ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
09.11.2020Справа № 910/13509/20
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІОНІТІ"
до Приватного підприємства "АВТОЕНТЕРПРАЙЗ"
про стягнення 25 200,00 грн
Суддя О.В. Гумега
секретар судового засідання
Мухіна Я.І.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ІОНІТІ" (далі - позивач, ТОВ "ІОНІТІ") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "АВТОЕНТЕРПРАЙЗ" (далі відповідач, ПП "АВТОЕНТЕРПРАЙЗ") про стягнення штрафних санкцій у розмірі 25200,00 грн на підставі п. 5.4 Договору про надання послуг з розміщення обладнання від 13.03.2020 (в редакції Додаткової угоди від 17.03.2020).
Позовні вимоги обгрунтовані невиконанням відповідачем взятих на себе за наведеним договором обов'язків належним чином, оскільки останній не забезпечив безперебійну роботу зарядних пристроїв постійного та змінного струму для зарядження електромобілів, визначених в Акті приймання-передачі від 13.03.2020, що позбавило позивача можливості використати таке обладнання у господарській діяльності, внаслідок чого виникли підстави для стягнення з відповідача штрафних санкцій.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.2020 позовну заяву ТОВ "ІОНІТІ" залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.
02.10.2020 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи обгрунтованого розрахунку штрафних санкцій, відповідно до якого просив приєднати до матеріалів справи документи, що підтверджують усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).
22.10.2020 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що вважає позовні вимоги незаконними та такими, що мають ознаки кримінального правопорушення, та не підлягають задоволенню у повному обсязі з огляду на таке.
«Дублікат» договору про надання послуг з розміщення обладнання від 13.03.2020 року, на який позивач посилається у позовній заяві, нібито, укладений між позивачем та відповідачем, як зазначає відповідач, в той час не укладався і має всі ознаки фальсифікації, виходячи з того, що у зазначеному Договорі є посилання на довіреність від 01.12.2019 року.
Відповідач зазначив, що ним дійсно була видана довіреність разом з печаткою, які були відкликані 27.03.2020. Зазначена довіреність передбачала укладання договорів та додаткових угод від імені та в інтересах підприємства виключно за умови погодження таких договорів із директором підприємства у письмовій формі, або шляхом повідомлення на електронну пошту, однак такий договір погоджений не був.
У правому верхньому куті Договору зазначено, що це «Дублікат» договору про надання послуг з розміщення обладнання укладеного 13 березня 2020 року між ТОВ «ІОНІТІ» та ТОВ «АВТОЕНТЕРПРАЙЗ», однак в Договорі вказано Приватне підприємство «АВТОЕНТЕРПРАЙЗ», що у свою чергу є іншою юридичною особою.
Відповідач зазначив, що позивач не звертався до відповідача щодо втрати, або відновлення Договору, що також унеможливлює створення Дубліката Договору як такого.
Дублікат Договору, не був завірений належним чином, ані позивачем, ані відповідачем. На написі «Дублікат», зокрема, засвідчена тільки його копія, тобто копія дублікату яку позивач подав до суду. Позивач не пояснив у позовній заяві звідки взявся Дублікат Договору і чого в нього не має оригіналу Договору, що також підтверджує його фальсифікацію.
У відзиві на позовну заяву відповідач посилаючись на те, що відповідачем не підписувався Договір про надання послуг з розміщення обладнання з ТОВ «ІОНІТІ» від 13.03.2020 року, а він начебто наявний у позивача, просив витребувати його у позивача.
Відповідач у відзиві на позовну заяву надав пояснення щодо відключення зарядних станцій. Відповідач вказав, що позивач у позовній заяві посилається на акт обстеження обладнання від 22.08.2020, відповідно якого встановлено відключення електрозарядної станції, однак відповідач щодо цього заперечує з огляду на таке.
В провадженні Святошинського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві знаходиться кримінальне провадження за №12020100080002330 від 13.05.2020 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, щодо викрадення обладнання, яке належить відповідачу. Також у більшості районів м. Києва були подані аналогічні заяви, які в подальшому, були приєднанні до вищезазначеного кримінального провадження. До цих заяв були також додані докази втручання (відеофайли) на яких вбачається, що встановлені особи - працівники ТОВ «ІОНІТІ» займаються демонтажем внутрішнього обладнання електрозарядних станцій, що призводить до їхнього виходу з ладу.
Як зазначає відповідач у відзиві на позовну заяву, позивач у своїх оголошеннях на своїй сторінці в соціальній мережі Facebook фактично визнав, що він самостійно розпочав відключення зарядних станцій, що в подальшому призвело до виходу з ладу останніх.
