ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
30.10.2020Справа № 910/6873/20
За позовомПриватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"
доЖитлово-будівельного кооперативу "Зірка"
простягнення 188 651, 61 грн
Суддя Підченко Ю.О.
Секретар судового засідання Лемішко Д.А.
Представники сторін:
від позивача: Цвілій І.В. - представник за довіреністю;
від відповідача: Кіщук Т.В. - представник за довіреністю.
У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/6873/20 за позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" до Житлово-будівельного кооперативу "Зірка" про стягнення заборгованості в розмірі 157 154, 75 грн, інфляційних втрат в розмірі 4 259, 50 грн, 3% річних в розмірі 3 081, 16 грн, пені в розмірі 16 298, 46 грн, штрафу в розмірі 7 857, 74 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач надавав послуги з постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі, однак відповідач не в повному обсязі оплатив надані йому послуги.
Відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 25.05.2020 відкрито провадження у справі № 910/6873/20, вирішено проводити розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику учасників справи.
23.06.2020 через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, яке мотивоване характером спірних правовідносин та предметом доказування.
Згідно з ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2020 вирішено справу № 910/6873/20 розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі, призначено підготовче судове засідання на 07.08.2020 та продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів.
07.08.2020 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву разом з клопотанням про поновлення строку для подання відзиву.
Суд вирішив задовольнити клопотання відповідача та поновити йому строк для подачі відзиву на позовну заяву, про що вказано у відповідній ухвалі суду.
Враховуючи наявні в матеріалах справи фактичні дані, надходження відзиву, неявку представника відповідача, суд дійшов висновку про відкладення підготовчого судового засідання відповідно до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України до 02.10.2020.
31.08.2020 до суду позивачем подано письмові відповідь на відзив.
Безпосередньо в підготовчому судовому засіданні 02.10.2020 представники сторін надали усні пояснення по справі та не заперечували проти закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.
З огляду на те, що в судовому засіданні 02.10.2020 здійснено дії передбачені ст. 182 Господарського процесуального кодексу України, а також те, що не вирішених заяв та клопотань у справі не залишилося, а представники позивача та відповідача в даному судовому засіданні зазначили, що повідомлені про наслідки закриття підготовчого провадження, суд вирішив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 30.10.2020.
Безпосередньо в судовому засіданні 30.10.2020 представники сторін надали усні пояснення стосовно заявленого позову.
Суд закінчив з'ясування обставин та перевірку їх доказами, провів судові дебати.
У судовому засіданні 30.10.2020 відповідно до приписів ч. 1 ст. 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
06.03.2007 між Відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" (у подальшому перейменоване у Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал", яке у свою чергу перейменоване у Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал") (далі - постачальник/позивач) та ЖБК "Зірка" (далі - абонент/відповідач) укладено договір № 07269/4-05 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та на підставі пред'явленого абонентом дозволу на скид стічних вод у систему каналізацій м. Києва (далі - дозвіл) приймати від нього стічні води у систему каналізацій м. Києва відповідно до Правил приймання стічних вод підприємства у систему каналізацій м. Києва, а абонент зобов'язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 26.04.2002 за № 403/6691, а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором.
Згідно п. 1.4. договору постачальник забезпечує якість питної води відповідно до ГОСТу 2874-82 "Вода питна".
Постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента розрахункові документи (в електронному вигляді - дебетові повідомлення або у паперовому вигляді вимоги-доручення тощо) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів. Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами відповідно із чинним законодавством та не підлягають узгодженню сторонами. В разі зміни тарифів у період дії цього договору постачальник доводить абоненту нові тарифи у розрахункових документах без внесення додаткових змін до цього договору стосовно строків їх введення та розмірів.
Оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента. У разі неотримання від постачальника поточного щомісячного розрахункового документу, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг, не пізніше 5-го числа наступного місяця платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води (п.п. 2.2.2., 2.2.3. договору).
У разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахункових документах, абонент зобов'язаних у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента, письмово повідомити про це постачальника та у цей же термін направити представника з обгрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту.
