ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
09.11.2020Справа № 910/9382/20
Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом до проТовариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" Департаменту патрульної поліції стягнення 66 504,71 грн
Суддя Підченко Ю.О.
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Департаменту патрульної поліції (надалі - відповідач) про стягнення суми основної заборгованості за поставлений природний газ згідно умов договору № 19 на постачання природного газу для потреб побутових споживачів від 26.02.2019 в сумі 103 519, 09 грн, а також інфляційних втрат в сумі 1 010, 41 грн, 3% річних в сумі 901,92 грн та пені в сумі 5 195, 61 грн, нарахованих у зв'язку із порушенням відповідачем термінів оплати основної заборгованості.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2020 відкрито провадження у справі №910/9382/20. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
21.07.2020 від через систему позивача через систему "Електронний суд" надійшла заява про вступ у справу як представника.
29.07.2020, а також 06.08.2020 (повторно) від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому він зазначив, що виконуючи умови договору № 19 на постачання природного газу для потреб побутових споживачів від 26.02.2020, а також укладеної на його підставі додаткової угоди № 6 від 30.01.2020 до Договору, сторонами було підписано акт прийому-передачі природного газу № УГР 000001375 від 2020 в обсязі 4,500 тис. кв. м. на суму 44 122,32 грн та відповідачем, у свою чергу, було сплачено зазначену суму грошових коштів позивачеві. Також, відповідач посилається на неналежність доказів, що містяться в додатках до позовної заяви, а саме - вказує на те, що надані позивачем акти прийому-передачі природного газу № УГР00000144, №УГР00000355, №УГР00000688 не завірені з боку відповідача та з урахуванням зазначених обставин, відповідач вказує на те, що позов є безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню.
03.08.2020 від позивача до суду надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, у якій позивач, з огляду на те, що відповідач здійснив часткову сплату основної заборгованості в сумі 44 122, 32 грн, у зв'язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача 59 396, 77 грн основної заборгованості, 1 010, 41 грн інфляційних витрат, 901, 92 грн 3% річних та 5 195, 61 грн пені.
Пунктом 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України закріплено право позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 162 ГПК України ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.
Відтак, оскільки позивачем надано заяву про зменшення розміру позовних вимог у зв'язку із частковою сплатою відповідачем основної заборгованості, яка є обґрунтованою та приймається судом до розгляду, новою ціною позову є 66 504, 71 грн.
10.08.2020 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, у якому позивач зазначив, що відповідачем було спожито газ в обсязі більшому ніж узгоджено додатковими угодами до договору № 19 на постачання природного газу для потреб побутових споживачів від 26.02.2020 та, при цьому, зазначає, що непідписання відповідачем наданих позивачем актів додатково свідчить про невиконання відповідачем умов договору. Також, позивач стверджує, що відповідач не надавав позивачеві відповідний акт розподілу природного газу, в якому зазначає фактичний обсяг спожитого природного газу за той чи інший розрахунковий період.
18.08.2020 від позивача до суду надійшло клопотання про витребування доказів, у якому він просив суд витребувати у Акціонерного товариства "ЧЕРНІВЦІГАЗ" (58009, м. Чернівці, вул. Винниченка, 9А, ЄДРПОУ 03336166) (надалі - АТ "ЧЕРНІВЦІГАЗ") наступні докази:
- належним чином завірені копії актів приймання-передачі/розподілу природного газу, складені та підписані між АТ "ЧЕРНІВЦІГАЗ" та Департаментом патрульної поліції (код 40108646), у яких міститься інформація щодо обсягів (Об'ємів) природного газу, розподіленого (переданого) у січні, лютому та березні 2020 року по об'єкту Департаменту патрульної поліції (ЕІС-код 56XS0001430HY00G) та спожитого останнім у січні, лютому та березні 2020 року, в розрізі постачальника природного газу - ТОВ "УКР ГАЗ РЕСУРС" (код ЄДРПОУ 414278174);
- інформацію щодо фактичних обсягів природного газу, розподіленого у січні, лютому та березні 2020 року на об'єкту Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ 40108646; ЕІС-код 56XS0001430HY00G), по постачальнику природного газу - ТОВ "УКР ГАЗ РЕСУРС" (код ЄДРПОУ 41427817), а саме, на об'єкт, що розташований за адресою: м. Чернівці, вул. Заводська, 25.
