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (пункт 3.3 Договору).
Відповідно до розрахунку, що є Додатком № 2 до Договору орендна плата за перший (базовий) місяць оренди становить 6 966,71 грн (травень 2019 року).
Позивачем, в заяві про усунення недоліків № 10-04-2095 від 15.07.2020 поданої на виконання вимог ухвали суду від 02.07.2020, наведено помісячне нарахування відповідачу орендної плати за період з 15.08.2019 по 15.06.2020, що становить у загальному розмірі 76 119,28 грн.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як передбачено умовами Договору, орендна плата перераховується до державного бюджету щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним.
Таким чином, з урахуванням умов підписаного між сторонами Договору, відповідач повинен був сплатити орендну плату позивачу:
- за липень 2019 року в строк до 15.08.2019 (включно);
- за серпень 2019 року у строк до 16.09.2019 (з урахуванням того, що 15-й день (15.09.2019) припадає на неділю - вихідний день, кінцевий строк оплати переноситься на перший робочий день) (включно);
- за вересень 2019 року у строк до 15.10.2019 (включно);
- за жовтень 2019 року у строк до 15.11.2019 (включно);
- за листопад 2019 року у строк до 16.12.2019 (з урахуванням того, що 15-й день (15.12.2019) припадає на неділю - вихідний день, кінцевий строк оплати переноситься на перший робочий день) (включно);
-за грудень 2019 року в строк до 15.01.2020 (включно);
-за січень 2020 року в строк до 17.02.2020 (з урахуванням того, що 15-й день (15.02.2020) припадає на суботу - вихідний день, кінцевий строк оплати переноситься на перший робочий день) (включно);
-за лютий 2020 року в строк до 16.03.2020 (з урахуванням того, що 15-й день (15.03.2020) припадає на неділю - вихідний день, кінцевий строк оплати переноситься на перший робочий день) (включно);
-за березень 2020 року в строк до 15.04.2020 (включно);
-за квітень 2020 року в строк до 15.05.2020 (включно);
- за травень 2020 року в строк до 15.06.2020 (включно).
Відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, та обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростував, у матеріалах справи відсутні докази погашення відповідачем заявленої до стягнення заборгованості з орендних платежів, доказів повернення за актом приймання-передачання майна чи дострокового розірвання договору відповідачем не надано.
За таких обставин суд вважає вимоги позивача про стягнення 76 119,28 грн заборгованості по орендних платежах обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушеннями умов, зазначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частиною першою статті 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в яку зобов'язання мало бути виконано. Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.
Відповідно до пункту 3.7. Договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету у визначеному пунктом 3.6. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення.
Згідно розрахунку, доданого до позовної заяви, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в сумі 5 051,23 грн розрахованої за період з 01.01.2020 по 24.06.2020.
Судом, перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування пені в сумі 5 051,23 грн встановлено наступне.
Позивачем здійснено розрахунки пені по кожному із зобов'язань окремо в межах 6-місячного періоду за період визначений позивачем (сукупний період визначено з 01.01.2020 по 24.06.2020), який входить в 6-місячний період нарахування та відповідно не суперечить вимогам частини шостої статті 232 Господарського кодексу України.
Однак, початок періоду прострочення виконання зобов'язань за січень 2020 та лютий 2020 років визначено невірно.
Згідно розрахунку позивача, період нарахування пені на суму заборгованості орендних платежів з урахуванням зобов'язань за січень 2020 року починається з 16.02.2020, тоді як 15-й день для оплати орендних платежів (15.02.2020) припадає на суботу - вихідний день, кінцевий строк оплати переноситься на перший робочий день - понеділок (17.02.2020), прострочення починається з 18.02.2020.
Період прострочення оплати платежів з урахуванням зобов'язань за лютий 2020 року позивачем розраховано з 16.03.2020, тоді як15-й день для оплати (15.03.2020) припадає на неділю - вихідний день, кінцевий строк оплати оренди переноситься на перший робочий день (16.03.2020), прострочення починається з 17.03.2020.
Крім того позивачем допущено арифметичні помилки при розрахунку пені за періоди з 16.05.2020 по 15.06.2020 та з 16.06.2020 по 24.06.2020.
У зв'язку з викладеним судом за допомогою калькулятора штрафів системи "Ліга Закон" було здійснено перерахунок пені за визначений позивачем сукупний період, відповідно до якого сума пені, яка підлягає до стягненню з відповідача на користь позивача становить 4 858,65 грн.
За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість з оплати орендних платежів за період з липня 2019 року по травень 2020 року (включно) у розмірі 76 119,28 грн та пеня у розмірі 4 858,65 грн нарахована за вказаними зобов'язаннями за сукупний період з 01.01.2020 по 24.06.2020. В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За умовами статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частинами першою та другою статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи, що спір виник з вини відповідача, витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України суд
вирішив:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Фаворит" (08606, Київська область, місто Васильків, вулиця Кривова, будинок 26, код 42767730) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях (33028, Рівненська область, місто Рівне, вулиця 16 Липня, будинок 77, код 42956062) 80 977 (вісімдесят тисяч дев'ятсот сімдесят сім) грн. 93 коп. (з яких 76 119,28 грн заборгованість по орендних платежах та 4 858,65 грн пені), а також 2 102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп. судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Дане рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.
Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись із змістом судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://www.reyestr.court.gov.ua/.
Суддя Н.Г. Шевчук
Повний текст рішення складено та підписано: 09.11.2020