Відповідач зазначив, що станом на час складання даного відзиву, ним була подана заява на проведення експертизи з метою фіксації даних, розміщених на сторінці позивача у соціальній мережі Facebook. Однак, у зв'язку із необхідним додатковим часом для складання відповідного висновку, відповідач просив визнати поважним пропущений строк подачі такого висновку та зобов'язувався надати його.
29.10.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив. У відповіді на відзив позивач заперечував щодо доводів відповідача, викладних у відзиві на позовну заяву та зазначив про таке.
Відомості, що наведені у відзиві на позовну заяву, не відповідають дійсності, з огляду на те, що Войтовичу В.А. було видано довіреність від 01.12.2019, відповідно до тексту якої відповідач уповноважив Войтовича В.А. бути його представником в усіх без винятку установах, підприємствах, організаціях, незалежно від їх організаційно-правової форми та підпорядкування, в тому числі, перед фізичними та юридичними особами з питань, що пов'язані з укладанням та підписанням договорів, додаткових угод та додатків до договорів від імені відповідача. Для виконання зазначеної довіреності Войтовичу В.А. надавалося право від імені відповідача укладати договори (угоди, контракти), додаткові угоди та додатки до договорів, розписуватись від імені відповідача, а також виконувати всі інші дії, необхідні для виконання цієї довіреності. Жодних обмежень повноважень Войтовича В.А. щодо укладення договорів, у тому числі шляхом їх письмового чи будь-якого іншого погодження, довіреністю не встановлено.
Щодо аргументів відповідача про «фальсифікацію» Договору, позивач зазначив, що аргументи відповідача є безпідставними. Договір та усі додатки до нього було складено і підписано з дотриманням усіх норм чинного законодавства повноважними особами. Неправомірність Договору не встановлено жодним чином, а отже, відсутні будь-які підстави вважати Договір сфальсифікованим.
Щодо описки в написі «Дублікат» позивач повідомив, що зазначена обставина є помилкою, спричиненою людським фактором. Суб'єктний склад осіб визначається в основному тексті дубліката документа, і зазначена описка жодним чином не впливає на зміст Договору. Спірний Договір не укладався із ТОВ «АВТОЕНТЕРПРАЙЗ», а єдиною особою, з якою позивач був пов'язаний відносинами надання-отримання послуг з розміщення обладнання у спірному періоді, є ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО «АВТОЕНТЕРПРАЙЗ» (відповідач у цій справі).
Як зазначає позивач, підписантом Договору з боку відповідача є Войтович В.А, який, як зазначено в довіреності, проживає у місті Києві. У зв'язку з цим, більш доцільним під час оформлення дубліката Договору, було зв'язатися безпосередньо з Войтовичем В.А. для пришвидшення та спрощення процесу виготовлення дубліката. Позивач наголошує на тому, що оформлення дубліката не є новим волевиявленням, яке могло б потребувати узгодження дій Войтовича В.А. з відповідачем, і не створює для сторін Договору нових прав та обов'язків, а є просто фактом виготовлення особливого виду копії документа.
Позивач зазначив, що предметом розгляду у цій справі є стягнення грошових коштів (штрафних санкцій), а не дійсність договору чи дубліката. На даний момент жодним чином не визнано недійсність договору, не підтверджено невідповідність дубліката оригіналу. Таким чином, обставини виготовлення дубліката не є предметом доказування у цій справі і не підлягають дослідженню. У зв'язку із чим відсутня необхідність пояснювати звідки взявся дублікат і чому відсутній оригінал Договору.
Щодо тверджень про кримінальне провадження щодо викрадання обладнання, яке належить підприємству, яке знаходиться у провадженні Святошинського управління поліції у м. Києві, позивач зазначив, що наведений відповідачем факт не відповідає дійсності, і станом на сьогодні встановлюється в ході кримінального провадження та не має відношення до цієї справи.
Позивач зазначив, що предметом розгляду цієї справи є порушення відповідачем обов'язку забезпечити функціонування обладнання позивача, розміщеного за адресою: м. Київ, пр. Оболонський, 1-Б (літ. А). Натомість у відзиві на позовну заяву відповідач посилається на події, які можуть мати відношення до зовсім іншої адреси (як вбачається з наданої відповідачем копії витягу з ЄРДР): м. Київ, вул. Героїв Космосу, 4. Таким чином, наданий відповідачем документ не підтверджує жодних обставин у цій господарській справі.
Предметом Договору є розміщення обладнання позивача, при цьому, відповідно до пунктів 2.1.4, 2.1.5 Договору в редакції додаткової угоди від 17.03.2020, без письмової згоди позивача на місці для розміщення його обладнання, не може бути встановлене обладнання інших осіб, у тому числі відповідача.