Мотивуючи дане клопотання позивач зазначає, що АТ "ЧЕРНІВЦІГАЗ" є Оператором Газорозподільчих мереж на території Чернівецької області, у тому числі і щодо відповідача та при цьому, з огляду на положення Кодексу газорозподільчих мереж (надалі - ГРМ), завданнями даного товариства є формування добових, декадних, місячних, квартальних та річних показників фактичного об'єму та обсягу передачі (розподілу, споживання) природного газу по об'єктах суб'єктів ринку природного газу, які знаходяться на ліцензованій території Оператора ГРМ та/або які замовили розподіл природного газу ГРМ у відповідному періоді. При цьому фактичний об'єм надходження природного газу до/з ГРМ (у тому числі по об'єктах споживачів) за певний період визначається в точках комерційного обліку (на межі балансової належності) на підставі даних комерційних вузлів обліку, встановлених в точках вимірювання, та інших регламентованих процедур у передбачених цим Кодексом випадках, а відтак саме Оператором ГРМ (АТ "ЧЕРНІВЦІГАЗ") здійснюється формування показників фактичного об'єму та обсягу споживання відповідачем природного газу, що визначається на підставі даних комерційних вузлів обліку, тому у AT "ЧЕРНІВЦІГАЗ", як Оператора ГРМ, є у володінні та розпорядженні інформація щодо фактичних обсягів природного газу, розподіленого у січні, лютому та березні 2020 року щодо відповідача.
Так, за приписами ч. ч. 1. 2 ст. 81 ГПК України, учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
У клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено:
1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів);
2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;
3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;
4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу;
5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.
Так, позивач вказує на те, що оскільки він не є стороною договору про розподіл природного газу, а тому не володіє інформацією про остаточні фактичні обсяги (об'єми) природного газу, розподіленого (переданого) відповідачу у січні, лютому та березні 2020 року та не має відповідних актів приймання-передачі/розподілу природного газу, підписаних між відповідачем та Оператором ГРМ, позивач об'єктивно позбавлений можливості надати вищевказані докази суду самостійно, у тому числі, шляхом самостійного витребування такого доказу від AT "ЧЕРНІВЦІГАЗ" та/або від відповідача.
Водночас, суд зауважує, що до предмету дослідження у даній справі належить встановлення факту виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань з оплати поставленого позивачем природного газу відповідно до умов договору № 19 на постачання природного газу для потреб побутових споживачів від 26.02.2019 та при цьому умови поставки (в тому числі й погодження фактичних обсягів поставленого природного газу) визначається розділом ІІ згаданого договору, а саме - положеннями пункту 2.9., які визначають порядок направлення відповідних актів про фактичний обсяг розподіленого (транспортованого) природного газу.
Так, виходячи з умов означеного пункту 2.9. договору № 19 на постачання природного газу для потреб побутових споживачів від 26.02.2019, а саме - підпункту 2.9.2., встановлено, що сторонами має складатися відповідний акт приймання передачі природного газу, який і є підставою для оплати вартості природного газу, тобто виходячи із спірних правовідносин сторін, які визначені умовами договору, факт передачі природного газу встановлюється у спосіб та у порядку, що чітко передбачений договором, тобто на підставі відповідних актів, що складаються відповідно до положень п. 2.9. Договору, а не на підставі додаткових доказів, про витребування яких від АТ "ЧЕРНІВЦІГАЗ" просить позивач.
З наведених обставин, випливає, що позивачем належним чином не доведено того, що заявлені ним для витребування докази підтверджують, або спростовують обставини, які входять до предмету дослідження у даній справі, а тому у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів слід відмовити.
