ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
09.11.2020Справа № 910/11999/20
Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом до проТовариства з обмеженою відповідальністю "Ю.ЕН.ПІ.Трейдінг" Товариства з обмеженою відповідальністю "Суматра-ЛТД" про стягнення 275 047, 97 грн
Суддя Підченко Ю.О.
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "Ю.ЕН.ПІ.Трейдінг" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Суматра-ЛТД" (надалі - відповідач) про стягнення заборгованості за договором поставки № 01/04/19-ОТ від 29.03.2019 в сумі 241 451, 52 грн, а також пені в сумі 25 916, 19 грн, 3% річних в сумі 3 793, 75 грн та інфляційних втрат в сумі 3 886, 54 грн, нарахованих у зв'язку із простроченням оплати за товар поставлений згідно умов договору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.08.2020 відкрито провадження у справі №910/11999/20. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
Поряд із тим, розглядаючи дану справу судом враховано, що згідно постанови Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID - 19" від 11.03.2020 за №211 з 12.03.2020 до 03.04.2020 на усій території України установлено карантин.
В подальшому, Кабінетом Міністрів України було винесено ряд постанов, а саме - постанови № 239 від 25.03.2020, № 392 від 20.05.2020, № 641 від 22.07.2020, № 760 від 26.08.2020 та № 956 від 13.10.2020, відповідно до яких термін карантину неодноразово подовжувався та станом на момент розгляду даної справи термін карантину продовжено до 31.12.2020.
Між тим, 02.04.2020 набули чинності зміни до Господарсько-процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), внесені Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) ". Згідно вказаного Закону пункт 4 Прикінцевих положень ГПК України викладений в наступній редакції: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".
Згодом, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18.06.2020, було внесено зміни до пункт 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, та викладено його у наступній редакції: Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином".
Прикінцевими положеннями Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" передбачено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" ГПК України, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом. Вказаний Закон набув чинності 17.07.2020.
Натомість 18.09.2020 від відповідача до суду надійшло клопотання про продовження строку для подання відзиву, що було надіслане засобами поштового зв'язку 16.09.2020, мотивоване тим, що відповідач не отримував копію позовної заяви з додатками та яке містить посилання на згаданий вище пункт 4 розділу X "Прикінцеві положення" ГПК України.
Як вбачається з повідомлення про вручення поштового відправлення № 0105475078493, ухвала про відкриття провадження у даній справі була отримана відповідачем 03.09.2020, а відтак термін для подання відзиву сплив 17.09.2020.
Так, за приписами ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Разом із тим, в матеріалах справи міститься опис вкладення в цінний лист та квитанція про поштове відправлення № 01001182724631 від 13.08.2020, які підтверджують направлення позовної заяви разом із усіма додатками на адресу відповідача позивачем, що спростовує доводи відповідача про ненаправлення йому додатків до позову, а тому у задоволенні клопотання відповідача про продовження строку для подання відзиву слід відмовити.
Також 18.09.2020 від відповідача до суду надійшло клопотання про отримання документів в електронному вигляді, у якому, з посиланням на введення у Господарському суді м. Києва особливого режиму, відповідач просить суд надати можливість ознайомитись з матеріалами справи і направити скановані копії на електронну адресу зазначену у клопотанні.
Дійсно, наказом голови Господарського суду міста Києва від 26.10.2020 за № 78 "Про особливий режим роботи в Господарському суді міста Києва", що міститься на сайті суду за посиланням https://ki.arbitr.gov.ua/userfiles/media/new_folder_for_uploads/sud5011/78.pdf, у зв'язку із погіршенням протягом останніх тижнів епідемічної ситуації в країні та виявленням випадків захворювання на СОVID-19 серед працівників суду, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 641 (із змінами), керуючись ст. 24 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" було введено ряд обмежень у роботі суду, зокрема вирішено під час дії карантину у Господарському суді міста Києва припинити проведення особистого прийому громадян керівництвом суду, припинити проведення будь-яких заходів, не пов'язаних із процесуальною діяльністю (семінари, круглі столи, екскурсії тощо), продовжити дію обов'язкового "масочного режиму" для працівників та відвідувачів, які перебувають у будівлях суду, також рекомендовано представникам учасників судового процесу утримуватись від участі у судових засіданнях, якщо слухання не передбачають обов'язкової їх присутності та подавати до суду заяви про розгляд справ за наявними у них матеріалами та за відсутності учасників судового процесу, утримуватись від відвідування суду для отримання копій судових рішень та подавати до суду клопотання про отримання процесуальних документів в електронному вигляді.
Однак, про жодні обмеження щодо можливості реалізації сторонами своїх прав, що закріплені у ст. 42 ГПК України, в тому числі щодо ознайомлення з матеріалами справи, у вказаному вище наказі голови Господарського суду міста Києва не йдеться, натомість йдеться лише про рекомендації щодо отримання процесуальних документів в електронному вигляді.