Цей договір укладається строком на один рік і набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Договір вважається пролонгованим на новий строк, якщо за 20 днів до його припинення його дії жодна із сторін письмово не повідомить іншу сторону про його припинення (п. 7.1. договору).
Так, позивач стверджує, що абонент про незгоду щодо кількості або вартості отриманих з 01.05.2018 по 31.12.2019 послуг не повідомляв, свого представника з обгрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків та підписання акту не направляв.
На підтвердження надання абоненту послуг з постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі за період з 01.05.2018 по 31.12.2019 на суму 294 945, 24 грн, з яких сплачено 137 790, 49 грн позивач надає:
- акти зняття показань з лічильників (приладів обліку);
- реєстри надходження грошових коштів від ЖБК "Зірка" за період з 01.05.2018 по 31.12.2019;
- довідку АТ "Банк Кредит Дніпр" від 10.04.2020 № 55/9-466 з додатком №1.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як передбачено ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно із ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Як передбачено ст. 1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" питне водопостачання - діяльність, пов'язана з виробництвом, транспортуванням та/або постачанням питної води споживачам питної води, охороною джерел та/або систем питного водопостачання; водовідведення - діяльність із збирання, транспортування та очищення стічних вод за допомогою систем централізованого водовідведення або інших споруд відведення та/або очищення стічних вод.
Згідно зі ст. 4 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" суб'єктами відносин у сфері питної води, питного водопостачання та водовідведення є:
- органи державної влади, до сфери управління яких належать об'єкти питного водопостачання та водовідведення;
- органи місцевого самоврядування, до сфери управління яких належать об'єкти питного водопостачання та водовідведення;
- підприємства питного водопостачання та централізованого водовідведення;
- споживачі питної води та/або послуг з водовідведення.
Відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 10.08.2012 № 279 "Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення", яка діяла протягом спірного періоду до 18.05.2017 включно, та постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 22.03.2017 № 307 (чинна з 19.05.2017) вид господарської діяльності у сфері централізованого водопостачання та/або водовідведення підлягає ліцензуванню.
Правовідносини, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг та, зокрема послуг з водопостачання та водовідведення між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, регулюються спеціальними Законами України "Про житлово-комунальні послуги" та "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення".
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Виходячи з положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги" послуги з централізованого постачання холодної та приймання стічних вод за своїм функціональним призначенням належать до житлово-комунальних послуг.
Згідно зі статтею 3 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг. Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, органи місцевого самоуправління, власники, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг.
26.04.2014 набрав чинності Закон України від 10.04.2014 № 1198-VII "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії" (далі - Закон № 1198-VII), яким внесено зміни, зокрема, до ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", згідно з якими виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення.
Згідно зі ст. 1 зазначеного Закону України "Про житлово-комунальні послуги" суб'єктами у сфері житлово-комунальних послуг є виробник та виконавець послуг, балансоутримувач, власник та споживач житлово-комунальних послуг.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 цього ж Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Отже, з 26.04.2014 з огляду на набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії" № 1198-VII від 10.04.2014 існує законодавча заборона для суб'єктів господарювання, які не провадять господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення та не є ліцензіатами у цій сфері, виступати виконавцями цих послуг за відсутності відповідної ліцензії та заборона на укладення з власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем багатоквартирного будинку договорів на надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не здійснює господарської діяльності з централізованого водопостачання та/або водовідведення та не є підприємством питного водопостачання у розумінні Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" та ліцензіатом у сфері централізованого водопостачання та/або водовідведення.
Таким чином, позивач зобов'язаний укладати договори безпосередньо зі споживачами послуг, які він надає.
Згідно зі ст. 607 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.
Таким чином, неможливість виконання зобов'язання з боку відповідача полягає у законодавчій забороні укладати з мешканцями, власниками та орендарями (споживачами послуг) договорів на надання послуг на постачання питної води та приймання стічних вод за відсутності відповідної ліцензії, якої у відповідача немає.
Внаслідок внесення зазначених змін відповідач не є балансоутримувачем житлового та нежитлового фонду та на законодавчому рівні позбавлений можливості здійснювати будь-які нарахування за комунальні послуги, у тому числі з постачання питної води та приймання стічних вод. Отже, відповідач втратив підстави виступати стороною в договорі.