Поряд із тим, розглядаючи дану справу судом враховано, що згідно постанови Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID - 19" від 11.03.2020 за №211 з 12.03.2020 до 03.04.2020 на усій території України установлено карантин.
В подальшому, Кабінетом Міністрів України було винесено ряд постанов, а саме - постанови № 239 від 25.03.2020, № 392 від 20.05.2020, № 641 від 22.07.2020, № 760 від 26.08.2020 та № 956 від 13.10.2020, відповідно до яких термін карантину неодноразово подовжувався та станом на момент розгляду даної справи термін карантину продовжено до 31.12.2020.
Між тим, 02.04.2020 набули чинності зміни до Господарсько-процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), внесені Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) ". Згідно вказаного Закону пункт 4 Прикінцевих положень ГПК України викладений в наступній редакції: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".
Згодом, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18.06.2020, було внесено зміни до пункт 4 розділу X "Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України, та викладено його у наступній редакції: Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином".
Прикінцевими положеннями Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" передбачено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом. Вказаний Закон набув чинності 17.07.2020.
Поряд із тим, суд враховує положення статті 64 Конституції України якою передбачено, що права і свободи людини та громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. У Конституції наголошується, що право на справедливий суд не може бути обмежене в умовах воєнного та надзвичайного стану. Відтак право на справедливий суд не може бути обмежене, проте при встановленні справедливого балансу між правом особи на безпечне для життя і здоров'я довкілля та правом на справедливий суд переважає природне право осіб на життя та безпечне довкілля, обов'язок щодо забезпечення якого покладено на державу Україна.
Водночас, з урахуванням ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суд також враховує припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
З урахуванням вищевикладеного та приймаючи до уваги те, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк (з урахуванням введених обмежень, пов'язаних із запровадженням в Україні карантину), для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, з урахуванням наявного у сторін права на продовження відповідних процесуальних строків у зв'язку із запровадженням карантину, суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,
26.02.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" (за договором - Постачальник) та Департаментом патрульної поліції (за договором - Споживач) було укладено договір № 19 (надалі - Договір) постачання природного газу для потреб непобутових споживачів, за умовами якого (п. 1.1 Договору) Постачальник зобов'язався поставити (передати у власність) Споживачу ц 2019 році природний газ відповідно до коду CPV за ДК 021:2015 - 09120000-6 "Газове паливо" (природний газ) (далі - газ), а Споживач забовтується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені цим Договором.
Пунктом 1.2. Договору визначено, що плановий обсяг постачання газу складає 50 000 тис. куб. м.
Пунктом 3.6. Договору визначено, що загальна сума Договору складається із місячних сум вартості газу поставленого Споживачеві Договором та становить 459 540,00 грн. (чотириста п'ятдесят дев'ять тисяч п'ятсот сорок грн. 00 коп. ПДВ - 76 590,00 грн. (сімдесят шість тисяч п'ятсот дев'яносто грн. 00 коп.).
Між тим, пунктом 2.9 Договору встановлено, що визначення (звіряння) фактичного обсягу поставленого (спожитого) природного газу між сторонами здійснюється в наступному порядку:
2.9.1. За підсумками розрахункового періоду Споживач до 07 (сьомого) числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов'язаний надати Постачальнику копію відповідного акта про фактичні розподіленого (протранспортованого) природного газу Споживачу за розрахунковий період, що є між Оператором ГРМ та Споживачем, відповідно до вимог Кодексу ГРМ.
2.9.2. На підставі отриманих від Споживача даних таабо даних Оператора ГРМ Постачальник трьох робочих днів готує два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписані уповноваженим представником Постачальника.
2.9.3. Споживач протягом п'яти днів з дати одержання акта приймання-передачі газу зобов'язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі газу, підписаний уповноваженим представником Споживача або надати в письмовій формі мотивовану та обґрунтовану відмову у підписанні акта приймання-передачі газу.
2.9.4. У випадку відмови від підписання акта приймання-передачі газу розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до Договору або в судовому порядку.