Позивач повідомив, що ніколи не надавав дозволу на розміщення обладнання відповідача на визначеному Договором місці розміщення обладнання, і, як відомо позивачу, станом на 13.05.2020 за адресою: м. Київ, вул. Героїв Космосу, 4, не перебувало жодного обладнання відповідача.
Щодо повідомлень, які містяться на сторінці у соціальній мережі Facebook, позивач зазначив таке.
Зі змісту повідомлень очевидно вбачається, що мова йде про «відключення в мережі AUTOENTERPRISE». За своєю суттю це є зовсім іншою обставиною, ніж ті, що вказують на порушення відповідачем умов Договору. Відключення в мережі AUTOENTERPRISE передбачає припинення білінгового обліку зарядних пристроїв: тобто відключення від системи обліку електроенергії, яка споживається кожним зарядним пристроєм, а також грошових коштів, належних до сплати за надання послуг із заряджання електромобіля.
Натомість у Договорі, мова йде про відключення зарядних пристроїв від електричної мережі або припинення їх електричного живлення.
Як зазначає позивач, наведені повідомлення не вказують на відключення зарядних пристроїв позивача від електричної мережі, у зв'язку з чим не є належним доказом у цій справі. І тим більше не вказують на самостійне відключення позивачем зарядних пристроїв. Так, у повідомленні від 06.05.2020 зазначено: «З незрозумілих для нас причин та без завчасного попередження ми були обмежені в доступі до функціоналу мережі, а згодом повністю від неї відключені. Ми здійснюємо максимум зусиль для відновлення роботи нашої мережі, але устаткування, яким ми оперуємо, адаптовано виключно під єдину систему адміністрування, про що нас також не поінформували. Над даним технічним питанням ми зараз активно працюємо. На сьогоднішній день IONITY стали жертвами шантажу, маніпуляцій, залякування та нищення устаткування».
Із зазначеного повідомлення вбачається, що відключення обладнання позивача відбулося не з його волі, а внаслідок протиправних дій інших осіб.
Позивач зазначив, що повідомлення 04 - 06 травня 2020 року не входять до спірного періоду, у зв'язку з чим не можуть бути підтвердженням причин відключення обладнання 22.08.2020.
У відповіді на відзив позивач вказав, що зазначені у відповіді на відзив обставини, зокрема щодо змісту довіреності, будуть підтверджені заявами свідків, оформлені відповідно до статті 88 ГПК України. Проте у зв'язку з широким колом свідків, а також тим, що кожному з них потрібен час для викладення відомих їм фактів у письмовій формі із нотаріальним засвідченням справжності підпису свідка, позивач не має змоги надати нотаріальні заяви свідків разом із відповіддю на відзив.
У зв'язку з наведеним позивач просив, встановити позивачу додатковий строк для подання доказів, не менший ніж 10 днів для належного оформлення заяв свідків.
Позивач також вказав, що ним було направлено адвокатські запити, спрямовані на отримання інформації щодо довіреності, на підставі якої діяв Войтович В.А. в інтересах відповідача та на даний момент відповіді на адвокатські запити не надійшли, у зв'язку з чим не можуть бути надані разом з відповіддю на відзив, однак будуть надані суду протягом додаткового часу, встановленого для подання доказів.
Судом долучено до матеріалів справи відзив на позовну заяву відповідача та відповідь позивача на відзив.
Враховуючи обставини на які відповідач посилався у відзиві на позовну заяву, а позивач у відповіді на відзив, а ткож викладені у них заперечення, суд зазначає про таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 1- 3 ст. 74 ГПК України).
Відповідно до ч. 1 - 5 ст. 80 ГПК України, учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку задовольнити клопотання відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву про витребування у позивача оригіналу та дублікату Договору про надання послуг з розміщення обладнання від 13.03.2020 та про надання додаткового часу для подання висновку експерта.
Суд дійшов висновку задовольнити клопотання позивача, викладені у відповіді на відзив про надання додаткового строку для подання доказів, а саме заяв свідків та відповідей на адвокатські запити.
Керуючись ст. 74, 80, 81, 232, 234, 235, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Зобов'язати позивача надати оригінал та дублікат Договору про надання послуг з розміщення обладнання від 13.03.2020 протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали суду.
2. Встановити відповідачу додаткой строк для подання висновку експерта до 24.11.2020 та зобов'язати відповідача направити його позивачу, докази чого надати суду.
3. Встановити позивачу додаткой строк для подання доказів, а саме заяв свідків та відповідей на адвокатські запити до 24.11.2020 та зобов'язати позивача направити ці докази відповідачу, докази чого надати суду.
Дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 09.11.2020 та оскарженню не підлягає.
Суддя О.В.Гумега