Водночас, ані згаданим наказом, ані приписами ГПК України не передбачено права та/або обов'язку суду щодо направлення на електронні адреси учасників спору сканованих копій матеріалів справи, про що просить у своєму клопотанні відповідач.
При цьому, як зазначалося вище, доводи відповідача щодо неотримання від позивача матеріалів позовної заяви є недоведеними, а відтак наявність об'єктивної необхідності у ознайомленні з матеріалами справи відповідачем також не доведено. При цьому, як зазначалося вище, відповідач не був позбавлений права на ознайомлення з матеріалами справи у встановленому порядку та, натомість, незважаючи на достатній час, що пройшов з моменту відкриття провадження у справі, таким правом не скористався.
При цьому, згідно з ч. 2 ст. 11 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", приймаючи до уваги частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зауважує, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).
З урахуванням вищевикладеного, суд залишає без розгляду клопотання відповідача про отримання документів в електронному вигляді, оскільки заявлена відповідачем вимога у даному клопотанні є безпідставною та такою, що не передбачена чинними нормами процесуального права.
09.09.2020 позивачем через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярія) надано заяву про надання доказів щодо витрат, понесених на правничу допомогу.
З урахуванням вищевикладеного та приймаючи до уваги те, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк (з урахуванням введених обмежень, пов'язаних із запровадженням в Україні карантину), для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, з урахуванням наявного у сторін права на продовження відповідних процесуальних строків у зв'язку із запровадженням карантину, суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.
При цьому суд приймає до уваги, що відповідно до ч. 2 ст.178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Оскільки відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами щодо подання відзиву, доказів об'єктивної неможливості подання відзиву у встановлений ГПК України термін відповідачем суду не надано, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами з урахуванням згаданого вище припису ч.2 ст. 178 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,
29.03.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ю.ЕН.ПІ. ТРЕЙДШГ" (за договором - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СУМАТРА-ЛТД" (за договором - Покупець) було укладено договір поставки №01/04/19-01 (надалі - Договір), за умовами якого (п. 1.1. Договору) Постачальник зобов'язується постачати Товар на підставі поданих Покупцем замовлень за цінами, визначеними в специфікації, а Покупець зобов'язується оплачувати Товар на визначених Договором умовах.
Згідно із пунктом 3.6. Договору строк оплати Покупцем поставленого Товару становить 60 (шістдесят календарних днів) календарних днів з дня наступного за днем поставки Товару. Поставкою Товару вважається момент передачі Покупцем Товару згідно накладних на товар за цінами, що вказані в чинній на момент передачі Товару Специфікації, в асортименті та кількості, що відповідають підтвердженій Покупцем Попередній накладній.
Згідно п. 3.7. Договору, перерахування грошових коштів здійснюється відповідно до Договору та накладних на поставку Товару, оформлених відповідно до умов Договору.
За своєю правовою природою укладений між позивачем та відповідачем договір є договором поставки. Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, а тому відповідно до вимог ст. ст. 638, 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст. ст. 179, 180, 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) даний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно зі ст. ст. 173, 174, 175 ГК України (ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України) і відповідно до ст. 629 ЦК України та є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вбачається з видаткових накладних № КІ 32878 від 11.07.2019 на суму 110 068, 32 грн, № КВ2937 від 18.07.2019 на суму 33 590, 88 грн, № КВ3005 від 25.07.2019 на суму 46 510, 80 грн, № КВ3161 від 08.08.2019 на суму 28 739, 76 грн, № КВ3206 від 15.08.2019 на суму 28 184, 16 грн, № КВ3304 від 20.08.2019 на суму 31 516,80 грн, № КВ3350 від 29.08.2019 на суму 39 063, 12 грн, № КВ3445 від 05.09.2019 на суму 41 401, 20 грн, № КВ3555 від 12.09.2019 на суму 47 297, 28 грн, № КВ3611 від 19.09.2019 на суму 37 642, 56 грн, № КВ3966 від 17.10.2019 на суму 75 196, 32 грн, № КВ4252 від 15.11.2019 на суму 173 815, 20 грн, № КВ0393 від 13.02.2020 на суму 179 159, 28 грн, № КВ0747 від 19.03.2020 на суму 42 199, 44 грн та № КВ0831 від 31.03.2020 на суму 20 092,80 грн, копії яких містяться в матеріалах справи, позивач поставив відповідачеві товар на виконання умов Договору за період з 11.07.2019 по 31.03.2020 на загальну суму 934 477,92 грн.
Натомість, позивач, з посиланням на надану банківську виписку по власному рахунку за період з 01.03.2010 по 31.07.2020 та довідку про розрахунки за період з 29.03.2019 по 06.08.2020, а також на акт звірки розрахунків станом на 30.04.2020, що підписаний та завірений представниками сторін та копія якого міститься в матеріалах справи, вказує на те, що відповідач розрахувався за поставлений позивачем товар частково - на суму 693 026, 40 грн.