2.9.5. У випадку не повернення Споживачем підписаного оригіналу акту приймання-передачі газу, або ненадання письмової обґрунтованої відмови від його підписання до 10 числа місяця, наступного за звітним, такий акт вважається підписаним Споживачем, а обсяг спожитого газу встановлюється відповідно до даних Оператора ГРМ.
Відповідно до п. 4.1. Договору, розрахунковий період за Договором становить один місяць - з 7.00 години першого дня місяця до 7.00 години першого дня наступного місяця включно.
Пунктом 4.2. Договору передбачається, що оплата газу здійснюється Споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника в наступному порядку:
4.2.1. Постачальник надає Споживачу рахунок та акт приймання-передачі за спожитий газ з 05 по 10 числа місяця наступним за розрахунковим.
4.2.2. Споживач здійснює оплату обсягу поставленого (спожитого) газу у попередньому розрахунковому періоді шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника у національній валюті України за рахунок коштів Державного бюджету протягом 7 (семи) робочих днів з моменту надання Постачальником рахунку та акту приймання-передачі газу за ціною, діючою на момент постачання газу, але яка не повинна бути більшою за ціну, вказану в п. 3.2. цього Договору.
Разом з тим, згідно п. 5.4.2. Договору Споживач зобов'язуються оплачувати Постачальнику вартість газу на умовах та в обсягах, визначених Договором.
Згідно п. 11.1. Договору, цей договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2019, а в частині розрахунків - до повного виконання.
Так, додатком № 1 до Договору, сторони погодили планові обсяги та адреси постачання природного газу за 2019 рік.
Поряд із тим, в матеріалах справи міститься додаткова угода № 5 від 27.12.2019 до Договору, пунктом 1 якої сторони погодили подовжити дію договору на строк до 20.02.2020, достатній для проведення закупівлі на початку 2020 року.
Також, разом із відзивом відповідач надав додаткову угоду № 6 від 30.01.2020 до Договору, зі змісту якої вбачається, що сторони погодили наступні умови:
1. Викласти пункт 1.2. Договору в наступній редакції:
"1.2. Плановий обсяг постачання природного газу:
1.2.1. у 2019 році - 24,715 тис. куб. м.
1.2.2. у 2020 році - 4,500 тис. куб. м.";
2. Викласти пункт 3.6. Договору в наступній редакції:
"п. 3.6. Загальна сума Договору складається:
3.6.1. у 2019 році - із місячних сум вартості газу поставленого Споживачеві за даним Договором та становить 238 819,67 грн, (двісті тридцять вісім тисяч вісімсот дев'ятнадцять грн. 67 коп.), в тому числі ПДВ - 39 803,28 грн. (тридцять дев'ята тисяч вісімсот три грн, 28 коп.);
3.6.2. у 2020 році - із місячних сум вартості газу поставленого Споживачеві за цим Договором та становить 44 122,32 грн. (сорок чотири тисячі сто двадцять дві грн 32 коп.) з ПДВ, в т. ч. ПДВ 7 353,72 грн. (сім тисяч триста п'ятдесят три грн. 72 коп.)";
3. Ця Додаткова угода є невід'ємною частиною Договору, укладеного між Постачальником та Споживачем.
4. інші умови вище згаданого Договору, яких не порушувала ця додаткова угода, запишаються незмінними і Сторони підтверджують за ними свої зобов'язання.
5. Ця Додаткова угода набирає чинності з дати її підписання. У порядку, визначеному частиною 3 статті 631 Цивільного кодексу України. Сторони домовились, що умови цього Договору застосовуються до відносин між ними, що склалися з 01 січня 2020 року.
За своєю правовою природою укладений між позивачем та відповідачем договір є договором поставки. Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, а тому відповідно до вимог ст. ст. 638, 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст. ст. 179, 180, 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) він є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно зі ст. ст. 173, 174, 175 ГК України (ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України) і відповідно до ст. 629 ЦК України та є обов'язковим для виконання сторонами.