Саме позивач (виконавець послуг) зобов'язаний укласти прямі договори на послуги з постачання питної води та приймання стічних вод із безпосередніми споживачами цих послуг (фізичними та юридичними особами) або балансоутримувачами та вчинити інші дії, передбачені законодавством України.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15.02.2018 у справі № 910/973/16, від 20.11.2018 у справі № 910/17959/17, від 23.05.2019 у справі № 910/3177/18, від 11.10.2019 у справі № 910/3319/18, від 10.01.2020 у справі №910/17776/17.
Відповідно до ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, у зв'язку з набранням чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії" відповідач втратив право здійснювати будь-які нарахування за комунальні послуги, у тому числі з постачання питної води та приймання стічних вод, тож втратив можливість виступати стороною в договорі. Тоді як у позивача виник обов'язок укладати договори безпосередньо зі споживачами послуг.
Посилання на те, що укладений сторонами договір є дійсним, у встановленому законодавством порядку недійсним не визнавався, та підлягає виконанню сторонами, відхиляються зважаючи на положення статті 607 Цивільного кодексу України, у зв'язку з набранням чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії".
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", за рішенням співвласників багатоквартирного будинку (уповноваженого органу управління об'єднання співвласників багатоквартирного будинку), прийнятим відповідно до закону, договір про надання комунальної послуги укладається з виконавцем відповідної комунальної послуги, визначеним статтею 6 цього Закону, об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об'єднує всіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний договір про надання комунальних послуг, як колективним споживачем.
Отже, відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги" колективний споживач повинен об'єднувати всіх співвласників будинку.
Відповідно до статей 6, 19 та 19-1 Закону України "Про кооперацію" кооператив є первинною ланкою системи кооперації і створюється внаслідок об'єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного стану.
Для досягнення мети своєї діяльності кооператив набуває та використовує майно, фінансові та інші ресурси. Джерелами формування майна кооперативу є: вступні, членські та цільові внески його членів, паї та додаткові паї; майно, добровільно передане кооперативу його членами; кошти, що надходять від провадження господарської діяльності; кошти, що надходять від створених кооперативом підприємств, установ, організацій; грошові та майнові пожертвування, благодійні внески, гранти, безоплатна технічна допомога юридичних і фізичних осіб, у тому числі іноземних; інші надходження, не заборонені законодавством. Кооператив є власником будівель, споруд, грошових та майнових внесків його членів, виготовленої продукції, доходів, одержаних від її реалізації та провадження іншої передбаченої статутом діяльності, а також іншого майна, придбаного на підставах, не заборонених законом. Володіння, користування та розпорядження майном кооперативу здійснюють органи управління кооперативу відповідно до їх компетенції, визначеної статутом кооперативу.
Член житлово-будівельного, кооперативу має право володіння, користування, а за згодою кооперативу - і розпоряджання квартирою, дачею, гаражем, іншою будівлею, спорудою або приміщенням кооперативу, якщо він не викупив це майно. У разі викупу квартири, дачі, гаража, іншої будівлі, споруди або приміщення член житлово-будівельного, кооперативу стає власником цього майна. Право власності на таке майно у члена кооперативу виникає з моменту державної реєстрації цього права відповідно до закону.
Водночас, у матеріалах справи відсутні докази балансової приналежності будинку за адресою вул. Вишгородська, 46В у м. Києві відповідачу.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову Приватному акціонерному товариству "Акціонерна компанія "Київводоканал" у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 157 154, 75 грн. У зв'язку з цим, вимоги про стягнення 4 259, 50 грн інфляційних втрат, 3 081,16 грн 3 % річних, 16 298, 46 грн пені та 7 857, 74 грн штрафу є похідними від основної вимоги про стягнення боргу, в задоволенні якої суд відмовив, то обґрунтованим є висновок про відмову у задоволенні і похідних вимог.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до положень статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237, п. 2 ч. 5 ст. 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" до Житлово-будівельного кооперативу "Зірка" про стягнення 188 651, 61 грн відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, то строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення буде складено та підписано 09.11.2020 року.
Суддя Ю.О.Підченко