Доказів оплати решти вартості поставленого товару на загальну суму 241 451, 52 грн відповідачем суду не надано, а відтак відповідачем порушено права позивача, за захистом якого останній звернувся до суду.
Статтями 525, 526 ЦК України, що кореспондуються за змістом з положеннями ст. 193 ГК України, передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, відзив на позов не надав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 241 451, 52 грн. заборгованості за отриманий товар є обґрунтованими та такими, що підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами, а тому позов у даній частині вимог підлягає задоволенню.
Поряд із тим, за приписами ст. ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 12.3. Договору визначено, що в разі прострочення оплати Стороною Договору грошових коштів. Сторона, яка допустила прострочення оплати, на вимогу іншої Сторони, зобов'язана сплатити іншій Стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, від фактично несплаченої суми, за кожен календарний день прострочення виконання зобов'язання.
З урахуванням вищевикладеного, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в сумі 3 793, 75 грн та інфляційних втрат в сумі 3 886, 54 грн, а також пеню нараховану на підставі п. 12.3. Договору в сумі 25 916, 19 грн, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань з оплати поставленого позивачем товару за Договором відповідно до наданого позивачем розрахунку, за кожною із означених вище накладних та з урахуванням здійснених відповідачем періодичних часткових оплат.
Власного контр-розрахунку 3% річних, інфляційних втрат та пені відповідачем не надано, розрахунок позивача відповідачем не спростований, а відтак суд приймає даний розрахунок, в якості належного і допустимого доказу, у зв'язку із чим суд приходить до висновку, що позов у частині стягнення 3% річних в сумі 3 793, 75 грн, інфляційних втрат в сумі 3 886, 54 грн та пені в сумі 25 916, 19 грн є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Поряд із тим, позивач просить покласти на відповідача понесені ним витрати на правову допомогу в сумі 15 000,00 грн.
За приписами ч. ч. 1, 2, 3 ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Так, 29.12.2018 між Адвокатським об'єднанням "Бахмач та партнери" (за договором - Об'єднання) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ю.ЕН.ПІ. ТРЕЙДШГ" (за договором - Клієнт) було укладено договір про надання правової допомоги № 18/31, за умовами якого (п. 1.1. договору № 18/31 від 29.12.2018) Клієнт доручає, а Об'єднання, відповідно до чинного законодавства, приймає на себе доручення по наданню Клієнту правової допомоги та захисту його інтересів у кримінальних справах (провадженнях), справах про адміністративні правопорушення, цивільних та господарських справах, адміністративних правах, виконавчих провадженнях. Правова допомога надається на всій території України. За цим Договором послуги Клієнту надаються адвокатами Об'єднання. Будь-які побажання, прохання або вказівки Клієнта, спрямовані на порушення закону, або суперечитимуть моральним засадам суспільства, не можуть бути виконані Об'єднанням.
Також позивачем надано свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю адвокатом Семенченко Юлією Борисівною серії ЗР № 21/2362 від 13.11.2019 та ордер КВ № 849361 від 10.08.2020 на представництво інтересів позивача.
На підтвердження факту надання Адвокатським об'єднанням "Бахмач та партнери" позивачеві правової допомоги, пов'язаної з розглядом даної справи, позивач надав суду акт № 107 від 31.08.2020 на виконання договору про надання правової допомоги № 18/31 від 29.12.2018, у якому зазначено детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, що засвідчує надання позивачеві послуг з надання правової допомоги загальною вартістю 15 000, 00 грн та при цьому зазначена сума грошових коштів була сплачена позивачем на користь Адвокатського об'єднання "Бахмач та партнери" відповідно до платіжного доручення 308 від 04.09.2020, копія якого міститься в матеріалах справи.
Відтак, з огляду на доведеність позивачем факту понесення, а також розміру понесених ним витрат на правову допомогу, пов'язану із розглядом даної справи, відповідно до положень статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору, а також витрати позивача на правову допомогу покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 126, 129, 165, 178, 202, 232, 233, 237, п. 2. ч. 5. ст. 238, 240, 241, 247, ч. 1. ст. 256, ст. 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.ЕН.ПІ.Трейдінг" задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Суматра-ЛТД" (02093, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 19-Б; ідентифікаційний код ЄДРПОУ: 21591206) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.ЕН.ПІ.Трейдінг" (79035, Львівська обл., м. Львів, вул. Зелена, буд. 149-Б; ідентифікаційний код ЄДРПОУ: 42601935) заборгованість в сумі 241 451,52 грн, пеню в сумі 25 916,19 грн, 3 % річних в сумі 3 793,75 грн, інфляційні втрати в сумі 3 886,54 грн, витрати на правову допомогу в сумі 15 000, 00 грн та судовий збір в сумі 4 125, 72 грн. Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 09.11.2020 року.
Суддя Ю.О. Підченко