Мотивуючи свої вимоги, позивач вказує на те, що на виконання умов Договору в період з 01.01.2020 по 31.03.2020 позивачем на об'єкти відповідача було поставлено 17,5217 тис. м. куб. природного тазу на загальну суму 171 799, 56 грн, зокрема за січень 2020 року - 9,299380 тис. м. куб. природного газу на загальну суму 91 180, 04 грн, за лютий 2020 року - 8,181200 тис. м. куб. природного газу на загальну суму 80 216,34 грн та за березень 2020 року - 0,041120 тис. м. куб. природного газу на загальну суму 403, 18 грн. При цьому, на виконання умов Договору позивач направив відповідачу два примірника акту прийому-передачі природного газу № УГР00000144 від 31.01.2020 на обсяг 9,299380 тис. м. куб. поставлений в січні 2020 року, два примірника акту прийому-передачі № УГР00000355 від 29.02.2020 на обсяг 8,181200 тис. м. куб. та два примірника акту прийому-передачі № УГР00000688 від 31.03.2020 на обсяг 0,041120 тис. м. куб., але, відповідач не повернув на адресу позивача його примірники вказаних актів прийому-передачі та не надіслав на адресу позивача вмотивованої відмови в підписанні зазначених вище актів прийому-передачі природного газу за січень, лютий та березень 2020 року, а відтак, виходячи з п. п. 2.9.5. позивач вважає що такі акти погоджені та підписані відповідачем.
При цьому, позивач вказує на те, що фактично відповідач не розрахувався за постачання природного газу у січні 2020 року на загальну суму 22 899,57 грн, враховуючи переплату, яка мала місце у грудні 2019 року на суму 68 280,47 грн, за лютий 2020 року на загальну суму 80 216,34 грн та за березень 2020 року на загальну суму 403,18 грн, на день складання цієї позовної заяви, відповідач не розрахувався за поставлений природний газ в спірний період і таким чином, заборгованість відповідача за поставлений природний газ складає 103 519,09 грн, у зв'язку із чим (з урахуванням заявленої заяви про зменшення розміру позовних вимог на здійснену відповідачем суму оплати в розмірі 44 122,32 грн) позивач просить суд стягнути з відповідача 59 396,77 грн заборгованості.
За приписами ч. 1 ст. 73 та ч. 1 ст. 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
При цьому згідно ст. ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" (остаточне рішення від 17 червня 2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.
Так, в матеріалах справи містяться акти прийому-передачі природного газу № УГР00000144 від 31.01.2020 на обсяг 9,299380 тис. м. куб. поставлений в січні 2020 року, № УГР00000355 від 29.02.2020 на обсяг 8,181200 тис. м. куб. та № УГР00000688 від 31.03.2020 на обсяг 0,041120 тис. м. куб., що підписані та завірені лише з боку позивача та разом із якими надано копію опису вкладення в цінний лист та квитанцію про відправлення № 0408030701100 від 02.06.2020, які засвідчують направлення даних актів на адресу відповідача.
Разом із тим, суд звертає увагу на той факт, що означені докази засвідчують відправку актів прийому-передачі природного газу на адресу відповідача 02.06.2020, при тому що, як зазначалося вище, додатковою угодою № 5 від 27.12.2019 до Договору сторони погодили подовжити дію договору на термін до 20.02.2020.
Доказів на підтвердження того факту, що дія даного Договору після 20.02.2020 була додатково продовжена, суду не надано.
При цьому, суд зауважує, що згідно ч. ч. 1, 2, 4 ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору та договір набирає чинності з моменту його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Тобто, після закінчення терміну (строку) дії договору припиняються і також умови даного договору, що визначають та встановлюють права і обов'язки, які випливають із даного договору, а отже припиняють дію підстави, що встановлюють майново-господарські зобов'язань згідно з ст. ст. 173, 174, 175 ГК України (ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України).
При цьому нормою ч. 4 ст. 631 ЦК України окремо закріплено, що відповідальність за порушення стороною взятих на себе обов'язків, що виникли на момент дії договору - зберігається.
З урахуванням зазначеного, суд вважає, що направлення позивачем актів прийому-передачі природного газу № УГР00000144 від 31.01.2020, № УГР00000355 від 29.02.2020 та № УГР00000688 від 31.03.2020 після закінчення терміну дії Договору (02.06.2020) - не встановлює для відповідача правових наслідків, що визначені умовами п. 2.9. Договору, позаяк на цей момент дана умова, як і весь Договір вже припинили свою дію.
Таким чином, у разі отримання даних актів відповідачем, зобов'язання останнього з повернення примірників актів (або надання мотивованої відмови від їх підписання) відповідно до п. п. 2.9.3. Договору - не настає, так само як такі акти не слід вважати підписаним та прийнятими відповідачем, оскільки умова Договору, що визначає таку можливість (п. п. 2.9.5.) - також не діяла прочинаючи з 20.02.2020 (з дати припинення дії Договору).
Доказів на підтвердження того факту, що акти прийому-передачі природного газу № УГР00000144 від 31.01.2020, № УГР00000355 від 29.02.2020 та № УГР00000688 від 31.03.2020 надсилалася позивачем відповідачеві в межах терміну дії Договору, суду не надано.
Доводи повивача стосовно того, що факт споживання відповідачем природного газу в зазначених позивачем обсягах та період, підтверджується в січні, лютому та березні 2020 року з Інформаційної платформи SAP Оператора газотранспортної системи ТОВ "Оператор ГТС України" у період знаходження відповідача в реєстрі позивача-постачальника природного газу та який проводив алокацію (підтвердження) спожитих обсягів природного газу у спірний періоді, а також посилання на норми Кодексу ГТС - не приймаються судом, оскільки порядок здачі-прийняття природного газу та встановлення фактичного обсягу поставленого (спожитого) природного газу чітко визначений положеннями пункту 2.9. Договору та саме від належного виконання даних умов Договору залежить виникнення обов'язку з оплати вартості поставленого природного газу, що є предметом розгляду даної справи.
Поряд із тим, в матеріалах справи міститься копія наданого відповідачем акту прийому-передачі природного газу № УГР 000001375 від 2020 в обсязі 4,500 тис. м. куб. на суму 44 122,32 грн, який підписаний та завірений з боку сторін та яким засвідчено, що позивачем надано, а відповідачем прийнято природний газ в обсягах та за ціною, що визначена в додатковій угоді № 6 від 30.01.2020 до Договору та вказану суму грошових коштів відповідачем сплачено, у зв'язку із чим позивач заявив про зменшення розміру позовних вимог.
Так, за приписами ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
При цьому, на виконання ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини як джерело права, із якої можна зробити висновок, що при вирішенні питання про недопустимість доказів, національні суди повинні мати на увазі можливість обвинуваченого оскаржувати допустимість доказів, заперечувати проти них, а також обставини в процесі збирання доказів, що дозволяють їх вважати неприпустимими (Постанови ЄСПЛ у справі "Ялло проти ФРН" від 11.07.2006, у справі "Биков проти РФ" від 10.03.2009). Більш того, при дослідженні і оцінці доказів суди повинні враховувати подані зауваження і доводи сторін по таких доказів. Тільки в такому випадку судовий розгляд на підставі п.1 ст.6 Конвенції 1950 р. можна вважати справедливим.
З урахуванням вищевикладеного, суд не приймає акти прийому-передачі природного газу № УГР00000144 від 31.01.2020, № УГР00000355 від 29.02.2020 та № УГР00000688 від 31.03.2020, що завірені лише з боку позивача, в якості належних та допустимих доказів, які (за твердженнями позивача) виходячи з умов п. 2.9 Договору підтверджують факт поставки позивачем та прийняття відповідачем природного газу, оскільки дані акти були направлені позивачем 02.06.2020, тобто після припинення дії Договору, а відтак - не встановлюють для відповідача обв'язку щодо їх підписання, чи надання мотивовану відмови від підписання згідно умов Договору (п. п. 2.9.3. - 2.9.5.), з огляду на те, що на момент відправки актів положення Договору вже припинили свою дію.
Натомість акт прийому-передачі природного газу № УГР 000001375 від 2020 в обсязі 4,500 тис. м. куб. на суму 44 122,32 грн, який підписаний та завірений з боку сторін слід вважати належним та допустимим доказом на підтвердження факту поставки природного газу позивачем та прийняття його з боку відповідача відповідно до умов Договору, при тому, що з даного акту вбачається, що він не суперечить умовами Договору та додаткової угоди № 6 від 30.01.2020 до Договору. Доказів на спростування зазначеного, відповідачем суду не надано.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 59 396,77 грн основної заборгованості є недоведеними, а відтак позов у даній частині вимог є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.
Поряд із тим, позивач також просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 1 010, 41 грн, 3% річних в сумі 901,92 грн та пеню, нараховану на підставі п. 6.2.1 Договору в сумі 5 195, 61 грн, що нараховані станом на 24.06.2020 у зв'язку із простроченням відповідачем оплати вартості природного газу в сумі 103 519, 09 грн (що заявлена позивачем до зменшення розміру позовних вимог).
За приписами ст. ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до положень ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до п. 6.2.1 Договору у разі порушення строків оплати Споживач сплачує Постачальнику окрім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Між тим, як зазначалося вище, вимоги позивача про стягнення з відповідача 59 396,77 грн основної заборгованості є недоведеними, а відтак і нарахування 3 % річних, інфляційних втрат та пені в даній частині, як похідні - також є необґрунтованими.
Водночас суд приймає до уваги, що вартість поставленого позивачем та прийнятого відповідачем природного газу за лютий 2020 року в сумі 44 122,32 грн (відповідно до акту прийому-передачі № УГР 000001375 від 2020 в обсязі 4,500 тис. м. куб.), була сплачена відповідачем відповідно до платіжного доручення № 8395 від 22.07.2020 вже після відкриття провадження у даній справі, у зв'язку із чим позивачем зменшено розмір позовних вимог в частині основної заборгованості.
А відтак, позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних, інфляційних втрат та пені, в частині нарахувань, здійснених позивачем у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань з оплати природного газу за лютий 2020 року за період з 17.03.2020 по 24.06.2020 (обраховані позивачем від заявленої ним вартості поставленого газу за лютий 2020 року - 80 216,34 грн, яку позивач вказує у акті № УГР00000355 від 29.02.2020 на обсяг 8,181200 тис. м. куб.) є обґрунтованими частково, в обрахунку від суми 44 122,32 грн (що підтверджена актом прийому-передачі № УГР 000001375 від 2020 в обсязі 4,500 тис. м. куб.) та яка була сплачена відповідачем, як зазначалося вище 22.07.2020 - після відкриття провадження у даній справі.
З урахуванням вищевикладеного, вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних, інфляційних втрат та пені підлягають задоволенню частково, виходячи із прострочення відповідачем взятих на себе зобов'язань з оплати вартості поставленого позивачем природного газу за лютий 2020 року в сумі 44 122,32 грн, за розрахунком суду та за заявлений позивачем період з 17.03.2020 по 24.06.2020, а саме 3 % річних - на суму 361,66 грн, інфляційних втрат - на суму 575,62 грн та пені - на суму 2 049,40 грн.
Відповідно до положень статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 126, 129, 165, 178, 202, 232, 233, 237, п. 2. ч. 5. ст. 238, 240, 241, 247, ч. 1. ст. 256, ст. 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" задовольнити частково.
2. Стягнути з Департаменту патрульної поліції (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3; ідентифікаційний код ЄДРПОУ: 40108646) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, буд. 13/10, оф. 201; ідентифікаційний код ЄДРПОУ: 41427817) 3 % річних в сумі 361, 66 грн, інфляційні втрати в сумі 575, 62 грн, пеню в сумі 2 049, 40 грн та судовий збір в сумі 94, 40 грн. Видати наказ.
3. В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 09.11.2020 року.
Суддя Ю.О. Підченко